Ухвала від 17.04.2025 по справі 320/16011/24

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

17 квітня 2025 року

м. Київ

справа №320/16011/24

адміністративне провадження №К/990/14074/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року

у справі №320/16011/24

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Міністерство енергетики України

про визнання протиправним та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (далі - позивач, АТ «Черкасигаз») звернулося до адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України»), Міністерство енергетики України (далі - Міненерго), в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29 листопада 2023 №2226 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Черкасигаз»;

- визнати протиправним та скасувати пункт 16 додатку до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 грудня 2022 №1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»;

- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10 січня 2024 №22 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 29 червня 2017 року №840».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, НКРЕКП 04 квітня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пунктів 6.3, 6.4 Порядку ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2020 року №548 (далі - Порядок №548), порушили положення статей 35, 36, 39, 257 КАС України, за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Так, на обґрунтування підстави касаційного скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій помилково віднесли справу, рішення у якій пропонується переглянути в касаційному порядку, до справ незначної складності.

Водночас, суди попередніх інстанцій вирішуючи питання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження у справі не врахували, що склад учасників справи не дозволяє розглядати таку справу з правилами спрощеного провадження, адже до справи залучений НКРЕКП, як Регулятор ринку природного газу, ТОВ «Газорозподільні мережі України» як оператор системи розподілу, Міненерго, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у паливно-енергетичному комплексі.

Крім того, до справи не були залучені:

- Кабінет Міністрів України, який здійснює управління об`єктами державної власності та врегульовує питання використання державних газорозподільних систем та їх складових (зокрема в межах даної справи шляхом прийняття постанови від 25 листопада 2022 року №1335);

- Фонд державного майна України, який є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, якими є газорозподільні мережі.

Відповідач також вважає, що у заявах про самовідвід відвід не зазначені жодні обставини, які б свідчили про їхню упередженість чи небезсторонність у цій справі. У свою чергу, на переконання НКРЕКП, наведені у заявах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мотиви не можуть слугувати підставою для самовідводу суддів. У зв`язку цим, визначення нових суддів (Василенко Я.М. та Ганечко О.М.) автоматизованою системою розподілу справ свідчить про порушення порядку визначення суддів для розгляду справи з підстав, що не передбачені процесуальним законодавством.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження щодо відсутності висновку Верховного Суду, НКРЕКП зазначає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано пункт 6.3 Порядку №548 в частині того, що Ліцензіат, який має намір передати цілісний майновий комплекс іншому суб`єкту господарювання, у випадках, передбачених відповідними ліцензійними умовами, має не пізніше ніж за два місяці до передачі цілісного майнового комплексу звернутися до НКРЕКП із письмовою заявою щодо проведення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг (якщо статутними документами не передбачено, що до суб`єкта господарювання, якому передається цілісний майновий комплекс, переходять усі права і обов`язки попереднього ліцензіата); та пункт 6.4 Порядку №548, який передбачає, що НКРЕКП має право прийняти рішення про зупинення дії ліцензії (повністю або частково) у разі настання таких підстав, зокрема передача ліцензіатом цілісного майнового комплексу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію.

Разом з тим, в межах спірних правовідносин цілісний майновий комплекс (газорозподільні мережі) був переданий не від суб`єкта господарювання, тобто АТ «Черкасигаз», як акт вільного волевиявлення, а внаслідок ряду правочинів, що вказує на те, що АТ «Черкасигаз» втратило право користування газорозподільними мережами, що складають собою цілісний майновий комплекс та зумовило собою неможливість провадження АТ «Черкасигаз» господарської діяльності з розподілу природного газу на території Черкаської області.

За правильного застосування пунктів 6.3 та 6.4 Порядку №548 суди мали дійти висновку, що пункт 6.3 не може бути застосований до спірних правовідносин, водночас як пункт 6.4 дозволяє зупинити ліцензію незалежно від результатів перевірки за наявності відповідних підстав, а тому, на думку скаржника, НКРЕКП діяла відповідно до норм чинного законодавства.

На обґрунтування протиправності висновків судів першої і апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для скасування постанови від 29 листопада 2023 року №2226, відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку тому факту, що АТ «Черкасигаз» не повідомляло НКРЕКП про наявність інших газорозподільних мереж, за допомогою яких підприємство може провадити діяльність з розподілу природного газу. При цьому, зважаючи на той факт, що після переукладання договорів Міненерго з ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо експлуатації державного майна відповідно до договору господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу на території Черкаської області, АТ «Черкасигаз» не може вважатись газорозподільним підприємством.

Щодо неправильних висновків судів попередніх інстанцій про протиправність пункту 16 постанови від 26 грудня 2022 №1839 відповідач зазначає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права щодо визнання протиправним та скасування пункту 16 додатку до постанови відповідача від 26 грудня 2022 року №1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України», оскільки постанова НКРЕКП від 26 грудня 2022 року №1839 не містила в собі пункту 16 додатку.

Щодо необґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій про протиправність постанови від 10 січня 2024 №22 відповідач зазначає, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року у справі №757/54636/23-ц не містить заборон щодо внесення змін НКРЕКП до постанови від 29 червня 2017 року №840 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ «Черкасигаз».

Разом з тим, відповідач вважає висновки суду про протиправність постанови від 10 січня 2024 №22 необґрунтованими з тих підстав, що всі газопроводи були передані до ТОВ «Газорозподільні мережі України» та факт припинення права користування газорозподільними мережами АТ «Черкасигаз» визнається сторонами, а інші докази того, що АТ «Черкасигаз» має газорозподільні мережі та може провадити діяльність з розподілу природного газу на території Черкаської області відсутні.

Скаржник також не погоджується з оцінкою судами ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року у справі №757/54636/23-ц, у якості обґрунтування протиправності пункту 16 постанови від 26 грудня 2022 року №1839 та постанови від 29 листопада 2023 року №2226, оскільки обставини, на його думку, встановлені судами попередніх інстанцій при оцінці ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року у справі №757/54636/23-ц, не могли вплинути на протиправність оскаржуваних постанов.

У касаційній скарзі НКРЕКП просить Верховний Суд врахувати зазначені мотиви, скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття скарги до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою забезпечено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року з метою з`ясування правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень пунктів 6.3 та 6.4 Порядку №548, перевірки дотримання положень статей 35, 36, 39, 257 КАС України та формування відповідного правового висновку Верховним Судом.

Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.

Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі №320/16011/24 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Міністерство енергетики України про визнання протиправним та скасування постанов.

2. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

3. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

4. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа