Постанова

від 17.04.2025 по справі 460/10140/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 460/10140/24

адміністративне провадження № К/990/49972/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №460/10140/24

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

за касаційною скаргою адвоката Добродій Оксани Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року, прийняту в складі судді Нор У.М., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Гудима Л.Я., суддів Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та невиплати грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 24 січня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 24 січня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з пропущенням встановленого строку звернення до суду та запропоновано позивачу протягом десяти днів надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску такого пропуску.

3. На виконання вказаної ухвали позивач подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку, в якій зазначив, що про порушення свого права дізнався 03 червня 2024 року, а відтак саме з цієї дати починається відлік строку звернення до суду.

4. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом у справі №460/10140/24 та відмовлено у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду; позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу.

5. Вказані судові рішення мотивовані тим, що право на звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній до 18.07.2022, не було обмежене будь-яким строком. Натомість строк, визначений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній з 19.07.2022, був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023. Отже, саме з 01.07.2023 підлягають застосуванню строки, визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України.

6. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні правовідносини виникли за нової редакції приписів статті 233 Кодексу законів про працю України, а тому до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду. Таким чином, строк звернення до суду з цим позовними сплив 01.10.2023, однак, позовну заяву подано 02.09.2024, тобто після закінчення трьохмісячного строку з дня закінчення строку дії карантину, відтак позивачем пропущений строк звернення до суду.

7. Стосовно заяви про поновлення строку звернення до суду та посилання позивача на те, що строк звернення до суду потрібно обраховувати з моменту отримання ним листа відповідача №12/2/416 від 03.06.2024, то суди зазначили про те, що отримання позивачем вказаного листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку. При цьому, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, що унеможливили звернення до суду в межах встановленого строку.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, адвокат Добродій Оксана Михайлівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

9. Підставою для оскарження судових рішень в касаційному порядку представник позивач зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права, а саме статті 233 Кодексу законів про працю України. Касатор вказує на те, що з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дія частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-IX) поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Ураховуючи, що грошове забезпечення є періодичними платежем, то на час виникнення спірних правовідносин, що виникли у період з 25.02.2022 до 19.07.2022, частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, а відтак строк звернення до суду з даним позовом, в частині позовних вимог з 25.02.2022 по 19.07.2022, не є пропущеним. Щодо решти позовних вимог, то представник позивача зазначає про те, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізнався саме 03 червня 2024 року, отримавши відповідь №12/2/416 на своє звернення щодо складових грошового забезпечення, порядку та механізму його обрахунку та виплати, проте такі доводи судами попередніх інстанцій відхилено. Касатор зазначає, що суд першої інстанції не встановив дату, коли, на його переконання, позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права та не вказав точну дату з якої слід рахувати строки звернення до суду і суд апеляційної інстанції не дослідив вказану обставину.

IV. Позиція інших учасників справи

10. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

11. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., від 21 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Добродій Оксани Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року.

12. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні на 17 квітня 2025 року.

VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

14. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

16. Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-IX, далі - Закон №2352-IX) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

17. Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

18. Відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

19. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).

VІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

22. У цій справі позивач просить перерахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 24 січня 2023 року. До суду з такими вимогами позивач звернувся у вересні 2024 року.

23. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву, застосували приписи статті 233 Кодексу законів про працю України щодо строку звернення до суду у редакції, чинній після змін, внесених Законом №2352-IX, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати.

24. Верховний Суд 06.04.2023 ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».

25. Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

26. Крім цього, у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду також сформувала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов`язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період по 19 липня 2022 року зазначила, що застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

27. Верховний Суд уважає цей висновок застосовним й до спірних правовідносин.

28. Також питання щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати вирішувалося Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного (далі - Судова палата) у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.

29. У вказаній справі Судова палата дійшла таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").

30. З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України, почався 01 липня 2023 року.

31. Зважаючи на наведене, Судова палата відступила, зокрема, від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду: від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 Кодексу законів про працю України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року).

32. Предметом спору у цій справі є перерахунок та виплата грошового забезпечення військовослужбовця за період з 25 лютого 2022 року по 24 січня 2023.

33. Повертаючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, та зазначили, що відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду закінчився 01 жовтня 2023 року (три місяці після закінчення карантину). Отже, звернувшись до суду з позовом у вересні 2024 року, ОСОБА_1 пропустив визначений законом строк звернення до суду та не навів поважних причин, які зумовили його пропуск.

34. Верховний Суд зазначає, що спірний період з 25 лютого 2022 року по 24 січня 2023 року умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (19 липня 2022 року) та після цього.

35. Період з 25 лютого 2022 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

36. Проте період з 19 липня 2022 року по 24 січня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

37. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення питання дотримання строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами з 25 лютого 2022 року до 19 липня 2022 року помилково застосовано частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону №2352-IX, що виключає повернення позовної заяви в частині позовних вимог за наведений період.

38. Стосовно позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 24 січня 2023 року, то початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вказаних вимог слід обчислювати з моменту одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

39. Суди попередніх інстанцій не встановили наведених обставин, а саме момент, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, а тому без встановлення наведених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про необхідність повернення позовної заяви в частині вказаних позовних вимог є передчасним.

40. Доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

41. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

42. Згідно з частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

43. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, тому ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанцій для продовження розгляду

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу адвоката Добродій Оксани Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

2. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року скасувати, а справу №460/10140/24 направити до Рівненського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко