Рішення

від 18.03.2025 по справі 142/166/24

НЕ ВКАЗАНО

Єдиний унікальнийномер 142/166/24

Номер провадження 2/142/67/25

РІШЕННЯ

іменем України

18 березня 2025 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Гринишиної А.А.,

з участю

секретаря судового засідання Курасевич В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Близнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Вінницької області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди водного об`єкта, та додані до неї матеріали, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2024 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Вінницької області, в якій позивач просить визнати укладеною додаткову угоду до договору № 523283400-1 оренди водного об`єкта від 11 жовтня 2018 року, з наступним змістом: Дана угода укладена між Піщанською селищною радою Вінницької області в особі селищного голови Крижанівського Олександра Івановича (надалі Орендодавець), та громадянином ОСОБА_1 (надалі Орендар), (надалі Сторони), про наступне: 1. Відповідно п. 45 договору оренди водного об`єкта № 523283400-1 від 1 жовтня 2018 року сторони домовились поновити договір оренди водного об`єкта № 523283400-1 від 1 жовтня 2018 року, земельної ділянки площею 5,9587 га, під гідротехнічними спорудами 0,2283 га, верхові заболочені землі 2,4331 га, кадастровий № 0523283400:01:001:0064, та водного об`єкта (водний простір), у тому числі рибогосподарська технологічна водойма (водний простір) водного об`єкту 93,0 тис. м. куб; 8,3918 га, розташований за межами с. Козлівка Піщанської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області, р. Сваринка - права притока р. Південний Буг (басейн р. Південний Буг), на тих самих умовах та на той самий строк - 5 (п`ять) років, а саме до 23 липня 2029 року. 2. Всі інші умови договору оренди водного об`єкта № 523283400-1 від 1 жовтня 2018 року зберігають свою чинність та є обов`язковими для Сторін. 3. З моменту підписання Сторонами дана додаткова угода стає невід`ємною частиною договору оренди водного об`єкта № 523283400-1 від 1 жовтня 2018 року. 4. Дана додаткова угода набуває чинності з моменту підписання Сторонами та її державної реєстрації. Також просить покласти на відповідача судові витрати по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 19 березня 2024 року, зазначену справу було передано на розгляд судді Гринишиній А.А.

Ухвалою суду від 25 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 доПіщанської селищноїради Вінницькоїобласті провизнання укладеноюдодаткової угодидо договоруоренди водногооб`єкта залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків, викладених в ухвалі, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз`яснивши, що, в іншому випадку, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу. Копію ухвали надіслати позивачу в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня її складення у відповідності до ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 25 березня 2024 року позивачем не отримано, що підтверджується конвертом та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0600257914167, який повернувся на адресу суду 24 квітня 2024 року, з відміткою працівника поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання. Разом з тим, 28 березня 2024 року на адресу суду від представника позивача, адвоката Близнюка В.В. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Таким чином, строк виконання ухвали не порушений, недоліки усунуті.

Ухвалою суду від 26 квітня 2024 року постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Вінницької області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди водного об`єкта. Розгляд справи постановлено провести в порядку загального позовного провадження, призначено по справі підготовче засідання. Встановлено відповідачу строк для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

13 травня 2025 року через систему "Електронний суд" відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 11 жовтня 2018 року між позивачем (Орендар) ОСОБА_1 та Вінницькою обласною державною адміністрацією (Орендодавець) заключний договір оренди водного об`єкта №523283400-1 терміном на п`ять років, кадастровий номер 0523283400:01:001:0064, площею 8,3918 га, розташованого за межами с. Козлівка (Чорноминський старостинський округ) Піщанської селищної ради. Оскільки правонаступником всіх земель комунальної власності стала Піщанська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, відповідно стороною договору є Піщанська селищна рада.Право оренди за договором зареєстровано в ДРРП 01.07.2019 р за № 32227389.

09.11.2023 р позивач вперше звернувся (тобто після закінчення терміну дії договору) до Піщанскої селищної ради з клопотанням про продовження договору оренди водного об`єкта № 523283400-1 ивід 11.10.2018 р. Проте, 08.12.2023 р. вих. № 1885 отримав відмову, оскільки відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду землі» - Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Вказаний договір укладений 11.10.2018 р. на 5 років, тому дата закінчення дії договору оренди 11.10.2023 р. Отже, позивач звернувся після закінчення дії договору, подальше заключення договору оренди можливе лише через земельні торги (аукціон). Не погодившись з такою відповіддю позивач повторно звернувся до відповідача із заявою та повідомив про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди та поновити строк дії договору оренди водного об`єкта 1 жовтня 2018 року на 5 років, при цьому позивач невірно вказує дату догорору та вказує, що відрахунок з дати державної реєстрації права оренди (що суперечить ст. 19 ЗУ «Про оренду землі), а не з дати його укладання. Також до заяви надав додаткову угоду (в якій теж не вірно вказано дату договору) та просив про прийняте рішення повідомити його.

Дане клопотання позивача було винесено на розгляд депутатів 44 сесії 8 скликання № 1851 від 02.02.2024 р. та прийнято відповідне рішення «Про закінчення строку дії договору оренди водного об`єкту та земельної ділянки під водним об`єктом» у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди. Відповідно до Земельного Кодексу України ст. 126-1 договором оренди землі може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. (проте в договорі оренди водного об`єкта №523283400-1 від 11.10.2018 р. відсутня умова пролонгації договору, тому потрібно користуватись законодавством про оренду землі). Також слід зазначити, вказує відповідач, якщо договір оренди землі було укладено до 16 липня 2020 року, ( в нашому випадку 11.10.2018 р., тому ми не можемо відіслатись на дану норму закону) він містить умову про його поновлення так, як це передбачено статтею 33 Закону України «Про оренду землі». Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у термін, встановлений цим договором, але не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди землі. Вважаємо позивач не скористався даним правом, оскільки звернувся до Піщанської селищної ради після закінчення дії договору, а саме 09.11.2023 року (11.10.2023 р.). З урахуванням змін в законодавстві (ст. 126-1 Земельного кодексу України) орендарі та орендодавці могли/можуть вносити до договорів оренди землі, укладених до 2020 року, зміни щодо їх поновлення. Сторони дану норму не застосовували за час дії договору. Що стосується договорів, укладених після 16 липня 2020 року, то статтею 126-1 Земельного кодексу України передбачено новий механізм поновлення договорів, який стосується тих, що укладені з 16 липня 2020 року. Якщо договір містить умову про його автоматичне поновлення після закінчення терміну, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий термін і на таких самих умовах. Однак в предметі спору відсутній пункт про автоматичне поновлення. Під час дії військового стану теж відбулись зміни з 7 квітня - 18 листопада 2022 року діяла норма про автоматичне поновлення договорів оренди землі. Через зупинення роботи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Законом України від 24 березня 2022 року, який вступив в дію з 07 квітня 2022 року, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» до п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України були внесені зміни, згідно з якими договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, термін користування яких закінчився після введення воєнного стану, вважаються поновленими без волевиявлення сторін на один рік без внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про поновлення. Реєстри не працювали, орендодавці і орендарі, термін дії договорів оренди яких закінчився, не могли зареєструвати а ні припинення, а ні поновлення договору. Тож діяла норма про те, що договір оренди вважався автоматично подовженим на 1 рікю Стосувалось це тих власників, термін дії договорів оренди яких закінчився після 7 квітня 2022 року. Діяла ця норма до 19 листопада. З 19 листопада 2022 року починають діяти норми Закону України від 19 жовтня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель». Зокрема, зміни знову торкнулися сфери оренди землі - у п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України були внесені зміни, які знову зробили можливою процедуру реєстрації нових договорів. Отже, норми щодо автоматичного на 1 рік поновлення договорів оренди землі діяли з 07 квітня 2022 року. Ця норма припинила свою дію з 19 листопада 2022 року, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до

деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель». Тому на дану норму ми теж зіслатись не можемо, оскільки дія договору не увійшла в часові межі, а саме 7 квітня 2022 року до 18 листопада 2022 року.

