Рішення

від 16.04.2025 по справі 917/335/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2025 Справа № 917/335/25

м. Полтава

Господарським судом Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Голик В.М., розглядаються матеріали справи

за позовною заявою: Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", вул.Автозаводська, 2, м. Київ, 04072, код ЄДРПОУ 44725823

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайбер-Ф Технолоджи", вул.Чумацький шлях, 64, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 23558437

про стягнення 806075,20 грн

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.

До Господарського суду Полтавської області 18.02.2025 звернулося Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайбер-Ф Технолоджи" про стягнення заборгованості по державному контракту від 18.11.2024 №22/2-709-VDK-24 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони (далі - Контракт) в розмірі 806 075,20 грн, з яких: 100 759,40 грн пені, 705 315,80 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань зі своєчасної поставки Товару згідно Контракту №22/2-709-VDK-24 від 18.11.2024.

Ухвалою від 20.02.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановив сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті справи. Зокрема, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов`язки, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.58).

Проте, останній не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позовну заяву чи то будь-які інші заяви чи клопотання суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки необхідних для вирішення спору доказів у справі достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

18.11.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сайбер-Ф Технолоджи» укладений державний контракт № 22/2-709-VDK-24 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони (далі Контракт).

За умовами п. 1.1 Контракту Виконавець зобов`язується поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог Контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі Товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у Контракті та Специфікації Товарів (Додаток 1 до Контракту) (далі Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Товар в строки та на умовах, визначених Контрактом.

Підставою для укладання Контракту є Оновлений Запит на постачання товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою КПКВК 2101150/11, для закупівлі Державним підприємством Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель на 2024-2026 рр., доведений Департаментом політики закупівель Міністерства оборони України листом від 07.11.2024 №220/19/486/дск), лист Департаменту політики закупівель Міністерства оборони України №37248/з від 01.11.2024, лист Центрального управління оборонних ресурсів Генерального штабу Збройних Сил України №374/1/4995 від 07.11.2024, комерційна пропозиція Виконавця (лист №1 від 04.11.2024), результати розгляду комерційної пропозиції Виконавця №1 від 04.11.2024 засіданням колегіального органу Замовника (протокол від 11.11.2024 №22-45) та лист Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України №220/11/6228 від 13.11.2024 (п. 1.2 Контракту).

Згідно з п. 1.5 Контракту Виконавець гарантує, що Товар, який є предметом цього Контракту, на момент його передачі Замовнику та підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару за Контрактом згідно з пунктами 3.4. 3.5. цього Контракту, є новим (таким, що не був в експлуатації) та належить йому на праві власності Загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить 10 075 940,00 грн (п. 2.2 Контракту).

Оплата Замовником поставленого Товару, відповідно до умов п. 2.6 Контракту, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця по факту поставки Товару впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати його надходження.

Оплата здійснюється на підставі належним чином оформленого Виконавцем рахунку на оплату, до якого додаються підписаний Сторонами Акт приймання-передачі Товару за Контрактом, Видаткова накладна, (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку Замовника).

Відповідно до п. 3.2 Контракту Товар поставляється Виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено Замовником Виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки.

Згідно з п. 3.4 Контракту датою виконання Виконавцем зобов`язань щодо поставки Товару є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару за Контрактом. У відповідності до умов п. 4.1 Контракту Виконавець зобов`язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації.

За Специфікацією, яка є додатком 1 до Контракту, ТОВ «Сайбер-Ф Технолоджи» зобов`язалось поставити Товар в кількості 20 комплектів, загальною вартістю 10 075 940,00 грн до 15 грудня 2024 року. Проте, станом на 19.12.2024 Виконавцем не виконано умови Контракту, не поставлено жодної одиниці Товару за Контрактом.

26.12.2024 між Замовником та Виконавцем було укладено додаткову угоду № 1 до Контракту. В п. 2 додаткової угоди зазначено, що відповідно до абзацу 6 пункту 12.1 Контракту, Сторони дійшли згоди щодо припинення (розірвання) Контракту, в зв`язку з відмовою від поставки Товару з понесенням відповідальності в повному обсязі відповідно до п. 7.2 Контракту.

Згідно п.п. 1 п. 7.2 Контракту встановлено, що у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Відповідно до п.п. 4 п. 7.2 Контракту у разі відмови від поставки Товару Виконавець зобов`язаний, крім сплати інших компенсаційних платежів, сплатити на користь Замовника штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вартості (ціни) непоставленого (недопоставленого) Товару.

Враховуючи факт порушення строків поставки Товару за Контрактом, а також відмову від такої поставки, позивач відповідно до п. 7.2 Контракту нарахував відповідачу пеню в розмірі 100 759,40 грн та штраф в розмірі 705 315,80 грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу претензію від 19.12.2024 № 11/4-18372 про сплату пені та штрафу. Зазначена претензія залишилась без належного реагування.

Таким чином, станом на дату звернення з позовною заявою за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 806 075,20 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд при вирішенні спору враховує таке.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі- ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначені поняття неустойки. Частиною 1 встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно ч.2 штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Згідно ч.3 пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст.550 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Сторони в п.п. 1 п. 7.2. Контракту погодили, що у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Контрактом, не поставив позивачу у встановлений строк товар в кількості 20 комплектів, загальною вартістю 10 075 940,00 грн до 15 грудня 2024 року, тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у відповідності до п. 7.2. Контракту.

З урахуванням порушення Відповідачем строків поставки Товару за Контрактом, а також у зв`язку із відмовою від поставки Товару, позивачем була нарахувана пеня в розмірі 100 759,40 грн за період з 16.12.2024 до 25.12.2024.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично правильним, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню повністю - в сумі 100 759,40 грн.

При цьому судом врахована практика Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 11 березня 2024 року у cправі № 922/1813/23 (п. 5.23), згідно з якою, якщо за умовами договору постачальник повинен був здійснити поставку товару до визначеної договором календарної дати закінчення строку поставки, незважаючи на те, що цей день припав на вихідний день, строк прострочення цього зобов`язання відповідно до норм чинного законодавства, а саме статті 253 ЦК, починається з наступного дня від визначеної сторонами в договорі календарної дати.

Щодо стягнення штрафу суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 4 п. 7.2 Контракту передбачено, у разі відмови від поставки Товару (частини Товару) Виконавець зобов`язаний, крім сплати інших компенсаційних платежів, сплатити на користь Замовника штраф у розмірі 7(семи) відсотків від вартості (ціни) непоставленого (недопоставленого) Товару.

Матеріалами справи підтверджується наявність складу господарського правопорушення щодо невиконання відповідачем поставки товару у встановлений Контрактом строк, тому наявні підстави для застосування до відповідача міри відповідальності у вигляді штрафних санкцій в розмірі 705 315,80 грн.

Здійснивши перевірку здійсненого позивачем розрахунку штрафу суд визнає його обґрунтованим. До стягнення підлягає 705 315,80 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені та штрафу суд також врахував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 №904/5770/18. Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені та штрафу, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоду щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються судом повністю на загальну суму 806 075,20 грн, з яких: 100 759,40 грн пені, 705 315,80 грн штрафу.

Стосовно розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду з позовом сплатив судовий збір у розмірі 9 672,90 грн (з урахуванням коєфіцієнта 0,8). Зазначене підтверджується платіжною інструкцією № 5802 від 17.02.2025.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 9 672,90 грн.

Керуючись ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайбер-Ф Технолоджи" (вул.Чумацький шлях, 64, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 23558437) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вул.Автозаводська, 2, м. Київ, 04072, код ЄДРПОУ 44725823) 100 759,40 грн пені, 705 315,80 грн штрафу, 9 672,90 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Суддя І.І. ПУШКО