Постанова

від 15.04.2025 по справі 904/1681/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2025 року м. Дніпро Справа № 904/1681/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради та Підприємства об`єднання громадян "ПРАВДА"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бажанова Ю.А.) від 17.07.2024р. у справі № 904/1681/24

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Підприємства об`єднання громадян "ПРАВДА", м. Дніпро

про стягнення 4 537 438,64 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Підприємства об`єднання громадян "ПРАВДА" на свою користь 2 767 988,68 грн основного боргу, 117 279,21 грн 3% річних, 437 453,68 грн інфляційних втрат, 1 214 717,06 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання теплової енергії №010290 від 02 травня 2019 року у період з листопада 2021, грудня 2021, січня 2022, лютого 2022, березня 2022, листопада 2022.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2024р. у справі № 904/1681/24:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Підприємства об`єднання громадян "ПРАВДА" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 2 767 988,68 грн. заборгованості, 437 453,68 грн. інфляційних втрат, 117 279,21 грн. 3% річних, 241 905,18 грн. пені, 42 775,52 грн. витрат по сплаті судового збору;

- в решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії №010290 від 02 травня 2019 року щодо своєчасної та повної оплати за теплову енергію. Враховуючи обставини виходу з ладу лічильника у спірний період, суд розрахував обсяги споживання тепла виходячи з положень ч. 3 ст. 9, ст. 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". На підставі ст. 625 ЦК України стягнуто інфляційні втрати та 3% річних. В частині вимог про стягнення пені суд відмовив, оскільки у період за який нараховано пеню та до 01.07.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, тоді як враховуючи норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020, встановлена заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Пеня поза межами вказаного періоду задоволена судом.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2024р. у справі № 904/1681/24 в частині незадоволених позовних вимог Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради та ухвалити нове рішення про їх задоволення у відповідній частині.

В обґрунтування скарги зазначає, що з відповідачем укладено договір постачання, за яким він отримує теплову енергію як товарну продукцію для цілей, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням та не являється споживачем поставленої теплової енергії, як житлово-комунальної послуги. Тому дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з якою на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, на відповідача в частині правовідносин, що виникли на підставі Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії, не розповсюджується.

Відповідач проти задоволення скарги позивача заперечує та зазначає, що законодавець чітко визначив термінологію житлово-комунальних послуг та їх різновиди (види, перелік), до яких належить і постачання теплової енергії, як різновид комунальних послуг, що, в свою чергу, є видом житлово- комунальних послуг.

Відповідач не погоджується загалом з доводами позивача щодо правомірності застосування неустойки, оскільки відповідач не визнає виникнення заявленої позивачем основної суми боргу. Вбачає порушення самого позивача, як кредитора, оскільки останній не здійснив на вимоги відповідача своєчасно перерахунок боргу.

Також до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Підприємство об`єднання громадян "ПРАВДА", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2024р. у справі № 904/1681/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Відповідач вважає, що нарахування за весь період мало відбутися виключно у відповідності до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", а не ст. 11 цього закону. Перерахунок за період виходу лічильника з ладу має бути здійснений по середнім показникам, взятим з попереднього сезону.

Стаття 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" регулює лише порядок зняття показань приладів обліку, окрім того, відповідач передавав відповідні показання, факт недопуску представників позивача до лічильника не зафіксовано. Також ця норма передбачає подальший перерахунок після отримання показань лічильника, що у спірному випадку неможливо.

Посилається, що у березні споживання взагалі було відсутнє, що підтверджується і незмінними у цей місяць даними лічильника. Відповідно нарахування плати за вказаний місяць є безпідставним.

Зазначає, що неодноразово у досудовому порядку звертався до позивача щодо надання інформації про здійснений ним перерахунок та його методологію, що унеможливлювало прийняття відповідачем обґрунтованого рішення про розмір боргу, також позивач декілька разів сам змінював як спосіб перерахунку так і його об`єкт (періоди). За вказаного, відповідач вважає не доведеним вину позивача у невиконанні основного фінансового зобов`язання (основної заявленої позивачем суми заборгованості) так і інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечує.

