Ухвала

від 17.04.2025 по справі 160/758/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 квітня 2025 р.Справа № 160/758/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні питання щодо закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1: голови Новолатівської сільської ради Зубрія Олександра Олександровича, відповідача 2: секретаря Новолатівської сільської ради Дичик Анни Миколаївни, відповідача 3: Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача 1: голови Новолатівської сільської ради Зубрія Олександра Олександровича, відповідача 2: секретаря Новолатівської сільської ради Дичик Анни Миколаївни, відповідача 3: Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, в якій позивач, з урахуванням уточнень прийнятих судом, просить:

- визнати дії Голови Новолатівської сільської ради Зубрія Олександра Олександровича, щодо гр. ОСОБА_1 , а саме висловлювання: «пузом толкав, ти ходив обриганий, тебе дитина везла додому, обриганого, понімаєш. А ти тепер мозги їй виносиш. Ти обриганий ходив, ти поссать не міг, тебе за плечі держали. Кончєний» та перешкоджання реєстрації запитів на публічну інформацію - протиправними та такими, що принижують честь та гідність та є порушенням присяги посадової особи органу місцевого самоврядування;

- визнати дії Секретаря Новолатівської сільської ради ОСОБА_2 , щодо фото фіксації персональних даних гр. ОСОБА_1 протиправними;

- зобов`язати ОСОБА_2 видалити з особистого телефону відео- та фото зйомку, де відображено персональні дані гр. ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 принести вибачення перед ОСОБА_1 в присутності всіх осіб, котрі були присутні під час здійснення неправомірних дій;

- стягнути з Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області на користь гр. ОСОБА_1 1000000 (один мільйон) гривень моральної шкоди за протиправні дії посадових осіб органу місцевого самоврядування.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 08 липня 2024 року він прибув до адміністративної будівлі Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, з метою подати запити на отримання публічної інформації, проте голова Новолатівської сільської ради Зубрій Олександр Олександрович та секретар Новолатівської сільської ради ОСОБА_2 почали його ображати та принижувати. Висловлювання ОСОБА_3 в адресу позивача: «пузом толкав, ти ходив обриганий, тебе дитина везла додому, обриганого, понімаєш. А ти тепер мозги їй виносиш. Ти обриганий ходив, ти поссать не міг, тебе за плечі держали. Кончєний.», ОСОБА_1 вважає такими, що є неправдивими та не відповідають дійсності, а були зроблені щоб образити позивача та принизити його гідність. Окрім того, позивач зазначив, що коли його паспорт знаходився на столі у відповідальної особи, до столу підійшла ОСОБА_2 і на свій особистий телефон, без дозволу позивача, сфотографувала титульну сторінку його паспорту, заперечення позивача з цього приводу використала щоб його образити, а сільський голова ОСОБА_3 схвалював ці дії. Після такої поведінки духовний стан позивача погіршився, оскільки він не може змиритися з тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які на його думку, не є взірцями порядності, використовуючи своє службове становище, принизили його та нанесли йому тяжкі моральні страждання. Зауважив, що своїми діями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 порушили його особисті немайнові права і спричинили йому моральну шкоду, тому він був вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Позовна заява не відповідала вимогам ст.ст.160,161 КАС України, тому ухвалою суду від 16.01.2024 року була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки та направив до суду уточнену редакцію позовної заяви вх.№10289/25 від 11.02.2025 р.

Ухвалою суду від 20.02.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/758/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження безповідомлення учасників справи.

10.03.2025 року через систему "Електронний суд" від представника Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до суду надійшов відзив на позовну заяву (зареєстровано судом 11.03.2025 року), в якому відповідач-3 заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зазначає, що вимоги, викладені в позовній заяві, не визнає, як такі, що є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству. У відзиві вказано, що починаючи з 23.06.2024 р. особа ОСОБА_5 не виконувала обов`язки секретаря Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, а тому вимоги до ОСОБА_2 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та не підлягають задоволенню. Також відповідач вважає, що висловлювання, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, є оціночними судженнями, проте чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Наголошував на тому, що в даній справі відсутнє порушення відповідачем-3 прав позивача, тому його вимоги щодо стягнення з відповідача-3 компенсації за начебто завдану позивачу моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки вони є недоведеними та похідними від основних вимог позивача.

13.03.2025 року від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона не погоджується з позовною заявою, вважає її необґрунтованою, а тому позовні вимоги просить залишити без задоволення. Відзив обґрунтовано тим, що конфлікт про який зазначає позивач відбувся 08.07.2024 року, однак на той момент ОСОБА_2 не обіймала посаду секретаря Новолатівської сільської ради, що підтверджується розпорядженням сільського голови «Про звільнення секретаря Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області» № 96 к/тр від 21.06.2024 року. Таким чином, доводи позивача відносно того, що на дату прибуття позивача до адміністративної Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, а саме 08.07.2024 р., особа ОСОБА_2 виконувала обов`язки секретаря Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області не відповідають дійсним обставинам справи. Зауважила, що вона знаходилась на території адміністративної будівлі Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради, як депутат Новолатівської сільської ради та вела відеозапис, адже мала такі ж самі права на відеофіксацію подій, як і гр. ОСОБА_1 . Відеофіксація здійснювалася ОСОБА_6 через те, що позивач неодноразово, демонструючи посвідчення заступника Громадської організації «Всеукраїнська наглядова комісія з прав людини», принижував честь і гідність працівників Новолатівської сільської ради, висловлювався брутальною лайкою до посадових осіб при виконанні ними службових обов`язків. Водночас, посадова особа місцевого самоврядування має право на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку громадян. Також ОСОБА_2 зауважила, що позивач "обливає брудом" та втручається до її приватного і сімейного життя, дозволяє собі говорити неправду та висловлюватися табуйованою лексикою в її бік та періодично поширює чутки та пише принизливі коментарі в соціальних мережах.

Також, 13.03.2025 року від голови Новолатівської сільської ради Зубрія Олександра Олександровича до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вимоги, викладені в позовній заяві, не визнає, як такі, що є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що позивач систематично подає скарги в державні установи, на ОСОБА_3 , як на голову Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, не маючи на це жодних підстав. Виконавчим комітетом Новолатівської сільської ради було отримано чи мала кількість запитів про надання доступу до публічної інформації від позивача, однак зазначений запитувач публічної інформації є недобросовісним та зловживає таким правом. Протягом 2022-2024 років громадянин ОСОБА_1 , демонструючи посвідчення заступника Громадської організації «Всеукраїнська наглядова комісія з прав людини», кожного разу під час візиту до Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради, у процесі спілкування, принижував честь і гідність посадових осіб та працівників через непристойні висловлювання, це саме відбувається і в соціальних мережах, що є неприпустимим для представника даної організації. Позивач відкрито закликає мешканців громади з презирством ставитися до Новолатівської сільської ради та посадових осіб органів місцевого самоврядування, через що жителі громади влаштовують протести, обурюються та бунтують. В свою чергу, висловлювання, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, є оціночними судженнями ОСОБА_3 , що пов`язані з непристойною поведінкою позивача та розповсюдженням недостовірної інформації з боку самого ОСОБА_1 відносно голови Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції. Окрім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів стосовно порушення його особистих немайнових прав, завдання шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджання йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право внаслідок дій ОСОБА_3 обґрунтовуючи, тим, що позивачу «здається, що з нього всі насміхаються та побоювань про можливість знову стати жертвою такого відношення». В даній справі відсутнє порушення відповідачами прав позивача, тому його вимоги щодо стягнення компенсації за начебто завдану моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки вони є недоведеними та похідними від основних вимог позивача.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 30.10.2023 року.

08 липня 2024 року позивач прибув до адміністративної будівлі Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що розташована за адресою: вул.Шкільна, буд. 18, с. Новолатівка, Криворізького району, Дніпропетровської області, з метою подати запити на отримання публічної інформації.

Під час подання позивачем запитів, між ОСОБА_1 та Головою Новолатівської сільської ради Зубрієм Олександром Олександровичем виник конфлікт, в результаті якого відповідач-1 висловився відносно ОСОБА_1 , з якими позивач не погоджується та вважає, що вони порушують його особисті немайнові права (честь і гідність) та спричинили моральну шкоду, а саме: «пузом толкав, ти ходив обриганий, тебе дитина везла додому, обриганого, понімаєш. А ти тепер мозги їй виносиш. Ти обриганий ходив, ти поссать не міг, тебе за плечі держали. Кончєний».

В цей же час, ОСОБА_2 , яка знаходилась на території адміністративної будівлі Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради, як депутат Новолатівської сільської ради, здійснювала відеозапис конфлікту та, враховуючи те, що на столі у відповідальної особи знаходився паспорт позивача, здійснила фіксацію персональних даних гр. ОСОБА_1 без його згоди.

Відеозапис конфлікту також здійснювався і позивачем, на підтвердження чого позивача надав до суду диск.

Вважаючи протиправними дії Голови Новолатівської сільської ради Зубрія Олександра Олександровича щодо гр. ОСОБА_1 , а саме висловлювання: «пузом толкав, ти ходив обриганий, тебе дитина везла додому, обриганого, понімаєш. А ти тепер мозги їй виносиш. Ти обриганий ходив, ти поссать не міг, тебе за плечі держали. Кончєний» та перешкоджання реєстрації запитів на публічну інформацію, а також дії Секретаря Новолатівської сільської ради ОСОБА_2 щодо фото фіксації персональних даних гр. ОСОБА_1 які, на його думку, спричинили моральну шкоду, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання предметної юрисдикції цього спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положеннямистатті 124 Конституції Українивизначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частин 1-4статті 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням уКонституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ»).

У рішенні Європейського суду з прав людини (подалі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Слід зазначити, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

За приписами частини першоїстатті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункти 1, 2, 7 частини 1статті 4 КАС України визначають ключові терміни порушеного питання юрисдикції спору:

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

суб`єкт владних повноважень - суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1статті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків,коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 20.09.2023 року по справі №140/170/23, при розгляді подібних до спірних правовідносин зауважив, що з метою визначення суті спірних правовідносин варто здійснити аналіз підстав та предмету цього позову, які викладені у позовній заяві, а також проаналізувати долучені докази до неї.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду задля захисту своєї честі та гідності шляхом визнання протиправними дій Голови Новолатівської сільської ради Зубрія Олександра Олександровича щодо гр. ОСОБА_1 , які виразились у висловлюваннях: «пузом толкав, ти ходив обриганий, тебе дитина везла додому, обриганого, понімаєш. А ти тепер мозги їй виносиш. Ти обриганий ходив, ти поссать не міг, тебе за плечі держали. Кончєний» та щодо перешкоджання реєстрації запитів на публічну інформацію, яке полягало у особистих висловлюваннях відповідача-1. Також, Чумак О.А. вважає протиправними дії Секретаря Новолатівської сільської ради Дичик Анни Миколаївни щодо фото фіксації його персональних даних.

Як наслідок, позивач просить зобов`язати ОСОБА_2 видалити з особистого телефону відео- та фото зйомку, де відображено персональні дані гр. ОСОБА_1 та принести вибачення перед ним в присутності всіх осіб, котрі були присутні під час здійснення неправомірних дій, а також стягнути з Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області на користь гр. ОСОБА_1 1000000 гривень моральної шкоди за протиправні дії посадових осіб органу місцевого самоврядування.

Отже, позивач у контексті порушеного питання вступив у спірні правовідносини з відповідачем-1 щодо висловлення останніми тверджень, які позивач вважає недостовірною інформацією, та дій щодо фото фіксації його персональних даних відповідачем-2, які на думку позивача порушують його права, а як спосіб захисту своїх прав просить суд зобов`язати відповідача-2 принести вибачення та стягнути на його користь моральну шкоду.

Відповідно до частин 1, 2статті 16 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України)кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 201 ЦК Українивизначено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК Українивизначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Відповідно до частини 1статті 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Частиною 1 ст.280 ЦК України визначено, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню, крім випадку неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушеньЗакону України"Про запобігання корупції" в порядку, передбаченому зазначеним Законом, яка підлягає спростуванню.

Згідно із частиною 1статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Варто зауважити, що приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено з матеріалів справи, суть спору, ініційованого позивачем, стосується питання захисту його честі та гідності, шляхом спростування недостовірної інформації, яку щодо нього висловив відповідач-1 та визнання протиправними дій відповідача-2 щодо фото фіксації персональних даних ОСОБА_1 .

Варто наголосити, що аналіз змісту підстав цього позову свідчить про те, що позивач не оскаржує дії, рішення чи бездіяльність голови Новолатівської сільської ради ОСОБА_3 та секретаря Новолатівської сільської ради Дичик Анни Миколаївни з підстав порушення останніми владних повноважень у сфері публічно-правових відносин. Вказаний позов, як вбачається з нього, обґрунтований висловленням відповідачем-1 відомостей щодо ОСОБА_1 та вчинення відповідачем-2 дій щодо фото фіксації його персональних даних, з якими позивач не погоджується, а тому спрямований на вирішення спору у сфері приватно-правових відносин та покликаний захистити немайнові права позивача, які охороняються цивільним законодавством.

Окрім того, як встановлено з матеріалів справи, розпорядженням сільського голови від 21.06.2024 року № 96 к/тр «Про звільнення секретаря Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області», ОСОБА_7 звільнено 23.06.2024 року у зв`язку з виходом з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_8 .

Виходячи з наведеного, починаючи з 23.06.2024 р. ОСОБА_2 не виконувала обов`язки секретаря Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Отже, доводи позивача відносно того, що на дату прибуття позивача до адміністративної Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, а саме 08.07.2024 р., Дичик Анна Миколаївна виконувала обов`язки секретаря Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким чином, на момент вчинення оскаржуваних позивачем дій, ОСОБА_2 не виконувала обов`язки секретаря Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та її дії, які оскаржує позивач, не пов`язані з виконанням обов`язків у сфері публічно-правових відносин, а має приватно-правовий характер.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що цей спір має бути вирішено у порядку цивільного судочинства, адже він стосується приватно-правових відносин щодо захисту немайнових прав позивача, які охороняються цивільним законодавством та стягнення моральної шкоди, як наслідок порушення його особистих немайнових прав.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим, а тому його не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.09.2023 року по справі №140/170/23, при розгляді подібних до спірних правовідносин.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2023 р. у справі №9901/41/21 сформулювала висновок, згідно з яким позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас гарантованестаттею 55 Конституції Українита конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Також суд вважає за необхідне зазначити про усталену практику Верховного Суду у справах з питань захисту честі, гідності та ділової репутації, зокрема постанови ВП ВС від 03.04.2019 року у справі №750/2052/16; ВС КГС від 21.01.2021 року у справі №910/9397/18; ВС КЦС від 05.06.2019 року у справі №758/6022/14-ц, зі змісту яких випливає висновок, що оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб`єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб`єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

Враховуючи те, що спір між сторонами виник з цивільних правовідносин, суд прийшов до висновку, що дана справа підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з п.1 ч.1ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

На виконання положень ч.1 ст.239 КАС України суд роз`яснює ОСОБА_1 , що дана справа підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Суд роз`яснює позивачеві, що відповідно до ч. 2ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з ч.2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями238,239,241,243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №160/758/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1: голови Новолатівської сільської ради Зубрія Олександра Олександровича, відповідача 2: секретаря Новолатівської сільської ради Дичик Анни Миколаївни, відповідача 3: Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Роз`яснити позивачу, що вирішення даного спору здійснюється в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями256та295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7статті 18 Кодексу адміністративного судочинства Україниособам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.04.2025 р.

Суддя О.М. Неклеса