Рішення

від 08.04.2025 по справі 926/397/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/397/25

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Глевчук В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (58005, м. Чернівці, вул. Ясська, 13, код ЄДРПОУ 42828866)

до Управління освіти Чернівецької міської ради (58029, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 176, код ЄДРПОУ 02147345)

про тлумачення змісту договору

за участю представників сторін:

від позивача - Хлапоніна О.Р.;

від відповідача - Филипчук А.В.

В С Т А Н О В И В:

Дії та аргументи Позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (58005, м. Чернівці, вул. Ясська, 13, код ЄДРПОУ 42828866) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Управління освіти Чернівецької міської ради (58029, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 176, код ЄДРПОУ 02147345), в якій просить суд витлумачити пункт 5.5. у сукупності з його пунктом 5.6., підпунктом 5.6.1., пунктом 5.9. та підпунктом 5.9.2., пункт 5.6., пункт 5.11. підпункт 5.6.1. (до та після укладення додаткової угоди) та два останні абзаци підпункту 5.6.2. Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" та Управлінням освіти Чернівецької міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані неоднаковим розумінням сторонами змісту деяких пунктів, а зокрема пункту 5.5. у сукупності з пунктом 5.6., підпунктом 5.6.1., пунктом 5.9. та підпунктом 5.9.2. Договору, у зв`язку з чим виникла необхідність у їх тлумаченні.

Дії та аргументи Відповідача.

У відзиві відповідач проти позову заперечує, зокрема, зазначає, що позивач намагається витлумачити умови Договору в односторонньому порядку, без урахування фактичного виконання Договору, мети його укладення та практики зміни ціни, що є порушенням принципів господарських правовідносин.

Зазначає, що Договором чітко передбачено порядок зміни ціни на електроенергію, зокрема, підписання актів приймання-передачі товару (п. 5.5) та, у разі зміни тарифу на передачу електроенергії, укладення додаткової угоди (п. 5.8.1). Позивач зосереджується виключно на положеннях пунктів 5.5 та 5.9.2, але ігнорує п. 5.8.1., що є складовою частиною Договору та регулює механізм зміни тарифів. Позивач заявляє, що зміна ціни на електроенергію могла здійснюватися лише шляхом підписання актів приймання-передачі товару і не вимагала укладення додаткових угод, якщо не змінювався тариф на передачу. Однак це твердження суперечить умовам самого Договору.

Пункт 5.6 Договору передбачає механізм зміни ціни у зв`язку з ринковими коливаннями, а пункт 5.8.1. обов`язковість укладення додаткової угоди у випадку зміни тарифу на передачу електроенергії. Пункт 5.9.2 встановлює, що зміна ціни за одиницю товару оформлюється актом приймання-передачі, але він не скасовує необхідність підписання додаткової угоди у визначених випадках.

Таким чином, Договір містить чітку процедуру коригування ціни. Підписання актів приймання-передачі є необхідним, але не виключним способом узгодження змін. Укладання додаткової угоди передбачене Договором, і воно є обов`язковим у разі зміни тарифу на передачу електроенергії.

Укладення Додаткової угоди №9 до Договору №20 від 08.02.2021р. про закупівлю товару за бюджетні кошти свідчить про наявність узгодженої позиції між сторонами щодо порядку зміни ціни.

Крім того, тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. У позові позивач не довів належними та достатніми доказами наявність обставин, з якими законодавство пов`язує реалізацію права суду на тлумачення змісту правочину після його повного виконання.

Процесуальні дії та рішення суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025, справу розподілено судді Ярошенко В. П.

Ухвалою суду від 10.02.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.

11.02.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Перше підготовче засідання по справі призначено на 10.03.2025.

25.02.2025 на адресу Господарського суду Чернівецької області за вх. № 852 Чернівецької обласної прокуратури надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

В судовому засіданні 10.03.2025 постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.04.2025.

13.03.2025 на адресу Господарського суду Чернівецької області за вх. № 816 Чернівецької обласної прокуратури надійшло клопотання про вступ прокурора у справу.

