Рішення від 20.03.2025 по справі 495/1159/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/1159/25

Номер провадження 2/495/1178/2025

20 березня 2025 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособовосудді Анісімової Н.Д.,

із участю секретаря судового засідання Кракатиця В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР» про визнання трудових відносин припиненими, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась з позовом до Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР» про визнання трудових відносин припиненими.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що на протязі тривалого часу вона працювала директором (керівником) Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР». 26.08.2024 року та 17.01.2025 року позивачкою ОСОБА_1 було подано до Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР» заяву, згідно якої вона просила звільнити її з посади директора Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР». Дана заява була отримана відповідачем.

Також, позивачкою ОСОБА_1 було подано оголошення в газету щодо зборів засновників Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР» для вирішення питання щодо звільнення позивачки ОСОБА_1 з посади директора Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР». Однак, збори засновників Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР» вже тривалий час не проводились, тому у позасудовому порядку оформити звільнення позивачки ОСОБА_1 з посади директора Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР» не має можливості.

Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що вже тривалий час вона не перебуває у фактичних трудових відносинах з відповідачем та не здійснює будь-яку діяльність з управління Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР». Взагалі, про те, що відповідачем не було здійснено ніяких дій щодо її звільнення позивачці ОСОБА_1 стало відомо тільки тепер.

Станом на теперішній час позивачка ОСОБА_1 має намір працевлаштуватись на нове місце роботи, однак їй повідомили, що вона ще перебуває у трудових відносинах з відповідачем, тому її не можуть прийняти на роботу, що грубо порушує її законні права та інтереси, через що позивачка ОСОБА_1 змушена звертатись до суду для поновлення свого конституційного права на працю.

Процесуальні дії у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.02.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Підстави розгляду справи за відсутності сторін

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилась, згідно поданої до суду позовної заяви просила розглянути справу за її відсутності, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР» не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст.4, ст.12,13, п. 2 ч. 1 ст.43, ч. 1,3ст.223, ч. 4 ст.268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності її учасників.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи зазначене, з метою дотримання права позивачки на доступ до правосуддя, оскільки позивачка не заперечувала проти такого вирішення справи, суд вважає можливим у даній цивільній справі ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 на протязі тривалого часу працювала директором (керівником) Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР».

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивачка ОСОБА_1 є керівником Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР».

Однак, на протязі тривалого часу позивачка ОСОБА_1 не перебуває у фактичних трудових відносинах з відповідачем та не здійснює будь-яку діяльність з управління Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР».

26.08.2024 року та 17.01.2025 року позивачкою ОСОБА_1 було подано до Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР» заяву, згідно якої вона просила звільнити її з посади директора Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР». Дана заява була отримана відповідачем.

Також, позивачкою ОСОБА_1 було подано оголошення в газету щодо зборів засновників Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР» для вирішення питання щодо звільнення позивачки ОСОБА_1 з посади директора Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР». Однак, збори засновників Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР» вже тривалий час не проводились, тому у позасудовому порядку оформити звільнення позивачки ОСОБА_1 з посади директора Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР» не має можливості.

Станом на теперішній час відповідачем Приватним підприємством «АЛЬПІН-ТУР» не було здійснено ніяких дій щодо звільнення позивачки ОСОБА_1 з займаної посади.

Позивачка ОСОБА_1 має намір працевлаштуватись на нове місце роботи, однак їй повідомили, що вона ще перебуває у трудових відносинах з відповідачем, тому її не можуть прийняти на роботу, що грубо порушує її законні права та інтереси, через що позивачка ОСОБА_1 змушена звертатись до суду для поновлення свого конституційного права на працю.

Статтею 16 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннямистатті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Згідно з частини другоїстатті 8 Конституції Українипередбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставіКонституції Українигарантується.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначенестаттею 43 Конституції Україниправо на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставістатті 38 КЗпП Українита подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Відповідно дочастини першоїстатті 21КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістомстатті 22 КЗпП Українибудь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Згідно зістаттею 38 КЗпП Українипрацівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у Постанові від 24.12.2019 року по справі №758/1861/18, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту свої прав надано можливість звернутися до суду із вимогою провизнання трудових відносин припиненими.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 113 ГК України приватним підприємствомвизнається підприємство,що дієна основіприватної власностіодного абокількох громадян,іноземців,осіб безгромадянства тайого (їх)праці чиз використаннямнайманої праці.Приватним єтакож підприємство,що дієна основіприватної власностісуб`єктагосподарювання -юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частин першої, другої, четвертоїстатті 98 ЦК Українизагальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до частин першої - третьоїстатті 99 ЦК Українизагальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другоїстатті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до чинного законодавства позивачка ОСОБА_1 як директор Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР» не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з займаної посади. Саме така правова позиція була висловлена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.01.2022 року по справі №911/719/21.

Тобто, ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивачки ОСОБА_1 у спірних відносинах, що склались між сторонами, є визнання її трудових відносин з відповідачем припиненими.

Суд звертає увагу сторін, що позивачкою ОСОБА_1 було повністю дотримано процедуру попередження відповідача про її звільнення.

Так, передбачений частиною першоюстатті 38 КЗпП Українипорядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленої у Постанові від 24.12.2019 року по справі №758/1861/18, що суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру. Разом з цим, у зазначеній вище постанові було зазначено, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ,а тому позовні вимоги позивача у частині виключення з ЄДРПОУ запису про директора товариства з обмеженою відповідальністю теж підлягають задоволенню як такі, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

Частина другастатті 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно дост.11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона, відповідно дост. 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Висновки суду

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР» про визнання трудових відносин припиненими є обґрунтованими, законними, оскільки не були спростовані стороною відповідача в процесі розгляду справи, такими, що ґрунтуються на дійсних обставин справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.7,12,17,18,76,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР» про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з Приватним підприємством «АЛЬПІН-ТУР», код ЄДРПОУ 35297799 з 01.02.2025 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із займаної посади директора Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР», на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з розділу: «Відомості про органи управління юридичної особи», відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як керівника та директора Приватного підприємства «АЛЬПІН-ТУР», код ЄДРПОУ 35297799.

Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення с уду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.Д. Анісімова