Рішення

від 09.04.2025 по справі 918/1067/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/1067/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури (33000, м. Рівне, вул. Гарна, 29, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 12-а, код ЄДРПОУ 34847334)

до відповідача 1: Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 12-а, код ЄДРПОУ 26259563)

до відповідача 2: Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (33000, Рівненська обл., м. Рівне, майдан Незалежності, 3, код ЄДРПОУ 22572748)

про усунення перешкод у користуванні майном та його повернення

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Кунаш Т.В.;

від відповідача 1: Костючок С.Ю.;

від відповідача 2: адвокат Іванов І.О.;

від прокуратури: Котяй І.В..

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", в якому просить:

- усунути перешкоди власнику - Рівненській міській раді у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом скасування реєстрації права приватної власності Відкритого акціонерного товариства «Рівнефармація» (ЄДРПОУ 22572748) на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 14972573) - нежитлові приміщення підвального та першого поверхів, розташовані за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вулиця Тувинських Добровольців, будинок 8;

- зобов`язати Товариство з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» (код ЄДРПОУ 22572748) повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття № 67771 площею 40 кв.м., що знаходиться в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку № 8 по вул. Тувинських Добровольців (сучасна Волонтерська) в місті Рівне.

Даний позов обгрунтовує наступним. Згідно даних відділу з питань надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Рівненської міської ради, Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації та наявної у відділі облікової документації фонду захисних споруд цивільного захисту, розташованих на території Рівненської міської територіальної громади, а також облікових карток захисної споруди цивільного захисту №67771 (завірених печатками обласного аптечного управління Рівненського обласного виконавчого комітету та ВАТ «Рівнефармація») встановлено, що за адресою: місто Рівне, вул. Тувинських Добровольців (сучасна вул. Волонтерська), 8, розташоване протирадіаційне укриття, розрахунковою місткістю 80 осіб та площею 40 кв.м., що вбудоване в 5-поверховий житловий будинок.

Однак, як зазначає прокурор, відповідно до даних, які містяться у приватизаційних матеріалах окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - об`єкта нерухомості по вул. Тувинських Добровольців, 8, в місті Рівне, вказані приміщення на праві приватної власності належать Товариству з додатковою відповідальністю «Рівнефармація».

Заступник керівника прокуратури вважає, що спірна споруда цивільного захисту населення протиправно, поза волею власника - органу місцевого самоврядування вибула із комунальної власності Рівненської міської ради, а відтак зазначає, що вбачаються підстави для зобов`язання відповідача усунути відповідні перешкоди для територіальної громади у праві володіння та користування комунальним майном, а саме об`єктом цивільного захисту

протирадіаційне укриття № 67771 площею 40 кв.м., що знаходиться в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку № 8 по вул. Тувинських Добровольців (сучасна Волонтерська) в місті Рівне та повернення його на користь Рівненської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.11.2024 року позовну заяву Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури залишено без руху. Зобов`язано Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури у 5 денний строк з дня отримання даної ухвали усунути порушення, допущені при оформлені позовної заяви, а саме, через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області, подати суду належно оформлену позовну заяву з зазначенням всіх відомостей, передбачених ч.3 статті 162 ГПК України, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін, повного найменування відповідача 2, та докази направлення відповідачам копії належно оформленої позовної заяви та доданих до неї документів.

Через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Заступником керівника Рівненської окружної прокуратури подано суду належно оформлену позовну заяву з зазначенням всіх відомостей, передбачених ч.3 статті 162 ГПК України, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін, повного найменування відповідача 2, та докази направлення відповідачам копії належно оформленої позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представником Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" 17.12.2024 року направлено до Господарського суду Рівненської області відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує посилаючись при цьому на таке.

У відповідності до будівельних норм і правил СНиП 3.01.09-84, що затверджені Постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 20 липня 1984 р. № 118, додатком № 1 (обов`язково), документом, що підтверджує наявність у будівлі укриття є паспорт сховища (протирадіаційного укриття). Паспорт сховища (протирадіаційного укриття) складався не менше, ніж у двох екземплярах, один з яких знаходиться в уповноваженого державного органу, інший у сховищі. Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відповідний доказ відсутній.

Також відповідач зазначає, що відсутній у матеріалах справи акт введення в експлуатацію будівлі, в якому було б вказано про наявність в такій будівлі протирадіаційного укриття.

Вважає, що відомості щодо обліку об`єктів цивільного захисту, отримані на запит прокурора від Державної служби України з надзвичайних ситуації та від Виконавчого комітету Рівненської міської ради, не можуть вважатись належними та допустимими доказами наявності укриття у спірному приміщенні на момент його приватизації, оскільки такий облік має вестись на підставі первинних документів (паспорту).

Вказує, що на момент набуття ТДВ «Рівнефармація» права власності на зазначені приміщення в будинку № 8 по вул. Тувинських Добровольців в місті Рівне площа підвального приміщення складала 36,0 кв.м., що підтверджується технічним паспортом від 17.01.2006 року. Разом з тим, з позовної заяви вбачає, що позивач просить суд зобов`язати ТДВ «Рівнефармація» повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття №67771 площею 40 кв.м., що знаходиться в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку № 8 по вул. Тувинських Добровольців (сучасна Волонтерська) в місті Рівне. В свою чергу облікові картки протирадіаційного укриття № 67771 за адресою: м. Рівне, вул. Тувинських добровольців, 8, що були оформлені після укладання договору купівлі-продажу від 13.07.2006, містять інформацію про площу укриття - 20 кв.м., вмісткість 15 осіб.

