Рішення

від 17.04.2025 по справі 536/1904/24

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1904/24

Провадження № 2/536/126/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судових засідань Веремєєвої О.Р.

позивача прокурорів Кременчуцької окружної прокуратури Анюховської Я.Л., Шайдук В.В.

представників відповідача Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за довіреностями Єфремова О.О., Цюпи Н.В.

представника відповідача ОСОБА_1 за угодою адвоката Давиденко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в м.Кременчуці справу за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

В липні 2024 року позивач, заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки, де просив суд усунути перешкоди Піщанській сільській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 із одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, зобов`язання ОСОБА_1 повернути Піщанській сільській територіальній громаді Кременчуцького району земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 та стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 6056 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що рішенням Піщанської сільської ради Кременчуцького району від 29.10.2021 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального садівництва з земель не наданих у власність або постійне користування в с.Кривуші Кременчуцького району та передано у власність земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.11.2021 зареєстровано її право приватної власності на неї, номер запису 45294910, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2517219953020, яка знаходиться в межах захисної прибережної смуги річки Дніпро.

Вказує, що в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42022172030000063 від 22.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України з залученням спеціалістів проведено огляд вказаної земельної ділянки та встановлено, що відстань від лінії урізу води річки Дніпро станом на 09.05.2024 до крайньої межі земельної ділянки становить 31 м, що свідчить про перебування земельної ділянки в межах зони прибережної захисної смуги ширина якої відповідно до ч.2 ст.88 ВК України та пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року №173 становить 100 м.

Зазначає, що згідно інформації отриманої від Кременчуцької районної військової адміністрації у Відділі містобудування і архітектури зберігається генеральний план с.Кривуші Кременчуцького району затверджений рішенням 29 сесії 7-го скликання Піщанської сільської ради від 22.01.2018, згідно якого межі прибережної захисної смуги річки Дніпро не встановлені, інша містобудівна документація відсутня. Посилається на положення ст.60 Земельного кодексу України, ст.88 Водного кодексу України, що межі встановлених прибережних смуг і пляжних зон зазначаються в документації землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також містобудівній документації, що прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і водного транспорту, що проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг з установленою в них пляжною зоною розробляються в порядку передбаченому законом. Також посилається на судову практику, зокрема, на постанову Верховного суду по справі №904/5974/16 від 25.04.2018 про те, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Крім цього вказує, посилаючись на положення ч.4 ст.83 Земельного кодексу України, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі водного фонду, а, отже, передача у приватну власність земель водного фонду для індивідуального садівництва не передбачена, що земельні ділянки водного фонду не можуть вибувати у приватну власність з огляду на положення ст.61 Земельного Кодексу України та ст.89 Водного Кодексу України, де встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, де заборонено, в тому числі садівництво і огородництво.

В підтвердження своєї позиції також посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду висловлені у постанові від 30.05.12018 у справі №469/1393/16ц про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановленням прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення, що надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень зазначених у ст.59 ЗК України, суперечить нормам статей 83,84 цього Кодексу.

Вважає, що рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району від 29.10.2021, яким віднесено спірну земельну ділянку до земель сільськогосподарського призначення (для індивідуального садівництва) та надано у власність відповідачу ОСОБА_1 для індивідуального садівництва є незаконним, оскільки наявність на ділянці прибережної захисної смуги річки Дніпро свідчить про її належність до земель водного фонду, однак заявляти вимогу про визнання його незаконним та скасування не є необхідним, оскільки таке рішення за невідповідності його закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване і тому не є ефективним способом захисту порушеного права, як вказано в постанові Верховного суду від 20.10.2020 у справі 910/13356/17. Вказане рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить ефективно відновити володіння цією ділянкою. Таким чином зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати, як непов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, тому вважає, що позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку є негаторним позовом, який можна заявляти впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Також вважає, що належним способом захисту порушених прав та інтересів Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району як власника спірної земельної ділянки буде скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності відповідача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та скасування державної реєстрації такого права посилаючись на постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №645/3067/19, від 17.08.2022 у справі №450/441/19, від 22.08.2022 у справі №597/977/21.

Обґрунтовуючи позицію про залучення до участі у справі відповідачем Піщанську сільську раду Кременчуцького району посилається, що Територіальна громада, як власник спірного майна делегувала Піщанській сільській раді Кременчуцького району повноваження щодо здійснення права власності від її імені і в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень передбачених законом. Воля держави, як власника, може виражатися лише в таких діях органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави, тому здійснення Піщанською сільською радою Кременчуцького району права власності, зокрема, розпорядження землею не у спосіб передбачений законом не може оцінюватися, як вираження волі територіальної громади.

Вважає, таким чином, що належним способом захисту інтересів територіальної громади буде усунення перешкод Піщанській сільській об`єднаній територіальній громаді Кременчуцького району у розпорядженні земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 площею 0,12га шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності та її повернення.

В обґрунтування права на звернення до суду в інтересах позивача, послався на положення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України, вказуючи, що «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду є порушення інтересів держави в особі Піщанської сільської ради, як власника та розпорядника земельних ділянок водного фонду, розташованих за межами населених пунктів у межах Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади, оскільки з комунальної власності протиправно вибули земельні ділянки водного фонду, які не могли бути передані у власність, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України. Порушення інтересів держави відбулося через порушення норм законодавства під час відведення земель водного фонду у власність фізичних та юридичних осіб та полягає у вибутті із власності держави земельної ділянки водного фонду всупереч встановленого законом порядку. Суспільний інтерес звернення прокуратури до суду із вказаною позовною заявою полягає у тому, що порушення встановленого законодавством порядку набуття прав на землю завдають значної шкоди інтересам держави та територіальній громаді. Зазначає, що право власності Піщанської територіальної громади на спірну земельну ділянку порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, проте Піщанською сільською радою жодних заходів спрямованих на захист та відновлення порушеного права не вжито. Про встановлені порушення інтересів держави щодо незаконного вибуття з власності земельних ділянок водного фонду Кременчуцька окружна прокуратура інформувала Піщанську сільську територіальну громаду відповідними листами, однак, згідно з отриманими прокурором відповідями заходи, в тому числі претензійно-позовні направлені на витребування спірної земельної ділянки не вживались.

Представник відповідача Піщанської сільської ради за довіреністю Цюпа Н.В. надала суду відзив на позов, де позов до відповідача не визнала та в задоволенні позову просила відмовити.

В обґрунтування своєї позиції посилається, що рішенням 6 сесії Піщанської сільської ради 8 скликання від 14.05.2021 ОСОБА_1 , на її заяву, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12га для ведення індивідуального садівництва в с.Кривуші Піщанської сільської ради при умові використання земельної ділянки відповідно затвердженої мостобудівної документації, враховуючи Генеральний план с.Кривуші затверджений рішенням 29 сесії 7 скликання Піщанської сільської ради від 22.01.2018, згідно якого ця земельна ділянка відноситься до виду функціонального використання у функціонально-правових зонах населеного пункту з позначкою СУ землі сільськогосподарського призначення, господарські двори, для ведення особистого селянського господарства, індивідуального садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, як земля запасу, вона не була сформована ділянкою та відносилась до земель запасу населеного пункту Кривуші. Рішенням 11 сесії Піщанської сільської ради 8 скликання від 29.10.2021 був затверджений наданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки для індивідуального садівництва за адресою: с.Кривуші Кременчуцького району площею 0,1200 га кадастровий номер 5322483805:05:005:0454 та вона була передана їй, безоплатно у власність, на яку вона зареєструвала право власності 45294910, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2517219953020.

Вважає, що спірна земельна ділянка на момент прийняття вказаного рішення про передачу її ОСОБА_1 для індивідуального садівництва є землею запасу сільськогосподарського призначення та не належить до земель водного фонду, що не може свідчити про прийняття вказаного рішення без відповідних підстав.

Вказує, що висновок щодо знаходження спірної земельної ділянки в межах водного фонду (прибережна захисна смуга 100м ) зроблено на підставі графічних матеріалів розроблених ТОВ ВФ «Кремінь», де відсутня інформація щодо дати її складання (надання такої інформації), не зрозуміло, на основі яких планово-картографічних матеріалів розроблений графічний матеріал, який не містить інформації щодо періодів річних циклів та рівнів води у водоймах, не зазначено до якої річки здійснений розрахунок відстані від урізу води станом на 09.05.2024, не визначений масштаб, відсутні координати поворотних точок та невідомо яким документом визначена точка урізу води 0,9V, не вказано якими приборами здійснювалися обміри (заміри геодезії), чи має дане підприємство необхідне технічне і технологічне забезпечення, чи пройшов прилад повірку, тощо, також відсутні докази чи матеріали, які підтверджували б, що річка Дніпро відноситься до великих річок.

Посилається, що будь-яких інших матеріалів, які підтверджували б, що спірна земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі річки Дніпро, відноситься до водного фонду прокурором не надано.

Зазначає, що розміри прибережних захисних смуг встановлені ст.88 Водного Кодексу України, зокрема, в ч.2 ст.88 ВК України вказується, що прибережні захисні смуги встановлюються на берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води у меженний період, який є згідно абз.52 ст.1 ВК України періодом річного циклу протягом якого спостерігається низька водність.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Глушко З.В. надала суду відзив на позов, де повідомила, що вона та відповідач ОСОБА_1 вважають позов безпідставним, оскільки земельна ділянка площею 0,12га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 розташована в с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області та передана у приватну власність ОСОБА_1 не є земельною ділянкою водного фонду та при розробці проекту землеустрою не встановлено жодних обмежень та заборон щодо передачі у приватну власність вказаної земельної ділянки. Посилається на відповідь Головного Управління Держгеокадастру Полтавської області на її звернення, що земельна ділянка площею 0,1200 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 зареєстрована в Державному земельному кадастрі цільовим призначенням - 01.05 для індивідуального садівництва та відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Крім цього вказує, що заміри згідно графічних матеріалів ТОВ «Кремінь» зроблені 09.05.2024 здійсненні не у меженний період та позивач не обґрунтував на яких підставах були виготовлені ці графічні матеріали та вони не мають письмових висновків, не вказано чи сертифікованим інженером вони були проведені та підписані директором товариства, що згідно відповіді ПрАТ «Укргідроенерго» меженний період 2024 року розпочався 01 червня та триватиме до 01 листопада поточного року, а у 2024 році у період з 05 лютого до 31 травня в басейні р. Дніпро проходило весняне водопілля, що Товариство веде режим роботи всього Кременчуцького водосховища, а не його окремих ділянок, що у травні 2023-2024 рр рівні Кременчуцького водосховища дійсно збільшились у порівнянні з попередніми роками за рахунок проходження достатньо високих весняних водопіль та масових ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури України.

Просила суд відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні прокурор вимоги позову підтримала та просила задовольнити. У вступній промові надала пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Вказала на те, що надані стороною позивача докази свідчать про незаконне вибуття земельної ділянки водного фонду з володіння держави, право власності на яку за жодних обставин, враховуючи норми чинного законодавства, не може набуватися фізичною особою та призводить до завдання значної шкоди інтересам держави та територіальній громаді, екологічній обстановці.

Звернула увагу суду, що відповідач Піщанська сільська рада після звернення відповідача ОСОБА_1 про надання їй земельної ділянки в користування і перед тим, як надати дозвіл на виготовлення проектної документації, повинна була відповідно до ч.3 ст.123 ЗК України надати оцінку обставинам і відомостям зазначеним у заяві, перевірити відповідність розташування земельної ділянки вимогам законів та пересвідчитися, що в разі надання земельної ділянки у власність не буде порушено вимог законодавства, включаючи факт можливого перебування земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, і саме відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви ОСОБА_1 створило передумови для незаконної забудови прибережної захисної смуги річки Дніпро та що у відповідача Піщанської сільської ради повинен був виникнути розумний сумнів виходячи з фактичного місця розташування земельної ділянки в безпосередній близькості до урізу річки Дніпро. Також пояснила, що дата складання графічного матеріалу вказана 09.05.2024, і що інформація щодо наявності у інженера землевпорядника відповідного сертифіката на зайняття вказаною діяльністю знаходиться у вільному доступі згідно бази даних Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників та що відповідно до Переліку, що знаходиться у вільному доступі на офіційному сайті Державного агентства водних ресурсів річка Дніпро належить до великих річок, що як доказ розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги залучені заміри відстані від крайньої точки земельної ділянки до урізу води.

Представники відповідача Піщанської сільської ради Кременчуцького районну за довіреністями Єфремов О.О. та Цюпа Н.В. в судовому засіданні позов не визнали та в його задоволенні просили відмовити, посилаючись на підстави та обставини викладені в відзиві на позов.

Представник відповідача Нікульнікової В.О. за угодою адвокат Давиденко К.С. позов не визнала та в його задоволенні просила відмовити з обставин та підстав викладених у відзиві на позов та підтримала позицію представників відповідача Піщанської сільської ради Єфремова О.О. та Цюпи Н.В.

Заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення

повинно базуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з

дотриманням норм процесуального права.

Установлено, що рішенням 6 сесії Піщанської сільської ради 8 скликання від 14.05.2021 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва в с.Кривуші Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Рішенням Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 29.10.2021 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок» ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (КВЦПЗ 01.05) для індивідуального садівництва із земель не наданих у власність або постійне користування за адресом: с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області на території Піщанської сільської ради та передано безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер 5322483805:05:005:0454) площею 0,1200 га для індивідуального садівництва (код КВЦПЗ 01.05) за адресом с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області на території Піщанської сільської ради.

На підставі даного рішення державним реєстратором Виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області Костенко Р.Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 61875710 від 19.11.2021, відповідно до якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 площею 0.12 га для ведення індивідуального садівництва та видано свідоцтво про право власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Дана земельна ділянка із вказаним кадастровим номером накладається на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу річки Дніпро.

Так, під час досудового розслідування кримінального провадження №42022172030000063 від 22.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України з залученням спеціалістів було проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 розташованої в с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області на території Піщанської сільської ради та встановлено, що відстань від лінії урізу води річки Дніпро станом на 09.05.2024 до крайньої межі цієї земельної ділянки становить 34 м, що підтверджується графічним матеріалом складеним 09.05.2024 інженером-землевпорядником ТОВ ВФ «Кремінь» Н.Карпович, яка має кваліфікаційний сертифікат та підписаний директором. Як слідує із вказаного графічного матеріалу, для визначення розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги залучені заміри відстані від крайньої точки земельної ділянки до урізу води.

Відповідно до висновку звіту щодо визначення місцеположення кутів повороту меж земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454, та відстані до берегової лінії р.Дніпро в с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області складеного інженером - землевпорядником ТОВ ВФ «Кремінь», за результатами проведених робіт було визначено місце положення урізу води річки Дніпро та відстань до кутів повороту меж земельних ділянок з кадастровими номерами, в тому числі 5322483805:05:005:0454, розташовані в с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області, та відповідно до схем з позначенням відстаней, мінімальна відстань до урізу води 29м.

Згідно інформації отриманої від Кременчуцької районної військової адміністрації, у Відділі містобудування і архітектури зберігається генеральний план с.Кривуші Кременчуцького району затверджений Рішенням 29 сесії 7-го скликання Піщанської сільської ради від 22.01.2018, згідно якого межі прибережної захисної смуги річки Дніпро не встановлені, інша містобудівна документація відсутня.

Згідно ч.4 ст.80 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать,зокрема землі водного фонду, крім випадків, визнчених цим Кодексом.

Відповідно до п.б ч.1 ст.58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Згідно зі ст.60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження іх водності встновлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води для великих річок шириною 100 м.

Відповідно до ст.58 ЗК України до земель водного фонду належать земельні ділянки, в тому числі зайняті прибережними захисними смугами.

Таким чином, виходячи із наведених вище положень Земельного кодексу України, а також вказаних графічних матеріалів спірна земельна ділянка фактично розташована в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро та відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення, належить до категорії земель водного фонду та не може бути передана у приватну власність громадян.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного суду висловленою в постанові від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу.

Ст.59 ЗК України передбачено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Цією є статтею установлено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких їх можуть передавати в користування громадян органи місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Відповідно до ст.61 ЗК України та ст.89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель, садівництво та городництво.

Згідно ст.22 ЗК України для ведення садівництва передаються у власність громадян виключно землі сільськогосподарського призначення, а не землі водного фонду.

Отже, нормами чинного законодавства не передбачено відведення земель водного фонду для індивідуального садівництва.

Відповідно до ст.1,20,50-54 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обгрунтування заходів із використання та охорони земель, яким встановлюються межі об`єктів землеустрою.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №469/1393/16-ц, існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене законом (ст.88 ВК України), а тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №469/1393/16ц вказується, що системний аналіз норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки, за відстуності проекту землеустрою зі встновлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №486 від 08.05.1996. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст.59 ЗК України, суперечить нормам ст.83,84 цього Кодексу.

Отже, відсутність проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не має трактуватися, як відсутність самої прибережної смуги та можливість для її встановлення та передачі у приватну власність ділянок, що підпадають під нормативно визначену 100метрову зону від урізу води.

Таким чином, при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно враховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг встановлених ст.88 ВК України та орієнтованих розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж з урахуванням конкретної ситуації.

Відповідачем Піщанською сільською радою при постановленні рішення про передачу у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не було дотримано вказаних положень, що призвело до приняття незаконного рішення та вибуття цієї земельної ділянки з власності держави.

З огляду на викладене, рішення Піщанської сільської ради від 29.10.2021 в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1200 га для ведення індивідуального садівництва суперечить вимогам ст. 58, 60, 61 Земельного кодексу України, ст.86, 88, 89 Водного кодексу України та підлягає визнанню недійсним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 у справі № 359/3373/16 дійшла до правових висновків, відповідно до яких рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19), тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - суд знає закони (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17), тому суд незалежно від того оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

З наведеного вбачається, що набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку грубо порушує права та інтереси держави, як власника земель.

Відповідачами не спростовано, що спірна земельна ділянка не належала до земель водного фонду. Тобто, фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі та її безоплатна приватизація громадянином, що призвело до одержання вказаної земельної ділянки у власність і автоматичного її вибуття з числа земель державної власності.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.2 ст.152 ЗК України).

Як вказується в правових висновках Великої Палати Верховного Суду, зокрема, викладених у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 70), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 80), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 96), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 45) та інших, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду з огляду на те, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29).

Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на таку вимогу не поширюється позовна давність.

Як вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної річки Дніпро, що відповідно до вимог ЗК України та ВК України відноситься до земель водного фонду та повністю накладається на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу річки Дніпро, тому наявні правові підстави для усунення перешкод Піщанській сільській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом повернення її на користь держави в особі Піщанської сільської територіальної громади.

Враховуючи викладене, у цьому випадку, правильним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст.391 ЦК України, до нинішнього власника спірної земельної ділянки з метою усунення перешкод, які він створює власнику Піщанській сільській територіальній громаді Кременчуцького району Полтавської області у користуванні та розпорядженні землями водного фонду.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 розташована в межах прибережної захисної зони річки Дніпро, належить до земель водного фонду та відповідно до положень ст. 4 Водного кодексу України та ст.58,59,84 Земельного кодексу України, з огляду на її цільове призначення, не може бути надана у приватну власність за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, враховуючи висновок суду про неможливість її передачі у власність рішенням Піщанської сільської ради та наявність підстав для її повернення на користь Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади з незаконного володіння, то суд вважає, що наявні підстави також і для скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказану земельну ділянку, як належного способу захисту порушеного права разом із вимогою негаторного позову, оскільки таке скасування припиняє право володіння відповідача.

Аргументи відповідачів про те, що прокурором не надано належних доказів на підтвердження віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду є безпідставними, оскільки ними не надано жодних доказів на спростування вищенаведених доказів, як і не надано належних доказів на підтвердження тих обставин, що спірна земельна ділянка, як на час надання у власність ОСОБА_1 , так і на даний час не належить до водного фонду.

На посилання представників відповідачів, що заміри проведені не у меженний період суд зауважує, що межі річки Дніпро в межах населеного пункту с.Кривуші є Кам`янським водосховищем, яке є штучно створеною водоймою, рівні в якій залежать від пусків Кременчуцької ГЕС. Відповідно до «Водогосподарського паспорту Дніпродзержинського (Кам`янського) водосховища» узгодженого Мінводгоспром УРСР від 08.12.1983 річні коливання водосховища залежать в основному від пусків Кременчуцької ГЕС, тому хід рівня води характеризується чередуванням підйомів і спадів. Таким чином, враховуючи, що рівень води в Кам`янському водосховищі змінюється постійно та залежить від пусків Кременчуцької ГЕС рівняння на меженний період є безпідставним. В пітдвердження позиції, що заміри проводились не в меженний період, відповідачі не провели і не надали суду своїх замірів, тому суд вважає, що надані позивачем заміри, що спірна земельна ділянка перебуває в 100метровій зоні р.Дніпро відповідає дійсності.

Крім цього, суд вважає за необхідне зауважити, що Технічна документація з землеустрою виготовлена відповідачем ОСОБА_1 на підставі якої і було прийнято рішення Піщанською сільською радою про передачу їй спірної земельної ділянки у власність та на яку посилаються відповідачі, як на підставу відмови в задоволенні позову, не містить відомостей чи замірів на підставі яких інженером-землевпорядником зроблено висновок, що спірна земельна ділянка не входить в межі прибережної захисної смуги, оскільки прибережна захисна смуга в межах с.Кривуші не затвержена та Генеральний план с.Кривуші такі відомості не містить.

Щодо підстав представництва прокурора інтересів держави, то суд вказує на таке.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.

Згідно з ч.3,4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що прокурор 21 травня 2024 року проінформував Піщанську сільську об`єднану територіальну громаду в особі Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про незаконність спірного рішення від 29 жовтня 2021року та запропонував вжити заходів організаційно-правового характеру для повернення у власність територіальної громади вказаної земельної ділянки.

У відповідь на лист прокурора Піщанська сільська рада 07.06.2024 за вих.№52-7569 повідомила, що у Піщанської сільської ради відсутні документи на підставі яких громадяни отримали у власність земельні ділянки, зокрема, ОСОБА_1

09.07.2024 заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури направив Піщанській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області на виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлення про вжиття заходів представницького характеру в інтересах Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади та звернувся до суду з позовною заявою про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 шляхом скасування державної реєстрації та повернення земельної діялнки.

Отже, прокурор Кременчуцької окружної прокуратури у цій справі є належним позивачем, оскільки ним дотриманий визначений ст.23 Закону України «Про прокуратуру» порядок. Суд приходить до висновку, що прокурор звернувся з позовом з метою захисту прав територіальної громади, інтереси якої є складовою частиною інтересів держави, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях називає навколишнє природне середовище такою цінністю, яка превалює над інтересами однієї особи (чи сім`ї), навіть якщо це стосується її приватного життя і власності. Так, у справі Hamer проти Бельгії (скарга № 21861/03) заявниці належав будинок в лісосмузі без отримання дозволу на будівництво. На неї був поданий позов до суду за зведення будинку з порушенням лісового законодавства. Суд вирішив, що заявниця повинна привести ділянку до його попереднього стану. Будинок було знесено примусово. Суд заявив, що навколишнє середовище являє собою цінність, у збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада. Економічні міркування і навіть право власності не повинні превалювати над екологічними проблемами, особливо коли з цього питання є прийняте чинне законодавство.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Правомірним суд визнає і вимоги позивача про відшкодування відповідачами понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 6056 грн в повному обсязі, оскільки такі вимоги відповідають положенням ст. 141 ЦПК України та підтверджуються наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.

Вимога представника відповідача Нікульнікової В.О. про стягенння витрат на відшкодування правничої допомоги задоволенню не підлягають, оскільки позов задоволено.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки.

Усунути перешкоди Піщанській сільській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 шляхом:

скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 із одночасним припиненням її права власності на вказану земельну ділянку,

зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Піщанській сільській територіальній громаді вказану земельну ділянку.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на рахунок Полтавської обласної прокуратури ( м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7 IBAN UA № 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Стягнути з Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Київська, 104 , ЄДРПОУ 22547555) на рахунок Полтавської обласної прокуратури ( м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7 IBAN UA № 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

У разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяС. М. Клименко

Повний текст судового рішення складено 17.04.2025.