Рішення

від 17.04.2025 по справі 300/968/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2025 р. справа № 300/968/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" в інтересах якого діє Шевченко Кирило Тарасович до Івано-Франківської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206030/2024/000201 від 28.11.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206030/2024/000019/1 від 28.11.2024,

ВСТАНОВИВ:

Шевченко Кирило Тарасович звернувся до суду в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" з позовом до Івано-Франківської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206030/2024/000201 від 28.11.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206030/2024/000019/1 від 28.11.2024.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зазначає про безпідставність посилання відповідача у спірному рішенні на те, що заявлена митна вартість є недостовірною. З огляду на вказане, позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 задоволено клопотання представника позивача та повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" переплачену суму судового збору в розмір 43603,20.

26.02.2025 на адресу суду від представника Івано-Франківської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, вказавши, що рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. З огляду на викладене вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а відтак просить суд в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 28.02.2025 представник позивача позов підтримав повністю та просив задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

07.03.2025 від представника відповідача до суду надійшли заперечення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

27.11.20224 ТОВ "Брок-ІФ" в інтересах ТОВ "Рено Командор" подано до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію №24UA206030007491U1, якою задекларовано для митного оформлення навантажувач одноковшевий самохідний, колісний з фронтальною установкою ковша, для земельних робіт, який не має верхньої частини, яка обертається на 360 градусів, марки LIEBHERR, модель L551, рік виготовлення 1998, бувший у вжитку, серійний номер 2741120, тип двигуна дизельний, потужність двигуна 173 кВт (а.с.41).

В графі "42" (ціна товару) декларації визначено 7700,00 GBP, а в графах "45" (коригування) і "46" (статистична вартість) зазначено 599 292,80 гривень, яка із урахуванням графи "23" (обмінний курс) 52.31720000.

Митну вартість товару визначено за резервним (6) методом, тобто за ціною що визначена у графі "12" згідно висновку №216 про оцінку майна та витрат на транспортування за межами України, на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації.

Декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) за №131/24 від 12.09.2024, автотранспортну накладну від 12.11.2024, декларацію про проходження товару (Declaration of origin) за №3936 від 19.08.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару за №18 від 27.09.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 26.11.2024, зовнішньоекономічний договір за №12-09/24 від 12.09.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору за №1 від 12.09.2024, договір (контракт) про перевезення від 01.11.2024, договір (контракт) про перевезення від 11.11.2024, висновок про оцінку вартості майна.

Митним органом 27.11.2024 розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с.42).

Повідомленням від 27.11.2024 декларант вказав, що при поданні декларації ним подано усі документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: банківський платіжний документ ,висновок про оцінку вартості майна, експортну декларацію країни відправлення; інші документи, що стосуються товару відсутні і додаватись не будуть.

Івано-Франківська митниця Державної митної служби України, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації №24UA206030007491U1 від 27.11.2024 та доданих до неї документів, відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206030/2024/000201 від 28.11.2024 (а.с.19-20).

Так, у вказаній картці митним органом зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Надані декларантом додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення вартості, а саме наданий декларантом висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією не може бути взятий до уваги у зв`язку з невиконанням вимог наказу Міністерства юстиції України ФДМУ від 24.11.2003 за №142/5/2092, а саме відсутні відомості зазначені в п 4.4., п.п.): дані про час і місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом). Також, варто зазначити що не зафіксовано факт перебування експерта у ЗМК ВМО за №№3 м/п "Прикарпаття" СТЗ ТОВ "ТЕП" (код місця доставки 206-202-1-1) за адресою Івано-Франківська обл., с. Микитинці, вул. Юності, 47, тому виникають сумніви про якість проведення експертного дослідження. З огляду на вищевикладене існує сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Також, використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а саме для визначення вартості порівняльним підходом експертом було використано один із трьох: навантажувач 1996 року випуску вартістю 14501 євро, навантажувач 1991 року випуску вартістю 15350 євро та навантажувач 1998 (ідентичного року) року випуску вартістю 23160 євро що є істотно більшою ніж задекларований автонавантажувач 1998 року випуску вартістю 11454 фунтів стерлінгів) відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. В той же час, на відкритих інтернет ресурсах, які спеціалізуються з продажу подібних (аналогічних) товарів наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, рік виготовлення, технічні характеристики) товарів значно вищою вартістю, ніж заявлена декларантом. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 МК України, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, в саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 12.08.2024 №24UA101020/2024/028641, за якою здійснено митне оформлення подібного товару. Визначена митна вартість 29896 EUR. В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно пункту 3 статті 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 МКУ. Також роз`яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Як наслідок, Івано-Франківською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206030/2024/000019/1 від 28.11.2024 (а.с.21).

На підставі вказаного рішення 28.11.2024 декларантом подано декларацію №24UA206030007526U2 (а.с.44).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі по тексту також МК України, Кодекс).

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 коментованого Кодексу розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Із наведених положень слідує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Як зазначалось судом вище, на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) за №131/24 від 12.09.2024, автотранспортну накладну від 12.11.2024, декларацію про проходження товару (Declaration of origin) за №3936 від 19.08.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару за №18 від 27.09.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 26.11.2024, зовнішньоекономічний договір за №12-09/24 від 12.09.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору за №1 від 12.09.2024, договір (контракт) про перевезення від 01.11.2024, договір (контракт) про перевезення від 11.11.2024, висновок про оцінку вартості майна.

Суд зазначає, що зазначені документи містять усі необхідні реквізити, детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару та відповідають за назвою і змістом вимогам пунктів 1-4 частини другої статті 53 МК України.

Щодо доводів відповідача про те, що надані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення вартості, а саме: наданий декларантом висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією не може бути взятий до уваги у зв`язку з невиконанням вимог наказу Міністерства Юстиції України ФДМУ від 24.11.2003 за №142/5/2092, а саме відсутні відомості зазначені в п 4.4., п.п.): дані про час і місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом), а також не зафіксовано факт перебування експерта у ЗМК ВМО за №№3 м/п "Прикарпаття" СТЗ ТОВ "ТЕП" (код місця доставки 206-202-1-1) за адресою Івано-Франківська обл., с. Микитинці, вул. Юності, 47, тому виникають сумніви про якість проведення експертного дослідження, то суд зазначає таке.

Так, згідно звіту про оцінку вартості колісного фронтального навантажувача LIEBHERR L551, 1998 року виготовлення, бувшого у вжитку та відповідний висновок №216 об`єктами визначення вартості обладнання за порівняльним підходом стали наступні транспортні засоби:

- Wheel Loader Liebherr 551 (1996 рік);

- навантажувач Liebherr Machine 551 (1991 рік);

- фронтальний навантажувач Liebherr L554 (1998 рік).

Предметом декларування у даних правовідносинах є саме колісний фронтальний навантажувач LIEBHERR L551, 1998 року виготовлення. Вказані вище ТЗ різних моделей, з різними технічними характеристиками та років випуску, що безпосереднього впливає на фактор ціноутворення.

На думку суду, наданий при декларуванні ТОВ "Рено Командор" звіт про оцінку вартості колісного фронтального навантажувача LIEBHERR L551, 1998 року виготовлення, бувшого у вжитку та відповідний висновок №216, підтверджує вартість заявленого до митного оформлення товару.

За доводами відповідача не зафіксовано факт перебування експерта у ЗМК ВМО за №№3 м/п "Прикарпаття" СТЗ ТОВ "ТЕП" (код місця доставки 206-202-1-1) за адресою Івано-Франківська обл., с. Микитинці, вул. Юності, 47, втім таких доказів митний орган суду не надав.

