Рішення

від 10.04.2025 по справі 904/182/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2025р. Справа № 904/182/25

За позовом: Дніпровська міська рада, м. Дніпро

До: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва

Третя особа: Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, м. Дніпро

Про: стягнення 265 228,20грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

секретер судового засідання Буханець І.П.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Гуртовий В.Ю.;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: Бажан В.П.

СУТЬ СПОРУ:

ДМР (позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до РФ в особі Міністерства юстиції РФ (відповідач) про стягнення 8 608 028,34грн. збитків (шкоди), завданих об`єктам права комунальної власності ДМР територіальної громади внаслідок бойових дій, терористичних актів (ракетних обстрілів), спричинених військовою агресією Російської Федерації.

Ухвалою суду від 27.06.24р. повернуто Дніпровській міськраді позовну заяву і додані до неї документи з підстав не надання доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.24р. апеляційну скаргу Дніпровської міськради на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.24р. задоволено; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.24р. скасовано; справу 904/2587/24 направлено для продовження розгляду до господарського суду Дніпропетровської області. Ухвалою суду від 11.11.24р. відкрито провадження у справі № 904/2587/24 за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 28.11.24р. По справі відбулася низка судових засідань за участю представників позивача та третьої особи, відповідач явку повноважних представників до судових засідань неодноразово не забезпечив (незважаючи на ту обставину, що про час та місце розгляду справи судом регулярно розміщувалися відповідні повідомлення на офіційному сайті судової влади), жодних заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.25р. роз`єднано позовні вимоги Дніпровської міськради до Російської Федерації в особі МЮ РФ по кожному із об`єктів окремо. Позовні вимоги про стягнення 265 228,20 грн. шкоди, завданої будівлі КЗО «Навчально-виховний комплекс № 59 ДМР», розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Новоорловська, буд.1 А; внаслідок збройної агресії (ракетного обстрілу) Російської Федерації; вирішено розглядати в межах провадження у справі № 904/182/25.

Російська Федерації в особі Міністерства юстиції РФ (відповідач) відзив на позов не надав, явку повноважних представників не забезпечив, незважаючи на ту обставину, що неодноразово повідомлявся судом про час та місце розгляду справи шляхом розміщення відповідних повідомлень на офіційному сайті судової влади України.

Господарський суд під час прийняття цієї позовної заяви до розгляду врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗУ «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно, - можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Таким чином, ЗУ «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема в якості відповідача.

Водночас, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.22р. Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства РФ в Україні, з огляду на припинення його роботи на території України.

Відповідно до правового висновку , викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.22р. у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014р., немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24.02.22р. таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.

У постановах від 18.05.22р. у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.

Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору , позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.22р. у справі № 308/9708/19, відповідно до якої національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту»).

Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з РФ, що унеможливлює надсилання ухвал суду на адресу відповідача в особі посольства РФ в Україні повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі судом здійснювалося шляхом розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/) відповідних оголошень-повідомлень.

Під час розгляду справи господарський суд ухвалою від 04.02.25р. керувався поміж іншим вимогами, що містяться в Постанові КМУ від 19.04.22р. №473 (з подальшими змінами) про затвердження «Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд» , відповідно до яких: рекомендовано виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, а в разі їх відсутності військовим адміністраціям вжити заходів, передбачених Порядком, затвердженим цією постановою. Установлено, що акт обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок військових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації (акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації), складений відповідно до пункту 81 Порядку, затвердженого цією постановою, та/або звіт з технічного обстеження, складений відповідно до пункту 9 Порядку, затвердженого цією постановою, є документами, що підтверджують факт пошкодження або знищення нерухомого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації для цілей реалізації положень пунктів 8-11 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Цей Порядок визначає механізм оперативного реагування виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій, центральних органів виконавчої влади, органів управління та сил цивільного захисту, спрямований на ліквідацію наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд на території України (п.1). Обстеження пошкоджених об`єктів здійснюється за рішенням уповноважених органів шляхом комісійного обстеження, що проводиться відповідно до пункту 81 цього Порядку, та/або технічного обстеження, що проводиться відповідно до пункту 9 цього Порядку, - відповідно до затвердженого плану робіт (п.6).

З метою забезпечення проведення комісійного обстеження пошкоджених об`єктів уповноваженим органом утворюється комісія, до складу якої залучаються фахівці/фахівець, який здобув вищу освіту у галузі знань «Будівництво та архітектура», крім спеціальності «Геодезія та землеустрій». До проведення комісійного обстеження залучаються (за можливості) уповноважені представники власника або управителя (балансоутримувача) об`єкта. За результатами комісійного обстеження складається акт обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок військових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації (далі - акт комісійного обстеження), у якому, зокрема, зазначається:

інформація про уповноважений орган, який утворив комісію, склад комісії та рішення щодо її утворення, дата обстеження;

інформація щодо форми власності та власника (управителя) пошкодженого об`єкта (за наявності);

інформація про пошкоджений об`єкт - назва, адреса, загальна площа, кількість поверхів, секцій тощо;

інформація щодо обсягу та ймовірних причин пошкоджень (якщо можна визначити);

інформація щодо виконаних на дату обстеження ремонтно-відновлювальних робіт на об`єкті;

висновки щодо необхідності проведення технічного обстеження відповідно до пункту 9 цього Порядку або інформація щодо руйнування/знищення об`єкта (у разі його непридатності для використання за цільовим призначенням та повної втрати ним своєї економічної цінності) (п.81). Згідно з п.13 цього Порядку: відновлення пошкоджених об`єктів шляхом будівництва (капітального ремонту, реконструкції) здійснюється власником (управителем), уповноваженим органом чи іншим замовником будівництва на підставі звіту технічного обстеження відповідно розробленої та затвердженої в установленому законодавством порядку проектної документації.

Також, розглядаючи справу, суд керувався наступними вимогами постанови КМУ від 20.03.22р. № 326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди і збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації»: цей Порядок встановлює процедуру визначення шкоди і збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії РФ, починаючи з 19.02.14 р. Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за певними напрямками, серед яких пп. 7 регламентована процедура визначення шкоди і збитків, втрати об`єктів громадських будівель - напрям, що включає втрати громадських будівель (об`єктів освіти, спорту, соціального захисту, охорони здоров`я, культури, адміністративних будівель тощо), фактичні витрати, здійснені для їх відновлення.

Основні показники, які оцінюються: вартість зруйнованих та пошкоджених громадських будівель; фактичні витрати, здійснені для відновлення пошкоджених громадських будівель; витрати на демонтаж зруйнованих об`єктів громадських будівель; інші показники та параметри, якими визначається розмір шкоди та збитків внаслідок втрати об`єктів громадських будівель, спричинених збройною агресією Російської Федерації. Визначення шкоди та збитків здійснюється відповідно до методики, затвердженої наказом Мінінфраструктури.

Відповідно до п.5 цієї постанови: під час підготовки проектів методик, передбачених підпунктами 3, 4, 6-8, 10, 15-21 пункту 2 цього Порядку, а також визначення шкоди та збитків відповідно до зазначених методик відповідальні за визначення шкоди та збитків центральні та місцеві органи виконавчої влади зобов`язані керуватися Загальними засадами оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, згідно з додатком.

Згідно до «Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації»: ці Загальні засади розроблені на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, бухгалтерського обліку та звітності, державних будівельних норм, інших нормативних актів, якими врегульовані обставини оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві, та застосовуються під час проведення оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів (далі - збройна агресія). Ці Загальні засади є обов`язковими для використання під час розроблення методик оцінки шкоди та збитків, передбачених пунктом 5 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок), встановлюють єдині підходи та основні вимоги до проведення оцінки відповідних збитків (п.1).

Відповідно до п.5: оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Аналітична оцінка шкоди та збитків проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування самостійно або із залученням фахівців, підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності, а також може проводитися самостійно підприємствами, установами, організаціями з урахуванням вимог стандартної методології, що визначені цими Загальними засадами та відповідними методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Стандартизована оцінка збитків проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування, яким Кабінетом Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру збитків, завданих внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів, спричинених збройною агресією Російської Федерації, із використанням стандартного набору вихідних даних та дотриманням вимог стандартної методології, що визначені цими Загальними засадами та відповідними методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Проведення судової експертизи, що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності.

Таким чином, відповідно до вимог вищезазначеної постанови КМУ від 20.03.22р. № 326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди і збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» оцінка збитків, завданих постраждалим, обов`язково здійснюється шляхом проведення 1) або аналітичної оцінки збитків, 2) або стандартизованої оцінки збитків, 3) або незалежної оцінки збитків; 4) або є результатом проведення судової експертизи.

В той же час, до позовної заяви ДМР в обґрунтування розміру завданих збитків (шкоди) не додано доказів проведення оцінки збитків в жодний із вищенаведених способів. Але ж суд самостійно позбавлений можливості здійснити таку оцінку збитків; тому постало питання щодо призначення по справі судової експертизи з метою оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих майну територіальної громади внаслідок втрати, руйнування або пошкодження цього майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації.

Для роз`яснення цих питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, виникла необхідність в призначені судової експертизи. У зв`язку з вищевикладеним судом в ухвалі від 04.02.25р. для вирішення питання про призначення по справі судової експертизи з метою оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих майну територіальної громади внаслідок його втрати, руйнування або пошкодження у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації; запропонував сторонам та третій особі надати перелік запитань, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта; кандидатуру експерта або експертну установу, яким слід доручити проведення цього експертного дослідження. Також просив Дніпровську міськраду (позивач) підтвердити згоду на попередню оплату вартості експертного дослідження за рахунок власних коштів, з подальшим розподілом судових витрат відповідно до вимог чинного ГПК України.

Але, 06.03.25р. на адресу суду від ДМР (позивач) надійшли пояснення на ухвалу суду від 04.02.25р., в яких зазначено наступне: позивач цілком обґрунтовано надав докази на підтвердження позовних вимог, тому зібрано достатньо доказів для винесення обґрунтованого, законного рішення за результатами розгляду справи. Крім того, у справі немає потреби встановити одну із обов`язкових обставин, є правом, а не обов`язком суду, а враховуючи подані до позову сукупність доказів у справі, вони є вичерпними та у справі не потребуються додаткові вивчення і висновку експерта. Отже, одна із визначених ст. 99 ГПК України необхідних умов для призначення експертизи у справі судом у даному випадку відсутня. Виходячи із суб`єктивного складу сторін та предмету позову, позивач вказує на відсутність визначених законом підстав для призначення експертизи в розрізі цього спору. Окрім того, зазначено, що призначення судової експертизи збільшує розумний строк розгляду справи, що має наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи та призведе до додаткових фінансових витрат з оплати виконання послуг експертного дослідження, виконання організаційних заходів щодо залучення фахівців для надання об?єкта для дослідження, в тому числі щодо забезпечення участі представників сторін безпосередньо при огляді експертом об?єкта, що в умовах вже завданих матеріальних збитків і здійснених витрат на усунення наслідків ракетного обстрілу покладе на територіальну громаду додатковий тягар фінансових витрат, оскільки вказаний об?єкт станом на цей час вже відновлено.

Надаючи правову оцінку вищезазначеним поясненням позивача, суд допускає, що можливо на час звернення з цим позовом представники Дніпровської міської ради не були обізнані з вимогами «Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» та «Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності» (що напевне свідчить про їх недостатній професійний рівень підготовки); але ж нехтування ними вимогами цих Порядку та Методики після того, як судом у відповідній ухвалі під час розгляду цієї справи до представників сторін були доведені приписи цих нормативних документів, які безпосередньо регламентують порядок дій позивача саме у таких випадках, напевне свідчать про умисне невиконання представниками позивача вимог цих нормативних документів, обов`язкових для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії РФ.

Департамент гуманітарної політики ДМР (третя особа) у письмових поясненнях від 04.03.25р. з приводу призначення по справі судової експертизи вказав, що «…питання стосовно доцільності призначення судової експертизи у справі з метою оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих майну територіальної громади наслідок його втрати, руйнування або пошкодження у зв`язку із збройною агресією РФ, вважаємо за необхідне залишити на розсуд суду».

Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (відповідач) письмових пояснень щодо доцільності призначення по справі вищезазначеної судової експертизи не надала.

Враховуючи категоричну незгоду ДМР на проведення по справі судової експертизи та оплату її вартості, суд позбавлений можливості призначити цю експертизу та ухвалює рішення за наявними у справі доказами в розумний строк.

Ухвалою суду від 25.03.25р. закрите підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду по суті в засіданні 10.04.25р.

Дослідивши наявні в справі докази, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

КЗО «НВК №59 «ЗНЗ-ДНЗ» ДМР (перейменований на підставі рішення міської ради від 18.06.2003р. №15/10), який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Новоорловська, буд. 1А, перебуває у комунальній власності Дніпровської міської територіальної громади на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 18.06.2003р. №15/10 «Про внесення змін до рішення міської Ради народних депутатів від 27.11.91 №46 «Про комунальну власність Дніпропетровської міської Ради народних депутатів», що підтверджується витягами з Реєстру об?єктів права комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади на юридичну особу/заклад/об?єкт нерухомості (а.с. 24-27).

29.09.22р. внаслідок ракетного обстрілу збройними силами РФ було пошкоджено вищенаведену будівлю КЗО «НВК №59 «ЗНЗ-ДНЗ» ДМР, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Новоорловська, буд. 1А, що підтверджується листом слідчого відділу УСБУ у Дніпропетровській області від 25.03.24 р. № 55/8-254/71св. (а.с.28). Додатком до цього листа є витяг з ЄДРДР від 29.09.22р., але суд звертає увагу, що цей витяг не містить інформації про пошкодження саме КЗО «НВК №59 «ЗНЗ-ДНЗ» ДМР. (а.с. 29). На цю обставину під час судових засідань по справі судом неодноразово зверталася увага представників Дніпровської міської ради та пропонувалося ним надати належний витяг з ЄДРДР, але ці вимоги суду були залишені представниками позивача без реагування.

Листом від 30.09.22р. № 117/09 КЗО «НВК №59 «ЗНЗ-ДНЗ» ДМР повідомив Управління освіти Департаменту гуманітарної політики ДМР про виникнення 29.09.22р. надзвичайної ситуації внаслідок ракетного обстрілу, та про пошкодження внаслідок цього вікон, стелі на III поверсі, підвіконь та зрив відливів з підвіконь у будівлі закладу (а.с.45).

Згідно з актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройною агресії Російської Федерації від 03.11.22 р. № 63, комісією (повноваження якої визначені рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 01.07.22р. № 624 «Про створення комісій з обстеження пошкоджених будівель і споруд, об`єктів незавершеного будівництва внаслідок збройної агресії російської федерації» (зі змінами) було проведено обстеження будівлі КЗО «НВК №59 «ЗНЗ-ДНЗ» ДМР за адресою: вул. Новоорловська, буд. 1А у м. Дніпрі, за результатами якого складено цей акт. За результатами обстеження комісією було виявлено наступні пошкодження: вибиті вікна на 1,2,3 поверхах, в коридорах (металопластик та склопакети) - в кількості 8 шт., загальною площею 25,99 кв.м.; пошкоджено обшивку вхідних дверей; лопнули підвіконня на двох поверхах в коридорах 10шт.; зірвано відлив з підвіконня на 2 поверсі; на 3 поверсі провисла стеля; зламано від вибухової хвилі механізм ролети в медіатеці (а.с. 46-49).

Згідно із Витягом з державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації від 13.03.23р. відповідні відомості про пошкодження будівлі КЗО «НВК №59 «ЗНЗ-ДНЗ» ДМР внесено до реєстру (а.с.50-51).

Як зазначає позивач, у зв`язку з необхідністю поточного ремонту будівлі КЗО «НВК №59 «ЗНЗ-ДНЗ» ДМР (що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Новоорловська, буд. 1А) Департаментом гуманітарної політики ДМР 26.10.22р. з ПП «Елін Плюс» укладено договір № 254ПТР/22 про надання послуг з поточного ремонту для усунення аварії (ДК 021:2015:45420000-7 Столярні роботи та теслярні роботі). Предметом договору є поточний ремонт приміщень із заміною вікон .Ціна договору становить 283 529,80грн. та є динамічною (а.с.52-54).

Згідно з дефектним актом від 26.10.22р. передбачалося виконання наступних робіт: демонтаж віконних коробок 8шт., знімання засклених віконних рам -25,53 кв.м., ремонт штукатурки внутрішніх стін -5,78 кв.м., заповнення віконних прорізів готовими блоками 25,53 кв.м., улаштування обшивки укосів -17,2 кв.м., тощо (а.с.55).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 17.11.22р. сторони узгодили зменшити обсяг закупівлі та ціну договору на 18 301,60грн. до 265 228,20грн., викласти в новій редакції договірну ціну та дефектний акт (а.с.56). Відповідно до зміненої договірної ціни вона склала 265 228,20грн. (а.с.91-92). Згідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2022 р. від 14.11.22р. вона склала 246 374,81грн. (а.с.106). Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2022 р. від 14.11.22р. вартість виконаних робіт склала 246 374,81грн. (а.с.107-111). Згідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2022 р. від 17.11.22р. вона склала 18 853,39 грн. (а.с.119). Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт №2 за листопад 2022 р. від 17.11.22р. вартість виконаних робіт склала 18 853,39грн. (а.с.120-124).

14.11.22р. Департаментом гуманітарної політики ДМР п/д №17940 на користь ПП «Елін Плюс» перераховано 246 374,81грн. за договором про надання послуг № 254ПТР/22 від 26.10.22р. (а.с.105) 18.11.22р. Департаментом гуманітарної політики ДМР п/д №18231 на користь ПП «Елін Плюс» перераховано 18 853,39грн. за договором про надання послуг № 254ПТР/22 від 26.10.22р. з урахуванням додаткової угоди № 1 від 17.11.22р. (а.с.118). Загальна сума оплати за цим договором склала 265 228,20грн. (Таким чином, середня вартість робіт та матеріалів із заміни 1 вікна склала: 265 228,20 грн. /8 вікон = 33 153,52 грн.).

Представниками позивача та третьої особи не надано переконливих пояснень з приводу укладання цього договору на 7 календарних днів раніше, ніж було складено відповідний акт комісійного обстеження об`єкта, в якому зафіксовано пошкодження. Також певні сумніви викликають розбіжності в обсязі та характері пошкоджень будівлі, наведені у вищезазначених повідомлені, акті комісійного обстеження та актах виконаних робіт, вартості виконаних робіт (наданих послуг).

Вищенаведені незаконні, протиправні дії Російської Федерації, як в контексті норм національного законодавства України, так і в контексті норм міжнародного права, призвели до порушення права власності Дніпровської міської ради внаслідок пошкодження комунального майна, що стало підставою звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ЕS-11/1 від 02.03.22р. військова агресія Російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.22р. у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав Російську федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ЕS-12/1 від 24.03.22р., якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від Російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.22р. «Про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні»» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.22р., а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналіз змісту статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України свідчить, що реальні збитки можуть розраховуватись як у формі втрат, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, так і у формі витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення пошкодженої речі. Потерпілий за власним вибором може вимагати відшкодування або реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або реальної вартості будівельних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого нерухомого майна.

Відповідно до постанови КМУ від 20.03.22 р. № 326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди і збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації»: цей Порядок встановлює процедуру визначення шкоди і збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії РФ, починаючи з 19.02.14 р. Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за певними напрямками, серед яких пп. 7 регламентована процедура визначення шкоди і збитків , втрати об`єктів громадських будівель - напрям, що включає втрати громадських будівель (об`єктів освіти, спорту, соціального захисту, охорони здоров`я, культури, адміністративних будівель тощо), фактичні витрати, здійснені для їх відновлення.

Основні показники, які оцінюються: вартість зруйнованих та пошкоджених громадських будівель; фактичні витрати, здійснені для відновлення пошкоджених громадських будівель; витрати на демонтаж зруйнованих об`єктів громадських будівель; інші показники та параметри, якими визначається розмір шкоди та збитків внаслідок втрати об`єктів громадських будівель, спричинених збройною агресією Російської Федерації. Визначення шкоди та збитків здійснюється відповідно до методики, затвердженої наказом Мінінфраструктури.

Відповідно до п.5 цієї постанови: під час підготовки проектів методик, передбачених підпунктами 3, 4, 6-8, 10, 15-21 пункту 2 цього Порядку, а також визначення шкоди та збитків відповідно до зазначених методик відповідальні за визначення шкоди та збитків центральні та місцеві органи виконавчої влади зобов`язані керуватися Загальними засадами оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, згідно з додатком.

Згідно до «Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації»: ці Загальні засади розроблені на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, бухгалтерського обліку та звітності, державних будівельних норм, інших нормативних актів, якими врегульовані обставини оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві, та застосовуються під час проведення оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів (далі - збройна агресія). Ці Загальні засади є обов`язковими для використання під час розроблення методик оцінки шкоди та збитків, передбачених пунктом 5 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок), встановлюють єдині підходи та основні вимоги до проведення оцінки відповідних збитків (п.1).

Відповідно до п.5: оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Аналітична оцінка шкоди та збитків проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування самостійно або із залученням фахівців, підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності, а також може проводитися самостійно підприємствами, установами, організаціями з урахуванням вимог стандартної методології, що визначені цими Загальними засадами та відповідними методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Стандартизована оцінка збитків проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування, яким Кабінетом Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру збитків, завданих внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів, спричинених збройною агресією Російської Федерації, із використанням стандартного набору вихідних даних та дотриманням вимог стандартної методології, що визначені цими Загальними засадами та відповідними методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Проведення судової експертизи, що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності.

Таким чином, відповідно до вимог вищезазначеної постанови КМУ від 20.03.22р. № 326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди і збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» оцінка збитків, завданих постраждалим, обов`язково здійснюється шляхом проведення 1) або аналітичної оцінки збитків, 2) або стандартизованої оцінки збитків, 3) або незалежної оцінки збитків; 4) або є результатом проведення судової експертизи.

В той же час, до позовної заяви ДМР в обґрунтування розміру завданих збитків (шкоди) не додано доказів проведення оцінки збитків в жодний із вищенаведених способів. Але ж суд самостійно позбавлений можливості здійснити таку оцінку збитків; тому постало питання щодо призначення по справі судової експертизи з метою оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих майну територіальної громади внаслідок втрати, руйнування або пошкодження цього майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації .

Як зазначалося вище, для роз`яснення цих питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, виникла необхідність в призначені судової експертизи. У зв`язку з вищевикладеним судом в ухвалі від 04.02.25р. для вирішення питання про призначення по справі судової експертизи з метою оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих майну територіальної громади внаслідок його втрати, руйнування або пошкодження у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації запропонував сторонам та третій особі надати перелік запитань, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта; кандидатуру експерта або експертну установу, яким слід доручити проведення цього експертного дослідження. Також просив Дніпровську міськраду (позивач) підтвердити згоду на попередню оплату вартості експертного дослідження за рахунок власних коштів, з подальшим розподілом судових витрат відповідно до вимог чинного ГПК України. Але позивач відмовився проводити по справі судову експертизу, вказавши, що враховуючи суб`єктний склад сторін по справі надані ним докази є достатніми для визначення розміру збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії російської федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомим фактом.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично може призвести до відновлення його порушених прав.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем у цій справі докази, суд дійшов до висновку про беззаперечне доведення факту ракетного обстрілу збройними силами РФ цивільних об`єктів на території м. Дніпро, завдання шкоди внаслідок цих обстрілів комунальному майну, належному на праві власності територіальній громаді м. Дніпро; вини відповідача у заподіяні збитків майну позивача; наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між незаконними діями відповідача та зменшення майнових прав позивача.

В той же час, оскільки Дніпровською міськрадою (позивачем) в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.22р. № 326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» та «Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності» (затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.22р. № 3904/1223), які є обов`язковими для використання під час оцінки збитків, не була здійснена ані незалежна оцінка збитків шляхом її проведення суб`єктом оціночної діяльності (до часу звернення з позовом до суду), ані не надано згоду на проведення судової експертизи та оплату її вартості вже під час розгляду цієї справи в суді; суд не має об`єктивної можливості надати правову оцінку розміру збитків, заявлених до стягнення з відповідача у позовній заяві.

Відповідно до вимог ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки відповідачем не надано жодних доказів на спростування обставин стосовно розміру збитків, які позивач просить суд стягнути з Російської Федерації, суд вважає, що докази, надані позивачем на підтвердження цієї обставини, є більш вірогідними; в той же час не може ні підтвердити, ні спростувати розмір цих збитків, а відтак ця обставина (розмір збитків) не може вважатися встановленою цим рішенням суду та повинна доказуватися при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи чинного законодавства України, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, завданих майну, підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з відповідача - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд 14; ідентифікаційний код 103773968834) на користь позивача Дніпровської міської ради (49000, Україна, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514): 265 228,20грн. - збитків.

3.Стягнути з відповідача - держави Російська Федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд 14; ідентифікаційний код 103773968834) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106): 3 978,42грн. - судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 17.04.25р.

Суддя Васильєв О.Ю.