Враховуючи все вищенаведене законодавство та умови договору оренди, відповідач вважає неможливим продовжити дію договору оренди водного об`єкта №523283400-1 від 11.10.2018 р., оскільки позивач не звернувся із клопотанням у вказаний в договорі термін п. 8 договору, а тому вступила в дію норма п. 39 пп.1 договору. Таким чином, просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивач відповіді на відзив не подав.

Ухвалою суду від 01 листопада 2024 року постановлено закрити підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Вінницької області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди водного об`єкта та призначити судове засідання для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Близнюк В.В. вимоги позову підтримали та просили його задовольнити, вказвши, що звернувся ОСОБА_1 за продовженням терміну дії договору оренди водного об`єкта вчасно, адже право оренди зареєстрував в липні 2019 року, після закінчення терміну оренди відповідач не вчинив жодних дій для збереження водного об`єкту, який зазнав заболочення та захламлення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи у відсутність представника селищної ради та ухвалення рішення на розсуд суду.

Заслухавши позивача, його представника, володіючи позицією відповідача по справі, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову учасників справи у судових дебатах, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та Вінницькою обласною державною адміністрацією в особі директора Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів ОСОБА_2 , 11 жовтня 2018 року було укладено договір № 523283400-1 оренди водного обєкта, за яким орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування водний обєкт для рибогосподарських потреб - ставок площею 8,3918 га, розташований за межами с. Козлівка Вінницької області, р. Савранка -права притока р. Південний Буг (басейн р. Південний Буг). Згідно п. 2 цього догвору, об`єктом оренди за цим договором є: вода (водний простір) водного об`єкта 93,0 тис. мЗ; 8,3918 га, земельна ділянка під водним обєктом 5.9587 га, під гідротехнічними спорудами 0,2283 га, верхові заболочені землі 2,4331 га, кадастровий номер 0523283400:01:001:0064.

Відповідно п. 8 договору, він укладений на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У такому випадку орендар повинен не пізніще ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору. Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 3 липня 2019 року строком на 5 років ( а.с.10-14).

9 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Піщанської селищної ради Вінницької області, яка на даний час є розпорядником вказаного майна, із заявою про продовження строку дії договору, та надав два примірника проекту додаткової угоди ( а.с.19). Вказана заява з додатками була прийнята та зареєстрована як вхідна документація за №440 09 листопада 2023 року.

Відповіддю від 8 грудня 2023 року вих. № 1885 ОСОБА_1 було повідомлено про відмову в продовженні дії договору оренди через звернення з листом щодо продовженні дії договору оренди водного обєкта після закінчення його дії ( а.с.20).

02 лютого 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Піщанської селищної ради із заявою про поновлення строку дії договору оренди водного об`єкта, додавши до неї проект додаткової угоди в двох примірниках, надіславши її поштовм відправленням ( а.с.21-23).

Піщанська селищна рада в особі селищного голови О. Крижанівського надала ОСОБА_1 відповідь від 19 лютого 2024 року вих. № 279 ( а.с.24), за якою йому повідомили, що відповідно ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» його заява не підлягає розгляду, оскільки є повторним зверненням.

Відповідно ч. З ст. 51 Водного кодексу України, водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

Відповідно ч. 4 ст. 51 Водного кодексу України, водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі», після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 зазначено, що, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону N 161 -XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа- повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі N 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах N 313/350/16-ц і N 159/5756/18).

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 926/2720/21 зазначено, що, базуючись на усталених правових позиціях Верховного Суду та узагальнюючи їх, КГС ВС дійшов висновку, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) у контексті дій сторін договору є таким: якщо орендодавець відмовляється укласти додаткову угоду до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена в ч. 8 ст. 33 Закону «Про оренду землі», чи ухиляється від її укладення, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту в резолютивній частині судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 липпня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що відносини поновлення договору оренди землі на час виникнення спірних правовідносин у цій справі врегульовані статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка мала назву «Поновлення договору оренди землі», на що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу у постанові від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19) (пункти 59-61). Т Так, відповідно до частин першої - п`ятої цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Як встановлено під час розгляду справи, Піщанською селищною радою не приймалось рішення про укладення чи відмову в укладенні додаткової угоди з причини пропуску орендарем строку на направлення повідомлення про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі, що є порушенням положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року в справі № 322/1178/17 зробила висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства. Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом №161 -ХІУ, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. Крім того, Суд зазначив, що, оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

У постановах від 7 червня 2017 року у справі №634/769/15-ц (провадження №6-872цс17), від 18 січня 2017 року у справі №532/129/16-ц (провадження №6-2777цс16) та від 13 грудня 2013 року у справі №1106/2791/2012 (провадження №6-127цс13) Верховний Суд України звернув увагу на ситуацію, коли у договорах оренди сторони не вказали календарного терміну початку перебігу строку договору оренди, однак зауважили, що договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації. У цих постановах Верховний Суд України зробив висновок, що моментом початку строку дії договору є саме набрання ним чинності.

Договір № 523283400-1 оренди водного обекта від 11 жовтня 2018 року містить п. 45, який передбачає, що цей договір набирає чинності після його державної реєстрації. Пунктом 19 договору передбачено, що передача об`єкта оренди орендарю здійснюється протягом 10 робочих днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі.

Право оренди було зареєстровано 1 липня 2019 року за індексним номером 172421840, що підтверджується відповідним дослідженим в судовому засіданні витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та актом прийому-передачі об`єкта оренди від 8 липня 2019 року, що є невід`ємною частиною договору № 523283400-1 оренди водного обєкта від 11 жовтня 2018 року. Відповідно, строк дії договору необхідно обраховувати з 1 липня 2019 року, а датою закінчення дії договору є 1 липня 2024 року.

Крім того, відповідно ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно, для набрання чинності договором № 523283400-1 оренди водного обєкта від 11 жовтня 2018 року необхідна фактична передача об`єкту оренди, яка відбулась 8 липня 2019 року.

Відповідно ст.15Цивільного процесуальногокодексу України, кожнаособа маєправо звернутисядо судуза захистомсвоїх порушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів.Згідно ст.5Цивільного процесуальногокодексу України,здійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб упорядку,передбаченому законами.Верховний Суду постановівід 4червня 2019року усправі N910/9044/18про визнаннядоговору орендиземлі поновленимна тойсамий строкі натих самихумовах виснував,що належнимспособом захистуу спірнихправовідносинах євимога провизнання укладеноюдодаткової угодиіз викладеннямйого змісту,оскільки вимогапро визнання договору оренди землі поновленим не забезпечує захист порушеного права позивача через обов`язковість оформлення поновлення договору оренди землі саме шляхом укладення додаткової угоди. Велика Палата Верховного Суду з цими доводами погоджується. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування такі висновки містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17 , від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16, від 9 лютого 2021 року у справі 14 381/622/17. Якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення - висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі N 908/299/18 і від 29 травня 2020 року у справі N 378/596/16-ц. Водночас, в постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року в справі № 379/661/21 (провадження № 61-5737св22) зазначено, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону № 161-XI, можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону № 161-XI) процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021, яким було доповнено розділ Х «Перехідні положення» ЗК України п.24, відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядженнями такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Листом від 19.08.2021 Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомило, що п.2 р.2 «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ від 04.11.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками» передбачено, що договори оренди водних об`єктів, укладені в порядку, визначеному законодавством до набрання чинності цим Законом діють у строки та умовах, визначених такими договорами. Поновлення таких договорів здійснюється без проведення земельних торгів у порядку укладення договорів оренди землі.

Відповідно до ч.4 ст.32 ЗУ "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно з абз. 11 п.24 р.Х "Перехідних положень" ЗК України перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності на такі земельні ділянки.

Так, згідно з частинами першою - третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент першого звернення позивачем із заявою про поновлення договору оренди), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відтак, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди.

Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини.

При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк).

Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини.

Як вказувалось вище щодо висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, в пункті 35 зауважено про те, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Водночас, за змістом положень Закону України «Про оренду землі», норм частини першої статті 123 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26, частини першої та другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення відповідача про відмову позивачу у продовженні оренди земельної ділянки повинно було прийняте на пленарному засіданні сесії ради протягом місяця після отримання звернення про поновлення договору оренди землі.

Доказів того, що відповідач у порядку, встановленому Законом, у місячний строк розглянув надісланий позивачем лист-повідомлення про поновлення договору оренди матеріали справи не містять. Відповідачем також таких доказів надано не було.

З огляду на зазначене, суд відхиляє твердження відповідача щодо підстав у відмові в задоволенні позовних вимог, викладені у відзиві.

Водночас, у зв`язку з розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. В подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, дія воєнного стану продовжувалась та діє на дату розгляду цієї справи.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

06 квітня 2022 року опубліковано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24.03.2022 №2145-IX, який набув чинності 07.04.2022.

Вказаним Законом Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктами 27 і 28, які урегульовують більшість питань щодо використання земель сільськогосподарського призначення для виробництва сільськогосподарської продукції та розміщення відповідної виробничої інфраструктури.

Зокрема, згідно з п.п.1 п.27 розд. X "Перехідні положення" Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема, вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення:

а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування;

б) приватної власності.

Таким чином, положення п.п.1 п.27 розд. X "Перехідні положення" Земельного кодексу України врегульовує земельні відносини під час дії воєнного стану щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування та приватної власності.

Вказана норма не передбачає вимог врахування мети передання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Автоматичність поновлення зазначених договорів означає, що ні їх сторони, ні органи влади не вживають ніяких дій щодо забезпечення їх поновлення. Факт їх поновлення підтверджується двома обставинами: закінченням дії таких договорів після дати введення воєнного стану, тобто, після 24 лютого 2022 року, та в силу пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, який введений у Кодекс Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану».

Таким чином, на підставі цих обставин зазначені договори щодо використання земель, дія яких за такими договорами мала бути припинена після 24 лютого 2022 року, не втрачають свою чинність і продовжують діяти ще протягом одного року.

Ці положення Закону втратили чинність 19 листопада 2022 року, коли набув чинності Закон України від 09 жовтня 2022 року № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель».

Аналіз наведених положень ЗК України дає підстави для висновку, що в період із 07 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу. Відповідна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі №563/376/22-ц. Відтак строк дії спірного Договору оренди закінчувався після 19 листопада 2022 року, отже доводи відповідача щодо особливостей застосування орендного земельного законодавства в період воєнного стану, викладені ним у відзиві, є спростованими вищевикладеним аналізом правових норм та судової практики, а позивачем завчасно була подана заява про продовження терміну дії Договору з урахуванням змісту договору та діючого законодвства у сфері земельних та реєстраційних правовідносин.

Суд зауважує на тому, що дії сторін тягнуть за собою певні наслідки. Отже, дії орендодавця, які полягали у відсутності належно оформленої відмови на звернення орендаря про поновлення договору оренди землі, її своєчасного направлення орендарю, дійсно могли викликати обґрунтовані та правомірні очікування у орендодавця на поновлення договору оренди на новий строк.

Суд звертається до практики Європейського суду та зазначає, що у рішенні у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" ЄСПЛ зазначив, що законними очікуваннями є очікування на законних підставах продовження терміну дії договору оренди, і це очікування є складовою частиною права власності заявника, наданого йому за договором оренди.

ЄСПЛ дійшов висновку, що заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати в цілях застосування положень статті 1 Першого протоколу до конвенції складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.

Матеріали справи свідчать, що орендар розпочав процедуру оформлення необхідних документів для належного продовження орендних правовідносин.

Суд також зазначає, що частиною 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками" передбачено, що договори оренди водних об`єктів, укладені в порядку, визначеному законодавством, до набрання чинності цим Законом діють у строки та на умовах, визначених такими договорами.

Поновлення таких договорів здійснюється без проведення земельних торгів у порядку укладення договорів оренди землі.

Сторони договорів оренди водних об`єктів, договорів оренди земельних ділянок під водними об`єктами, укладених до набрання чинності цим Законом, які не містять умов щодо розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований водний об`єкт, або щодо розміру орендної плати за водний об`єкт, зобов`язані визначити такі умови протягом року з дня набрання чинності цим Законом.

Суд зауважує на тому, що приймаючи рішення суд має зважувати обставини справи та приймати рішення, крім іншого, керуючись принципом справедливості та дотримуватись балансу інтересів.

Суд враховує те, що позивач як орендар, користуючись земельною ділянкою з 2018 року, належним чином виконував свої обов`язки, сплачував орендну плату, утримував орендовану земельну ділянку в належному стані та вчиняв дії з її благоустрою. Доказів протилежного відповідач не надав.

Як встановлено та зазначено вище, протягом встановленого законом строку та маючи правомірні та обґрунтовані очікування позивач звернувся із заявою для продовження дії договору оренди на новий строк. Земельна ділянка використовувалась для рибогосподарських потреб, що входить до сфери діяльності орендаря.

За змістом статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Норма пункту 1 статті 1 Протоколу сформульована комбіновано: перше речення забезпечує власникові "позитивну свободу" - право на мирне володіння майном; друге - "негативну свободу", тобто свободу від втручання в його права стосовно власного майна з боку третіх осіб (насамперед держави).

Гарантоване першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу "право володіти своїм майном" означає визнання за власником повноти влади на здійснення будь-яких можливих дій, які не заборонені законом і які не порушують права третіх осіб стосовно свого майна.

Друге речення пунктів 1-2 статті 1 Першого протоколу визначає види втручання в дане право: позбавлення майна і контроль з боку держави за його використанням, відмінності між якими неодноразово виступали у якості предмету дослідження Європейським Судом з прав людини.

Розв`язуючи спірні відносини у даному випадку, суд зазначає, що важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів учасників справи.

У даному випадку необхідно дослідити критерії контролю держави за використанням майна відповідно до спільних інтересів.

Частина 2 статті 1 Першого протоколу наділяє державу правом забезпечувати виконання таких законів, які їй представляються необхідними для здійснення контролю над використанням власності відповідно до спільних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів або штрафів.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про те, що відмова позивачу у поновленні договору оренди не може бути розцінена як дотримання балансу інтересів.

Суд звертає увагу на те, що повторна спроба передачі спірної земельної ділянки в оренду під час війни та в умовах воєнного стану значно утруднена.

Разом з цим, як було встановлено судом, на сьогодні з 2023 року відповідач спірний водний об`єкт не використовує, що призводить до його зневоднення та заболочення. При цьому, відсутність орендаря, належного догляду та утримання земельної ділянки призведе до втрати цінності та привабливості такої ділянки. Разом з цим, наявність укладеного договору оренди призведе до надходжень до бюджету орендної плати та утримання і збереження земельної ділянки в належному стані.

При цьому суд також враховує, що саме позивач протягом дії договору оренди, а загалом, зі слів позивача, не спростованих відповідачем, майже 20 років сумлінно використовував спірну земельну ділянку для риборозведення відповідно пункту 1 Договору. Державними органами ніколи не було виявлено порушень законодавства та умов Договору оренди. Вказане, зокрема, та не спростовано відповідачем.

Отже, при прийнятті рішення у даній справі також потрібно враховувати і суспільні інтереси в умовах воєнного стану.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатись законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

ЄСПЛ наголошував, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Поновлення договору оренди землі у судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків. Належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 15.01.2019 у справі №922/1464/18, від 19.03.2019 у справі №908/2484/17.

Про такий спосіб захисту вказує у своїй постанові і Велика Палата Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №143/591/20.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що суд може захистити порушене право позивача шляхом визнання укладеною Додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки водного фонду від 11 жовтня 2018 року.

При цьому, сторони не позбавлені права і можливості й у подальшому, за необхідності, вносити зміни до Договору оренди земельної ділянки водного фонду.

В цілому суд не вбачає порушення прав відповідача у спірних правовідносинах.

Визнання укладеною Додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки водного фонду від 11 жовтня 2018 року для позивача має наслідком справдження його "правомірних очікувань" у процедурі поновлення договору оренди, враховуючи, що позивач очевидно поніс грошові витрати, витрачав свій час при розробці технічної документації, формує у нього відчуття стабільності, з огляду на те, що вже тривалий час користується спірною земельною ділянкою і водним об`єктом і здійснює на ній свою господарську діяльність.

У даному випадку задоволення позову буде мати наслідком і задоволення суспільного інтересу, оскільки наявність конкретної особи (орендаря), яка зацікавлена у збереженні належного стану спірної земельної ділянки і водного об`єкта, безумовно є важливим.

Суд також враховує, що бюджет селищної ради буде наповнюватись через перерахування позивачем коштів за користування земельною ділянкою і водним об`єктом з моменту визнання договору укладеним (дати набрання судового рішення); не буде згаяний час на проведення торгів, виготовлення нової технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, укладення договору оренди з іншим орендарем (кандидатури якого може і не бути) тощо.

З огляду на зазначене, суд вважає наявними правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.

Враховуючи складність даної справи, у відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, суд приходить до висновку, що складання повного рішення суду слід відкласти не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи з метою забезпечення процесуальних прав та інтересів учасників процесу, вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення в судовому засіданні 18 березня 2025 року, в якому закінчився розгляд справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди водного об`єкта задовольнити.

Визнати укладеною додаткову угоду до договору № 523283400-1 оренди водного об`єкта від 11 жовтня 2018 року з наступним змістом: " Дана угода укладена між Піщанською селищною радою Вінницької області в особі селищного голови Крижанівського Олександра Івановича (надалі Орендодавець), та громадянином ОСОБА_1 (надалі Орендар), (надалі Сторони), про наступне:

1. Відповідно п. 45 договору оренди водного об`єкта № 523283400-1 від 1 жовтня 2018 року сторони домовились поновити договір оренди водного об`єкта № 523283400-1 від 1 жовтня 2018 року земельної ділянки площею 5, 9587 га, під гідротехнічними спорудами 0, 2283 га, верхові заболочені землі 2,4331 га, кадастровий № 0523283400:01:001:0064, та водного об`єкта (водний простір), у тому числі рибогосподарська технологічна водойма (водний простір) водного об`єкту 93,0 тис. м. куб; 8,3918 га , розташований за межами с. Козлівка Піщанської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області, р. Сваринка - права притока р. Південний Буг (басейн р. Південний Буг), на тих самих умовах та на той самий строк - 5 (п`ять) років, а саме до 23 липня 2029 року.

2. Всі інші умови договору оренди водного об`єкта № 523283400-1 від 1 жовтня 2018 року зберігають свою чинність та є обов`язковими для Сторін.

3. З моменту підписання Сторонами дана додаткова угода стає невід`ємною частиною договору оренди водного об`єкта № 523283400-1 від 1 жовтня 2018 року.

4. Дана додаткова угода набуває чинності з моменту підписання Сторонами та її

державної реєстрації ".

Стягнути із Піщанської селищної ради Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325986, на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Копію рішення направити учасникам справи.

Скорочене рішення проголошено 18 березня 2025 року, що є датою ухвалення судового рішення.

Повне рішення буде складено 27 березня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Піщанська селищна рада Вінницької області, яка знаходиться в селищі Піщанка Тульчинського району Вінницької області, вул. Центральна,36, код ЄДРПОУ 04325986;

представник позивача: адвокат Близнюк Віктор Васильович, повноваження якого підтверджуються ордером серії АВ № 1121663 від 01 березня 2024 року, місце роботи адвоката: провулок Комунальний, 9, селище Піщанка Тульчинського району Вінницької області, 24700.

Суддя: