Рішення

від 16.04.2025 по справі 317/140/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 317/140/25

Провадження № 2/317/526/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Качана А.В.

за участі:

секретаря судового засідання Боденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кушугумськоїселищної радиЗапорізького районуЗапорізької областіпро визнання права на спадщину за законом,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Косякова З.М., звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на житловий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений житловий будинок належав ОСОБА_2 на підставі дозволу № 575, виданого виконавчим комітетом Комишуваської районної ради депутатів трудящих Запорізької області відповідно до типового проекту Б-17 1951 р. відповідно плану садиби, затвердженого рішенням виконкому Кушугумської селищної ради депутатів трудящих 14 квітня1956р., № 8.

Відповідно до технічного паспорту, складеного ОП ЗМБТІ 29.11.1991р., житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 847 кв.м., складається з 3-х житлових кімнат та підсобних приміщень загальною площею 51,8 кв.м., збудований в1961році.

Відповідно до витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № 2334/24 від 10.10.2024р., житловий будинок літ. А є будинком садибного типу, рік завершення будівництва -1961р., загальна площа будівлі 51,8 кв.м.

За текстом примітки до реєстру будівельної діяльності, зазначений житловий будинок збудовано згідно рішення № 575 від 28.11.1956р., яким дозволено будівництво житлового будинку. Житловий будинок літ. А збудовано у1961р. з господарськими будівлями і спорудами, збудованими до 05 серпня1992р. Згідно чинного законодавства вказаний житловий будинок не потребує документів на введення в експлуатацію.

Зазначає, що позивач зареєстрована та проживає в зазначеному житловому будинку з 29 листопада 1991року по теперішній час.

Позивач, як спадкоємець за законом, прийняла спадщину, звернувшись з відповідною заявою до нотаріальної контори.

Позивач стверджує, що факт прийняття спадщини та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.11.2024.

Позивач просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.01.2025 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

26.02.2025 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області клопотання представника позивача адвоката Косякової З.М. про витребування доказів задоволено. З Запорізької районної державної нотаріальної контори витребувано копію спадкової справи у відношенні ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.03.2025 на адресу суду з Запорізької районної державної нотаріальної контори на виконання ухвали суду надійшла копія спадкової справи у відношенні ОСОБА_2

19.03.2025 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Косякова З.М. до суду не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином.

16.04.2025 представник позивача адвокат Косякова З.М. подала до суду заяву у якій просила цивільну справу розглянути без її участі, зазначила, що позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Представник відповідача Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області до суду не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, 21.01.2025 подав до суду пояснення, в яких зазначив, що вимоги позивача не суперечать інтересам відповідача, при вирішенні справи покладається на розсуд суду та просив розглянути справу без участі представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з приписамист. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 17.02.2010 Кушугумською селищною радою Запорізького району Запорізької області, актовий запис № 16 (а.с. 4).

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого виконавчим комітетом Балабинської селищної ради депутатів Комишувахського району Запорізької області 28.10.1958, серії НОМЕР_2 вбачається, що донькою ОСОБА_2 є ОСОБА_3 (а.с. 5).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 8) ОСОБА_3 01.07.1981 уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 », актовий запис № 1846.

13.06.1986 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 13.06.1986 виданого виконавчим комітетом Запорізької районної ради народних депутатів Запорізької області, актовий запис № 113. (а.с.7)

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 11.10.1986, виданого виконавчим комітетом Балабинської селищної ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_6 11.10.1986 уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_8 », актовий запис №56.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно, у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 341/2010, відкритої 11.08.2010 Запорізькою районною державною нотаріальною конторою вбачається, що спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 за законом прийняла її донька ОСОБА_1 - позивач, про що нею складено заяву, зареєстровану 11.08.2010 за № 930.

Спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку, нотаріусом не встановлено.

Прийняття позивачкою спадщини після смерті батька, відбулося шляхом звернення до Запорізької районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом.

Згідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, за № 1064 виданої 20.11.2024 вбачається, що позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з причини того, що згідно до отриманої від ТОВ ЗМБТІ інформації вбачається, що право власності на спадковий будинок не зареєстроване.

Відповідно до п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається: «При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок».

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящихся, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось питання внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Тобто, записи у погосподарських книгах визначались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до наявної в матеріалах спадкової справи виписки з домової книги (розпочатої в 1965 році) вбачається, що житловий будинок, який обліковувася за ОСОБА_2 , має наступну адресу: АДРЕСА_1

Відповідно до листа про надання інформації ТОВ ЗМБТІ № 6664 від 23.09.2024, вбачається, що в матеріалах інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , документів, які б свідчили про реєстрацію права власності на зазначений об`єкт нерухомості, не міститься, розпорядженням № 45 селищного голови Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 11.04.2024 вулиця Гоголя в селищі Кушугум перейменована на вулицю Покровська.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, яка була чинною до 07.07.1994, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затв. заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію нерухоме майно, збудоване до 05.08.1992, при набутті права власності на такі об`єкти.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Відповідно до технічного паспорту, складеного Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації 29.10.1991 за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок рік побудови якого 1961. Власником будинку у технічному паспорті зазначено ОСОБА_2 (а.с. 11-13).

Відповідно до витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № 2334/24 від 10.10.2024р., житловий будинок літ. А є будинком садибного типу, рік завершення будівництва -1961р., загальна площа будівлі 51,8 кв.м. (а.с. 14-17).

Таким чином, з урахуванням факту побудови будинку у 1961 році, що підтверджується технічним паспортом на будинок, та відповідно до приписів листа ВССУ від 16.05.2013, суд вважає, що за позивачкою може бути визнане право власності на цей будинок в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається після смерті особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як встановлено положеннями ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 було складено заповіт, позивач після смерті своєї матері є єдиним спадкоємцем за законом спадкового майна у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. ч. 2, 3 ст. 1223 ЦК України, вбачається, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом та єдиним спадкоємцем, хто її прийняв є позивач по справі донька померлої , відповідно до ст. 1261 ЦК України.

Згідно вимог ст.ст. 1268-1270 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців (ст. 1297 ЦК України).

Частиною першою статті 1298 Цивільного кодексу України визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. З матеріалів спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_2 підтверджується прийняття спадщини позивачем після смерті батька, яка є єдиним спадкоємцем за законом першої черги.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, особа має право звернутися у суд з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права й позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

За роз`ясненнями, наданими у пункті 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.04.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 відсутній правовстановлюючий документ на спадковий будинок, який би свідчив про належне оформлення спадкоємцями своїх спадкових прав та, відповідно, проведення державної реєстрації прав власності за спадкоємцем. Відсутність даних документів обумовило відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, за відсутності умов для одержання в державного нотаріуса свідоцтва про право на спадщину (відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, право власності спадкодавця не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інших Реєстрах), позивач позбавлений можливості належним чином оформити свої спадкові права. Таким чином, в даному випадку наявні підстави для застосування статті 392 ЦК України у спірних відносинах.

Враховуючи те, що судом встановлено право позивача на спадщину, відкриту після смерті її матері ОСОБА_2 та неможливість оформити це право у відповідності до чинного законодавства у нотаріальному порядку через відсутність у неї відповідних правовстановлюючих документів на спадкове майно, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд приходить до висновку, що судовий збір не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки відповідні вимоги у позовній заяві позивачем не заявлялися.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 182, 203, 1216-1218, 1220, 1222, 1233, 1268-1270, 1297 ЦК України, ст. ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області про визнання права на спадщину за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

Представник позивача: адвокат Косякова Зоя Миколаївна, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Кушугумська селищна рада Запорізького району Запорізької області, ЄДРПОУ 24912102, адреса: 70450, Запорізька область, Запорізький район, с-ще Кушугум, вул.Соборна, буд.23.

Суддя А.В. Качан