Ухвала

від 16.04.2025 по справі 540/7633/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа №540/7633/21

адміністративне провадження №К/990/13264/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.,

перевіривши касаційну скаргу Херсонської міської ради Херсонської області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №540/7633/21 за позовом ОСОБА_1 до Херсонського міського голови Колихаєва Ігоря Вікторовича, Херсонської міської ради Херсонської області, за участю третіх осіб - директора Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Херсонської області Хутковського Костянтина Валентиновича, начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Херсонської області Купліванчук Галини Павлівни, про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та витрат на лікування,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Херсонського міського голови Колихаєва Ігоря Вікторовича, Херсонської міської ради Херсонської області, за участю третіх осіб - директора Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Херсонської області Хутковського Костянтина Валентиновича, начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Херсонської області Купліванчук Галини Павлівни, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови від 26 липня 2021 року №332рр "Про внесення змін до штатного розпису Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради";

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови від 05 серпня 2021 року № 349рр "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 26 липня 2021 року №332рр";

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови від 27 жовтня 2021 року № 1425-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради;

- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради;

- стягнути з Херсонської міської ради Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 44818,20 грн;

- стягнути з Херсонської міської ради Херсонської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30000,00 грн та витрати на лікування в сумі 2159,60 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року скасовано в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та витрат на лікування, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду. У іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року залишено без змін.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано розпорядження Херсонського міського голови від 27 жовтня 2021 року № 1425-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновлено ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради з 01 листопада 2021 року;

- стягнуто з Херсонської міської ради Херсонської області за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 листопада 2021 року по 29 жовтня 2024 року в сумі 513651,39 грн, з відрахуванням з указаної суми податків, зборів та обов`язкових платежів;

- стягнуто з Херсонської міської ради Херсонської області за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45000,00 грн.

Ухвалами Верховного Суду від 19 грудня 2024 року, 09 січня 2025 року касаційні скарги Херсонської міської ради Херсонської області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №540/7633/21 повернуто особі, яка її подала.

28 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Суду вчергове надійшла касаційна скарга Херсонської міської ради Херсонської області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №540/7633/21.

Суддя Верховного Суду Кашпур О.В. з 31 березня 2025 року до 07 квітня 2025 року перебувала у відпустці, відповідно до наказу від 12 березня 2025 року №597/0/6-25.

Суддя Верховного Суду Радишевська О.Р. з 04 квітня 2025 року до 10 квітня 2025 року перебувала у відрядженні, відповідно до наказу від 27 березня 2025 року №891/0/6-25.

Суддя Верховного Суду Радишевська О.Р. з 11 квітня 2025 року до 15 квітня 2025 року перебувала у відпустці, відповідно до наказу від 03 квітня 2025 року №959/0/6-255.

Питання про відкриття касаційного провадження за цією скаргою вирішується після виходу судді Радишевська О.Р. з відпустки.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з таких підстав.

Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З оскаржуваної постанови П`ятого апеляційного адміністративного встановлено, що її було прийнято відкритому судовому засіданні 29 жовтня 2025 року, повний текст виготовлено цього ж дня. За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 29 листопада 2024 року.

Касаційну скаргу направлено через підсистему «Електронний суд» до Суду 28 березня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі заявник просить поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що вперше касаційну скаргу подано у межах строку передбаченого статтею 329 КАС України, однак указана касаційна скарга та повторно подані ним скарги були повернуті Верховним Судом. При цьому, Судом у цих ухвалах було роз`яснено про можливість повторного звернення.

За наведених обставин скаржник просить поновити процесуальний строк на касаційне оскарження.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.

На підставі даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Судом установлено, що вперше касаційну скаргу направлено через підсистему «Електронний суд» 27 листопада 2024 року, тобто в межах строку визначеного статтею 329 КАС України. Водночас ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2024 року зазначену касаційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Указана ухвала суду була отримана скаржником в особистому кабінеті у підсистемі «Електронний суд» 17 грудня 2024 о 23:44

24 грудня 2024 року скаржник повторно звернувся до Суду з касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №540/7633/21.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2025 року зазначену касаційну скаргу було повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Отримавши ухвалу Суду від 09 січня 2025 року 07 лютого 2025 року, скаржник знову направив до Суду касаційну скаргу, яка ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року була йому повернута на тій підставі, що і попередні касаційні скарги.

Зазначена ухвала суду про повернення касаційної скарги була отримана представником скаржниці 26 лютого 2025 року о 20:25.

Приписами статті 44 КАС України встановлено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Відповідно до приписів частини третьої статті 328 КАС України, підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.

Суд зауважує, що неодноразове повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, обставини, за яких суд касаційної інстанції вже повертав попередні касаційні скарги, були безпосередньо пов`язані з організаційною діяльністю заявника (неналежне оформлення).

Вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з урахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків, тривалість строку пропущеного строку та обставини пропуску строку звернення до суду.

Водночас, як встановлено Судом скаржник, вже три рази звертався з касаційною скаргою у цій справі, проте через відсутність належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження Верховним Судом було повернуто відповідні касаційні скарги.

Крім того, скаржник повторно звернувся до Суду з касаційною скаргою через місяць після отримання копії ухвали про повернення попередньо поданої скарги.

Отож, зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про його поновлення з наведених підстав не можна вважати обґрунтованим, оскільки неодноразове невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску такого строку, адже є такою, що залежить виключно від волі особи, яка подає касаційну скаргу, а тому не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.

За таких обставин зазначені скаржником причини пропуску строку на подання касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а отже, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

З урахуванням наведеного Суд не вбачає підстав визнавати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, указані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постановах Верховного Суду: від 08 липня 2020 року у справі №2а-9821/11/2670; від 11липня 2018 року у справі №816/1232/17; від 15 травня 2020 року у справі №П/811/2408/15; від 09 липня 2020 року у справі №809/2894/13-а.

Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми.

При встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на застосовність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Водночас скаржником указаних вимог не дотримано, оскільки не обґрунтовано, що правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначених ним постановах, є застосовними до спірних правовідносин.

Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування.

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже у разі не зазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України) така касаційна скарга має бути залишена без руху.

За таких обставин, відповідно до норм статей 169, 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху із установленням скаржнику строку для усунення її недоліку шляхом подання до суду касаційної інстанції: заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин; касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав), з належним її обґрунтуванням.

Керуючись статтями 44, 169, 248, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку Херсонською міською радою Херсонської області на касаційне оскарження рішення на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №540/7633/21 .

Касаційну скаргу Херсонської міської ради Херсонської області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №540/7633/21 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська О.В. Кашпур