Відповідач вважає, що зазначене дає підстави для тверджень, що статус укриття було надано частині підвального приміщення в житловому будинку № 8 по вул. Тувинських Добровольців (сучасна Волонтерська) в місті Рівне вже після набуття ТДВ «Рівнефармація» права власності на таке приміщення.

Також відповідач зазначає, що зміст частини шістнадцятої статті 32 Кодексу цивільного захисту України не виключає існування різних форм власності, в тому числі приватної, на захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, найпростіші укриття, передбачаючи натомість можливість доступу користувачів до таких споруд.

Разом з тим, відповідач вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того що ТДВ «Рівнефармація» чиняться будь-які перешкоди у використанні спірного майна як укриття.

Вважає, що разом з тим позивачем не обґрунтовано, яким чином перебування спірного приміщення у власності ТДВ «Рівнефармація» перешкоджає реалізації суспільного інтересу та унеможливлює використання спірного приміщення як укриття.

При цьому також зауважує, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України», «Кривенький проти України»).

Представником Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради 18.12.2024 року направлено до Господарського суду Рівненської області відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує посилаючиь на те, що приватизаційні матеріали не містять відомостей про те, що в процесі підготовки приватизації зазначене в договорі купівлі-продажу нежитлове приміщення підвалу площею 40 кв.м. було спорудою цивільного захисту.

Вважає, що Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради є не належним відповідачем у даному спорі.

Представником прокуратури 24.12.2024 року направлено до Господарського суду Рівненської області відповідь на відзив Відповідача 2, в якій позовні вимоги підтримує повністю при цьому зазначає, що доводи представника відповідача щодо добросовісності ТДВ «Рівнефармація» та порушення права на мирне володіння майном, закріплене у Першому протоколі до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є необґрунтованими, безпідставними та надуманими, такими що не відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому не заслуговують уваги.

Крім того у відповіді на відзив Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради теж зазначає, що останній є необгрунтованим та безпідставним. Також прокурор вказує, що оскільки вчинення правочину, спрямованого на відчуження спірного приміщення відбулося попри пряму заборону, встановлену чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, про яку сторонам було достовірно відомо, про що свідчить систематичне (по мірі зміни власника та його організаційно-правової форми) переоформлення облікових карток на протирадіаційне укриття №67771, проведення оцінок стану готовності протирадіаційного укриття, використання спірної захисної споруди (згідно відомостей облікових карток протирадіаційного укриття №67771) для укриття працівників аптеки та працівників товариства, а також зберігання документації та ключів від укриття у завідувача аптекою, або останні повинні були знати (згідно завдань та обов`язків управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради), поведінка обох сторін цього правочину не відповідає критерію добросовісності.

Представником відповідача 2, 13.01.2025 року направлено до Господарського суду Рівненської області заперечення на відповідь на відзив в яких підтримує свою позицію, наведену у відзиві на позов.

Крім того, 27.01.2025 року представником ТДВ "Рівнефармація" подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи в якому останній просить суд визнати поважними причини неподання зазначених у цьому клопотанні доказів у встановлений законом строк та поновити строк на подання цих доказів та приєднати до матеріалів справи: листування з Регіональним відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Департаментом цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації, Висновок експерта № 250117/1_ЮШ від 23.01.2025 судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 18.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд справи по суті неодноразово відкладався у зв`язку з неявкою учасника справи та замінуванням приміщення господарського суду.

Крім того суд зазначає, що 01.04.2025 представником ТДВ "Рівнефармація" подано заяву в якій просить застосувати у справі позовну давність та у разі у разі, якщо суд не знайде підстав для відмови у позові у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю, застосувати позовну давність і відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому представник посилається на те, що належним способом захисту права позивача у цій справі, є віндикаційний позов.

Також 02.04.2025 від представника ТДВ "Рівнефармація" через систему "Електронний суд" до суду надійшов документ "Додаткові пояснення у справі. Пояснення (вступне слово)" у якому представник вказаного відповідача виклав свої заперечення проти позову, які відрізняються від відзиву на позовну заяву поданого відповідачем, у строк встановлений ч. 8 ст.165 ГПК України та судом в ухвалі.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України саме у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Крім того, відповідно до ч.8 вказаної статті відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року Товариству з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" було надано строк на подання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали.

В той же час суд зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено подання до суду, на стадії розгляду справи по суті, додаткових пояснень у справі чи вступних промов у письмовому вигляді, як і не передбачено викладення заперечень проти позову у вказаних документах, в тому числі таких, що не викладалися у відзиві на позов.

Відтак суд вважає, що заперечення проти позову, викладені представником відповідача на стадії розгляду справи по суті у Додаткових поясненнях у справі, Поясненнях (вступне слово), подані з пропущенням строку, встановленого ч.8 статті 165 ГПК України та Ухвалою суду від 02.12.2024 року.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відтак суд доходить висновку, що заперечення проти позову, викладені представником відповідача на стадії розгляду справи по суті у Додаткових поясненнях у справі, Поясненнях (вступне слово) подані після закінчення призначеного судом процесуального строку, а відтак такі заперечення залишаються без розгляду.

Натомість судом приймаються заперечення проти позову, які висловлені представником відповідача 2 у вступному слові і які співпадають з запереченнями, наведеними відповідачем у відзиві на позов.