В той же час, у заяві оцінювача зазначено, що ОСОБА_1 особисто виконав обстеження об`єкта оцінки, аналіз наданої інформації та іншої інформації, що представляє інтерес у зв`язку із наданою роботою (а.с.31).

Відповідач не надав доказів, які б ставили під сумнів первинно подані декларантом документи, в тому числі в частині відображення ціни товару, або вказували б на розбіжності в кількісних чи якісних показниках такої ціни.

Суд звертає увагу відповідача на наявність у митних органів права на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів визначених статтею 345 МК України, у разі виявлення будь-яких інших зауважень стосовно документів, що підтверджують достовірність визначення митної вартості товарів.

З приводу застосування відповідачем у спірному випадку резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) та відсутності можливості послідовного використання методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за статтями 59 і 60 Митного кодексу України, суд виходить із наступних аргументів та мотивів.

За змістом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, джерелом інформації для коригування митної вартості, слугувала МД від 12.08.2024 №24UA101020/2024/028641, за якою здійснено митне оформлення подібного товару (а.с.97).

В той же час, така декларація, в порівняні з даними відображеними позивачем в поданій декларації, містить суттєві розбіжності, які, на думку суду, є тими факторами, які можуть безпосередньо впливати на ціну товару, в тому числі й щодо року випуску, модельного ряду, колісності, технічного стану тощо.

В свою чергу, відповідачем не доведено, що такі відмінності, які характеризують спірний товар, не впливають на ціну останнього та можуть розцінюватися як "подібний (аналогічний) товар".

Відповідач не надав суду обрахунків коригування вартості, з яких суд міг би встановити достовірність скорегованої митної вартості.

З урахуванням вказаного, суд доходить висновку, що позивачем подано належний та достатній обсяг документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за обраним методом.

Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Суд зазначає, що згідно пункту 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В той же час, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Контролюючим органом не доведено, що подані позивачем документи не підтверджують митну вартість товару, а також те, що позивач мав надати саме ті документи, які витребувано митним органом, з огляду на відсутність зауважень щодо розбіжностей в митній декларації та долучених до неї документах, що підтверджують митну вартість товару.

Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може бути самостійною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю (іншим обраним законним методою) та, як наслідок, коригування митної вартості таких товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 за результатом розгляду справи №804/2061/17 зазначив: "…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2ст. 55 Митного кодексу України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…".

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відтак, відповідач, приймаючи оскаржувані картку відмову та рішення діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд зазначає, що оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини другої статті 55 МК України не містять належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

В зв`язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 48448,00 гривень згідно платіжної інструкції від 13.02.2025 (а.с.8).

Згідно ухвали суду від 21.02.2025 судом постановлено повернути позивачу переплачену суму судового збору в розмірі 43603,20 грн.

Відтак понесені позивачем витрати зі сплати судового збору становлять 4844,80 грн.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Відтак, слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844,80 гривень.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 132 КАС України).

Позивач вказує на орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, які очікує понести та зазначає про те, що документи про отримання послуг правової допомоги буде надано за наслідками розгляду справи, оскільки неможливо визначити обсяг правової допомоги, що буде надана, та час, який буде витрачений адвокатом на підготовку усіх документів по справі і участь в судових засіданнях. Повний пакет документів, які стосуються понесення судових витрат по справі, буде подано до суду у строк, встановлений частиною 3 статті 143 КАС України.

Згідно приписів частини 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З урахуванням вказаного, та відсутності в матеріалах справи належних документів щодо понесення позивачем витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання про їх відшкодування на користь позивача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" (код ЄДРПОУ 34672388, вул. Богдана Хмельницького, 109-Б, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) до Івано-Франківської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206030/2024/000201 від 28.11.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206030/2024/000019/1 від 28.11.2024 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206030/2024/000201 від 28.11.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206030/2024/000019/1 від 28.11.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" (код ЄДРПОУ 34672388, вул. Богдана Хмельницького, 109-Б, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) до Івано-Франківської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) сплачений судовий збір в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.