Постанова

від 18.12.2007 по справі 20-4/094-9/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/094-9/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-4/094-9/329

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"18" грудня 2007 р.  16:27                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Рибіной С. А.,

при секретарі: Філонович Є.Д.,

за участю представників сторін

позивача  –Кухаренко В.М., довіреність №04-02 від 10.01.2007;

відповідача –не з'явився;

третя особа –не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства “Оргспецстрой”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Севастопольського міського центру зайнятості, про  стягнення 4413,00 грн,

Суть спору:

         Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із адміністративним позовом до Приватного підприємства “Оргспецстрой” про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4413,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно з якими для підприємств незалежно від форми власності встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної численності працюючих; за 2004 рік у відповідача норматив склав 1 робоче місце, фактично на підприємстві не працював жоден інвалід.

   Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.01.2006 позов задоволений повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 рішення господарського суду міста Севастополя від 16.01.2006 залишено без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства “Оргспецстрой”  –без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2007 касаційна скарга Приватного підприємства “Оргспецстрой” задоволена частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 та рішення господарського суду міста Севастополя від 16.01.2006 у справі № 20-4/094 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

           Ухвалою від 21.11.2007 відкрито провадження по справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Севастопольський міський центр зайнятості, судовий розгляд призначений на 06.12.2007, сторони зобов'язані надати суду відповідні документи.

До початку судового засідання 06.12.2007 від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, враховуючи письмові пояснення (вх.№51765).

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не представив, про дату і час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідач викликався в судові засідання, зобов'язувався надати необхідні для розгляду справи документи, але в суд не з'явився та не надав витребувані документи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача за наявними в ній матеріалами.

  Згідно ст.ст. 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представнику позивача роз'яснені його процесуальні права і обов'язки.

            Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті  9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003), статті 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 № 1771), статті  10 Закону України «Про судоустрій України»від 07.02.2002, статті  18 Закону УРСР «Про мови в УРСР» від 28.10.1989, статті  15 Кодексу адміністративного судочинства України суд задовольнив клопотання представника позивача та він давав пояснення по справі російською мовою.

           Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд встановив:

01.09.2005 набрав чинність Кодекс адміністративного судочинства України, яким до компетенції адміністративних судів віднесено вирішення публічно-правових спорів, у яких хоча б однією стороною є суб'єкт владних повноважень.

Відповідно до пункту 6 розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Пункт 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Визначення суб'єкта владних повноважень дається в пункті сьомому статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі статтею 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної  чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, такий позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.01.2006.

Згідно зі статтею 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” фінансування роботи із соціальної захищеності інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів. Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 10.06.2004, дане відділення є територіальним органом урядового органа державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладений контроль за своєчасним і повним перерахуванням у бюджет відділення штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вживання заходів по стягненню штрафних санкцій у випадку їхньої несплати в судовому порядку.

Основні правила щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій, що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його невиконання, містять статті 17-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 (зі змінами та доповненнями, далі –Закон №875).

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частинами другою, п`ятою статті 19 Закону №875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно зі звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма № 10-ПІ, затверджена Наказом Держкомстату України 10.01.2002 № 49) за 2004 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав 1 місце від загальної кількості працюючих на підприємстві (16 осіб), фактично на підприємстві не працював жоден інвалід. Середньорічна заробітна плата на підприємстві за 2004 рік склала 4413,00 грн.  

Середньооблікова чисельність працюючих інвалідів визначається згідно з Інструкцією статистичної чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995 № 171 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823.

Таким чином, сума штрафних санкцій із розрахунку середньорічної заробітної плати по підприємству складає 4413,00 грн., які відповідач був зобов'язаний перерахувати на рахунок Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у 2004 році.

22.04.2005 Севастопольським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на адресу Приватного підприємства “Оргспецстрой” направлена претензія № 04-93 з вимогою погасити штрафні санкції в сумі 4413,00 грн. за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році.

Заявлені штрафні санкції відповідачем не сплачені.

Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку оплати підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій у відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001, штрафні санкції сплачуються підприємствами в доход державного бюджету самостійно не пізніше 15 квітня року, що слідує за звітним.

Відповідно до листа-відповіді Центральної міської медико-соціальної експертної комісії (вих. № 175 від 19.10.2004) в період з 01.01.2002 по 01.10.2004 Центральною міською медико-соціальною експертною комісією проведено атестацію робочих місць у 9 підприємств. Атестація робочих місць інвалідів Приватним підприємством “Оргспецстрой” сумісно з представниками Центральної міської медико-соціальної експертної комісії не проводилась.

Відповідно  до  статті 218  Господарського кодексу України підприємства  зобов'язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення,  яким,  зокрема,  є  невиконання  нормативу  робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До  числа  таких  заходів   відносяться  обов'язки  підприємства,  визначені  у  пунктах  3, 5  та  14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. Зокрема, у  пункті 14 названого  Положення   передбачено,  що  підприємства  інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.  

Пунктами 10-14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995, передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Доказів того, що протягом 2004 року відповідач надавав зазначеним органам інформацію про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, ним суду не надано.

Відповідно до довідки та письмових пояснень(вх. № 51765) Севастопольського міського центру зайнятості Приватне підприємство “Оргспецстрой” протягом 2004 року не надавало відомості про вакансії по працевлаштування інвалідів, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином відповідачем порушені вимоги пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.95 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, яким встановлено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту  населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 20 Закону, сплату штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на їх майно в порядку, передбаченому законом. Всупереч вимогам чинного законодавства відповідачем не були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, а Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не звільняє платника єдиного податку від сплати штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця та за те, що кількість працюючих інвалідів менше, ніж встановлена нормативом.

  Враховуючи викладене, суд вважає доводи позивача обґрунтованими та такими, що підтверджені відповідними доказами, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.  Стягнути з Приватного підприємства “Оргспецстрой” (99059, м. Севастополь, вул. Гер. Бреста, 33, код ЄДРПОУ 30824580, р/р 260023013325 СФ АКБ Укрсоцбанк, МФО 324195) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20 А, ідентифікаційний код 24694007) заборгованість у розмірі 4413,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. . У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

  Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Суддя                                                                                                              С. А. Рибіна

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

24.12.2007.

Розсилка:

1.          Севастопольське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (99011, м.Севастополь, вул.Гоголя, 20 А)

2.   відповідач –ПП “Оргспецстрой” (99058, м. Севастополь, вул. Гер. Бреста, 33)

3.          Севастопольський міський центр зайнятості (99029, м. Севастополь, вул. Руднева, 40)

4.          справа

5.   наряд