Також 08.04.2025 представником ТДВ "Рівнефармація" через систему "Електронний суд" подано клопотання в якому просить суд поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом для подання доказів, долучити до матеріалів справи (у копіях): звернення ТДВ «Рівнефармація» до Рівненської міської ради від 04.04.2025 (вхідний № 05-01-1310/25 від 07.04.2025) з додатками: копія виписки з ЄДР, копія наказу, копія технічного паспорту нежитлових приміщень, копія відомостей книги обліку споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, копія інвентарної картки обліку основних засобів, акт огляду приміщення від 04.04.2025.

Однак Ухвалою суду від 09.04.2025 у задоволенні заяви представника ТДВ "Рівнефармація" про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом для подання доказів відмовлено, а клопотання представника ТДВ "Рівнефармація" про долучення доказів залишено без розгляду.

Під час розгляду справи по суті представники прокуратури та Рівненської міської ради позовні вимоги підтримали, з підстав наведених у позовній заяві, натомість представники відповідачів проти позову заперечили.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Рівненською окружною прокуратурою, згідно даних відділу з питань надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Рівненської міської ради, Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації та наявної у відділі облікової документації фонду захисних споруд цивільного захисту, розташованих на території Рівненської міської територіальної громади, а також облікових карток захисної споруди цивільного захисту №67771 (завірених печатками обласного аптечного управління Рівненського обласного виконавчого комітету та ВАТ «Рівнефармація») встановлено, що за адресою: місто Рівне, вул. Тувинських Добровольців (сучасна вул. Волонтерська), 8, розташоване протирадіаційне укриття, розрахунковою місткістю 80 осіб та площею 40 кв.м., що вбудоване в 5-поверховий житловий будинок.

Однак, відповідно до даних, які містяться у приватизаційних матеріалах окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - об`єкта нерухомості по вул. Тувинських Добровольців, 8, в місті Рівне, вказані приміщення на праві приватної власності належать Товариству з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) «Рівнефармація».

Вивченням підстав набуття ТДВ «Рівнефармація» права приватної власності на приміщення підвального поверху п`ятиповерхової будівлі №8 по вул. Тувинських Добровольців в місті Рівне, судом встановлено наступне.

На виконання Державної програми приватизації та Указу Президента України від 30.12.1994 за №827 «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні», Рівненською обласною радою 25.02.1995 прийнято рішення №25, яким затверджено переліки об`єктів, що перебувають у комунальній власності області і підлягають приватизації згідно з додатками. Зокрема, одним із додатків даного рішення затверджено «Перелік підприємств комунальної власності області, приватизація яких здійснюється відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» від 26.11.1994 року» (далі - Перелік). До даного Переліку обласною радою віднесено Рівненське обласне виробниче об`єднання «Фармація».

Крім того, радою було вирішено передати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - Регіональне відділення) в управління об`єкти комунальної власності області, включені до даних переліків.

В подальшому на підставі наказу Регіонального відділення № 88 від 21.03.1995 була проведена інвентаризація та здійснена оцінка вартості майнового комплексу «Рівненське обласне виробниче об`єднання «Фармація»».

Результати проведеної інвентаризації та оцінку вартості майнового комплексу «Рівненське обласне виробниче об`єднання «Фармація» затверджено наказом Регіонального відділення № 244 від 28.04.1995, яким також було затверджено Статут утвореного Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Рівнефармація».

Ряд приміщень аптек, що не входили до цілісного майнового комплексу Рівненського обласного виробничого об`єднання «Фармація», були надані у користування на підставі договорів оренди.

Зокрема, 01.04.2002 управління економіки міста Рівне уклало з ВАТ «Рівнефармація» договір оренди нежитлового приміщення № 1491/1118 (далі - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди, управління економіки міста (орендодавець) передає, а ВАТ «Рівнефармація» (орендар) приймає в орендне користування приміщення аптеки по вул. Тувинських Добровольців, 8, загальною площею 89,6 кв.м., в т.ч. підвал площею 36,0 кв.м.

Строк договору встановлюється з 01.04.2002 по 31.03.2003, при відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах (п. 2.1 та 2.2 договору оренди).

В подальшому, для виконання Державної програми приватизації та Указу Президента України від 30.12.1994 за № 827 «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні», органами приватизації вживалися заходи із забезпечення завершення малої приватизації в Україні.

Так, 20.12.1995 Фондом державного майна (далі - ФДМ) України видано інструктивний лист за № 10-15-9077. Відповідно до роз`яснень (наданих ФДМ України в лютому 1996 року) щодо виконання зазначеного листа, приватизація будівель, споруд, нежитлових приміщень, у яких розташовані об`єкти малої приватизації (приватизовані до набрання чинності Указу Президента України № 827 від 30.12.1994) і на які відповідною місцевою радою не встановлено прямої заборони на приватизацію, згідно п. 6 Указу Президента України № 827 від 30.12.1994, не потребують включення до переліку об`єктів приватизації та їх затвердження відповідними радами і виконуються власником приватизованого майна. Рішення щодо викупу таких будівель (споруд, приміщень) приймає відповідний орган приватизації за ініціативою власника.

Відповідно, враховуючи роз`яснення інструктивного листа ФДМ України за № 10-15- 9077, ВАТ «Рівнефармація» 28.02.2006 подало до управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради заяву (далі - управління, УКВ) про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, нежитлових приміщень, що розташовані по вул. Тувинських Добровольців, 8, в місті Рівне.

За результатами розгляду даної заяви та поданого до неї пакету документів, управлінням 24.05.2006 видано наказ № 89 «Про затвердження вартості та приватизацію нежитлового приміщення за адресою: м.Рівне, вул. Т.Добровольців, 8».

Пунктом 2 даного наказу, управлінням визначено проведення приватизації способом викупу нежитлового приміщення загальною площею 89,6 кв.м., що розташоване на першому поверсі та підвалі п`ятиповерхового цегляного будинку, який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 8, ВАТ «Рівнефармація».

В подальшому, 13.07.2006 управлінням укладено з ВАТ «Рівнефармація» договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлові приміщення), який зареєстровано в реєстрі за № 3136 (далі - договір купівлі-продажу).

Згідно розділу 1 договору купівлі-продажу, управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (продавець) зобов`язується продати ВАТ «Рівнефармація» (покупець) нежитлові приміщення підвального та першого поверхів п`ятиповерхового цегляного житлового будинку загальною площею 89,6 кв.м. Характеристики будівлі наводяться в технічному паспорті.

Крім того, у п. 1.1 договору купівлі-продажу зазначено, що нежитлові приміщення підвального та першого поверхів п`ятиповерхового цегляного житлового будинку, що розташований по вул. Тувинських Добровольців, 8, в місті Рівне, належать територіальній громаді міста Рівне в особі Рівненської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Рівненської міської ради 05.06,2006 та зареєстроване в комунальному підприємстві Рівненському міському бюро технічної інвентаризації в книзі 15, номер запису 54-2015 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10838345, видане комунальним підприємством Рівненським міським бюро технічної інвентаризації 05.06.2006, реєстраційний номер 14972573).

В свою чергу, відповідно до інформації Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (лист за №62 05-3537/62 06/2 від 03.08.22), на електронному обліку захисних споруд, звіреному з документальним обліком, який веде Департамент цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації, за адресою: вул. Тувинських Добровольців, 8, в місті Рівне обліковано протирадіаційне укриття № 67771, органом управління захисною спорудою, як об`єктом нерухомого майна, є ТДВ «Рівнефармація».

Крім того, про наявність в підвальному приміщенні житлового будинку, розташованого по вул. Тувинських Добровольців, 8, в місті Рівне вбудованої захисної споруди (протирадіаційного укриття) свідчать облікові картки протирадіаційного укриття № 67771, одна з яких оформлена та завірена відтиском печатки Аптечного управління Рівненського обласного виконавчого комітету УРСР й датована 28.06.1982.

Так, у п. 1 зазначеної облікової картки протирадіаційного укриття «Адрес» вказано адресу останнього, а саме: «г.Ровно, ул. Тувинських Добровольцев, 8».

Власником протирадіаційного укриття № 67771 (дослівно згідно карточки «Кому принадлежит.-») зазначено «аптека № 74, Минздрав УССР».

У розділі «Техническая характеристика» облікової картки протирадіаційного укриття вказано, що дата введення в експлуатацію протирадіаційного укриття 1982 рік, його площа становить 40 кв.м., місткість - 80 чоловік. Окрім того зазначено, що укриття вбудоване в будівлю («подвал»).

В подальшому, після приватизації у 1995 році цілісного майнового комплексу Рівненського обласного виробничого комплексу «Фармація» та затвердження статуту ВАТ «Рівнефармація» облікову карточку протирадіаційного укриття № 67771, новоствореним у процесі приватизації ВАТ «Рівнефармація», було переоформлено та завірено відтиском його печатки.

Зокрема, в пункті 1 облікової картки протирадіаційного укриття «Адреса» вказано адресу останнього, а саме: «Рівненська обл., м.Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 8».

Власником протирадіаційного укриття № 67771 (дослівно згідно карточки «Кому належить:») зазначено «ВАТ «Рівнефармація».

В свою чергу, ВАТ «Рівнефармація" у розділ «Технічна характеристика» облікової картки протирадіаційного укриття вказано, що його площа становить 20 кв.м., місткість - 15 чоловік. Інші відомості залишилися незмінними.

Після зміни форми господарського товариства з «Відкритого акціонерного товариства» на «Товариство з додатковою відповідальністю», 20.06.2022 облікову карточку протирадіаційного укриття № 67771 було знову переоформлено та завірено відтиском печатки ТДВ «Рівнефармація», що є правонаступником ВАТ «Рівнефармація», відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України.

Власником протирадіаційного укриття № 67771, згідно облікової карточки 2022 року зазначено дослівно: «приватна, ТДВ «Рівнефармація».

Інформація щодо місця розташування в будівлі та технічних характеристик протирадіаційного укриття (щодо площі, місткості), яка міститься у обліковій картці протирадіаційного укриття 2022 року, аналогічна змісту облікової картки протирадіаційного укриття завіреною відтиском печатки ВАТ «Рівнефармація».

З урахуванням наявних розбіжностей у розділі «Технічна характеристика» облікових карток протирадіаційного укриття № 67771 датованих 28.06.1982 та 20.06.2022, зокрема, щодо його площі та місткості, Рівненською окружною прокуратурою до Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації скеровано лист №50-56-4553вих-23 щодо повідомлення причин зазначених розбіжностей.

Департаментом цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації надано відповідь (лист за № вих-2261/03-07/23 від 06.06.2023), де зазначалося, що відповідно до реквізитів облікової картки захисної споруди цивільного укриття №обл-67771, протирадіаційне укриття обліковано як таке, що має площу 40 кв.м. та об`єм 80 куб.м. (№інв-1960/709-ДСК, том 8 справи з документами за 2001 рік) та перебуває у віданні аптеки № 74.