Будучі обізнаним про дії позивача щодо проведення перерахунку, відповідач не вживав жодних дій щодо визнання перерахунку незаконним. Сам по собі перерахунок являє собою питання, що складає окремий предмет спору і має розглядатися як окрема позовна вимога, зокрема, в порядку захисту прав споживачів.

Предметом доказування у даній справі є здійснення позивачем постачання теплової енергії, як належне виконання своїх зобов`язань, що підтверджується належними та допустимими доказами - актами споживання теплової енергії, та первинними бухгалтерськими документами - актами прийому-передачі та рахунками, які не оспорені відповідачем.

Фіксація неробочим приладом обліку показань в розмірі 571,378 Гкал станом на 25.02.2022, що продубльована показами на 31.03.2022, не може свідчити про нездійснення теплопостачання у цей період, а може лише вказувати на некоректну роботу приладу обліку або на самовільне відключення споживача, що у будь якому разі не виключає обов`язку оплати. Відключення відповідача від мереж теплопостачання не підтверджено належними доказами.

Також вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність вини у невиконанні грошового зобов`язання, що відповідач підтверджує не конкретними доказами, в тому числі документальними, а незгодою із перерахунком, який він не оскаржував.

В результаті виходу з ладу приладу обліку у невстановлений момент, його показання за весь опалювальний період є невірними, тому відсутня інформація про показання вузлів обліку (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", яка встановлює "відсутність та/або недопуск", а не лише не допуск), що зобов`язує позивача з четвертого місяця такої відсутності даних здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами обліку.

Відповідач подав відповідь на відзив, в якій повторив попередньо викладені позиції та додатково зазначив, що розмір заборгованості та період його виникнення безпосередньо стосується предмету спору та підлягає встановленню.

Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами, об`єднано їх для спільного розгляду, розгляд призначено у судове засідання на 16.12.2024.

В судовому засіданні 16.12.2024 оголошено перерву до 04.03.2025, а в судовому засіданні 04.03.2025 оголошено перерву до 15.04.2025.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 02.05.2019 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (на даний час назва Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради) (теплопостачальна організація) та Підприємством об`єднання громадян "ПРАВДА" (споживач) укладений договір про постачання теплової енергії №010290, відповідно до пункту 1.1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію, а споживач зобов`язується одержати та сплатити теплопостачальній організації вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбаченими цим договором.

Пунктом 5.1 договору визначено, що згідно правил користування тепловою енергією, споживач зобов`язується встановити прилади обліку теплової енергії.

При виходу з ладу приладів обліку або в разі потреби повірки приладів обліку до поновлення їх працездатності або не своєчасного надання показників приладів обліку, розрахунок здійснюється відповідно Наказів міністерства палива та енергетики України №71 від 14.02.2007 "Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж". В разі не надання звіту про використання теплової енергії та перевищення термінів застосування розрахункових значень, згідно пункту 7.2.40 "Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж", нарахування здійснюються згідно теплового навантаження визначеного договором, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 5.8 договору).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатом якого підписується акт (в 2-х примірниках) прийому-передачі теплової енергії за формою додатка №4.

Споживач зобов`язаний не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку №1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з зазначенням періоду за який він сплачує (пункт 7.3 договору).

Згідно з пунктом 7.4 договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

За приписами пункту 11.1 договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 02.05.2022.

Пунктом 11.5 договору передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що 16.08.2022 на адресу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради надійшло звернення від Підприємства об`єднання громадян "ПРАВДА" про розпломбування лічильника теплової енергії МВТ-2М, належного відповідачеві.

29.08.2022, за результатами повірки лічильника, Довідкою про непридатність законодавчо врегульованого засобу вимірювання техніки встановлено, що засіб вимірювальної техніки не відповідає вимогам.

Позивач зазначає, що у серпні 2022 року було встановлено факт виходу з ладу приладу обліку.

