Постанова

від 15.04.2025 по справі 686/21689/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 686/21689/24

Провадження № 22-ц/820/590/25

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ксьондзика Ю.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні справуза позовом ОСОБА_2 до Хмельницького комунального підприємства «Спецкомунтранс» про зміну договору найму жилого приміщення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2024 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст первісних позовних вимог

У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Хмельницького комунального підприємства «Спецкомунтранс» (далі Підприємство), про зміну договору найму жилого приміщення.

ОСОБА_2 зазначила, що 5 грудня 2006 року її чоловік ОСОБА_3 був прийнятий на роботу в Підприємство на посаду водія. Згідно рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради №599 від 28 серпня 2014 року Підприємству надано дозвіл на реконструкцію нежитлового приміщення площею 309,3 кв.м по АДРЕСА_1 , під житлові квартири для працівників. Власними коштом і силами вони з чоловіком здійснили реконструкцію квартири АДРЕСА_2 за вказаною адресою. За спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету Підприємства №2 від 26 жовтня 2017 року ОСОБА_3 на склад сім`ї з двох осіб (він і позивачка) видано ордер на вселення в ізольоване жиле приміщення квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 43,4 кв.м. На підставі ордеру №4 від 27 жовтня 2017 року вони вселилися у цю квартиру, а 19 серпня 2019 року між Підприємством та ОСОБА_3 укладено договір найму жилого приміщення. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після чого Підприємство відмовило позивачці у визнанні наймачем за укладеним договором найму та повідомило її про виселення. Така відмова є незаконно, оскільки позивачка як член сім`ї наймача на законних підставах проживала у спірній квартирі, яка не є службовим жилим приміщенням і не має статусу гуртожитку, а після смерті ОСОБА_3 до неї перейшли всі права та обов`язки за укладеним договором найму. До того ж, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17травня 2023 року у справі №686/23435/22 в позові Підприємства про виселення позивачки із спірної квартири відмовлено.

За таких обставин ОСОБА_2 просила суд зобов`язати Підприємство внести зміни до договору найму жилого приміщення однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 43,4 кв.м, визнавши її основним наймачем цієї квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16грудня 2024 року в позові відмовлено.

Суд керувався тим, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів укладення між Підприємством та ОСОБА_3 договору найму жилого приміщення однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 43,4 кв.м. Також відсутні докази того, що ця квартира є придатним для проживання житловим приміщенням, яке може бути предметом договору найму. Відтак позов ОСОБА_2 є необґрунтованим.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скаргамотивована тим,що квартира АДРЕСА_3 ,загальною площею43,4кв.м,не єслужбовим жилимприміщенням іне маєстатусу гуртожитку. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вселилися уцю квартирута проживалив нійна умовахдоговору найму,тобто вустановленому закономпорядку.Після смерті ОСОБА_3 до позивачкиперейшли всіправа таобов`язки наймачаза укладенимдоговором найму,проте Підприємствонезаконно відмовилоїй увнесенні зміндо цьогодоговору. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки дослідженим доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Підприємство не подало відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Суд першої інстанції встановив обставини справи повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено ним неправильно. Крім того, суд не врахував норми статей 52, 58 Житлового кодексу України (далі ЖК України), неправильно витлумачив норми статей 61, 64, 65, 106 ЖК України та не застосував норми статей 81, 82 ЦПК України.

У зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

З 16 лютого 1986 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, а з 5 грудня 2006 року ОСОБА_3 працював у Підприємстві на різних посадах.

Рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради №599 від 28серпня 2014 року надано дозвіл Підприємству на реконструкцію нежитлового приміщення площею 309,3 кв.м під житлові квартири для працівників по АДРЕСА_1 .

За спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету Підприємства №2 від 26 жовтня 2017 року ОСОБА_3 на склад сім`ї з двох осіб, у тому числі він та дружина ОСОБА_2 , надана однокімнатна квартира АДРЕСА_4 . На підставі цього рішення 24 вересня 2018 року Підприємство видало ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ордер №4 на вселення у квартиру. Тоді ж ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували своє місце проживання у спірній квартирі.

19 серпня 2019 року між Підприємством та ОСОБА_3 укладено договір про надання житлового приміщення у гуртожитку, предметом якого є квартира АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

На письмові звернення ОСОБА_2 . Підприємство відмовило їй у внесенні змін до договору найму та визнанні її наймачем квартири.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17травня 2023 року у справі №686/23435/22 в позові Підприємства про виселення позивачки із квартири квартира АДРЕСА_3 , відмовлено.

