Постанова від 16.04.2025 по справі 916/3730/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3730/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "БР" участі не брали,

від Комунального підприємства "Екополіс" Херсонської міської ради Юріна А.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БР"

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2024, прийняте суддею Шаратовим Ю.А., м. Одеса, повний текст складено 24.12.2024,

у справі №916/3730/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БР"

до відповідача: Комунального підприємства "Екополіс" Херсонської міської ради

про стягнення 388 784 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "БР" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Екополіс" Херсонської міської ради, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 388784 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором на надання послуг по розчищенню та упорядкуванню території міського Полігону (звалищі) твердих побутових відходів №1 від 13.01.2023 в частині оплати вартості наданих послуг.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 02.09.2024 відкрито провадження у справі №916/3730/24.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 у справі №916/3730/24 (суддя Шаратов Ю.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване відсутністю правових підстав для стягнення заборгованості за нікчемним правочином.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БР" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 у справі №916/3730/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Зокрема, скаржник наголошує на помилковості висновку місцевого господарського суду про нікчемність договору на надання послуг по розчищенню та упорядкуванню території міського Полігону (звалища) твердих побутових відходів №1 від 13.01.2023, адже постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 в період дії правового режиму воєнного стану замовникам надано право придбання послуг без застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законом України "Про публічні закупівлі", при цьому, за твердженням апелянта, меморандум про співпрацю від 04.01.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "БР" та Херсонською міською військовою адміністрацією, підтверджує правомірність вищенаведеного договору, укладеного з метою ліквідації наслідків бойових дій та відновлення функціонування критичної інфраструктури міста Херсон в умовах воєнного стану, з огляду на перебування замовника на території активних бойових дій.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 20.02.2025 (вх.№204/25/Д2 від 20.02.2025) Комунальне підприємство "Екополіс" Херсонської міської ради просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БР", а рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 у справі №916/3730/24 залишити без змін. Зокрема, відповідач посилається на те, що договір на надання послуг по розчищенню та упорядкуванню території міського Полігону (звалищі) твердих побутових відходів №1 від 13.01.2023 укладено з порушенням вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що тягне за собою визначені статтею 43 цього Закону наслідки у вигляді нікчемності вказаного договору, у зв`язку з чим він не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 17.02.2025 у справі №916/3730/24 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 05.03.2025 призначено дану справу до розгляду на 16.04.2025 об 11:30.

У судовому засіданні 16.04.2025, проведеному в режимі відеоконференції, представник Комунального підприємства "Екополіс" Херсонської міської ради висловив заперечення проти задоволення апеляційної скарги; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "БР" участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІ а.с.51).

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

13.01.2023 між Комунальним підприємством "Екополіс" Херсонської міської ради ("Замовник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "БР" ("Виконавець") укладено договір на надання послуг по розчищенню та упорядженню території міського Полігону (звалищі) твердих побутових відходів №1 (далі договір №1 від 13.01.2023).

Відповідно до пункту 1.1 договору №1 від 13.01.2023 протоколом позачергового засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 29.12.2022 через відсутність у Комунального підприємства "Екополіс" власної спеціалізованої техніки для планування робочих карт, дотримання технології захоронення відходів призвело до того, що стало неможливим подальше приймання відходів та захоронення, вирішено рекомендувати начальнику Херсонської міської військової адміністрації Луговій Г. видати розпорядження, яким зобов`язати Комунальне підприємство "Екополіс" у термін до 01.02.2023 на період дії воєнного стану передати функції оперативного управління полігоном твердих побутових відходів (м. Херсон, вул. Ракетна) іншому суб`єкту оподаткування.

У пункті 1.2 договору №1 від 13.01.2023 вказано, що протоколом позачергового засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 04.01.2023 визнано доцільним та рекомендовано начальнику Херсонської міської військової адміністрації Луговій Г. тимчасово (до закінчення воєнного стану або до відновлення технічної можливості комунального підприємства здійснювати дану діяльність) визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "БР" суб`єктом господарювання, що надає послуги із захоронення побутових відходів (крім рідких та небезпечних) на полігоні твердих побутових відходів (міському сміттєзвалищі).

Згідно з пунктом 1.3 договору №1 від 13.01.2023 у зв`язку з тим, що станом на 04.01.2023 у Комунальному підприємстві "Екополіс" був відсутній керівник, начальником Херсонської міської військової адміністрації Луговою Г. було укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю "БР" меморандум щодо залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "БР" для надання послуг із розчищення та упорядкування території на полігоні твердих побутових відходів (міському сміттєзвалищі) захоронення побутових відходів (крім рідких та небезпечних) на полігоні твердих побутових відходів (міському сміттєзвалищі) починаючи з 06.01.2023. Договір про надання послуг із розчищення та упорядкування території на полігоні твердих побутових відходів (міському сміттєзвалищі) та договір на захоронення побутових відходів (крім рідких та небезпечних) на полігоні твердих побутових відходів (міському сміттєзвалищі) з Товариством з обмеженою відповідальністю "БР" укладе новий керівник Комунального підприємства "Екополіс".

За умовами пункту 1.4 договору №1 від 13.01.2023 Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги із розчищення та упорядкування території міського Полігону (звалища) твердих побутових відходів. Виконавець виконує роботи по розчищенню доріг Полігону та розгортання відходів на земельній ділянці Полігону в період з 06.01.2023 по 13.01.2023, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх.

В силу пунктів 4.2, 4.3, 4.4 договору №1 від 13.01.2023 вартість послуг із розчистки та упорядкування території Полігону визначається по факту здійснених Виконавцем робіт та оформлюється актом здачі-прийняття наданих послуг. Ціна одного квадратного метру розчищення доріг на полігоні та розгортання відходів на земельній ділянці Полігону становить 101,25 грн (додаток 1). Оплата за надані послуги, що надаються згідно з цим договором, здійснюється Замовником в розумний строк. За фактом наданих послуг на Полігоні (звалищі) твердих побутових відходів сторонами складається акт здачі-прийняття наданих послуг.

Роботи за цим договором розпочалися 06.01.2023. Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (пункт 7.1 договору №1 від 13.01.2023).

Додатком №1 до договору №1 від 13.01.2023 є калькуляція вартості надання послуг по розчищенню та упорядкуванню території міського Полігону (звалищі) твердих побутових відходів в розрахунку на 1 м.кв, відповідно до якої встановлені наступні витрати: послуги спецтехніки (3 шт.) 72,44 грн; допоміжні послуги розчищення вручну 24,18 грн; всього без рентабельності 96,62 грн; рентабельність 4,63 грн; всього 101,25 грн (без ПДВ).

На виконання вищенаведеного договору між сторонами було підписано акт здачі-приймання наданих послуг б/н від 16.01.2023, згідно з яким за період з 06.01.2023 по 13.01.2023 (включно) Виконавець надав послуги по розчищенню та упорядкуванню території Полігону (звалища) твердих побутових відходів в результаті чого останній має можливість приймати та захоронювати відходи; Виконавець здійснив роботи по розчищенню доріг та розгортання відходів на земельній ділянці Полігону в кількості 3840 кв.м за ціною 101,25 грн/кв.м на суму 388784 грн. Загальна сума відшкодування по договору становить 388784 грн.

22.07.2024 позивач засобами поштового зв`язку (листом з описом вкладення) надіслав на адресу Комунального підприємства "Екополіс" Херсонської міської ради претензію б/н від 22.07.2024, в якій вимагав сплатити заборгованість за договором №1 від 13.01.2023 у сумі 388784 грн.

Відповідно до трекінгу з сайту "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення вбачається, що вищенаведена претензія була отримана відповідачем 12.08.2024.

У матеріалах справи також містяться копії виставленого позивачем відповідачеві рахунку-фактури №СФ-0000003 від 16.01.2023 на суму 388784 грн; акту звірки взаєморозрахунків сторін б/н від 13.04.2023 за період з 01.01.2023 по 01.04.2023, в якому відображено інформацію, зокрема, щодо акту виконаних робіт б/н від 16.01.2023 на суму 388784 грн, а також статуту Комунального підприємства "Екополіс" Херсонської міської ради, затвердженого рішенням Херсонської міської ради №782 від 17.12.2021 (далі статут Комунального підприємства "Екополіс" Херсонської міської ради).

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з Комунального підприємства "Екополіс" Херсонської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БР" заборгованості за договором №1 від 13.01.2023 у сумі 388784 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за договором №1 від 13.01.2023, який є нікчемним правочином.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №1 від 13.01.2023 є договором про надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, та, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

Згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що Комунальне підприємство "Екополіс" Херсонської міської ради за організаційно-правовою формою є комунальним унітарним підприємством, про що свідчать пункт 3.1 статуту відповідача та наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Положеннями статті 78 Господарського кодексу України унормовано, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Відповідно до пункту 1.1 статуту Комунального підприємства "Екополіс" Херсонської міської ради вказане підприємство засноване на комунальній власності Херсонської міської територіальної громади відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування" та іншими нормативно-правовими актами, передбаченими чинним законодавством України.

У пунктах 1.2, 1.5, 3.4 статуту Комунального підприємства "Екополіс" Херсонської міської ради зазначено, що засновником та власником цього підприємства є Херсонська міська територіальна громада в особі Херсонської міської ради. Координацію/контроль діяльності підприємства згідно з нормами чинного законодавства здійснює відповідний уповноважений виконавчий орган міської ради. Майно підприємства є комунальною власністю Херсонської міської територіальної громади і закріплене за ним на праві господарського відання.

У своїй діяльності підприємство керується Конституцією та законами України, нормативно-правовими актами Президента України і Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та цим статутом, рішеннями органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятими у межах наданих їм повноважень (пункт 1.7 статуту Комунального підприємства "Екополіс" Херсонської міської ради).

Згідно з пунктом 2.1 статуту Комунального підприємства "Екополіс" Херсонської міської ради дане підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб юридичних та фізичних осіб шляхом здійснення господарської діяльності у сфері провадження діяльності з твердими побутовими відходами та експлуатації міського звалища (полігону) твердих побутових відходів, що знаходиться на земельній ділянці у м. Херсоні по вул. Ракетній (кадастровий номер: 6510136900:01:001:3300) площею 39,8526 га шляхом надання послуг або виконання робіт відповідно до предмета діяльності підприємства в установленому чинним законодавством порядку.

Пунктом 3 частини першої статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній станом на дату укладання договору №1 від 13.01.2023; далі Закон України "Про публічні закупівлі") визначено, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

За таких обставин, беручи до уваги положення статуту Комунального підприємства "Екополіс" Херсонської міської ради, які свідчать про те, що діяльність останнього не орієнтована виключно на одержання прибутку, натомість забезпечує суспільну потребу (функцію держави) у захороненні відходів, а також те, що відповідач належить до юридичних осіб, у статутному капіталі яких комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, і власником цього підприємства є орган місцевого самоврядування, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що зазначене комунальне підприємство наділене обов`язковими ознаками замовника, визначеними Законом України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим на останнє поширюються положення цього Закону, і, як наслідок, закупівлі послуг повинні здійснюватися з урахуванням положень законодавства про публічні закупівлі.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що цей Закон застосовується до замовників, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт 1,5 мільйона гривень.

Колегія суддів вбачає, що ціна договору №1 від 13.01.2023 становить 388784 грн, тобто більше ніж максимальний розмір для цього виду договорів, встановлений пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим його укладання повинно було відбуватись за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина перша статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

За приписами пунктів 6, 11 та 22 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі":

-договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

-замовники суб`єкти, визначені згідно із статті 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

-предмет закупівлі товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

На період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз (пункт 37 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі").

За умовами пункту 38 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні в разі здійснення замовником закупівлі без використання електронної системи закупівель, за умови що вартість закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень, замовник оприлюднює в електронній системі закупівель звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня укладення такого договору. Замовники можуть не публікувати інформацію про своє місцезнаходження та/або місцезнаходження постачальників (виконавців робіт та надавачів послуг), та/або місце поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг, якщо поширення такої інформації несе ризики для безпеки замовника та/або постачальників (виконавців робіт та надавачів послуг).

Постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 (у редакції, чинній станом на дату укладання договору №1 від 13.01.2023) затверджено "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі Особливості).

За змістом пункту 5 наведених Особливостей забороняється придбання замовниками товарів, робіт і послуг до/без проведення процедури закупівлі відкриті торги/використання електронного каталогу (у разі закупівлі товару), визначеної цими особливостями, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедури закупівлі відкриті торги/використання електронного каталогу (у разі закупівлі товару), визначеної цими особливостями (крім випадків, передбачених пунктами 9 і 13 цих Особливостей).

Пунктом 9 Особливостей визначені конкретні випадки здійснення закупівель без застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, під які жодним чином не підпадають правовідносини, передбачені договором №1 від 13.01.2023, тим більше, що зі змісту останнього конкретно вбачається, що єдиною підставою для його укладання стала відсутність у Комунального підприємства "Екополіс" власної спеціалізованої техніки для дотримання технології захоронення відходів, а тому твердження апелянта щодо укладення цього правочину з метою ліквідації наслідків бойових дій та відновлення функціонування критичної інфраструктури міста Херсон в умовах воєнного стану є необґрунтованими.

У пункті 9 Особливостей, зокрема, зазначено, що публічні закупівлі робіт і послуг для ліквідації наслідків бойових дій та відновлення інфраструктури населених пунктів в умовах воєнного стану відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 10.04.2022 №280 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету", від 26.04.2022 №340 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для ліквідації наслідків бойових дій в Харківській області", від 31.05.2022 №433 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для ліквідації наслідків бойових дій в м. Києві", від 13.09.2022 №809 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для ліквідації наслідків бойових дій у Харківській області" та інших розпоряджень Кабінету Міністрів України про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначені цілі здійснюються замовниками без застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законом та цими особливостями.

Публічні закупівлі товарів, робіт і послуг для ліквідації наслідків бойових дій в умовах воєнного стану відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначені цілі здійснюються підприємствами оборонно-промислового комплексу, визначеними відповідними розпорядженнями Кабінету Міністрів України, без застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законом та цими особливостями.

Під час здійснення публічних закупівель, передбачених цим пунктом, без використання електронної системи закупівель замовники повинні відповідно до Закону дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, зокрема максимальної економії, ефективності, запобігання корупційним діям і зловживанням, та за результатами їх здійснення за умови, що вартість закупівлі становить або перевищує 50 тис. гривень, оприлюднювати в електронній системі закупівель звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, відповідно до пункту 38 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону.

Між тим, положень про те, що публічна закупівля послуг для ліквідації наслідків бойових дій та відновлення функціонування критичної інфраструктури міста Херсон в умовах воєнного стану здійснювалась відповідно до розпоряджень, вказаних у пункті 9 Особливостей, договір №1 від 13.01.2023 не містить.

Не надано і доказів дотримання принципів здійснення публічних закупівель, зокрема, максимальної економії, ефективності, запобігання корупційним діям і зловживанням, а також оприлюднення в електронній системі закупівель звіту про договір №1 від 13.01.2023, укладений без використання електронної системи закупівель, відповідно до пункту 38 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з пунктом 13 Особливостей придбання замовниками товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн гривень, може здійснюватися шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару у разі, коли:

1) інформація, що повинна бути оприлюднена в оголошенні про проведення відкритих торгів, належить до інформації з обмеженим доступом або її розголошення під час дії правового режиму воєнного стану може нести загрозу національній безпеці та/або громадській безпеці і порядку;

2) замовник перебуває в районі проведення воєнних (бойових) дій на момент прийняття рішення про здійснення закупівлі або її здійснення;

3) публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються для: проведення заходів із мобілізації та цивільного захисту; будівництва, реконструкції, капітального ремонту та облаштування місць проживання внутрішньо переміщених та евакуйованих осіб; будівництва, реконструкції, капітального або поточного ремонту, облаштування захисних споруд цивільного захисту, у тому числі подвійного призначення, найпростіших споруд, укриттів; підготовки до проведення опалювального сезону (крім закупівлі енергоносіїв);

4) існує нагальна потреба у здійсненні закупівлі у зв`язку з виникненням об`єктивних обставин, що унеможливлюють дотримання замовником строків для проведення закупівлі із застосуванням відкритих торгів та/або електронного каталогу, яка повинна бути документально підтверджена замовником;

5) роботи, товари чи послуги можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб`єктом господарювання в одному з таких випадків: предмет закупівлі полягає у створенні або придбанні витвору мистецтва або художнього виконання; укладення договору про закупівлю з переможцем архітектурного або мистецького конкурсу; відсутність конкуренції з технічних причин, яка повинна бути документально підтверджена замовником; необхідність захисту прав інтелектуальної власності; укладення договору про закупівлю з постачальником останньої надії або з постачальником універсальної послуги на постачання електричної енергії або природного газу;

6) відмінено відкриті торги через відсутність учасника процедури закупівлі (учасників процедури закупівлі), у тому числі за лотом. При цьому предмет закупівлі, його технічні, кількісні та якісні характеристики, а також вимоги до учасника процедури закупівлі не повинні відрізнятися від вимог, що були визначені замовником у тендерній документації, та сума договору про закупівлю не може перевищувати очікувану вартість предмета закупівлі, зазначену замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів, які відмінено через відсутність достатньої кількості учасників процедури закупівлі (учасника процедури закупівлі);

7) після укладення договору про закупівлю у замовника виникла необхідність у постачанні додаткового обсягу товару тим самим постачальником, якщо в разі зміни постачальника замовник буде вимушений придбати товар з іншими технічними характеристиками, що призведе до виникнення несумісності, пов`язаної з експлуатацією і технічним обслуговуванням, або у разі, коли така закупівля зумовлена змінами до галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я. Закупівля додаткового обсягу товару у того самого постачальника здійснюється протягом трьох років після укладення договору про закупівлю, якщо загальна вартість такого постачання не перевищує 50 відсотків ціни договору про закупівлю;

8) у замовника після укладення договору про закупівлю виникла необхідність у закупівлі додаткових робіт чи послуг, пов`язаних з предметом закупівлі основного договору, у того самого виконавця робіт/надавача послуг. Можливість і умови виконання таких додаткових робіт чи надання послуг можуть бути передбачені в основному договорі про закупівлю, який укладений за результатами проведення закупівлі. Закупівля додаткових робіт чи послуг у того самого виконавця робіт/надавача послуг здійснюється протягом трьох років після укладення договору про закупівлю, якщо загальна вартість таких робіт чи послуг не перевищує 50 відсотків ціни основного договору про закупівлю, укладеного за результатами проведення закупівлі;

9) здійснюється закупівля послуг з адвокатської діяльності;

10) здійснюється закупівля юридичних послуг, пов`язаних із захистом прав та інтересів України, у тому числі з метою захисту національної безпеки і оборони, під час врегулювання спорів, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб`єкта та України;

11) здійснюється закупівля послуг, необхідних для проведення спортивних заходів, спортивних змагань, заходів з фізичної культури і спорту, фізкультурно-спортивної реабілітації, що включені до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України;

12) здійснюється закупівля товарів, робіт і послуг для забезпечення функціонування об`єктів критичної інфраструктури;

13) здійснюється закупівля товарів, робіт та послуг для/з будівництва, ремонту та інших інженерно-технічних заходів із захисту об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури за основними технічними показниками, погодженими Міненерго;

14) здійснюється закупівля природного газу суб`єктом господарювання, визначеним для придбання природного газу за рахунок видатків, передбачених за бюджетною програмою Придбання природного газу для проходження опалювального сезону 2022-2023 років (КПКВК 2401200) відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".

Придбання замовниками товарів і послуг, вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень та є меншою ніж 200 тис. гривень, може здійснюватися шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару у разі, коли закупівля товарів і послуг здійснюється у підприємства або організації, що засновані громадською організацією осіб з інвалідністю та отримали дозвіл на право користування пільгами з оподаткування відповідно до законодавства.

За результатами закупівлі, здійсненої відповідно до цього пункту, замовники оприлюднюють в електронній системі закупівель звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, відповідно до пункту 38 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону. Замовники можуть не публікувати інформацію про своє місцезнаходження у річному плані закупівель, якщо поширення такої інформації несе ризики для безпеки замовника.

Таким чином, аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що замовник має право на придбання товарів та послуг, зокрема, сума яких перевищує 100 тис. гривень, без застосування відкритих торгів, за умови наявності обставин, передбачених пунктом 13 Особливостей.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні та позивачем до суду першої інстанції не поданого жодного належного у розумінні процесуального закону доказу на підтвердження наявності передбачених пунктом 13 Особливостей обставин, з якими пов`язана можливість укладення сторонами договору №1 від 13.01.2023 без застосування відкритих торгів. Про наявність таких обставин позивач у позовній заяві не зазначав. Зі змісту договору №1 від 13.01.2023 вбачається, що його укладено внаслідок відсутності у Комунального підприємства "Екополіс" Херсонської міської ради власної спеціалізованої техніки, при цьому відомостей про існування обставин, що надають можливість укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів вказаний договір не містить.

Доводи апелянта про правомірність укладення договору №1 від 13.01.2023 без застосування відкритих торгів у зв`язку з перебуванням замовника на території активних бойових дій спростовуються "Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022, відповідно до якого станом на момент укладення договору №1 від 13.01.2023 Херсонська міська територіальна громада (зареєстрованим місцезнаходженням відповідача є місто Херсон) перебувала в статусі території можливих бойових дій.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За умовами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України унормовано, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У пункті 1 частини першої статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі, якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на укладення договору №1 від 13.01.2023 без проведення процедури закупівлі за відсутності жодних правових підстав для цього, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про нікчемність вказаного правочину з моменту його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює задоволення позову у даній справі.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 09.12.2024 у справі №916/3730/24 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БР" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 у справі №916/3730/24 без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "БР".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.04.2025.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук