Ухвала

від 02.04.2025 по справі 759/4004/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2593/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 759/4004/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , з внесеними адвокатом ОСОБА_7 та прокурором ОСОБА_8 доповненнями до кожної із своїх апеляційних скарг, на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року, -

за участю:

прокурора - ОСОБА_9 ,

представників власників майна - ОСОБА_7 , ОСОБА_10

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 05.03.2025 року задоволено частково клопотання начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Святошинського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_12 та накладено арешт на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:

- земельні ділянки з кадастровими номерами: 6321885500:05:000:0025, 6321885500:05:000:0232, 6321885500:05:000:0233, 6321885500:05:000:0234, 6321885500:05:000:0209, 6325785500:01:002:0279, 6321885500:05:000:0458, 6321885500:05:000:0372, 6321885500:05:000:0213, 6321885500:05:000:0020, 6321885500:04:000:0029, 6321885500:04:000:0178, 6321885500:05:000:0052, 6321885500:05:000:0316, 6321885500:04:000:0168, 3221487003:04:009:0036, 3221487003:04:009:0035, 8000000000:72:337:0072, 8000000000:72:337:0086, 6321885500:04:000:0056, 6321885500:04:000:0185, 6321885500:05:000:0058, 8000000000:72:337:0087, 6321885500:05:000:0124, 6321885500:05:000:0029;

- об`єкт житлової нерухомості (квартира), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- об`єкт житлової нерухомості (квартира), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- об`єкт житлової нерухомості (квартира), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- об`єкт житлової нерухомості (житлові будинки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ;

- об`єкт житлової нерухомості (житлові будинки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 - жилий будинок, літера «Б» - гараж, літера «В» - сарай, літера «Г» - гараж з оглядовою ямою, № 1-3 - споруди);

- об`єкт житлової нерухомості (житлові будинки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 та прокурор ОСОБА_8 подали кожний окремо апеляційні скарги з доповненнями.

В апеляційній скарзі з доповненнями представник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 05.03.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна ОСОБА_6 .

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 05.03.2025 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання повністю та накласти арешт на майно, повний перелік, якого зазначений в клопотанні.

Представник ОСОБА_7 зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду.

ОСОБА_6 на праві приватної власності належить корпоративні права товариств, вона являється учасником товариств та реалізує своє право в управлінні товариствами шляхом прийняття участі у загальних зборах, остання не обіймала та не обіймає у товариствах жодних посад. Наразі ОСОБА_6 , як підсанкційна особа не здійснює будь-якої діяльності щодо володіння, користування чи розпорядження активами товариства.

Органом досудового розслідування не було дотримано вимог законодавства при проведенні процесуальної дії, а саме повідомлення про підозру, тому вказана дія не може вважатися здійсненою у відповідності до закону, ОСОБА_6 не є особою, яка набула статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні.

Крім того, станом на 2015-2023 роки взагалі не існувало жодних законодавчих заборон на торгівлю із компаніями рф. Встановлення факту вчинення кримінального правопорушення лише у жовтні 2022 року навіть до введення обмежувальних заходів РНБО за фактом постачання товарів до рф у 2017-2018 роках не відповідає завданням кримінально процесуального закону.

Разом з тим, арештовані земельні ділянки, нерухомість не мають жодного відношення до ст. 110-2 КК України.

Прокурор ОСОБА_8 зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною і необґрунтованою, підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

ОСОБА_6 у 2018 році діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, повторно, вирішила реалізувати спільний злочинний умисел, направлений на організацію фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України.

Також, 30.03.2023 року підозрюваній ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Разом з тим, ОСОБА_6 є кінцевим бенефіціарним власником ряду товариств.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, СВ Святошинського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000178 від 09.05.2022 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 110-2 КК України та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

21.02.2025 року начальник відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Святошинського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 за погодженням з прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_12 звернувся з клопотанням до Святошинського районного суду м. Києва про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42022100000000178 від 09.05.2022 року на майно, (повний перелік якого зазначений в клопотанні), та визначити порядок зберігання речових доказів шляхом передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 05.03.2025 року задоволено частково клопотання начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Святошинського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_12 та накладено арешт на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:

- земельні ділянки з кадастровими номерами: 6321885500:05:000:0025, 6321885500:05:000:0232, 6321885500:05:000:0233, 6321885500:05:000:0234, 6321885500:05:000:0209, 6325785500:01:002:0279, 6321885500:05:000:0458, 6321885500:05:000:0372, 6321885500:05:000:0213, 6321885500:05:000:0020, 6321885500:04:000:0029, 6321885500:04:000:0178, 6321885500:05:000:0052, 6321885500:05:000:0316, 6321885500:04:000:0168, 3221487003:04:009:0036, 3221487003:04:009:0035, 8000000000:72:337:0072, 8000000000:72:337:0086, 6321885500:04:000:0056, 6321885500:04:000:0185, 6321885500:05:000:0058, 8000000000:72:337:0087, 6321885500:05:000:0124, 6321885500:05:000:0029;

- об`єкт житлової нерухомості (квартира), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- об`єкт житлової нерухомості (квартира), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- об`єкт житлової нерухомості (квартира), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- об`єкт житлової нерухомості (житлові будинки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ;

- об`єкт житлової нерухомості (житлові будинки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 - жилий будинок, літера «Б» - гараж, літера «В» - сарай, літера «Г» - гараж з оглядовою ямою, № 1-3 - споруди);

- об`єкт житлової нерухомості (житлові будинки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_6.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1)збереження речових доказів;

2)спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, сторона обвинувачення зазначила обставини вчинення кримінальних правопорушень та надала достатню на їх думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси фізичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Що стосується висновку слідчого судді про необхідність накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, колегія суддів вбачає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбачає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою, щодо якої такий захід застосовується, кримінального правопорушення, а у випадку застосування такого запобіжного заходу відносно юридичної особи, то застосування арешту майна з даних підстав вважатиметься законним, якщо відносно вказаної юридичної особи здійснюється кримінальне провадження.

24.10.2022 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 110-2 КК України, яке вручено останній відповідно до вимог ст. 135 КПК України. Разом з тим, 30.03.2023 року підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Так, санкцією ч. 3 ст. 110-2 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи накладається арешт на майно підозрюваного, обвинуваченого. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Тому, зважаючи на вимоги кримінально-процесуального закону, з метою забезпечення конфіскації майна може бути накладено арешт виключно на майно, яке є особистою приватною власністю підозрюваної ОСОБА_6 , щодо іншого майна прокурором не обґрунтовувалося і не доводилось, що здійснюється кримінальне провадження щодо юридичних осіб, на майно яких просив накласти арешт прокурор. Тому правових підстав для накладення арешту з метою конфіскації на майно юридичних осіб не вбачається.

Також, колегія суддів враховує долучену під час судового засідання представником ОСОБА_10 копію ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2024 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_13 та ОСОБА_6 . Відповідно до резолютивної частини вказаної ухвали спільне майно подружжя було поділено між ОСОБА_13 та ОСОБА_6 . Відтак, слідчим суддею, належним чином не враховано та не досліджено, що частина майна на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт не є особистою приватною власністю саме підозрюваної ОСОБА_6 .

Також колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя, зокрема, відмовляючи у задоволенні клопотання начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Святошинського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_11 , погодженого з прокурором Святошинської окружної прокуратури міста Києві ОСОБА_12 вказав, що з клопотанням звернулася неуповноважена особа.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Положенням ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено, що заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Зокрема п. 3 ч. 2 вказаної статті зазначено, що як слідчий так і прокурор у клопотанні про арешт майна зазначає в тому числі документи, або конкретні факти і докази щодо майна третіх осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що в частині застосування заходів забезпечення кримінального провадження закон наділив слідчого за погодженням із прокурором повноваженнями звертатися з клопотанням про накладення арешту на майно до слідчого судді в тому числі і щодо майна третіх осіб.

Крім того, колегія суддів враховує, що у клопотанні начальник відділення за погодженням з прокурором також просить вирішити питання про порядок зберігання речових доказів шляхом передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до положень ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Законодавцем чітко визначено, що майно може бути передано на зберігання Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні. В поданому клопотанні органом досудового розслідування зазначено мету накладення арешту конфіскація майна. Тому при викладених обставинах в клопотанні колегія суддів, не може вирішити порядок зберігання речових доказів шляхом передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Разом з тим, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді також і в частині встановлення заборони користування, а саме майном, що на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , оскільки така заборона або обмеження може бути застосована, у відповідності до вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

З огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, колегія суддів приходить до висновку про необхідність накладення арешту на майно, що є особистою приватною власністю ОСОБА_6 , а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6321885500:05:000:0025, 6321885500:05:000:0232, 6321885500:05:000:0233, 6321885500:05:000:0234, 6321885500:05:000:0209, 6325785500:01:002:0279, 6321885500:05:000:0458, 6321885500:05:000:0372, 6321885500:05:000:0213, 6321885500:05:000:0020, 6321885500:04:000:0029, 6321885500:04:000:0178, 6321885500:05:000:0052, 6321885500:05:000:0316, 6321885500:04:000:0168, 3221487003:04:009:0036, 3221487003:04:009:0035, 8000000000:72:337:0086, 6321885500:04:000:0056, 6321885500:04:000:0185, 6321885500:05:000:0058, 8000000000:72:337:0087, 6321885500:05:000:0124, 6321885500:05:000:0029;

- 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:337:0072;

- об`єкт житлової нерухомості (квартира), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частку об`єкту житлової нерухомості (житлові будинки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ;

- об`єкт житлової нерухомості (житлові будинки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 - жилий будинок, літера «Б» - гараж, літера «В» - сарай, літера «Г» - гараж з оглядовою ямою, № 1-3 - споруди);

- об`єкт житлової нерухомості (житлові будинки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 , без заборони права користування цим майном, оскільки незастосування арешту на вищевказане майно може призвести до подальшого незаконного його відчуження.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на майно, яке не перебуває у власності ОСОБА_6 , а також скасування заборони користування майном, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та апеляційну скаргу начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , з внесеними адвокатом ОСОБА_7 та прокурором ОСОБА_8 доповненнями до кожної із своїх апеляційних скарг, - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року, якою задоволено частково клопотання начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Святошинського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_12 та накладено арешт на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:

- земельні ділянки з кадастровими номерами: 6321885500:05:000:0025, 6321885500:05:000:0232, 6321885500:05:000:0233, 6321885500:05:000:0234, 6321885500:05:000:0209, 6325785500:01:002:0279, 6321885500:05:000:0458, 6321885500:05:000:0372, 6321885500:05:000:0213, 6321885500:05:000:0020, 6321885500:04:000:0029, 6321885500:04:000:0178, 6321885500:05:000:0052, 6321885500:05:000:0316, 6321885500:04:000:0168, 3221487003:04:009:0036, 3221487003:04:009:0035, 8000000000:72:337:0072, 8000000000:72:337:0086, 6321885500:04:000:0056, 6321885500:04:000:0185, 6321885500:05:000:0058, 8000000000:72:337:0087, 6321885500:05:000:0124, 6321885500:05:000:0029;

- об`єкт житлової нерухомості (квартира), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- об`єкт житлової нерухомості (квартира), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- об`єкт житлової нерухомості (квартира), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- об`єкт житлової нерухомості (житлові будинки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ;

- об`єкт житлової нерухомості (житлові будинки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 - жилий будинок, літера «Б» - гараж, літера «В» - сарай, літера «Г» - гараж з оглядовою ямою, № 1-3 - споруди);

- об`єкт житлової нерухомості (житлові будинки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Святошинського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_12 про накладення арешту на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , а саме:

- земельні ділянки з кадастровими номерами: 6321885500:05:000:0025, 6321885500:05:000:0232, 6321885500:05:000:0233, 6321885500:05:000:0234, 6321885500:05:000:0209, 6325785500:01:002:0279, 6321885500:05:000:0458, 6321885500:05:000:0372, 6321885500:05:000:0213, 6321885500:05:000:0020, 6321885500:04:000:0029, 6321885500:04:000:0178, 6321885500:05:000:0052, 6321885500:05:000:0316, 6321885500:04:000:0168, 3221487003:04:009:0036, 3221487003:04:009:0035, 8000000000:72:337:0086, 6321885500:04:000:0056, 6321885500:04:000:0185, 6321885500:05:000:0058, 8000000000:72:337:0087, 6321885500:05:000:0124, 6321885500:05:000:0029;

- 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:337:0072;

- об`єкт житлової нерухомості (квартира), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частку об`єкту житлової нерухомості (житлові будинки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ;

- об`єкт житлової нерухомості (житлові будинки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 - жилий будинок, літера «Б» - гараж, літера «В» - сарай, літера «Г» - гараж з оглядовою ямою, № 1-3 - споруди);

- об`єкт житлової нерухомості (житлові будинки), що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 ,

без заборони права користування цим майном.

У задоволенні клопотання в накладенні арешту на інше майно, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3