Наразі ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі та здійснює оплату комунальних послуг.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 4ЖК Українивстановлено,що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.

Відповідно до статті 52 ЖК України жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради, а у випадках, передбачених Кабінетом Міністрів України, за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної ради про надання жилих приміщень для заселення.

За змістом частини першої статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

В силу статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем а громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Статтею 64 ЖК України визначено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з частиною другою статті 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Із положень статті 106 ЖК України слідує, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною четвертою статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що житловим фондом України є житлові будинки та жилі приміщення в інших будівлях, у тому числі квартири, що побудовані як житлові приміщення та придатні для постійного проживання фізичних осіб.

Однією з гарантій реалізації права фізичної особи на житло є законодавче закріплення порядку набуття житлового приміщення у приватну власність або безстрокове користування.

Громадяни, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях і потребують поліпшення житлових умов, можуть забезпечуватися житлом у будинках відомчого житлового фонду за місцем роботи. Такі житлові приміщення надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету підприємства, установи, організації з видачою ордера для вселення в надане жиле приміщення.

Користування жилим приміщенням у будинках відомчого житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається у письмовій формі між відповідним підприємством, установою, організацією (наймодавцем) і громадянином, якому видано ордер (наймачем).

Житлове приміщення використовуються наймачем лише для власного проживання та проживання членів сім`ї, до яких належать як близькі родичі, так і інші особи, якщо вони постійно проживають із наймачем і ведуть з ним спільне господарство. При цьому члени сім`ї мають рівні права з наймачем житла на користування житловим приміщенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 12квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Верховний Суду складіколегії суддівПершої судовоїпалати Касаційногоцивільного судуу постановівід 21травня 2021року (справа№643/6850/17)зазначив,що під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання. Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, у розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають у квартирі разом з наймачем.

Системне тлумачення статті 106 ЖК України свідчить про те, що у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення будь-який член сім`ї вправі вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Водночас обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, в якій брали участь ті самі особи, не підлягають доказуванню.

Зібрані докази вказують на те, що квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 43,4 кв.м, є ізольованим жилим приміщенням відомчого житлового фонду. Водночас вона не є службовим жилим приміщенням і не має статусу гуртожитку.

На підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Підприємства ОСОБА_3 отримав ордер на вселення у спірну квартиру, відповідно до якого був укладений договір найму жилого приміщення. Відтак ОСОБА_3 набув квартиру в безстрокове користування на умовах найму відповідно до житлового законодавства.

ОСОБА_2 вселилася у спірну квартиру як член сім`ї наймача ОСОБА_3 . З часу вселення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 постійно проживали разом і вели спільне господарство, квартира була їх єдиним місцем проживання.

Зазначені обставини також встановлені рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2023 року у справі №686/23435/22.

Оскільки ОСОБА_2 вселилася у квартиру АДРЕСА_3 , в установленому законом порядку та на відповідній правовій підставі, а також постійно проживала у цій квартирі разом з наймачем ОСОБА_3 , то після смерті останнього вона набула всі права та обов`язки попереднього наймача.

Відтак умови раніше укладеного договору найму спірної квартири підлягають зміні, а позивачка має бути визнана наймачем спірної квартири.

Висновки суду першої інстанції про недоведеність укладення між Підприємством та ОСОБА_3 договору найму спірної квартири та непридатність указаної квартири для проживання суперечать фактичним обставинам справи.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_2 про зміну договору найму жилого приміщення.

Позов ОСОБА_2 слід задовольнити.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ОСОБА_2 , який містить одну вимогу немайнового характеру, задоволено, то з Підприємства на користь позивачки слід стягнути обґрунтовані витрати зі сплати судового збору: 1211 грн 20 коп. за подання позову (3028?0,4), 1816 грн 80 коп. за подання апеляційної скарги (3028?0,4?150%), - а всього по 3028 грн.

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, розподіл судових витрат між сторонами змінити.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Зобов`язати Хмельницьке комунальне підприємство «Спецкомунтранс» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03356565) внести зміни до договору найму жилого приміщення квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 43,4 квадратних метра, житловою площею 15,5квадратних метра, та визнати ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) наймачем указаної квартири замість попереднього наймача ОСОБА_3 .

Стягнути з Хмельницького комунального підприємства «Спецкомунтранс» (місцезнаходження 29009, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Князя Хороброго, 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03356565) на користь ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 3028 гривень судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2025 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Козак О.В.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 23