Рішення

від 15.04.2025 по справі 201/880/25

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/880/25

Провадження № 2/201/1577/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Батманової В.В.

за участю секретаря Дейнега А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Азовського басейнового управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Азовський рибоохоронний патруль), Маріупольської міського ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої незаконним виловом риби,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з 22.01.2025 перебуває цивільна справа за позовом Заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Азовського басейнового управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Азовський рибоохоронний патруль), Маріупольської міського ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої незаконним виловом риби.

В позовній заяві позивач посилалась на те, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 липня 2020 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення (проступку) за ч. 2ст. 249 КК України. Внаслідок умисних дій ОСОБА_1 заподіяв навколишньому природньому середовищу матеріальну шкоду на суму 43809,00 грн. та заподіяв істотну шкоду за незаконне зайняття рибним добувним промислом. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача спричинену матеріальну шкоду.

Представник прокуратури надала до суду заяву, у якій просила задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник Азовського басейнового управління Державного агентства меліорації та рибного господарства також надав заяву в якій просив розглянути вказану справу без участі представника.

Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 13 Конституції Українипередбачено, що природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу.

Згідност. 66 Конституції Україникожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ч.2ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ»відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в, зокрема незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об`єктів тваринного світу. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Громадяни відповідно до закону зобов`язані, зокрема відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу (п.4 ч.2ст. 10 ЗУ «Про тваринний світ»).

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно до ч.1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Судом встановлено, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 липня 2020 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення (проступку) за ч. 2ст. 249 КК України.

Вироком суду встановлено, що 23 квітня 2020 року біля 07:30 години ОСОБА_1 , перебуваючи на мосту над річкою Кальміус біля Центральних прохідних ПрАТ МК «Азовсталь» по вулиці Набережній 1 в Лівобережному районі міста Маріуполя, діючи умисно, з метою зайняття незаконним рибним добувним промислом, не маючи належного, законного дозволу на зайняття рибним добувним промислом, виданого компетентним органом, за допомогою заздалегідь виготовленого (з металевого прута та сіткоснастевого матеріалу) та принесеного з собою забороненого знаряддя лову - риболовного сіткоснастевого риболовного засобу «павук», розміром 2,1 х 2,1 метри, вічко 25 мм., у порушення п. 3.15 «Правил любительського та спортивного рибальства», затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15.02.1999 року, п. 14 ст. 11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства», ст. 27 ЗУ «Про тваринний світ» діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з мосту за допомогою вищевказаного забороненого знаряддя лову умисно здійснив незаконний вилов риби з річки Кальміус виду «піленгас» у кількості 57 (п`ятдесят сім) одиниць, «тарань» у кількості 41 (сорок одна) одиниця, «судак» у кількості 3 (три) одиниці, «карась» у кількості 2 (дві) одиниці.

Таким чином, ОСОБА_1 незаконно виловив рибу вищевказаних видів у кількості 103 (сто три) одиниці, загальною вагою 3 кг., розмір збитків якої відповідно до Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 21.11.2011 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів» становить 43 809 (сорок три тисячі вісімсот дев`ять) гривень та відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 3731 від 26.05.2020 року заподіяв навколишньому природньому середовищу матеріальну шкоду у розмірі 43 809 гривень, що є істотною.

Також ОСОБА_1 визнано винним у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст. 249 ч. 2 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 ( один) рік.

Вищезазначені встановлені судом обставини за положеннямист. 82 ЦПК Українищодо цивільно-правових наслідків дій особи, стосовно якої ухвалено вирок в кримінальній справі, беруться до уваги в межах вирішення позову по даній справі і зібраних по ній доказів в сукупності.

Відповідно ч.7ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.6ст. 82 ЦПК Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, сума матеріальних збитків, завданих навколишньому природному середовищу, становить 43809 грн. Така сума визначена вироком суду, а тому не підлягає доказуванню та є обов`язковою для суду.

Частиною першоюст. 1166 ЦК Українипередбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. «г» ч.4ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 заподіяно навколишньому природньому середовищу майнову шкоду, суд дійшов висновку, що шкода підлягає відшкодуванню державі в особі Маріупольської міської ради.

Щодо правових підстав звернення прокурора до суду із вказаним позовом, то суд зазначає таке.

За змістом п. 3 ч. 1ст. 131 Конституції України, ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді регулюються окремим законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»наявність підстав для представництва має бути обґрунтована у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Зазначеним приписам кореспондують відповідні приписиЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність її захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихст. 185 ЦПК України.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч.4, ч.5ст. 56 ЦПК України).

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16ц (провадження № 14-104цс19).

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, відповідно до якого сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно дост. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»передбачено, що посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Відповідно до п. 6.16 Положення про органи рибоохорони Державного агентства рибного господарства України, затвердженогонаказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 26 від 19 січня 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 березня 2012 року за № 379/20692, органи рибоохорони мають право самостійно та через органи прокуратури подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

З огляду на вищезазначені повідомлення прокурора, при зверненні до суду з даним позовом Заступник керівника Лівобережної окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Азовського басейнового управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Азовський рибоохоронний патруль), Маріупольської міського ради на виконання вимог ч. 4ст. 56 ЦПК України, в позовній заяві належним чином обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та надав докази не здійснення цим органом захисту інтересів держави в частині відшкодування шкоди, заподіяної незаконним виловом водних біоресурсів.

Таким чином, прокурором при пред`явлені позову було дотримано процедуру доведення необхідності звернення до суду з даним позовом, так як суспільний і державний інтерес беззаперечно присутні.

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4,12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Азовського басейнового управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Азовський рибоохоронний патруль), Маріупольської міського ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої незаконним виловом риби задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Маріупольської міської ради Донецької області (отримувач Донецьке ГУК/Маріуполь.МТГ/24062100, ЄДРПОУ 37967785, Казначейство України, р/р UA948999980333119331000005686, код платежу: 24062100) шкоду, завдану внаслідок незаконного вилову риби, у сумі 43809 (сорок три тисячі вісімсот дев`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя : В.В. Батманова