Постанова від 02.04.2025 по справі 911/918/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/918/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - Шишкіної І. В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" - Гаврина Д. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024

(суддя Конюх О. В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024

(судді Алданова С. О., Корсак В. А., Євсіков О. О.)

у справі за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта"

про стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач; ДП МА "Бориспіль") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" (далі - відповідача; ТОВ "Київріанта"; Товариство; апелянт-1; скаржник-1) в якому просило:

- стягнути з відповідача штраф у розмірі 603 700,00 грн (п. 4.3 Договору № 80.1-14/1-32 від 09.09.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю);

- зобов`язати ТОВ "Київріанта" виконати зобов`язання, встановлені у п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору № 80.1-14/1-32 від 09.09.2014, а саме: надати ДП МА "Бориспіль" довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, переданого в оренду на підставі договору №1579 від 11.06.2014 за березень 2022 року - вересень 2023 року.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконує зобов`язання за Договором № 80.1-14/1-32 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 09.09.2014, а саме всупереч пункту 2.2.2 не надав довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, у зв`язку з чим, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача передбачений пунктом 4.3 договору штраф.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

2.1. 11.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київріанта" (орендар) укладено договір оренди № 1579 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності , за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частина приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі термінала "D", загальною площею 174,8 кв.м. (нижче - майно), розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D", що перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (в подальшому - балансоутримувач).

2.2. Відповідно до акта приймання-передавання орендованого майна від 01.07.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі термінала "D", загальною площею 174,8 кв. м., розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

2.3. На виконання умов Договору 09.09.2014 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київріанта" (орендар) укладено договір № 80.1-14/1-32 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, за умовами якого:

- у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини приміщень № 3.2.60 на третьому поверсі термінала "D", загальною площею 174,8 кв.м для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі, балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги: 1) з забезпечення теплом (теплова енергія); 2) забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці; 3) використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем; 4) прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів; 5) підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньопортових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування.

- щомісячна сплата розраховується за наступною формулою: чистий дохід орендаря х 18% - орендна плата (без ПДВ), де чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщені відповідно до умов Договору оренди № 1579 від 11.06.2014. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць. Орендна плата (без ПДВ) є плата, що нарахована за відповідний звітний місяць за користування орендованим приміщенням згідно Договору оренди № 1579 від 11.06.2014 (п. 1.1, п. 1.1.1 Договору-2);

- орендар зобов`язується щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці (п. 2.2.2 Договору про відшкодування витрат);

- в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов`язаний сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків (п. 4.3 Договору-2);

- договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 10.06.2024 (п. 6.1 Договору про відшкодування витрат).

2.4. Звертаючись до господарського суду з цим позовом, позивач вказував, що відповідач, в порушення вимог п.п. 2.2.2 п. 2.2 Договору-2, не надав довідки про чистий дохід за період березень 2022 року - вересень 2023 року.

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Рішенням від 15.07.2024 Господарський суд Київської області позов задовольнив частково. Зобов`язав ТОВ "Київріанта" виконати зобов`язання, встановлені у п.п. 2.2.2. п. 2.2 договору № 80.1-14/1-32 від 09.09.2014, а саме: надати ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, а також стягнув з відповідача 301 850,00 грн штрафу та 9 666,80 грн судового збору.

3.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.12.2024 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

3.3. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані відповідачем довідки про чистий дохід не можна розцінювати як належне виконання договору про відшкодування витрат, оскільки останні не містять конкретної суми чистого доходу за відповідний період, що призводить до неможливості позивачу розрахувати вартість наданих послуг.

3.4. Таким чином, суди виснували про невиконання відповідачем зобов`язання, передбаченого підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору про відшкодування витрат - до 7 числа місяця, наступного за звітним, надати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні (із зазначенням конкретної суми) та задовольнили відповідну позовну вимогу, зобов`язавши відповідача виконати встановлений у договорі обов`язок щодо надання довідок.

3.5. Крім того, суди погодились із обґрунтованістю вимог позивача щодо нарахування штрафу, передбаченого пунктом 4.3 договору про відшкодування витрат, за несвоєчасне надання довідок про чистий дохід із розрахунку 100 грн за кожен день прострочення. Визначаючи період нарахування штрафу, суди зазначили, що в даному випадку штраф має розраховуватися з дати, наступної за останнім днем строку виконання зобов`язання із подання довідки про чистий дохід, та до передання фактичного виконання зобов`язання, або відповідної дати через шість місяців після спливу строку на виконання зобов`язання, або до дня закінчення строку дії карантину, в залежності від того, яка з названих подій настала раніше.

