Ухвала

від 17.04.2025 по справі 456/899/20

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/899/20

Провадження № 2-с/456/14/2025

УХВАЛА

про повернення заяви про скасування судового наказу

17 квітня 2025 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гула Л. В. , розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,

ВСТАНОВИВ:

Боржниця ОСОБА_1 звернулася 15.04.2025 у Стрийський міськрайонний суд Львівської області із заявою про скасування судового наказу, виданого 08.04.2020 Стрийським міськрайонним судом Львівської області у справі № 456/899/20, провадження № 2-н/456/167/2020 про солідарне стягнення з боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП «Стрийтеплоенерго» 24265,44 грн заборгованості за послуги теплопостачання та по 105,10 грн сплаченого судового збору з кожного.

Заява про скасування судового наказу обґрунтована тим, що у зв`язку із примусовим виконанням згаданого судового наказу накладено арешт на її рахунок, куди надходять аліменти. Вона неодноразово зверталась із заявами про скасування судового наказу, проте такі щоразу повертали.

Суддя, розглянувши заяву про скасування судового наказу, дійшов висновку про її повернення, виходячи з наступного.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як вбачаєтьсяіз матеріалівсправи,судовий наказ,котрий проситьскасувати боржниця ОСОБА_1 ,був виданий Стрийськимміськрайонним судомЛьвівської областіще 08.04.2020.Копію цьогосудового наказупісля йоговидачі навиконання вимогч.1ст.169ЦПК України22.04.2020супровідним листомза вих.№ 5985/20надіслано боржниці,яку остання отримала 05.05.2020. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться у матеріалах справа /а.с. 11/.

Отже, заява боржниці про скасування судового наказу подана нею після закінчення строку, визначеного у ч. 1 ст. 170 ЦПК України, у зв`язку з чим остання просить поновити зазначений строк як такий, що пропущений нею з поважних причин. Зокрема, такими причинами заявниця (боржниця) вважає неодноразове повернення заяв про скасування судового наказу, важке матеріальне становище та відсутність коштів на правову допомогу.

Зазначення боржницею ОСОБА_1 наведених обставин безперечно свідчить також і про те, що заявниця не могла не знати про існування судового наказу, котрий просить скасувати, починаючи з часу отримання його копії.

З огляду на вказане такі не є тотожними із обставинами, котрі могли б свідчити про поважні причини пропуску процесуального строку.

Отже, суддя не знаходить підстав для поновлення заявниці строку, встановленого ч. 1 ст. 170 ЦПК України, для подання нею заяви про скасування судового наказу.

При цьому, суддя звертає увагу, що Європейський Суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява № 45783/05; пункт 53 рішення від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява № 377/02). Процесуальні строки є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення від 28 жовтня 1998 року в справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», («Perez de Rada Cavanilles v. Spain»), заява № 28090/95).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого Королівства», («Osman v. the United Kingdom»), заява № 23452/94; пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі», («Kreuz v. Poland»), заява № 28249/95). У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява № 3236/03) Європейський Суд з прав людини постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини застосування судами держав-учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Крім того, у даному конкретному випадку судове рішення у формі ухвали, що може бути постановлене за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу, про поновлення після спливу більш як чотирьох років замість передбачених п`ятнадцяти днів строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу та скасування цього судового наказу, котрий перебуває на стадії виконання, може порушити принцип правової визначеності.

В силу ч. 1 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого у ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Окрему увагу заявниці суддя вважає за необхідне звернути на описки щодо дати видачі судового наказу, які наведені в поданій нею заяві та які відповідно ускладнюють сприйняття суду судового наказу, який оскаржується.

Оскільки суддя, застосовуючи при розгляді цієї справи, з-поміж іншого, й Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року, й наведену вище практику Європейського Суду з прав людини як джерело права, не знаходить підстав для поновлення заявниці строку, встановленого у ч. 1 ст. 170 ЦПК України, тобто строку на подання заяви про скасування судового наказу, а поновлення цього строку буде мати наслідком скасування судового наказу, котрий виконується, що, відповідно, призведе до порушення принципу правової визначеності, а відтак доходить висновку про повернення цієї заяви боржниці. При цьому, суддя також враховує, що оскільки судовий наказ перебуває на стадії виконання (може бути частково виконаний), то необхідним було б додатково вирішувати питання про поворот виконання цього судового наказу в порядку, визначеному у ст. 444 ЦПК України, про що заявниця не клопоче, а суддя не наділений повноваженнями самостійно вирішувати це питання за відсутності відповідного клопотання боржниці.

Керуючись ст. 10, 13, 170-171, 260-261, 272 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву боржниці ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернути заявниці.

Копію ухвали про повернення заяви про скасування судового наказу надіслати боржниці ОСОБА_1 у порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України, для відома.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в силу пункту 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена нею сума судового збору за подання заяви про скасування судового наказу може бути повернута за її клопотанням за ухвалою судді.

Ухвала в силу положень ч. 2 ст. 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена у строк подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справиможуть отриматиінформацію щодостадії розглядусудової справиза вебсторінкоюhttps://court.gov.ua/fair.

Ухвала складена та підписана суддею без її проголошення 17 квітня 2025 року.

Суддя Л.В.Гула