Ухвала

від 15.04.2025 по справі 911/651/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/651/25

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Калиновської Ю.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Головного управління ДПС у Київській областідо 1.Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське»про визнання недійсним договору дарування та застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнення в дохід держави об`єкта нерухомого майназа участю представників:

позивача:Процюк В.Р. (в залі суду) - наказ від 11.10.2024 № 659-0, посадова інструкція, витяг з ЄДРЮОФОПтаГФвідповідачів:не з`явилися встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Київській області (далі позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (далі перший відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (далі другий відповідач) про визнання недійсним договору дарування від 07.07.2021 № 460, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» та застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнення в дохід держави об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1198292732222), який розташований за адресою: Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Фрунзе (Став`янка), кадастровий номер: 3222210100:01:095:0005.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за наявності непогашеного податкового боргу, перший відповідач відчужив на користь другого відповідача майно за спірним договором дарування, що на переконання позивача суперечить інтересам держави та є підставою для визнання його недійсним, а також застосування правових наслідків вчинення такого правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.02.2025 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у даній справі та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документи, що підтверджують заперечення проти позову упродовж п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач та перший відповідач повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.

Другий відповідач повідомлений про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У встановлений судом строк відповідачі своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалися, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.

На адресу Господарського суду Київської області від Головного управління ДПС у Київській області надійшло клопотання (вх. № суду 1828/25 від 11.03.2025) про зупинення провадження у справі, в якому позивач просить суд зупинити провадження у справі № 911/651/25 до прийняття постанови Великою Палатою Верховного Суду у справі № 420/12471/22.

Вказане клопотання мотивоване тим, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду у справі № 420/12471/22 вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23 щодо підсудності спорів з вимогами територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства. У зв`язку з тим, що питання розгляду справ зазначеної категорії в рамках юрисдикції господарського суду знаходиться на розгляді Великої Палати Верховного Суду, позивач зазначає про необхідність зупинення провадження у даній справі до прийняття постанови Великою Палатою Верховного Суду у справі № 420/12471/22.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі та просив суд його задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Київській області (вх. № суду 1828/25 від 11.03.2025) про зупинення провадження у справі разом з матеріалами справи, заслухавши думку присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд зазначає таке.

Позов у цій справі подано територіальним органом Державної податкової служби України до платників про визнання недійсним правочину, що суперечать інтересам держави, а також застосування правових наслідків вчинення такого правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.05.2024, справу № 420/12471/22 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРАЙС» про визнання договорів недійсними передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з тим, що існує необхідність для відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23 щодо підсудності спорів з вимогами територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів Верховного Суду передаючи справу № 420/12471/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду в своїх ухвалі від 28.05.2024 зазначила наступне.

«Законом прямо встановлено непоширення господарської юрисдикції на спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.08.2019 у справі № 752/8287/18 зазначила, що при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У постанові Великої Палати від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 указано, що враховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Тобто, якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій, у межах яких такий суб`єкт може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції останній має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Ураховуючи предмет позову та суб`єктний склад сторін, зміст відносин, спір у справі, яка перебуває на розгляді, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предмет (об`єкт) такого спору має публічно-владний управлінський характер і пов`язаний із застосуванням, тлумаченням публічно-правових норм. Фактично контролюючий орган реалізує повноваження на втручання у приватноправові відносини шляхом звернення з позовом про визнання недійсним договору, що суперечить інтересам держави та суспільства, і застосування встановлених законом правових наслідків недійсності такого договору в межах публічно-правових відносин щодо адміністрування сплати податків, зборів, платежів у єдності матеріального та процесуального вимірів. Сфера виникнення спору має загальнозначущий та загальносуспільний характер, зумовлена реалізацією публічного інтересу, тому що податковий орган як суб`єкт з особливим правовим статусом втручається в приватноправові відносини, що виникли на підставі договору, не з власного (приватного) інтересу, а виконуючи повноваження публічного контролю у сфері оподаткування з метою забезпечення національної економічної безпеки шляхом реалізації функції мобілізації фінансових ресурсів. Таке втручання ґрунтується на компетенції контролюючого органу і має характер «владного розпорядження» для припинення дискримінації держави, що слугуватиме запобіжником проти завдання збитків державі.

Відтак, фактично спірні правовідносини у цій справі виникли у межах публічно-правового спору за позовом територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави і суспільства, переведеного в площину процедурного врегулювання, встановлену законодавством.

Тому, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, вбачає наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати від 29.02.2024 у справі №580/4531/23 щодо підсудності всіх спорів з вимогами територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства».

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 420/12471/22 прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРАЙС» про визнання договорів недійсними.

Зазначений перегляд судових рішень у справі № 420/12471/22 здійснюється у подібних правовідносинах, що і у даній справі, зокрема, щодо підсудності спорів за вимогами територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Положеннями ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» унормовано, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи подібність правовідносин даної справи з зазначеною вище справою, судові рішення якої знаходиться на перегляді Великої Палати Верховного Суду та беручи до уваги думку присутнього в судовому засіданні представника позивача, Господарський суд Київської області вважає за доцільне зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду судових рішень у подібних правовідносинах в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі № 420/12471/22, а відтак клопотання Головного управління ДПС у Київській області (вх. № суду 1828/25 від 11.03.2025) про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню.

Згідно з п. 11 ч. 1. ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1. ст. 229, ст. 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1.Задовольнити клопотання Головного управління ДПС у Київській області (вх. № суду 1828/25 від 11.03.2025) про зупинення провадження у справі.

2.Зупинити провадження у справі № 911/651/25 до закінчення перегляду судових рішень у подібних правовідносинах в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі № 420/12471/22.

Дана ухвала набирає законної сили у строк та в порядку передбачених ч. 1 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя Ю.В. Подоляк