Відповідно довідки №321 від 29.08.2023 Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради Адміністративну будівлю ПОГ "Правда" за адресою проспект Слобожанський, 35 обладнано власним приладом обліку теплової енергії, прилад обліку працював не коректно, встановити дату поломки та архівні данні не є можливим, тому проведені нарахування теплової енергії:

Жовтень 2021 року розрахунок по середньому добовому споживанню теплової енергії за попередній опалювальний сезон, прилад обліку працює не коректно: (150,36623 Гкал/148діб) х 0,614 х 7,75 доби = 4,83459 Гкал Де 150,36623 Гкал - фактичне споживання теплової енергії у попередньому опалювальному сезоні 2020-2021 р.р. 148 - кількість діб споживання теплової енергії у попередньому опалювальному сезоні 2020-2021 р.р. 7,75 доби - кількість діб споживання за період з 23.10.2021-01.11.2021 р.р. 0,614 - температурний коефіцієнт розрахунку з 23.10.2021-01.11.2021 р.р. 18°С - Г+ 6.589°а 18°С-(-0,58°С) +6,589°С - температура за період з 23.10.2021-01.11.2021 р.р. - 0,58°С - середня температура зовнішнього повітря за попередній опалювальний сезон 2020-2021 р.р.

Листопад 2021 року - розрахунок по середньому добовому споживанню теплової енергії за попередній опалювальний сезон, збій в роботі пу: (150,36623 Гкал/148діб) х 0,725 х 19 діб = 13,99526Гкал Де 150,36623 Гкал - фактичне споживання теплової енергії у попередньому опалювальному сезоні 2020-2021 р.р. 148 - кількість діб споживання теплової енергії у попередньому опалювальному сезоні 2020-2021 р.р. 19 діб-кількість діб споживання за період з 01.11.2021-19.11.2021 р.р. 0,725 - температурний коефіцієнт розрахунку з 01.11.2021-19.11.2021 р.р. 18°С-Г+4,521°С) 18°С-(-0,58°С) +4,521°С - температура за період з 01.11.2021-19.11.2021 р.р. -0,58°С - середня температура зовнішнього повітря за попередній опалювальний сезон 2020-2021 р.р.

Грудень 2021 року - розрахунок по середньому добовому споживанню теплової енергії за попередній опалювальний сезон, збій в роботі пу : (150,36623 Гкал/148діб) х 0,814 х 32доби = 26,46451 Гкал Де 150,36623 Гкал - фактичне споживання теплової енергії у попередньому опалювальному сезоні 2020-2021 р.р. 148 - кількість діб споживання теплової енергії у попередньому опалювальному сезоні 2020-2021 р.р. 32 доби- кількість діб споживання за період з 19.11.2021 -20.12.2021р.р. 0,814 - температурний коефіцієнт розрахунку з 19.11.2021 -20.12.2021р.р. 180С-ґ+2,8840О 18°С-(-0,58°С) +2,884°С - температура за період з 19.11.2021 -20.12.2021р.р. -0,58°С -середня температура зовнішнього повітря за попередній опалювальний сезон 2020-2021 р.р.

Січень 2022 року - розрахунок по середньому добовому споживанню теплової енергії за попередній опалювальний сезон, збій в роботі пу: (150,36623 ГкалЛ48діб) х 1,176 х 39 діб = 46,59737Гкал, де 150,36623 Гкал - фактичне споживання теплової енергії у попередньому опалювальному сезоні 2020-2021 р.р. 148 - кількість діб споживання теплової енергії у попередньому опалювальному сезоні 2020-2021 р.р. 39 діб - кількість діб споживання за період з 20.12.2021-27.01.2022р.р. 1,176- температурний коефіцієнт розрахунку з 20.12.2021-27.01.2022р.р. 18°С-Г-3,854°С) 18°С-(-0,58°С) - 3,854°С - температура за період з 20.12.2021-27.01.2022р.р. -0,5 8°С - середня температура зовнішнього повітря за попередній опалювальний сезон 2020-2021 р.р.

Лютий 2022 року - розрахунок згідно нормативного договірного навантаження, пу працює не коректно : 199,54 Гкал/міс х 30/30,44 х 0,948=186,42962 Гкал 30 - кількість днів подачі опалення в період з 27.01.2022-25.02.22.р.р. 30,44 - середня кількість опалювальних діб в міс. (172доби/5,65 міс=30,44 діб, де 172 доб. - період опалювального сезону для м. Дніпра) 0,948 - температурний коефіцієнт за відповідний період.

Березень 2022 року - розрахунок згідно нормативного договірного навантаження, пу працює не коректно: 199,54Гкал/міс х 33,25/30,44 х 0,959=209,02372 Гкал 33,25 - кількість днів подачі опалення в період з 26.02.22.-31.03.2022р.р. 30,44-середня кількість опалювальних діб в міс. (172доби/5,65 міс=30,44 діб, де 172 доб. - період опалювального сезону для м. Дніпра) 0,959 - температурний коефіцієнт за відповідний період.

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради зазначає, що рахунки та Акти були направлені Підприємству об`єднання громадян "ПРАВДА" засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, яка підтверджена підписом керівника відповідача у Додатку № 5 до Договору, тому дата відправлення таких документів є одночасно датою їх отримання.

Враховуючи викладене, датою початку порушення зобов`язання є (з урахуванням вихідних та неробочих днів):

За листопад 2021 року Акт та рахунок отримано 08.12.2021, граничною датою внесення плати є 13.12.2021, зобов`язання порушено з 14.12.2021;

За грудень 2021 року Акт та рахунок отримано 12.01.2022, граничною датою внесення плати є 17.01.2022, зобов`язання порушено з 18.01.2022;

За січень 2022 року Акт та рахунок отримано 10.02.2022, граничною датою внесення плати є 15.02.2022, зобов`язання порушено з 16.02.2022;

За лютий 2022 року Акт та рахунок отримано 09.03.2022, граничною датою внесення плати є 14.03.2022, зобов`язання порушено з 15.03.2022;

За березень 2022 року Акт та рахунок отримано 28.08.2023, граничною датою внесення плати є 04.09.2023, зобов`язання порушено з 05.09.2023;

За листопад 2022 року Акт та рахунок отримано 12.12.2022, зобов`язання не порушено у зв`язку із зняттям нарахувань.

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради посилається на несвоєчасну оплату Підприємства об`єднання громадян "ПРАВДА" теплової енергії у період з листопада 2021 року, грудня 2021 року, січня 2022 року, лютого 2022 року, березня 2022 року, листопада 2022 року, проти чого заперечує відповідач, що і причиною виникнення спору.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача 2 767 988,68 грн основного боргу, 117 279,21 грн 3% річних, 437 453,68 грн інфляційних втрат, 1 214 717,06 грн пені за договором про постачання теплової енергії №010290 від 02.05.2019.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч.ч. 6,7 ст. 276 ГК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідач не погоджується із нарахованою кількістю спожитої теплової енергії, відповідно і заявленою до стягнення сумою заборгованості, посилаючись на неправильність застосування позивачем приписів статей 9, 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Апеляційний суд відхиляє доводи позивача щодо неможливості наведення заперечень відповідачем щодо сум основного боргу у даній справі та необхідність окремого оскарження нарахування обсягів спожитого тепла. Встановлення обставин здійснення передачі майна (теплової енергії), його обсяг та загальна вартість входять до предмету доказування у даній справі про стягнення боргу, як і у будь-яких правовідносинах купівлі-продажу чи поставки.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду.

Виходячи з вказаної норми позивачем було здійснено перерахунок за місяці жовтень 2021 року - січень 2022 року по середньому добовому споживанню теплової енергії за попередній опалювальний сезон.

Перерахунок було виконано у відповідності із Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (далі Методика).

З вказаними перерахунками колегія суддів погоджується, а нарахування позивача за лютий-березень 2022 року, що здійснені на підставі ст. 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" вважає є безпідставними.

Так, відповідно до статті 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" у разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець комунальної послуги зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

Також, у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Проте, вказані норми не є такими, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" врегульовано зняття показань вузлів обліку та приладів - розподілювачів теплової енергії, частиною 4 цієї статті врегульовано випадки, коли відсутня інформації про показання вузлів обліку та/або недопуск споживачем виконавця до відповідного вузла обліку/приладів.