3.6. Здійснивши власний перерахунок, місцевий господарський суд визначив обґрунтованим розмір неустойки у сумі 458 800,00 грн, який на підставі статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) було зменшено до 301 850,00 грн.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх обґрунтування

4.1. ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 301 850 грн штрафу, ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення позову.

4.2. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, а саме:

- від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19 щодо застосування статті 17 та частини шостої статті 232 ГК України (договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду, за який нараховується пеня);

- від 20.12.2023 у справі № 910/1039/23 щодо застосування статі 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки);

- від 16.11.2023 у справі № 916/3232/22 щодо застосування статей 551, 611 ЦК України та статей 216, 218, частини першої статті 233 ГК України (за певних обставин обсяг відповідальності за може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення);

- від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 щодо застосування статей 551, 611 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України (у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, яка свідчить про вжиття всіх можливих заходів до виконання зобов`язання);

- від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21 щодо застосування статті 611 ЦК України та статей 216, 217 ГК України (щодо права на зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи);

- від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18 щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України (вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки).

4.3. Скаржник вважає, що у судів не було підстав для зменшення нарахованого штрафу.

4.4. ТОВ "Київріанта" також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

4.5. Підставами касаційного оскарження постановлених у справі судових рішень ТОВ "Київріанта" визначило пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.6. ТОВ "Київріанта" вважає, що стягнення з нього штрафу за період понад шість місяців від дати порушення є незаконним та зазначає про те, що відповідні рішення були прийняті судами попередніх інстанцій без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статей 251, 252 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України, які викладені, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі № 910/17317/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, постановах Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 911/3275/21, від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19.

4.7. Крім того, скаржник зазначає про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості застосування до договору про відшкодування витрат, який було укладено 09.09.2014, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності лише 02.04.2020.

5. Відзиви на касаційні скарги

5.1. ТОВ "Київріанта" подало відзив на касаційну скаргу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", в якому просить залишити її без задоволення та зазначає про те, що у питаннях щодо підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

5.2. Крім того, відповідач вважає, що справи, на які посилається у скарзі позивач, зокрема за участі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та ТОВ "Київріанта", не є подібними до даної справи, що переглядається, оскільки спірним періодом виконання обов`язків відповідачем у них був період, коли останній здійснював торгівельну діяльність в орендованих приміщеннях та отримував дохід від продажу товарів.

5.3. ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "Київріанта", в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог - без змін. Зокрема посилається на те, що у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 вже викладено висновок щодо можливості із врахуванням пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України стягнення штрафу поза межами встановленого частиною шостою статті 232 ГК України шестимісячного строку. Позивач вважає, що оскаржувані судові рішення у частині стягнення штрафу відповідають наведеному вище висновку Верховного Суду.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

Щодо касаційної скарги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

6.2. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

6.3. Тобто відповідно до положень згаданої норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.4. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

6.5. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

6.6. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

6.7. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема, підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

6.8. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

6.9. Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, судова колегія виходить з такого.

6.10. Доводи касаційної скарги позивача зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновків Верховного Суду:

- щодо застосування норми частини шостої статті 232 ГК України, відповідно до якої розрахунок штрафу мав здійснюватися за весь період прострочення виконання зобов`язання (постанова від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19);

- щодо застосування, зокрема, статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (постанови від 20.12.2023 у справі № 910/1039/23, від 16.11.2023 у справі № 916/3232/22, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

6.11. Проаналізувавши постанову Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, на яку посилається скаржник на підтвердження підстави касаційного оскарження судових рішень у контексті неправильного застосування частини шостої статті 232 ГК України, колегія суддів зазначає таке.

6.12. За загальним правилом, передбаченим приписами частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

6.13. Предметом спору у справі № 916/1777/19 було стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором. Відповідно до встановлених фактичних обставин у справі № 916/1777/19 сторони в пункті 7.6 договору домовилися про нарахуванням неустойки (штрафу, пені) протягом усього періоду порушення. При цьому предметом касаційного оскарження було питання щодо правомірності нарахування пені за прострочення оплати після сплину шести місяців від дати, коли оплата мала бути здійснена саме у зв`язку із встановленням сторонами у договорі між ними відмінного правила, аніж те, що передбачено частиною шостою статті 232 ГК України.

6.14. Натомість у справі, що розглядається, нарахування штрафу за період понад шість місяців, здійснювалося не у зв`язку із погодженням сторонами у договорі про відшкодування витрат відповідних умов (як було встановлено у справі № 916/1777/19), а у зв`язку із застосуванням Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

6.15. Так, зазначеним вище Законом, який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ "Прикінцеві положення" ГК України було доповнено пунктом 7, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

6.16. Таким чином, колегія суддів констатує, що пункт 7 розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України не був чинним на час виникнення спірних відносин (2019 рік) у справі № 916/1777/19, а отже, відповідна постанова ухвалювалася Верховним Судом за різного правового регулювання у порівнянні із даною справою.