Клопотання обґрунтоване тим, що інтереси держави у даній справі полягають у забезпеченні ефективного використання бюджетних коштів та неухильного дотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" під час їх використання для забезпечення функціонування державних і комунальних закладів освіти.

Оскільки, Управлінням освіти не вжито всіх можливих процесуальних дій, а також не надано суду разом з відзивом всіх доказів, які мають значення для встановлення фактичних обставин справи, які матимуть значення для прийняття рішення. У відзиві на позовну заяву не наведені всі доводи, які свідчать про безпідставність позову.

27.03.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшло заперечення на клопотання про вступ прокурора у справу (вх. №1305), у яких позивач просить відмовити у задоволенні поданого органом прокуратури клопотання.

Так, серед іншого, позивач стверджує, що спірний договір у справі є виключно господарським договором, а відповідач, у відносинах з постачальником електричної енергії, є виключно споживачем. Між ними не виникають організаційно-господарські відносини, їх відносини є виключно майново-господарськими зобов`язаннями за господарським договором.

Розглянувши клопотання заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури про вступ прокурора у справу (вх. №816 від 13.03.2025), суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ГПК України суд, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

В судовому засіданні 10.03.2025 постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.04.2025.

Прокурор пропустив строк для подачі даного клопотання в розумінні ч. 3 ст. 238 ГПК України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Установлені судом обставини.

Так, за результатами закупівлі UA-2020-12-03-004365-b, 08.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" та управлінням освіти Чернівецької міської ради було укладено Договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №20, де згідно з пунктом 2.1. Договору передбачено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб об`єктів споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії. Звертаємо увагу суду, що позивач не скористався своїм правом відмови від укладення договору про закупівлю, та підписав його. Рішення позивача про підписання даного договору було добровільним, всі умови договору йому були зрозумілі, він погодився на умови договору.

Договір №20 від 08.02.2021 року укладено у вигляді єдиного письмового документу на підставі умов тендерної документації та комерційної пропозиції постачальника поданої згідно процедури закупівлі.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення спору стало питання щодо тлумачення умов пункту 5.5. у сукупності з пунктом 5.6., підпунктом 5.6.1., пунктом 5.9. та підпунктом 5.9.2. Договору.

Пунктом 5.5. Договору визначено, що сторони домовились, що фактична ціна поставки Товару визначається щомісяця (розрахунковий період) та змінюється порівняно з базовою ціною шляхом внесення змін до цього Договору у письмовій формі, а саме шляхом підписання Сторонами відповідних актів приймання-передачі Товару згідно п. 5.14.3 Договору. У разі зміни складової ціни Товару, - тарифу на передачу електричної енергії затвердженого відповідною постановою НКРЕКП, зміна умов цього договору щодо ціни за одиницю Товару в частині тарифу здійснюється шляхом укладання та підписання Сторонами додаткової угоди до Договору, згідно з п 5.8 цього Договору.

У пункті 5.6. Договору зазначено, що на виконання п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони домовились, що збільшення ціни за одиницю Товару та встановлення щомісячної ціни поставки Товару здійснюється виходячи з коливання ціни на ринку Товару, а саме, збільшення середньозваженої ціни на ринку на добу наперед (РДН)).

Згідно з підпунктом 5.6.1. Договору збільшення ціни за одиницю Товару відбувається з дотриманням усіх наступних умов: один раз на місяць після завершення розрахункового періоду (за умови коливання ціни на ринку Товару в сторону збільшення); з дотриманням формули, передбаченої п. 5.6.2 Договору; збільшення ціни до 10% від Базової ціни за одиницю Товару; загальна ціна Договору не може бути збільшена.

Відповідно до пункту 5.9. Договору, зміна ціни за одиницю товару, згідно з п. 5.6-5.7 Договору здійснюється в письмовій формі, шляхом підписання Сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії згідно п. 5.14.3 Договору.

Підпунктом 5.9.2. визначено, що сторони домовились, що зміна ціни за одиницю Товару згідно з підставами наведеними в п.п. 5.6.-.5.7. Договору здійснюється в письмовій формі шляхом погодження та підписання Сторонами згідно з вимогами Договору відповідного Акту приймання передачі Товару, що підтверджує поставку парті Товару. Датою внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю Товару відповідно до умов Договору є дата погодження та підписання обома Сторонами відповідного Акту приймання передачі на партію Товару, а саме, дата підпису Сторони, яка підписала наведений Акт останньою. Наведений порядок внесення змін до Договору є для Сторін належним, допустимим та прийнятним щодо зміни ціни за Договором.

Окрім зазначеного, згідно пунктів 12.1.-12.2. Договору, спори та розбіжності, що можуть виникнути із виконання умов цього договору передають на розгляд суду, у разі якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між сторонами.

З моменту укладення Договору, та під час його виконання Позивач не звертався до відповідача з питань розбіжностей у розумінні пунктів договору.

За твердженням позивача після виконання умов договору між сторонами виник спір щодо трактування деяких пунктів, а зокрема пункту 5.5. у сукупності з пунктом 5.6., підпунктом 5.6.1., пунктом 5.9. та підпунктом 5.9.2. Договору.

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства.

Статтею 213 ЦК України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (частини перша та друга).

Правила тлумачення змісту правочину визначено частиною третьою статті 213 ЦК України, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За змістом частини четвертої статті 213 ЦК України, якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: а) мети правочину, б) змісту попередніх переговорів, в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.

Договором чітко передбачено, що зміна ціни за одиницю товару відбувається на підставі підписання відповідних актів приймання-передачі товару (п. 5.5.) та, у разі зміни тарифу на передачу електроенергії, шляхом укладення додаткової угоди (п. 5.8.). Пункт 5.6. Договору визначає порядок збільшення ціни, проте він не виключає можливості застосування інших норм законодавства, зокрема статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Згідно з Додатковою угодою №9 від 21.09.2021 року зміна ціни здійснювалася пропорційно зміні ринкової ціни, але при цьому залишалася в межах загальної суми Договору, що повністю відповідає чинному законодавству.

Також варто зазначити, що Договором чітко передбачено порядок зміни ціни на електроенергію, зокрема, підписання актів приймання-передачі товару (п. 5.5) та, у разі зміни тарифу на передачу електроенергії, укладення додаткової угоди (п. 5.8.1).

Позивач зосереджується виключно на положеннях пунктів 5.5 та 5.9.2, але ігнорує п. 5.8.1., що є складовою частиною Договору та регулює механізм зміни тарифів.

Позивач заявляє, що зміна ціни на електроенергію могла здійснюватися лише шляхом підписання актів приймання-передачі товару і не вимагала укладення додаткових угод, якщо не змінювався тариф на передачу. Однак це твердження суперечить умовам самого Договору.

Пункт 5.6 Договору передбачає механізм зміни ціни у зв`язку з ринковими коливаннями, а пункт 5.8.1. обов`язковість укладення додаткової угоди у випадку зміни тарифу на передачу електроенергії. Пункт 5.9.2 встановлює, що зміна ціни за одиницю товару оформлюється актом приймання-передачі, але він не скасовує необхідність підписання додаткової угоди у визначених випадках.

Таким чином, Договір містить чітку процедуру коригування ціни. Підписання актів приймання-передачі є необхідним, але не виключним способом узгодження змін.

Укладання додаткової угоди передбачене Договором, і воно є обов`язковим у разі зміни тарифу на передачу електроенергії. Укладення Додаткової угоди №9 до Договору №20 від 08.02.2021 про закупівлю товару за бюджетні кошти свідчить про наявність узгодженої позиції між сторонами щодо порядку зміни ціни.

Судом встановлено, що під час виконання Договору з моменту підписання і до дати завершення дії Договору, а саме до 31.12.2021 включно, у сторін не виникало жодних спорів щодо його виконання. До договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08.02.2021 укладено всього 15 додаткових угод, 10 з яких стосувались збільшення ціни за одиницю товару із одночасним фактичним зменшенням обсягу закупленої електричної енергії, які були підписані сторонами без будь-яких зауважень з боку позивача. Це свідчить про те, що сторони мали спільне розуміння умов Договору, і будь-які питання, що виникли пізніше, є наслідком зміни позиції Позивача, а не юридичної невизначеності.

Підписуючи даний договір, позивач мав можливість ознайомитися з його істотними умовами, у тому числі щодо викладених пунктів 5.5., 5.6., 5.6.1., 5.6.2., 5.9., 5.9.2., 5.11 Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти № 20 від 08 лютого 2021, і у разі незгоди з ними міг запропонувати протокол розбіжностей, доповнити договір положеннями щодо порядку організації комерційного обліку електричної енергії та надіслати його відповідачу. Однак, цього зроблено не було.

Згідно статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладення додаткових угод до спірного договору свідчить про те, що договір виконувався обома сторонами (зокрема, Постачальник продавав електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачував вартість використаної (купованої) електричної енергії. Із вимогою про розірвання договору чи з питання розбіжностей у розумінні його виконання позивач до управління освіти міської ради не звертався.

На момент укладання спірного договору за результатами закупівлі за процедурою відкритих торгів позивачу було відомо про всі умови його укладення згідно змісту поданої тендерної пропозиції, він мав можливість скористатись правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а не підписувати його.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення. Статтею 627 цього ж Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору/його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючи умови угоди.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

У відповідності до приписів статті 203 ЦК України під час підписання договору сторони виявляють власне волевиявлення та вільну внутрішню волю щодо розуміння та встановлення умов договору в тій редакції, в якій вони викладені, про що свідчать підписи сторін у договорі.

Відтак, умови договору, в тому числі й пункти 5.5., 5.6., 5.6.1., 5.6.2., 5.9., 5.9.2., 5.11, узгоджені позивачем на час його укладення, а саме: погодженням правочину та його підписанням позивач та відповідач підтвердили однозначність намірів споживача і постачальника, чіткість змісту правочину, волевиявлення сторін, обсяг їх прав і обов`язків.

Погоджуючись саме з такою редакцією усіх пунктів договору, шляхом його власноручного підписання, позивач виявив свій намір виконувати зобов`язання по договору саме в такий порядок і спосіб.

Отже, сторони досягли однозначної й зрозумілої для кожної з них домовленості, сформульованої у пунктах договору.

ВС КГС у постанові від 17.03.2021 по справі 910/9525/19 висновує, що підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами договору щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору або його частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст договору/умов договору, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, при цьому тлумачення не може створювати нових умов, тільки роз`яснювати вже існуючі умови договору.

Таким чином, при вирішенні питання щодо тлумачення умов договору, суду необхідно встановити наявність між сторонами договору спору, перевірити та встановити в чому полягає порушення прав позивача і чи дійсно є обставини, на які посилається позивач достатніми підставами для застосування статті 213 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.03.2022 року у справі №926/382/22 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» до управління освіти Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості в сумі 3102130,50 грн, та стягнуто заборгованість за договором про закупівлю товару за бюджетні кошти № 20 від 08.02.2021 року (в сумі 3 102 130,50 грн.). Що свідчить про повне виконання оспорюваного договору. Тобто, відповідачем у повній мірі виконано свої договірні зобов`язання перед позивачем за оспорюваним договором та додатковими угодами про збільшення ціни, які укладалися декілька разів.

Окрім викладеного вище, тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. У позові позивач не довів належними та достатніми доказами наявність обставин, з якими законодавство пов`язує реалізацію права суду на тлумачення змісту правочину після його повного виконання.

Метою тлумачення правочину є з`ясування його змісту, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

Таким чином, при вирішенні питання щодо тлумачення умов договору, суду необхідно встановити наявність між сторонами договору спору, перевірити та встановити в чому полягає порушення прав позивача і чи дійсно є обставини, на які посилається позивач достатніми підставами для застосування статті 213 ЦК України.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Виходячи з приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності), зокрема, таких умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність, ефективність обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19.

Оскільки тлумачення не може створювати нових, а лише роз`яснює існуючи між сторонами умови угоди; тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов; тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, - крім того, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми статті 213 ЦК України в аспекті тлумачення змісту того акту (його пункту), який тривалий час був чинним та виконаний в повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2025.

Суддя Вікторія ЯРОШЕНКО

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.