Рішення

від 17.04.2025 по справі 904/945/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2025м. ДніпроСправа № 904/945/25За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 2 028,85грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" втрати від інфляції у розмірі 1 071,29грн та 3% річних у розмірі 957,56грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №ПР/М-20240/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Інгулець Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 20.03.2020 та договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2020.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 37 931,52грн плати за користування вагонами, 3 310,80грн збору за зберігання вантажів, 2684,00грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі №904/6537/23 залишено без змін.

Позивач вважає, що відповідач не виконував свої зобов`язання по сплаті за користування вагонами у розмірі 37 931,52грн, починаючи з 22.07.2023 та закінчуючи 09.05.2024 та збору за зберігання вантажів у розмірі 3 310,80грн, починаючи з 04.08.2023 та закінчуючи 09.05.2024.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі частини другої статті 625 ЦК України нараховані 3 % річних у розмірі 957,56грн за період з 22.07.2023 по 08.05.2024 та інфляційні збитки у розмірі 1 071,29грн за період з серпня 2023 року по квітень 2024 року.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що нормами спеціального законодавства про залізничний транспорт встановлено обмежену відповідальність вантажовідправників, залізниці та вантажоодержувачів за договором перевезення - у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць України та окремими договорами. Понад встановлені граничні межі відповідальності вантажоодержувача за договором перевезення з вантажоодержувача не підлягають стягненню інфляційні втрати, річні відсотки та інші збитки.

Також, відповідач вважає, що розмір стягуваних інфляційних втрат та 3% річних підлягають зменшенню на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, так як позивач не поніс збитків у зв`язку з порушенням строків оплати з боку відповідача, а також тому, що наявні обставини, які вказують на: погіршення умов господарювання та фінансового стану підприємства відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення РФ на територію України; зменшення чисельності працівників (зокрема з причин призову до служби в ЗСУ та загибелі внаслідок військових дій); надання суттєвої матеріальної підтримки Збройним силам України та Військовим адміністраціям.

Крім того, Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", просить застосувати строки позовної давності.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із заперечення відповідача. Позивач вважає, що підстави для зменшення розміру процентів річних за час затримки розрахунку у відповідача також відсутні, оскільки відповідач свідомо не сплачував суму боргу протягом тривалого часу з липня-серпня 2023 року по травень 2024 року. Розмір нарахованої суми 3% річних не є надмірно великим порівняно з сумою боргу. Загальний негативний вплив РФ на результати господарської діяльності має місце як у роботі підприємства відповідача, так і позивача.

Застосування скороченого строку позовної давності до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, що передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, законом не передбачено, відповідно до цих вимог має застосовуватись загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 справу №904/945/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі №904/6537/23: позов задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 37 931,52грн плати за користування вагонами, 3 310,80грн збору за зберігання вантажів, 2 684,00грн витрат зі сплати судового збору (а.с. 7-13).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі №904/6537/23 залишено без змін (а.с. 14-18).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі №904/6537/23, встановлено таке.

20.03.2020 між позивачем (залізницею) та відповідачем (власник колії) укладено договір № ПР/М-20240/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Інгулець регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець ДП "Придніпровська залізниця" стрілкою № 5 до продовження станційної колії № 3 та стрілкою № 23 до продовження станційної колії № 2.

Рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії (п. 4 договору).

Відповідно до п. 5 договору здавання вагонів для під`їзної колії здійснюється за повідомленнями, які передає прийомоздавальник станції Інгулець за телефоном прийомоздавальнику зміни залізничного цеху ПАТ "ІнГЗК" не пізніше, ніж за 2 години до пред`явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження" форми ГУ-2.

Пунктом 8 договору передбачено, що про готовність вагонів до відправлення з під`їзної колії прийомоздавальник зміни залізничного цеху ПАТ "ІнГЗК" повідомляє за телефоном прийомоздавальника станції примикання Інгулець залізниці не пізніше, ніж за одну годину до пред`явлення вагонів до здачі залізниці, з подальшим наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.

Середньодобова переробна спроможності за основними вантажними фронтами наведена у додатку 1 до договору. Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 10 договору).

За умовами п. 11 договору для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів 12,0 год.

Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (п. 13 договору).

Відповідно до п. 14 договору, власник колії сплачує залізниці:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦД".

Пунктом 15 договору передбачено, що власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.

Вагони з під`їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.

Згідно з пунктом 19 договору одностороння відмова від виконання договору і одностороння зміна його умов не допускаються. Розірвання договору або зміна умов можуть мати місце за згодою сторін, які уклали договір, а в разі недосягнення згоди - за рішенням господарського суду.

Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 01.04.2020 по 31.03.2025 включно (пункт 21 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 4 від 20.09.2021).

Також на сайті Філії "Центр транспортної логістики" AT "Укрзалізниця" було оприлюднено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Предметом договору про надання послуг з організації перевезень є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договору).

Надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами (п. 1.4 договору).

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п.1.5 договору).

Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://www.uz-cargo.com/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (п.1.6 договору).

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (п. 1.10 договору).

Відповідач у встановленому порядку звернувся до позивача з заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Позивач надав відповідачу повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020.

06.07.2023 оприлюднена нова редакцію договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, яка вводиться в дію з 06.07.2023 та яку розміщено за посиланням: http://u2-carao.com/conlractcarriage.html.

Змінами в договір затверджені положення розділу 7 додатку 1-5 до договору щодо умов продажу послуг з використання вагонів AT "Укрзалізниця" із застосуванням ETC "ProZorro.Продажі".

У липні-серпні 2023 року на адресу ПрАТ "Інгулецький ГЗК" були прийняті до перевезення порожні власні вагони. Перевезення було оформлене накладними №№ 03162, 04805, 04806, 04807, 04929, 04938, 04940, 04941, 05034, 05035, 05036, 05037, 05038, 05138, 05139, 05140, 49418, 49646, 49647, 49685, 49686, 49687, 49688, 49689, 49690, 49691, 49692, 49693, 49695, 49696, 49765, 49766, 49767, 49768, 49769, 49770, 49771, 49772, 50144, 50146, 50245, 50246, 50247, 50249, 50248, 50399, 45090701, 45090719, 45090800, 45154317, 45267010, 32413148, 42001198, 37116274, 45090644, 45090685, 45090693, 45267085, 47589833, 47596002, 47596010, 47597224, 47626882, 47608161, 47678305, 45267028, 45267036, 47683636, 45267044, 45267069, 45267051, 47953484, 49694, 51128, 51258, 51259, 51257, 51118, 51127, 51123, 51119, 51120, 51121, 51124, 51129, 51125, 51122.

По прибуттю вагонів на станцію Інгулець, вантажоодержувача було повідомлено про прибуття та готовність подавання вагонів на під`їзну колію Відповідача, про що зроблені відповідні записи в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження і вивантаження станції Інгулець.

У зв`язку з тим, що відповідач не був готовий прийняти вагони на свою під`їзну колію, з моменту запланованого часу подачі вагонів було складено акти загальної форми №448 від 05.07.2023, №449 від 05.07.2023, №519 від 19.07.2023, №533 від 23.07.2023, №535 від 24.07.2023, №538 від 24.07.2023, №540 від 24.07.2023, №549 від 26.07.2023, №550 від 26.07.2023, №559 від 27.07.2023, №569 від 30.07.2023, №6048 від 30.07.2023, №592 від 02.08.2023, №608 від 05.08.2023, №609 від 05.08.2023, №612 від 05.08.2023, №633 від 09.08.2023, у яких зазначено, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції відбувається з вини клієнта, та зазначено час початку та закінчення затримки.

Після повернення вагонів з під`їзної колії було нараховано плату за користування ними під час простоювання на підставі актів загальної форми, та включено до відомостей плати за користування вагонами №№ 20079067, 24079068, 25079074, 27079070, 28079071, 31079072, 03089073, 06089074, 10089075 на загальну суму 31 609,60 грн. (без ПДВ), які представник відповідача підписав із зауваженням.

Також за час затримки вагонів на коліях станції Інгулець з вини відповідача залізницею на підставі накопичувальних карток №02089008, №24089011, №24089012, №24089013, №24089014, №24089015, №24089016, №24089017, №24089017 було нараховано збір за зберігання вантажу на загальну суму 2 759,00грн (без ПДВ), які представник відповідача також підписав із зауваженням, у зв`язку з чим нараховані кошти у безспірному порядку не були списані.

На підставі актів ф.ГУ-23: №448 від 05.07.2023, №449 від 05.07.2023, №519 від 19.07.2023, №533 від 23.07.2023, №535 від 24.07.2023, №538 від 24.07.2023, №540 від 24.07.2023, №549від 26.07.2023, №550 від 26.07.202, №559 від 27.07.2023, №569 від 30.07.2023, №6048 від 30.07.2023, №593 від 02.08.2023, №608 від 05.08.2023, №609 від 05.08.2023, №612 від 05.08.2023, №633 від 09.08.2023 позивач нарахував плату за користування в розмірі 37 931,52грн та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №02089008, №24089011, №24089012, №24089013, №24089014, №24089015, №24089016, №24089017, №24089017 в розмірі 3 310,80грн.

Акти складені у відповідності до вимог пункту 8 Правил користування вагонами, пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 (далі - Правила складання актів), містять інформацію про причину затримки вагонів на станції призначення та час початку і закінчення затримки з вини ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".

Щодо застосування шестимісячного строку позовної давності до вимог про стягання плати за користування вагонами на підставі актів загальної форми про закінчення затримки вагонів №448 від 05.07.2023 та №449 від 05.07.2023, слід зазначити, що даний позов направлено до суду 12.12.2023, що свідчить про безпідставність доводів відповідача відносно пропуску позивачем шестимісячного строку позовної давності для пред`явлення вимог про стягнення плати за користування вагонами на підставі зазначених вище актів загальної форми.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з відповідача плати за користування вагонами в розмірі 37 931,52грн та збору за зберігання вантажів у сумі 3 310,80грн.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).

З огляду на положення частини четвертої ст. 75 ГПК України рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі №904/6537/23 носить преюдиційний характер для даної справи, відповідно факти встановлені в судовому рішенні у справі №904/6537/23 не підлягають доказуванню в даній справі.

06.05.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024, яке набрало законної сили 26.04.2024 видано наказ №904/6537/23 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 37 931,52грн плати за користування вагонами, 3 310,80грн збору за зберігання вантажів, 2 684,00грн витрат зі сплати судового збору.

На виконання рішення господарського суду Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" перерахувало на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 41 242,32грн (а.с. 19).

Позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань в частині оплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів починаючи з 22.07.2023 до 08.05.2024.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з оплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які відповідають положенням частин першої, сьомої статті 194 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Укладеним сторонами договором про надання послуг з організації перевезення №45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 передбачений обов`язок замовника сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п. 2.1.4 договору).

Замовник зобов`язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7 договору).

Відповідно до пункту 1.4 договору про надання послуг з організації перевезення №45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / збирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Проте договором не визначено строку виконання відповідачем обов`язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг.

Порядок оплати належних залізниці платежів передбачений Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085) (далі Правила, Правила розрахунків за перевезення вантажів).

Так, пунктом 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг (п. 2.5 Правил).

Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Згідно з пунктом 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Отже, Правила розрахунків за перевезення вантажів також не визначають строку виконання замовником (вантажовласником) обов`язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору.

Згідно з пунктом 5.1 Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом (457-98-п) порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.

Однак якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.

Обставини, встановлені судом у справі №904/6537/23, свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№ 20079067, 24079068, 25079074, 27079070, 28079071, 31079072, 03089073, 06089074, 10089075 та збору за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №№ 02089008, 24089011, 24089012, 24089013, 24089014, 24089015, 24089016, 24089017, 24089017. Тому, стягнення платежів за вказаними документами здійснювалось у судовому порядку за позовом залізниці.

За усталеною судовою практикою, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №904/2543/22, 18.09.2020 у справі №908/1795/19, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними й допустимими доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства).

При цьому настання строку виконання зобов`язання з оплати послуг не входить до предмета доказування, що пояснюється особливостями нормативного регулювання оплати послуг залізниці.

За вказаних обставин, з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов`язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов`язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі №904/6537/23, яке набрало законної сили 26.04.2024 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі №904/256/24).

Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Частиною другою цієї статті установлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи зі змісту частини першої статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ураховуючи, що сплата процентів за ст. 625 ЦК України є відповідальністю боржника, яка виникає з факту правопорушення грошового зобов`язання та у свою чергу набуває характеру охоронного грошового зобов`язання, вимагають з`ясування питання про судове рішення як підставу виникнення та припинення зобов`язання.

Зважаючи на те, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Як зазначено у позовній заяві, оскільки відповідач не визнав суми, що були нараховані на підставі відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток, відмовився їх сплачувати, про що зазначив у зауваженнях до них, відповідно до п. 2.1.7 договору через два робочі дні після складення цих документів і пред`явлення на підпис, грошове зобов`язання відповідача є простроченим, і з цього дня починається облік часу прострочення.

Рішенням господарського суду від 06.02.2024 у справі №904/6537/23, яке набрало законної сили 26.04.2024, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 37 931,52грн плати за користування вагонами, 3 310,80грн збору за зберігання вантажів, 2 684,00грн витрат зі сплати судового збору.

На виконання рішення господарського суду від 06.02.2024 у справі №904/6537/23 Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" перерахувало на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 41 242,32грн (витяг з реєстру документів зі спеціальним режимом використання від 09.05.2024, а.с. 19).

Позивач нарахував (по кожній відомості плати за користування вагонами та накопичувальній картці окремо) та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 957,56грн за період з 22.07.2023 по 08.05.2024 та інфляційні збитки у розмірі 1 071,29грн за період серпень 2023 року квітень 2024 року включно.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період прострочки виконання зобов`язання.

Оскільки обов`язок з оплати спірних сум виник у відповідача з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі №904/6537/23, обґрунтованим періодом нарахування інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням меж позовних вимог, є період з 27.04.2024 до 08.05.2024.

Так, на суму боргу 41 242,32грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 27.04.2024 до 08.05.2024 (12дн) у розмірі 365,10грн.

Здійснюючи перевірку розрахунків інфляційних втрат, суд враховує формулу, наведену в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих).

Судом встановлено, що прострочення виконання зобов`язання виникає з 27.04.2024, остаточний розрахунок проведено 09.05.2024.

Оскільки заборгованість до її остаточного погашення існувала менше половини місяця, втрати від інфляції за квітень 2024 року не нараховуються.

Відтак в задоволенні вимоги про стягнення втрат від інфляції у розмірі 1071,29грн слід відмовити.

Щодо підстав для зменшення 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Нарахування процентів річних, передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України, тісно пов`язане із застосуванням індексу інфляції, що свідчить про компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом частини другої вказаної статті нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте, у даному випадку сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, а нарахування процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні з сумою боргу, тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих 3% річних.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для зменшення заявленої до стягнення позивачем суми 3% річних. Клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат задоволенню не підлягає у зв`язку з відсутністю у суду підстав для їх нарахування.

Щодо строків позовної давності.

У рішеннях від 20.09.2011 (справа ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), від 22.10.1996 (справа "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства") вказано, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Позовна давність, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.3 договору строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором становить один рік.

Суд зазначає, що вимоги про стягнення грошових коштів передбачених ст. 625 ЦК України не є додатковими вимогами, в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі №127/15672/16-ц та від 24.04.2024 по справі № 657/1024/16-ц).

Отже, строк позовної давності у даному спорі становить не один рік, як помилково стверджує відповідач, а три роки.

Таким чином, якщо період нарахування 3% річних та інфляційних втрат у даній справі розпочинається з квітня 2024 року, то трирічний строк позовної давності спливає у квітні 2027 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позов у даній справі було подано 05.03.2025, тобто в межах визначеного законодавством трирічного строку.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 365,10грн.

При зверненні до господарського суду прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 2422,40грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1082 від 19.02.2025. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 102,105).

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 435,92грн (365,10грн * 2422,40грн / 2028,85грн).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 2 028,85грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00190905; вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50064) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815; вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150) 3% річних у розмірі 365,10грн (триста шістдесят п`ять гривень 10коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 435,92грн (чотириста тридцять п`ять гривень 92коп.), видати наказ

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 17.04.2025

Суддя Н.М. Євстигнеєва