6.17. Отже колегія суддів дійшла висновку, що справа, на яку посилається скаржник на підтвердження неправильного застосування частини шостої статті 232 ГК України, є відмінною за істотними правовими ознаками від цієї справи, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

6.18. Іншим доводом касаційної скарги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" є неврахування висновків Верховного Суду, що призвело, на його думку, до неправильного застосування статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України при вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

6.19. На обґрунтування відповідної підстави касаційного оскарження скаржник зазначає про те, що судами помилково не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.12.2023 у справі № 910/1039/23, від 16.11.2023 у справі № 916/3232/22, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

6.20. Вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій у даній справі, суд першої інстанції керувався такими обставинами:

- предметом договору оренди є нерухоме майно, яке знаходиться на території Міжнародного аеропорту "Бориспіль" і яке було передане в оренду з метою розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі;

- у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності під час воєнного стану, наказом від 23.03.2022 №76-К у ТОВ "Київріанта" з 01.04.2022 оголошено простій, а працівники звільнені від обов`язку бути присутніми на віддалених робочих місцях і на робочих місцях в офісі;

- відповідач надав позивачу довідки, в яких хоча й не навів числового значення чистого прибутку, як це було передбачено договором, проте вказав на факт нездійснення діяльності в орендованому приміщенні, вважаючи таке повідомлення достатнім для встановлення у розрахунку нульового значення чистого прибутку (з огляду на це суди не вбачали у діях відповідача злісного порушення умов договору, спрямованого на умисне завдання шкоди контрагенту).

6.21. Суд апеляційної інстанції погодився з наведеним вище висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру неустойки до 301 850,00 грн та зазначив, що матеріали справи не містять доказів про завдання позивачу збитків у зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку, а також з огляду на те, що період прострочення, за який позивач нарахував неустойку, припадає на воєнний стан, у зв`язку з чим відповідач не здійснює свою господарську діяльність в орендованому приміщенні на території Міжнародного аеропорту "Бориспіль".

6.22. Проаналізувавши справи, на які посилається скаржник на підтвердження визначеної ним підстави для касаційного оскарження, колегія суддів звертає увагу на те, що під час їх вирішення судами були реалізовані дискреційні повноваження щодо зменшення розміру штрафних санкцій в залежності від оцінки обставин кожної конкретної справи, які не є подібними до встановлених обставин у цій справі.

6.23. Колегія суддів звертає увагу на те, що у наведених скаржником справах Верховним Судом приймалися різні за своїм змістом рішення, що вказує на те, що справи не є подібними між собою. Так, у справі № 910/1039/23 наховані штрафні санкції за порушення строків поставки товару були зменшені судом на 70 %, зважаючи на встановлені фактичні обставини (зокрема, збільшення ракетних обстрілів території, на якій знаходяться виробничі потужності відповідача, надсилання відповідачем листів, які свідчать, що товариство вживало всіх можливих заходів з виконання свого зобов`язання за договором перед позивачем, наявність у відповідача значної заборгованості перед контрагентами у розмірі 73 830 846,61 грн). У той же час у справі № 916/3232/22 суди дійшли висновку про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій, зважаючи на те, що заборгованість за договором постачання природного газу виникла у лютому-квітні 2021 року та попередньо вже була реструктуризована.

6.24. Верховний Суд враховує, що всі вищезазначені висновки щодо застосування статті 551 ЦК та статті 233 ГК, викладені у постановах Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 910/1039/23, від 16.11.2023 у справі № 916/3232/22, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки та вказують на наявність у суду права зменшити розмір штрафних санкцій.

6.25. Однак, посилаючись на наведені вище висновки, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" не оспорює передбаченого законом права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а його доводи фактично стосуються оскарження судових рішень у даній справі в частині розміру, на який суди зменшили штрафні санкції.

6.26. У цьому контексті колегія суддів зазначає, що питання про зменшення штрафних санкцій може по-різному вирішуватися судами в залежності від тих фактичних обставин, які встановлені судом у кожній конкретній справі (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки). Необхідно також зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

6.27. Крім того, Верховний Суд неодноразово відзначав, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

6.28. Оцінюючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому статтями 86, 210, 237 ГПК України.

6.29. Що ж стосується доводів та посилань позивача на результати вирішення інших аналогічних справ між ним та відповідачем з того самого питання (зокрема, справи № 911/3275/21), то такі справи також не можуть вважатися подібними, оскільки спірними періодами невиконання обов`язку відповідача щодо надання довідок про чистий дохід у таких справах, на відміну від даної справи, були такі, в яких відповідач здійснював торгівельну діяльність та відповідно отримував дохід від продажу товарів.