Аналізуючи положення цієї статті апеляційний суд приходить до висновку, що вона поширюється на випадки наявності справного засобу обліку та неотримання теплопостачальною організацією відповідних даних лічильника.

Вказаний висновок підтверджує і останній абзац ч. 4 ст. 11 цього Закону, згідно якого після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов`язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку - з усіма споживачами будівлі.

Проте, у спірних відносинах, за обставин несправності засобу обліку та втрати дійсних даних щодо споживання, перерахунок не може бути здійснено після встановлення справного засобу обліку та відновлення надання показань обліку.

Також, позивачем для застосування вказаної норми ч. 4 ст. 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" не доведено факту недопуску відповідачем виконавця до засобу обліку та факту непередрання відповідачем показань лічильника. Позивач не заперечує того, що такі дані передавалися, хоча вони є хибними через несправність лічильника.

Пункт 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, поширює свою дію на випадок відсутності приладів комерційного обліку взагалі.

Колегія суддів враховує і посилання у договорі на п. 7.2.40. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України 14.02.2007 № 71, проте відповідно до змісту цього пункту термін застосування розрахункових значень не повинен перевищувати 15 діб на рік.

За викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що спірні правовідносини врегульовані саме частиною 3 статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", яка врегульовує питання нарахувань на випадок виходу з ладу вузла комерційного обліку та нарахування має бути здійснено по середньому добовому споживанню теплової енергії за попередній опалювальний сезон за весь період несправності лічильника у опалювальний сезон.

Так, за розрахунком суду за лютий 2022 року - розрахунок по середньому добовому споживанню теплової енергії за попередній опалювальний сезон складає: (150,36623 Гкал/48діб) х 0,948 х 30 діб = 28, 89469, де 150,36623 Гкал - фактичне споживання теплової енергії у попередньому опалювальному сезоні 2020-2021 р.р., 148 - кількість діб споживання теплової енергії у попередньому опалювальному сезоні 2020-2021 р.р., 30 діб - кількість діб споживання за період з 27.01.2022-25.02.2022р.р., 0,948 - температурний коефіцієнт за відповідний період.

28, 89469 Гкал х 5 730,65 грн (тариф) + 20% ПДВ = 198 702, 43 грн.

За березень 2022 року - розрахунок по середньому добовому споживанню теплової енергії за попередній опалювальний сезон складає: (150,36623 Гкал/48діб) х 0,959 х 33,25 діб = 32,39655, де 150,36623 Гкал - фактичне споживання теплової енергії у попередньому опалювальному сезоні 2020-2021 р.р., 148 - кількість діб споживання теплової енергії у попередньому опалювальному сезоні 2020-2021 р.р., 33,25 діб - кількість діб споживання за період з 27.01.2022-25.02.2022р.р., 0,959 - температурний коефіцієнт за відповідний період.

32,39655 Гкал х 5 730,65 грн (тариф) + 20% ПДВ = 222 783, 95 грн.

Розрахунки здійснені судом за аналогією розрахунків позивача (а.с. 24, 46-47, т. 1).

Отже, загальна вартість заборгованості за спірний період складає 470 029,44 грн. (48 543, 07 грн + 198 702, 43 грн. +222 783, 95 грн.), враховуючи розрахунки заборгованості позивача за попередні періоди (а.с. 25, т. 1).

Відтак, саме вказана сума основного боргу є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності здійснення перерахунку лише за період 20.12.2021 по 25.02.2022, в якому лічильником зафіксовано аномально високий рівень споживання.

Факт некоректної роботи було встановлено 29.08.2022 (за результатами повірки) Довідкою про непридатність законодавчо врегульованого засобу вимірювання техніки встановлено, що засіб вимірювальної техніки не відповідає вимогам.

Встановити точну дату виходу з ладу лічильника є неможливим, як і встановити чи була робота лічильника періодично коректною у спірний опалювальний сезон.

У зв`язку з чим суд погоджується з доводами позивача щодо необхідності вважати некоректними данні лічильника за весь опалювальний сезон 2021/2022 рр.

Також, сам відповідач посилається на завищення показів лічильника починаючи з грудня 2021 року.

Фіксація неробочим приладом обліку показань в розмірі 571,378 Гкал станом на 25.02.2022, що продубльована показами на 31.03.2022, не може свідчити про неотримання послуг у цей період, а може лише вказувати на некоректну роботу приладу обліку або на самовільне відключення споживача, що у будь якому разі не виключає обов`язку оплати.

Самовільне відключення споживача від систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних послуг, не звільняє його від необхідності їх оплати.

Доказів сплати 470 029,44 грн. заборгованості з теплової енергії за спірні періоди за договором про постачання теплової енергії № 010290 від 02.05.2019 відповідач до суду не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував.

За викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 470 029,44 грн. заборгованості за спожиту теплової енергії.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом (частина 4 статті 24 Закону України "Про теплопостачання").

Частинами 5, 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що в разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 8.4.3 договору у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Позивач на підставі пункту 8.4.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 214 717,06 грн а саме: за прострочення за листопад 2021 (з 13.12.2021 по 14.02.2022), за прострочення за грудень 2021 (з 18.01.2022 по 18.07.2022), за прострочення за січень 2022 (16.02.2022 по 16.08.2022), за прострочення за лютий 2022 (з 15.03.2022 по 15.09.2022), за прострочення за березень 2022 (з 05.09.2023 по 05.03.2024).

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені частково не підлягають задоволенню, як такі, що нараховані позивачем за період в який діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, та врахував норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020, приписи яких забороняють нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

З такими висновками не погоджується колегія суддів апеляційного суду та вважає, що положення підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 не поширюються на спірні відносини, у зв`язку з наступним.

Відносини щодо постачання та споживання теплової енергії регулюються Законами "Про теплопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання").

Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія як товар не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема, власниками приміщень у багатоквартирному будинку), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві). Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 904/7024/17, на яку посилається скаржник.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб`єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198 (в редакції чинній на момент укладення договору), споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Споживачем теплової енергії як товарної продукції в розумінні Закону України "Про теплопостачання" можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору, теплоспоживче обладнання яких (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі. З огляду на зазначене (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії належать, зокрема, власники / балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 908/2078/22, від 09.04.2024 у справі № 908/710/23.

Натомість відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 цього Закону).

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (частина 3 статті 2 цього Закону).

Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Таким чином, споживачем житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" може бути власник (співвласник) нерухомого майна, або за згодою власника користувач об`єкта нерухомого майна, який отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з яким або від імені якого укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. При цьому до колективних споживачів належать лише юридичні особи, яка об`єднують споживачів у будівлі та укладають договори про надання комунальних послуг в інтересах цих осіб.

У пункті 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (в редакції чинній на дату укладення договору), застосовуються, зокрема, такі терміни: централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Тобто зазначеними нормами визначено обов`язкову ознаку споживача послуг, а саме: споживачем послуг може бути фізична/юридична особа, відповідне обладнання приміщення якої приєднане або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем.

Отже, якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг.

Слід зазначити, що внутрішньобудинкові системи не відносяться до місцевої (розподільчої) теплової мережі, що ще раз підтверджує те, що постачальник теплової енергії не здійснює постачання теплової енергії власникам жилих/нежилих приміщень, обладнання яких приєднані до відповідних внутрішньобудинкових систем.

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг встановлюються шляхом укладення договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг між власником / балансоутримувачем/ управителем будинку (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг) та кінцевими споживачами (споживачами послуг) - власниками житлових/нежитлових приміщень.

Вказані висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 904/7024/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 грудня 2024 року по справі № 910/11443/23.

Предметом укладеного між сторонами договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором. За умовами договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції, гарячого водопостачання, технологічні потреби, кондиціонування повітря.

Теплова енергія постачається відповідачу в окрему будівлю - адміністративний будинок (офіс), теплоспоживче обладнання відповідача через тепловий ввід приєднане до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Відповідно до Договору та його додатків відповідач використовує опалювальне приміщення для цілей, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відповідно до додатку № 5 до договору видом діяльності відповідача є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Також тарифи, які застосовані при розрахунках із відповідачем відносяться до категорії "інші споживачі (крім населення)".

Отже, враховуюче зазначене, з Підприємством об`єднання громадян "ПРАВДА", як суб`єктом господарської діяльності, укладено договір постачання, за яким він отримує теплову енергію як товарну продукцію для цілей, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням та не являється споживачем поставленої теплової енергії, як житлово-комунальної послуги.

Оскільки відповідач не є споживачем поставленої теплової енергії в контексті житлово-комунальної послуги для кінцевих споживачів, відтак на нього не поширюються норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в частині заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. В цій частині доводів апеляційний суд погоджується з позицією позивача, викладеній в апеляційній скарзі.

За викладеного, колегія суддів вважає, що пеня за несвоєчасне здійснення платежів за фактично спожиту теплову енергію у визначені позивачем періоди заявлена правомірно.

Однак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу, перерахунку підлягає пеня за прострочення за лютий-березень 2022 року.

Так, з 15.03.2022 по 15.09.2022 пеня на заборгованість у сумі 198 702,43 грн. за лютий 2022 року складає 37 290,73 грн; з 05.09.2023 по 05.03.2024 пеня на заборгованість у сумі 222 783,95 грн. за березень 2022 складає 37 492,84 грн.

Загальний розмір правомірно заявленої пені складає 146 284,65 грн. (з урахуванням розрахунку позивача за інші місяці)

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 437 453,68 грн інфляційних втрат, 117 279,21 грн. 3% річних (по кожному періоду прострочення окремо з урахуванням строків оплати).

Оскільки судом змінено суму боргу, яка підлягає стягненню за лютий-березень 2022 року, на заборгованість у ці періоди підлягає перерахуванню і 3% річних та інфляційні втрати.

Так, 3% річних на заборгованість у сумі 198 702,43 грн. за лютий 2022 року за період з 15.03.2022 по 10.04.2024 складають 12 358, 64 грн.; на заборгованість у сумі 222 783,95 грн. за березень 2022 за період з 05.09.2023 по 10.04.2023 складають 3 986,80 грн.

Загальний розмір правомірно заявлених 3% річних складає 27 878,71 грн.

Інфляційні втрати на заборгованість у сумі 198 702,43 грн. за лютий 2022 року за період квітень 2022 року лютий 2024 року складають 48 811, 13 грн.

на заборгованість у сумі 222 783,95 грн. за березень 2022 за період вересень 2023 лютий 2024 складають 7 222, 85 грн.

Загальний розмір правомірно заявлених інфляційних втрат складає 147 626,25 грн. (з урахуванням розрахунків позивача за інші місяці).

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, доводи, як позивача, так і відповідача знайшли частково своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, у зв`язку з чим скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - зміні в частині задоволених сум основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних у викладених вище сумах, з новим пропорційним розподілом судового збору за подання позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги відповідача, сплачений за її подання судовий збір слід стягнути з позивача на користь відповідача пропорційно до задоволених вимог за апеляційною скаргою; судовий збір, сплачений за апеляційною скаргою позивача слід віднести на останнього, оскільки не зважаючи на те, що суд погодився з його позицією, викладеною у скарзі, сума стягнення пені не збільшилась за результатами перегляду.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на рішення від 17.07.2024р. у справі № 904/1681/24 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян "ПРАВДА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2024р. у справі № 904/1681/24 задовольнити частково.

Змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2024р. у справі № 904/1681/24 в частині задоволених сум основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних та розподілу судового збору.

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян "ПРАВДА" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 470 029,44 грн. заборгованості, 147 626,25 грн. інфляційних втрат, 27 878,71 грн. 3% річних, 146 284,65 грн. пені, 9 501,83 грн. витрат по сплаті судового збору.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, віднести на останнього.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на користь Підприємства об`єднання громадян "ПРАВДА" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 49 910,54 грн.

Видачу наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена та підписана 17.04.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд