Постанова

від 03.04.2025 по справі 904/3993/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2025м. ДніпроСправа № 904/3993/19 (904/4429/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 (суддя Примак С.А.) про забезпечення позову у справі № 904/4429/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтрейд 2016», м. Дніпро

до ОСОБА_1 , м. Донецьк

про стягнення грошових коштів,

яка розглядається в межах справи № 904/3993/19

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт», м. Дніпро,-

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову у справі № 904/3993/19 (904/4429/24) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт» 400000,00 грн, сплачених позивачем через невиконання відповідачем основного зобов`язання, забезпеченого порукою.

Заява обґрунтована необхідністю забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову, у зв`язку з чим позивач просить суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на належні відповідачу земельну ділянку і розташований на ній житловий будинок. Заявник вважає, що за рахунок вказаного нерухомого майна може бути виконане рішення суду, у разі задоволення позову.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 10.10.2024 в повному обсязі задовольнив заяву про забезпечення позову у справі № 904/3993/19 (904/4429/24).

Місцевий господарський суд зазначив, що у разі задоволення позову про стягнення 400000,00 грн, виконання рішення може відбутися за рахунок належного відповідачу нерухомого майна, тому його відчуження, може ускладнити виконання рішення суду.

2.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 у справі № 904/3993/19 (904/4429/24) скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Скаржник зазначив, що предметом забезпечення позову у даній справі є належні йому житловий будинок і земельна ділянка, які він не має наміру відчужувати, оскільки мешкає у цьому будинку, водночас оскаржуване судове рішення не містить доказів протилежного.

Скаржник вважає, що вжиті спірним судовим рішенням заходи забезпечення позову неспівмірні з предметом позову, оскільки нерухоме майно, що виступає предметом забезпечення, за своєю вартістю значно перевищує предмет спору у справі. Крім того, звернення стягнення на майно боржника здійснюється лише у разі відсутності в останнього грошових коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, тому накладення арешту на нерухоме майно у даній справі є необґрунтованим.

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт» у відзиві заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Позивач зазначив, що він як поручитель, у повному обсязі виконав зобовязання відповідача за договором позики від 15.05.2018, забезпечене порукою на загальну суму 400000,00 грн.

Позивач ризик невиконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення 400000,00 грн вбачає у тому, що позивач не володіє необхідною сумою грошових коштів, необхідних для погашення наявної у нього перед позивачем заборгованості.

Позивач зауважує, що предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру, тому судове рішення у разі її задоволення вимагатиме примусового виконання, що безпосередньо залежить від наявності у боржника майна, за рахунок якого можна виконати рішення суду, тому відчуження цього майна матиме негативний вплив на ефективність його виконання.

4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.11.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 про забезпечення позову у справі № 904/3993/19 (904/4429/24).

У судовому засіданні 03.04.2025 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.

5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 400000,00 грн. Позов мотивований виконанням позивачем зобов`язань відповідача за договором позики, забезпеченими порукою, у зв`язку з чим до поручителя перейшли усі права кредитора за основним зобов`язанням.

Разом з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос стандрат» подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: на земельну ділянку площею 0,1598 га з кадастровим номером 3222481201:01:002:0245; на житловий будинок загальною площею 235,9 м2, який розташований на вказаній земельній ділянці, та має реєстраційний номер 155996432224.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалами від 10.10.2024 відкрив провадження у справі № 904/3993/19 (904/4429/24) і задовольнив заяву про забезпечення позову у повному обсязі, наклавши арешт на нерухоме майно відповідача.

6.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об`єктом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду, якою забезпечено позов у спосіб накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно.

Предметом апеляційного оскарження є встановлення дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права під час ухвалення рішення про забезпечення позову.

Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У даній справі між сторонами існує спір щодо існування у відповідача обов`язку сплатити позивачу 400000,00 грн, внаслідок виконання поручителем зобов`язання відповідача за договором позики.

Апеляційний господарський суд зазначає, що в матеріалах справи немає доказів наявності на рахунках відповідача грошових коштів у сумі, необхідній для погашення заборгованості у разі задоволення позову, тому існує ризик невиконання такого рішення, також немає доказів наявності у відповідача іншого майна, за рахунок якого може бути виконане рішення суду в разі задоволення позову. Надана скаржником виписка (форма ОК-5) з Пенсійного фонду України підтверджує, що за 2024 рік ОСОБА_1 усього за рік для пенсії нараховано 100350,00 грн, тобто значно менше заявленої суми боргу.

Дослідивши викладені скаржником доводи і надані на їх підтвердження докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим прокурором заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача і предметом спору, співмірність і адекватність, апеляційний господарський суд доходить висновку, що у даному випадку наявні підстави для забезпечення позову у спосіб накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Апеляційний господарський суд зазначає, що між сторонами існує спір щодо стягнення грошових коштів, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості. Своєю чергою, відповідач не спростував наведені позивачем аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Жодних доказів на спростовування викладеної у зазначених відкритих джерелах інформації про майновий стан відповідача, останній не надав.

Оскільки предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти відповідача у такому розмірі здатне суттєво погіршити його майновий стан, водночас накладення арешту на будинок і земельну ділянку, на якій він розташований, не порушить прав відповідача володіти цим майном, зокрема використовувати його у якості свого житла.

Таким чином, заявлений захід забезпечення позову у спосіб накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Апеляційний господарський суд зауважує, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Водночас обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Аналогічні висновки викладені у Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 17.06.2022, прийнятої за результатами розгляду справи № 908/2382/21, і Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.02.2020, прийнятої за результатом розгляду справи № 381/4019/18.

Своєю чергою, апеляційний господарський суд вважає неспівмірним з предметом позову накладення арешту на все нерухоме майно позивача, оскільки його вартість може перевищувати вартість предмету спору, у даному випадку 400000,00 грн.

Верховний Суд в постанові від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21 зазначив, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, вартість якого еквівалентна 400000,00 грн, тобто у межах суми позову.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне не визначати конкретне майно, яке підлягає арешту. Згідно зі положень статті 137 ГПК України законодавець використовує термін «майно» без визначення рухоме чи нерухоме майно. Тому колегія суддів вважає за можливе визначити лише вартість арешту майна без уточнення того, яке саме майно підлягає арешту.

Визначення майна, яке підлягає арешту, відноситься до компетенції виконавця з урахуванням суми позову, вправі визначити конкретне майно, яке підлягає арешту.

Апеляційний господарський суд відхилив клопотання про заміну позивача правонаступником, оскільки ухвалою від 27.05.2025 Господарський суд Дніпропетровської області здійснив процесуальне правонаступництво, замінивши позивача у справі № 904/3993/19 (904/4429/24) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Олтрейд 2016».

7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України, зокрема є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду зміні.

Оскільки апеляційний господарський суд не здійснював розгляд справи по суті спору, розподіл судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, має бути здійснений місцевим господарським судом у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України за наслідками вирішення спору.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 про забезпечення позову у справі № 904/3993/19 (904/4429/24) задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 у справі № 904/3993/19 (904/4429/24) змінити, виклавши резолютивну частину у редакції такого змісту:

«Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтрейд 2016» про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 в межах 400000,00 грн.

В іншій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття, 10.10.2024, та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Строк пред`явлення ухвали для примусового виконання до 11.10.2027.

Стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Олтрейд 2016» (вулиця Комічна, будинок 9-А, секція 4, приміщення 101, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 41048384).

Боржник ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 16.04.2025

Головуючий суддяЮ. ПАРУСНІКОВ

СуддяТ. ВЕРХОГЛЯД

СуддяО. ІВАНОВ