6.30. Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду хоча й ухвалені за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі, але за інших фактичних обставин, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

6.31. За таких обставин доводи заявника про наявність передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими.

6.32. Колегія суддів звертає увагу на те, що правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, змісту та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, що має своїм наслідком відповідно до статті 300 ГПК України розгляд касаційної скарги в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.33. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.

Щодо касаційної скарги ТОВ "Київріанта"

6.34. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

6.35. Доводи касаційної скарги відповідача зводяться до того, що стягнення з нього штрафу за період понад шість місяців від дати порушення є незаконним, а відповідні рішення були прийняті судами попередніх інстанцій без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статей 251, 252 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.

6.36. На обґрунтування підстави для касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано висновків Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі № 910/17317/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, постановах Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 911/3275/21 та від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19.

6.37. Проаналізувавши постанови Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник, колегія суддів дійшла висновку про неподібність спірних правовідносин у таких справах у порівнянні з цією справою, що переглядається.

6.38. Так, постановляючи оскаржувані рішення у даній справі № 911/956/24 в частині стягнення штрафу, нарахованого за період, що перевищує шість місяців від дати порушення, суди попередніх інстанцій застосували частину шосту статті 232 ГК України у її взаємозв`язку з пунктом 7 Прикінцевих положень ГК України.

6.39. За змістом частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

6.40. Водночас пунктом 7 Прикінцевих положень ГК України, який набрав чинності 02.04.2020, передбачена можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання понад шестимісячний строк, встановлений статтею 232 (частиною шостою цієї статті) ГК України.

6.41. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що припис пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України, хоч і не зовсім узгоджується з метою Закону, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби, однак є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення. Така позиція узгоджується із висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 27.02.2024 у справі № 911/858/22.

6.42. Натомість у справі № 911/952/22, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду в контексті застосування норми частини шостої статті 232 ГК України виснувала лише те, що суди попередніх інстанцій установили, що умови договорів не містять будь-яких додаткових застережень (зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до повної сплати заборгованості", "до повного погашення боргу" тощо), які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, тому пеня за прострочення виконання відповідачем як покупцем цінних паперів зобов`язань за договором має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Висновків щодо застосування частини шостої статті 232 ГК України у її взаємозв`язку з пунктом 7 Прикінцевих положень ГК України зазначена постанова не містить.

6.43. На момент виникнення спірних відносин у справах № 910/17317/17 та № 925/1386/19 пункт 7 Прикінцевих положень ГК України ще не набрав чинності, а тому зазначені справи не містять висновків щодо застосування цієї норми, якою було продовжено на період карантину строки, визначені статтею 232 ГК України. Наведене вказує на різне правове регулювання спірних правовідносин у зазначених вище справах у порівнянні з даною справою, що розглядається.

6.44. Що ж стосується постанови Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 911/3275/21, в якій також вирішувався спір між позивачем та відповідачем, то судами у цій справі не вирішувалося питання щодо нарахування штрафних санкцій понад шестимісячний строк та відповідно положення частини шостої статті 232 ГК України та пункту 7 Прикінцевих положень ГК України не застосовувалися, хоча норма останнього вже і набрала чинності на момент спірних відносин.

6.45. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

6.46. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).

6.47. При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

6.48. Отже, усі наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за різного правового регулювання спірних правовідносин, ніж у справі, що розглядається, що вказує на те, що зазначені справи і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, а отже, про їх неподібність.

6.49. За таких обставин доводи заявника про наявність передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

6.50. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

6.51. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

6.52. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

6.53. Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

6.54. Отже, з`ясуванню підлягає як відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, так і наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

6.55. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, на думку скаржника, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо можливості/неможливості застосування до договору про відшкодування витрат, який було укладено 09.09.2014, Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності лише 02.04.2020.

6.56. Як було встановлено судами, позивач здійснював нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктом 4.3 договору про відшкодування витрат, починаючи з 01.08.2022 - тобто, за період коли Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ вже набрав чинності, а розділ ІХ "Прикінцеві положення" ГК України було доповнено пунктом 7, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

6.57. Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки в контексті спірних правовідносин, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, здійсненої ними оцінки наявних у справі доказів та підстав для часткового задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про те, що в цій частині суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ та дійшли правильного висновку щодо розповсюдження дії пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України на спірні правовідносини.

6.58. Зважаючи на викладене вище, у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених скаржником норм права.

6.59. Отже, посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах визнаються необґрунтованими та відхиляються.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з вимогами статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, судові витрати покладаються на скаржників (стаття 129 ГПК України).

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296, 300, 301, 309 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 911/918/24 закрити.

2. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" на рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 911/918/24 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

3. Залишити без задоволення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 911/918/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський