Постанова

від 25.03.2025 по справі 910/19066/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2025 р. Справа№ 910/19066/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін

від позивача: не з`явились;

від відповідача: 1-2 не з`явились;

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Профінвест»

про стягнення судових витрат

за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 (повний текст рішення складено та підписано 04.06.2024)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 (повний текст додаткового рішення суду складено та підписано 09.08.2024)

у справі № 910/19066/21 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом фізичної особи ОСОБА_1

до 1. Компанії «Евінз Лімітед»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Профінвест»

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 205 692,28 грн

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/19066/21 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/19066/21 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/19066/21 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/19066/21 залишено без змін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Профінвест» звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про стягнення судових витрат, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 18 000,00 грн; розглянути заяву без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Профінвест».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Профінвест» про стягнення судових витрат у справі № 910/19006/21 до розгляду. Розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Профінвест» про стягнення судових витрат у справі № 910/19006/21 призначено у судовому засіданні 25.03.2025.

Представники сторін у судове засідання 25.03.2025 не з`явились (про місце та час судового засідання повідомленні належним чином).

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Профінвест» про стягнення судових витрат, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про її часткове задоволення, враховуючи наступне.

Так, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Профінвест» в судовому засіданні 25.02.2025, в якому спір було вирішено по суті, зроблено заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення постанови по суті апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Профінвест» та Адвокатським бюро «Паніотов і Партнери» було укладено договір про надання правничої допомоги № 13-10/23 від 13.01.2023. У зв`язку з оскарженням позивачем рішень Господарського суду м. Києва у справі № 910/19066/21, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Профінвест» та Адвокатським бюро «Паніотов і Партнери» укладено додаткову угоду від 20.11.2024 до вищезазначеного договору про надання правничої допомоги. Згідно умов додаткової угоди ціна правничої допомоги становить: 10 000,00 грн. за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, 4 000,00 грн за участь в судовому засіданні (за кожне засідання). Виконавець надав замовнику наступну правничу допомогу: підготував і подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу - 10 000,00 грн; прийняв участь в судовому засіданні 14.01.2025 - 4 000,00 грн; прийняв участь в судовому засіданні 25.02.2025 - 4 000,00 грн. Замовник сплатив виконавцю 18 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 77 від 25.11.2024 та платіжною інструкцією № 102 від 25.02.2025.

В якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано:

- платіжну інструкцію № 102 від 25.02.2025 (в призначенні платежу вказано: «оплата за правничу допомогу в господарський справі № 910/19066/21. Рахунок від 25.02.2025 № «ІФК-1»;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 14.01.2025 до договору про надання правничої допомоги № 13-10/23 від 13.10.2023;

Акт приймання-передачі наданих послуг від 26.02.2025 до договору про надання правничої допомоги № 13-10/23 від 13.10.2023.

Позивач у запереченні проти задоволенні заяви другого відповідача про стягнення судових витрат, поданому до суду, вказав на те, що судове засідання 14.01.2025 не відбулося, а із ухвали суду від 14.01.2025 вбачається, що у судовому засіданні 14.01.2025 колегія суддів встановила, що у матеріалах справи відсутні докази повідомлення Компанії «Евінз Лімітед» про дату та час розгляду справи, у зв`язку із чим, враховуючи відсутність належного повідомлення Компанії «Евінз Лімітед», з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, необхідністю забезпечити права та інтереси усіх учасників справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про продовження строку розгляду та відкладення справи.

Отже, представник другого відповідача взяв участь у розгляді справи по суті тільки в одному судовому засіданні.

Позивач посилається на те, що у аналогічній по складності справі № 925/220/24 апеляційний суд визнав достатнім відшкодування за участь в апеляційному розгляді 2 000 гривень.

Позивач звертає увагу, що у процесі апеляційного розгляду представник другого відповідача не висував нових аргументів та доказів, ніж ті, що заявляв у суді першої інстанції, тому позивач вважає завищеними заявлені витрати 10 000 гривень складання відзиву на апеляційну скаргу. При цьому, в аналогічній по складності справі № 925/220/24 апеляційний суд визнав достатнім відшкодування на складання відзиву на апеляційну скаргу 8 000 гривень.

Також у поданих запереченнях позивач просить застосувати вимогу ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо покладання судових витрат на сторону, яка вчинила неправомірні дії, внаслідок яких виник спір та у задоволенні заяви відмовити. В іншому випадку зменшити суму витрат.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц).

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи обставини справи, вважає неспівмірною суму у розмірі 18 000,00 грн із фактично наданим обсягом правничої допомоги, а саме: складання відзиву на апеляційну скаргу та участь у судових засіданнях 14.01.2025 та 25.02.2025, оскільки у даній справі правова позиція позивача не змінювалась і адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи й доводи, по суті є тотожними твердженням викладеним у суді першої інстанції.

Натомість, колегія судів апеляційної інстанції вважає співрозмірними та правильними суми у розмірі 6 000,00 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу та 4 000,00 грн за судові засідання 14.01.2025 та 25.02.2025.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що послуги адвоката не охоплюються лише участю адвоката в судовому засіданні, а полягають також і у підготовці до справи та вчиненні інших процесуальних дій від імені та в інтересах клієнта.

Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на обставини справи, не вбачає підстав для застосування ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиція є незмінною.

Враховуючи викладене, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, беручи до уваги розмір мінімальної заробітної плати та об`єм наданих правових послуг, колегія суддів апеляційної інстанції, керуючись, зокрема такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Профінвест» про стягнення судових витрат підлягає задоволенню частково, а саме: з позивача на користь другого відповідача підлягає стягненню 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Профінвест» про стягнення судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Семенюка Вячеслава Віталійовича (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Профінвест» (адреса: вул. Білоруська, буд. 30, м. Київ, 04050, ЄДРПОУ 33601866) 10 000,00 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині відмовити.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

4. Справу № 910/19066/21 повернути до місцевого господарського суду.

Додаткова постанова, згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Текст постанови складено та підписано 17.04.2025.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко