Рішення від 17.04.2025 по справі 910/15706/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2025Справа № 910/15706/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Управління справами Апарату Верховної Ради України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі"

про стягнення 41 914,74 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Управління справами Апарату Верховної Ради України (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" про стягнення 41 914,74 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 52 від 08.09.2022 в частині своєчасної поставки товару у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій.

Копія ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 25.12.2024 о 12:20 год. та відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою учасникам 25.12.2024.

Крім того, ухвала суду опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач у даній справі правом на подання відзиву на позов не скористався.

Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних та достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

08.09.2022 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 52, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити товар, вказаний у п. 1.2 договору, а покупець - прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 12.10.2022) загальна ціна договору з ПДВ - 1 197 563,94 грн.

Згідно з п. 3.1 договору розрахунок за поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 15 робочих днів з дати її поставки. Датою поставки вважається день передачі партії товару покупцю та підписання сторонами видаткової накладної, яку постачальник зобов`язується надати покупцю.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару постачальником здійснюється окремими партіями. Кожна партія товару поставляється протягом 15 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заяви від покупця на адресу постачальника та/або на його електронну пошту, що зазначена в розділі 11 цього договору.

Згідно з п. 4.5 договору постачальник повинен повністю поставити весь товар покупцю не пізніше 20 грудня 2022 року та в будь-якому випадку до дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Як визначено п. 6.3.1 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару належної якості, комплектності у порядку та на умовах, що визначені цим договором.

У випадку порушення встановлених цим договором строків поставки товару або недопоставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості непоставленого у строк товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% загальної вартості вказаного товару. Сплата пені не звільняє постачальника від виконання зобов`язань з поставки та відшкодування покупцю збитків у повному обсязі (п.7.2 договору).

Як визначено п. 9.1 договору, останній набирає чинності з дати його укладання і діє до 31.12.2022 та підписується у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу.

Крім того, додатком № 1 до договору № 52 від 08.09.2022 та додатковою угодою № 1 від 12.10.2022 сторонами узгоджено специфікацію.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, відповідно до видаткової накладної № РН-0002428 від 28.12.2022 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 1 197 563,94 грн з ПДВ.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 15/22-2024/185052 від 23.08.2024, в якій вимагав сплатити пеню в розмірі 41 914,74 грн.

У відповідь на вказану претензію відповідач у листі від 17.10.2025 № 156 вказав, що затримка в поставці товару виникла у зв`язку з форс-мажорними обставинами. Крім того, відповідач зазначив, що розмір пені обраховано позивачем без врахування обмеження щодо розміру нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ, у зв`язку з чим, за перерахунком відповідача, розмірі пені становить 11 483,49 грн.

У відповідь на вказаний лист позивачем 25.10.2022 надано відповідь, в якій вказано, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання, яке має не грошовий характер, а тому до таких вимог не може застосовуватись обмеження нарахування пені розміром подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи, що вимога позивача про сплату пені не була задоволена відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 41 914,74 грн пені.

Відповідач правом на подання до суду заперечень проти позову не скористався.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 41 914,74 грн пені, нарахованої за період з 20.12.2022 по 28.12.2022.

Як визначено ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як погоджено сторонами в п. 7.2 договору у випадку порушення встановлених цим договором строків поставки товару або недопоставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості не поставленого у строк товару з кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% загальної вартості вказаного товару. Сплата пені не звільняє постачальника від виконання зобов`язань з поставки та відшкодування покупцю збитків у повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки пені, суд зазначає, що останній є арифметично вірним та виконаним відповідно до умов договору та чинного законодавства, а тому вимога про стягнення з відповідача 41 914,741 грн пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, суд зазначає про необґрунтованість тверджень відповідача, наведених у відповіді на претензію позивача, стосовно того, що розмір нарахованої пені має обмежуватись подвійною обліковою ставкою НБУ.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру нарахування пені міститься в ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України згідно з якою платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У даному випадку відповідачем прострочено виконання саме не грошового зобов`язання (поставити товар), а не грошового зобов`язання (сплатити кошти), оскільки у відповідача згідно з укладеним договором був відсутній обов`язок по сплаті коштів позивачу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 41 914,74 грн пені

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладення на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 10/2, код 30574751) на користь Управління справами Апарату Верховної Ради України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 5, код 20064120) 41 914,74 грн (сорок одна тисяча дев`ятсот чотирнадцять грн 74 коп.) пені, 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення підписано 17.04.2025.

Суддя О.Г. Удалова