Варто наголосити, що одна з облікових карток протирадіаційного укриття № 67771 датована 1982 роком, відтак, на момент виконання Державної програми приватизації, Указу Президента України від 30.12.1994 за №827 «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні» та укладання договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлове приміщення) від 13.07.2006, нежитлові приміщення загальною площею 89,6 кв.м., що розташовані по вул. Тувинських Добровольців, 8, в місті Рівне, включали в себе захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - протирадіаційне укриття № 67771.

Також, протирадіаційне укриття №67771 було виявлено в ході проведеного в межах кримінального провадження № 4202081110000076 огляду підвального приміщення будівлі аптеки, розташованої по вулиці Тувинських Добровольців, 8, в місті Рівне, яка відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, є приватною власністю товариства з додатковою відповідальністю - ТДВ «Рівнефармація».

Крім того, згідно наданих представником ТДВ «Рівнефармація» доповнень до протоколу огляду, оглянуті підвальні приміщення аптеки, розташованої за вказаною адресою, в тому числі підвальне приміщення, біля входу в яке розміщена табличка захисної споруди «Сховище № 67771, власність ТДВ "Рівнефармація"», є приватною власністю ТДВ «Рівнефармація», як правонаступника ВАТ «Рівнефармація».

Варто відмітити, що під час огляду підвального приміщення будівлі № 8, по вул. Тувинських Добровольців, в місті Рівне від представника ТДВ «Рівнефармація», який був присутній під час огляду, жодних зауважень чи застережень щодо місцезнаходження та щодо площі протирадіаційного укриття №67771 не надходило, як і не заперечувалося стосовно того, що саме та частина підвального приміщення, яка оглядалася, є захисною спорудою, та яка вже 20.07.2022 попередньо (до проведення 28.10.2022 огляду в межах кримінального провадження) обстежувалась представниками самого ТДВ «Рівнефармація».

Зокрема, 20.07.2022 комісією у складі заступника генерального директора, інженера з охорони праці та робітника відділу комплексного обслуговування інженерно-будівельних робіт ТДВ «Рівнефармація» проведено оцінку стану готовності захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №67771, про що складено та підписано членами комісії відповідний акт.

Зазначені докази в сукупності підтверджують факт розміщення в складі будівлі аптеки №74, захисної споруди цивільного захисту.

Крім того, комісією у акті оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття № 67771) від 20.07.2022, констатовано, що захисна споруда має один вхід, запасні виходи відсутні, що повністю збігається з інформацією, зазначеною в облікових картках протирадіаційного укриття № 67771 (в тому числі обліковій картці датованій 28.06.1982), протоколі огляду від 28.10.2022 (проведеного в межах кримінального провадження №4202081110000076 у ході якого ідентифіковано об`єкт цивільної оборони) та у звіті про оцінку майна (нежитлового приміщення загальною площею 89,6 кв.м. за адресою: м. Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 8), проведеного 31.03.2006 для цілей приватизації. Зокрема, у протоколі огляду від 28.10.2022, проведеного в межах кримінального провадження № 4202081110000076 у ході якого ідентифіковано об`єкт цивільної оборони та визначено його точне місце розташування: зазначено, що вхід до укриття здійснюється через люк, яких знаходиться у підлозі першого поверху, що в повній мірі відповідає опису підвального приміщення об`єкта оцінки, наведеного у звіті про оцінку майна - нежитлового приміщення загальною площею 89,6 кв.м.

Також, відповідно до облікової картки від 28.06.1982 на протирадіаційне укриття № 67771, захисна споруда використовувалася для укриття працівників аптеки № 74 (мовою оригіналу): «Кто укрывается» - «сотрудники аптеки № 74, рабочие и служащие», а місцем зберігання документації та ключів від укриття зазначено (мовою оригіналу) «у зав.аптекой».

Усе вищенаведене в сукупності з оформленням відкритим акціонерним товариством «Рівнефармація» та його правонаступником ТДВ «Рівнефармація» (утвореним в процесі приватизації Рівненського обласного виробничого об`єднання «Фармація») нових облікових карток протирадіаційного укриття № 67771 із відповідними змінами в пункті 2 «Кому належить» та завірення зазначених облікових карток печатками даних товариств вказує на обізнаність як представників ТДВ «Рівнефармація», ВАТ «Рівнефармація» так і представників Рівненського обласного виробничого об`єднання «Фармація», щодо наявності у підвальному приміщенні аптеки №74, розташованої по вулиці Тувинських Добровольців, 8, в місті Рівне, протирадіаційного укриття № 67771.

В той же час суд зазначає, що відповідачами у відзивах на позов жодним чином не спростовано всього вищевказаного.

Доводи відповідача - ТДВ "Рівнефармація" стосуються тверджень про те, що вказаний позов необхідно розглядати як віндикаційний, а прокурор, у свою чергу, не надав достатніх доказів на підтвердження того, що спірне майно є протирадіаційним. У контексті зазначеного, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У частині 1 статті 388 ЦК України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

На час приватизації Рівненського обласного виробничого об`єднання «Фармація» та набуття ВАТ «Рівнефармація» у приватну власність підвального приміщення будинку №8 по вул. Тувинських Добровольців в місті Рівне, діяли норми, які забороняли відчуження, а тим самим набуття у приватну власність, захисних споруд комунальної та державної форми власності.

Так, 07.07.1992 Верховною Радою України прийнято Постанову № 2545-ХІІ, якою затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств. Відповідно до Державної програми приватизації майна державних підприємств (надалі - Програма), затвердженої Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 за № 2545-ХІІ, державну програму приватизації розроблено відповідно до Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, законів України «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та «Про приватизаційні папери», а її положення є обов`язковими для виконання центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування.

Розділом 1 Програми об`єкти приватизації було розділено на три види, серед яких виокремлено підприємства та об`єкти, що не підлягали приватизації взагалі. В свою чергу, до об`єктів, що не підлягали приватизації, пунктом 1.3 Програми, окрім іншого віднесено захисні споруди цивільної оборони.

Відповідно до Державних будівельних норм України (ДБН В.2.2.5-97) «Захисні споруди цивільної оборони», затверджені наказом Державного комітету містобудування України від 08.,07.1997 за № 106, захисні споруди цивільної оборони призначаються для захисту в мирний час персоналу, який переховується від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха, які загрожують масовому ураженню людей, а також у воєнний час - від сучасної зброї масового ураження. В мирний час захисні споруди використовуються для господарчих потреб. Сховища діляться на класи, а протирадіаційні укриття (ПРУ) - на групи. Тобто захисними спорудами є сховища та протирадіаційні укриття.

Крім того, згідно Переліків майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається (далі - Перелік), затверджених Декретом КМУ від 31.12.1992 за № 26-92, діючого станом як на дату проведення приватизації Рівненського обласного виробничого об`єднання «Фармація», так і на даний час, захисні споруди цивільної оборони включенні до даних переліків як такі, приватизація чи передача в оренду яких не допускалася.

Законом України «Про приватизацію державного майна» перераховано об`єкти, які не підлягають приватизації (ст.5). Так, приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. В свою чергу, до об`єктів, що мають загальнодержавне значення, окрім іншого, віднесено захисні споруди цивільної оборони.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, чинні на момент проведення приватизації Рівненського обласного виробничого об`єднання «Фармація», захисні споруди цивільної оборони були віднесені до об`єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв`язку з чим не могли переходити із державної чи комунальної власності у приватну.

Отже, закон виключав та на даний час виключає без будь яких винятків можливість приватизації (передачі у приватну власність) зазначених у ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та частині дванадцятій ст. 32 КЦЗ України об`єктів, якими є захисні споруди цивільного захисту, у приватну власність.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.06.2024 по справі № 918/744/23.

Зважаючи на те, що на час виникнення спірних правовідносин закон виключав можливість приватизації (відчуження) зазначених у статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та частині дванадцятій статті 32 Кодексу цивільного захисту України об`єктів, якими є захисні споруди цивільного захисту, у приватну власність, тому укладення договору купівлі-продажу, за яким могло бути відчужено у приватну власність таке майно, може свідчити про намір сторін договору незаконно заволодіти майном шляхом проведення приватизації такого майна. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2023 у справі № 918/938/22).

Оскільки вчинення правочину, спрямованого на відчуження спірного приміщення відбулося попри пряму заборону, встановлену законодавством України, про що обидві сторони знали, про що вже зазначалося вище, облікові картки на протирадіаційне укриття №67771 були завірені спочатку печаткою Аптечного управління Рівненського обласного виконавчого комітету УРСР, а потім, після перетворення та зміни організаційної форми юридичної особи, печаткою ТДВ "Рівнефармація", або повинні були знати, поведінка обох сторін такого правочину не відповідає критерію добросовісності.

Правові наслідки вчинення такого правочину передбачені статтею 228 Цивільного кодексу України.

Разом з тим нікчемність правочину щодо приватизації спірного майна означає, що жодних юридичних наслідків (крім пов`язаних з його недійсністю), у тому числі перехід права власності, такий правочин не спричиняє.

В такому випадку перехід прав щодо володіння, користування та розпорядження вказаним майном від Відповідача 2 до його законного власника (розпорядника) є наслідком задоволення саме вимоги про повернення майна його власнику, і така вимога заявлена прокурором в межах цієї справи.

Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, постанови Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №019/744/23, від 11.02.2025 у справі №918/1358/23).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений Позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96),від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (пункт 7.34)) (пункти 241- 243 постанови Великої Палати від 12.09.2023 у справі №910/8413/21).

Враховуючи, що спірне протирадіаційне укриття не могло бути приватизовано, тобто право власності держави на нього не могло бути передано приватній особі, поновлення порушених прав держави у спірних правовідносинах має відбутися внаслідок заявлення саме негаторного позову, тобто вимоги про усунення перешкод у користуванні майном.

На теперішній час у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду склалася практика, відповідно до якої позови щодо повернення у власність протирадіаційних укриттів, які не могли бути передані у власність під час процедури приватизації, мають розглядатися як негаторні. Зокрема, постанови Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 927/1128/23, від 16.01.2025 у справі № 922/660/24, від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23, від 12.06.2024 у справі № 918/744/23 (відповідач ТДВ «Рівнефармація»), та інші.

Щодо посилань Відповідача 2 на право на мирне володіння майном, закріпленими у Першому протоколі до Конвенції, та співвідношення такого втручання із суспільними інтересами, суд зазначає таке.

Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує таке втручання легітимну мету; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним такій меті.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального ("суспільного", "публічного") інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення у справі "Tregubenko v. Ukraine" від 02.11.2004, заява № 61333/00, пункт 54).

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що метою усунення перешкод є забезпечення захисною спорудою жителів Рівненської територіальної громади, яка є необхідною для захисту населення від небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

В умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України досягнення вказаної мети не є формальним чи лише декларативним приводом для повернення майна з незаконного приватного володіння.

Суд погоджується з твердженням Прокурора, викладеним у позовній заяві, що інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення, зокрема у період воєнного часу, поза сумнівом є переважаючими та пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами Відповідача, адже питання стосується життя та здоров`я людей.

Щодо критерію пропорційності Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 зауважує, що у пункті 71 рішення у справі "Rysovskyy v. Ukraine" від 20.10.2011 ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначені вище гарантії стосуються випадків, коли, діючи добросовісно, особа набула майнове право, зокрема право власності, від держави чи територіальної громади, які діяли під впливом помилки. Тоді як недобросовісна поведінка набувача майна у приватну власність чи як його, так і відчужувача відповідного майна, не є набуттям права приватної власності під впливом помилки органу влади та не зумовлює таке набуття. Більше того, повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

При цьому слід зазначити, що спір у даній справі стосується виключно протирадіаційного укриття площею 36 кв.м, а не всієї будівлі (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22).

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини у справі "Ібрагімбейов та інші проти Азербайджану" (Ibrahimbeyov and others v. Azerbaijan) від 16.02.2023 в якій розглядалися питання анулювання права власності заявників на земельні ділянки без будь-якої компенсації та порушення у зв`язку із цим статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У цій справі Європейський суд з прав людини дійшов висновку про відсутність порушення статті 1 Першого протоколу з огляду на те, що можливість вимагати компенсацію щодо спірного майна була доступна для заявників і, хоча національні суди не взяли до уваги той факт, що визнання недійсним права власності заявників на земельні ділянки було пов`язане з упущенням з боку державної адміністрації, Суд, побачивши, що визнання недійсним було необхідним для відновлення законності та можливість вимагати компенсації в різних формах була відкрита для заявників, дійшов висновку про те, що втручання в права заявників не порушувало вимоги щодо встановлення справедливого балансу між правами особи за Конвенцією та суспільними інтересами (пункти 59-61).

Як вже неодноразово зазначалося, на час виникнення спірних правовідносин Закон виключав можливість приватизації (відчуження) захисних споруд цивільного захисту у приватну власність, отже, немає жодних підстав вважати, що перед тим, як вчиняти правочини, спрямовані на придбання спірного приміщення, у Відповідача були перешкоди ознайомитися із зазначеними заборонами та вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цього об`єкта та неможливості набуття на нього права приватної власності.

Факт обізнаності Відповідачів щодо призначення спірного приміщення увесь час його перебування у власності підтверджений матеріалами справи, що виключає можливість твердження про добросовісне набуття та захист права Відповідача 2 на мирне володіння відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а також про наявність права Відповідача 2 на застосування гарантій за принципом "належного урядування".

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №925/1288/20, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.11.2022 у справі №918/1141/22, у набувача майна та Відповідача перед тим, як вчиняти правочин, спрямований на придбання об`єкта цивільного захисту, є можливість ознайомитися із вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цього об`єкта та неможливості набуття на нього права приватної власності.

В той же час суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що на момент набуття ТДВ «Рівнефармація» права власності на зазначені приміщення в будинку № 8 по вул.Тувинських Добровольців в місті Рівне площа підвального приміщення складала 36,0 кв.м., що підтверджується технічним паспортом від 17.01.2006 року, виготовленим Рівненським міським бюро технічної інвентаризації. Вказана площа підвального приміщення вказана і в Договорі оренди нежитлового приміщення №1491/1118 від 01 квітня 2002 року, укладеному між Управлінням економіки міста Рівне та ВАТ "Рівнефармація", і в Договорі купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлове приміщення) від 30 липня 2006 року, укладеному між Управлінням комунальною власністю Рівненської місскої ради та ВАТ "Рівнефармація".

Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що прокурор просить суд зобов`язати ТДВ «Рівнефармація» повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття №67771 площею 40 кв.м., що знаходиться в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку № 8 по вул. Тувинських Добровольців (сучасна Волонтерська) в місті Рівне.

Однак суд зазначає, що прокурор не довів належними доказами того, що на момент укладення Договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлове приміщення) від 30 липня 2006 року між Управлінням комунальною власністю Рівненської міської ради та ВАТ "Рівнефармація" у власності позивача перебувало протирадіаційне укриття №67771 саме площею 40 кв.м., і що останнє знаходилося в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку № 8 по вул. Тувинських Добровольців (сучасна Волонтерська) в місті Рівне.

Не доведено прокурором і того, що саме у вказаній площі позивачем продано відповідачу 2 протирадіаційне укриття №67771 в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку № 8 по вул. Тувинських Добровольців (сучасна Волонтерська) в місті Рівне.

Посилання прокурора на облікову карточку протирадіаційного укриття №67771 від 28.06.1982 року, в обгрунтування його площі в розмірі 40 кв.м., не береться судом до уваги, з огляду на те, що хоча і дана карточка підтверджує наявність протирадіаційного укриття в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку № 8 по вул. Тувинських Добровольців (сучасна Волонтерська) в місті Рівне, однак не є беззаперечним доказом його розміру, так як інші докази вказують на інші розмірі відмінні від розмірів у карточці, зокрема в сторону зменшення.

З огляду на вищевказане правомірними та обгрунтованими є вимоги Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури про усунуення перешкоди власнику - Рівненській міській раді у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності Відкритого акціонерного товариства Рівнефармація (ЄДРПОУ 22572748) на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 14972573) - нежитлове приміщення підвального поверху площею 36 к.м., розташоване за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вулиця Тувинських Добровольців, будинок 8 та зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю Рівнефармація повернути Рівненській міській раді (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 12-а, код ЄДРПОУ34847334) протирадіаційне укриття № 67771 площею 36 кв.м., що знаходиться в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку № 8 по вул. Тувинських Добровольців (сучасна Волонтерська) в місті Рівне.

Заперечення відповідачів, наведені у відзивах на позов, спростовуються всім вищенаведеним.

Крім того суд зазначає, що Прокурором дотримано порядку, встановлено статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та підтверджено належним чином підстави для представництва інтересів держави в особі Рівненської міської ради.

Підвальне приміщення, яке належить на праві приватної власності ТДВ «Рівнефармація», було захисною спорудою цивільного захисту ПРУ № 67771 на дату набуття Відповідачем-2 права власності на спірну будівлю, що підтвердив сам Відповідач-2.

Паспорт сховища (ПРУ) є лише документом, який має бути всередині приміщення захисної споруди (поряд з численними інструкціями, вказівками з експлуатації та списком телефонів) і не є єдиним документом, що свідчить про віднесення певного об`єкту до захисної споруди (ПРУ). Поруч з цим, відсутність інших документів, зокрема акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом захисної споруди цивільної оборони чи паспорту сховища, ніяким чином не нівелює доказову силу інших збережених до даного часу документів (зокрема облікової картки), що у своїй сукупності свого часу були підставою для включення об`єкта цивільної оборони (цивільного захисту), а саме: протирадіаційного укриття № 67771 до фонду захисних споруд, а тим самим набуття спорудою статусу «захисної».

Наявні облікові картки захисної споруди є основними обліковими документами на об`єкт цивільної оборони. Крім того, зазначені в картках відомості узгоджуються з даними ГУ ДСНС (електронним обліком захисних споруд) та даними Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської ОДА (документальним обліком).

Облікова картка протирадіаційного укриття № 67771 (датованої 28.06.1982) свідчить про введення в дію захисної споруди та постановку останньої на облік у зазначений період, а відтак, є доказом того, що на момент виконання Державної програми приватизації, Указу Президента України від 30.12.1994 за №827 «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні», прийняття 25.02.1995 Рівненською обласною радою рішення за №25, щодо приватизації РОВО «Фармація» та укладання договору купівлі-продажу, містив захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційне укриття №67771.

Відсутність у приватизаційних документах вказівки про наявність у підвальному приміщенні будівлі по по вул. Тувинських Добровольців (сучасна Волонтерська), 8 в м. Рівне захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) ПРУ № 67771 ніяким чином не спростовує факту наявності останнього у підвальному приміщенні.

Як на момент укладання договору оренди нежитлового приміщення 01.04.2002, так і на дату укладання договору купівлі-продажу від 30.07.2006, захисні споруди цивільного захисту було віднесено до об`єктів, що перебувають під охороною держави та мають загально-державне значення, у зв`язку з чим не могли переходити із державної чи комунальної власності у приватну.

Спірне майно відноситься до об`єктів загальнодержавного значення, приватизація чи інше відчуження яких заборонено законом.

Крім того, судом було досліджено підставність звернення прокурора до суду із даним позовом, а також відсутність підстав для застосування строків позовної давності, оскільки заявлений прокурором позов є негаторним.

Відповідачами не доведено належними та допустимими доказами, що орган прокуратури знав чи міг знати про протиправне вибуття із державної власності спірного нерухомого майна поза волею власника. Крім того, позов є негаторним, що в свою чергу свідчить, що заявлена позивачем вимога може бути пред`явлена доти, поки існує відповідне правопорушення.

В той же час суд зазначає, що Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури не висуває жодних вимог до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, а відтак вказане виключає задоволення позову до вказаного відповідача.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що прокурор та позивач довели належними та допустимими доказами факт незаконного придбання та утримання відповідачем 2 протирадіаційного укриття №67771 площею 36 кв.м., що знаходиться в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку № 8 по вул. Тувинських Добровольців (сучасна Волонтерська) в місті Рівне, а відповідачі вказаного не спростували, то, відповідно, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача 2, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" задоволити частково.

2. Усунути перешкоди власнику - Рівненській міській раді у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності Відкритого акціонерного товариства Рівнефармація (ЄДРПОУ 22572748) на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 14972573) - нежитлове приміщення підвального поверху площею 36 к.м., розташоване за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вулиця Тувинських Добровольців, будинок 8.

3. Зобов`язати Товариство з додатковою відповідальністю Рівнефармація (33000, Рівненська обл., м. Рівне, майдан Незалежності, 3, код ЄДРПОУ 22572748) повернути Рівненській міській раді (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 12-а, код ЄДРПОУ34847334) протирадіаційне укриття № 67771 площею 36 кв.м., що знаходиться в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку № 8 по вул. Тувинських Добровольців (сучасна Волонтерська) в місті Рівне.

4. В решті позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" відмовити у задоволенні.

5. Відмовити Заступнику керівника Рівненської окружної прокуратури у задоволенні позову до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради.

6. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (33000, Рівненська обл., м. Рівне, майдан Незалежності, 3, код ЄДРПОУ 22572748) на користь Рівненської обласної прокуратури (вулиця 16-го Липня, 52, Рівне, Рівненська область, 33000) судовий збір у сумі 4844 грн. 80 коп..

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 17 квітня 2025 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.