Рішення

від 10.04.2025 по справі 190/113/25

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/113/25

Провадження №2/190/208/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 квітня 2025 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він з ОСОБА_4 з 30 липня 2011 року перебував у зареєстрованому шлюбі, мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя між ними не склалося, рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області шлюб між ними розірвано. Відповідач створила іншу сім`ю та проживає з іншим чоловіком. Їх спільна донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з ним, мати стосунки з донькою не підтримує, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не піклується про стан здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріально не підтримує, не цікавиться життям дитини та не спілкується з нею, свідомо самоусунулась від створення належних умов для розвитку природних здібностей доньки.

У зв`язку з вищевикладеним, просить позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, інформація про виклик у справі відповідача розміщувалася судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України, причину неявки до суду не повідомила/а.с.68/.

Третя особа орган опіки та піклування П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області в судове засідання свого представника не направили, про розгляд справи повідомлені належним чином, на підставі заяви, просять розгляд справи здійснювати без їх участі/а.с.69/.

Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з`явилась, про місце, дату та час судового розгляду справи була сповіщена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, не надала заяви про розгляд справи за її відсутності, не скористалась правом надання заперечень проти позову, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони з 30 липня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 30.07.2011 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області /а.с.11/.

Від сумісного проживання мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 12.07.2011 року видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області /а.с.10/.

Рішенням Жовтоводського міського суду від 29 листопада 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано, що підтверджується рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області про розірвання шлюбу /а.с.12/.

Відповідно до копії характеристики виданої ПРАТ «Гарант метиз інвест» від 18.11.2024 року № 384-2/2024 ОСОБА_1 з 20.07.2021 року працює бригадиром основного виробництва сталедротового цеху. За період роботи на підприємстві зарекомендував себе відповідальним працівником, порушень трудової дисципліни не мав/а.с.15/.

Відповідно до копії висновку виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету П*ятихатської міської ради №339 від 18 грудня 2024 року останні вважають доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.17-19/.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Устатті 7 СК Українивизначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Положеннями статті 1 Закону України«Про охоронудитинства» встановлено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосуваннястатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Таким чином, принцип найкращих інтересів дитини, який є одним із фундаментальних принципів, закріплених у міжнародних актах та національному законодавстві України, означає пріоритетне врахування батьками, законними представниками дитини, органами влади, судом та іншими особами інтересів дитини під час вчинення дій або прийняття ними рішень, які спрямовані на задоволення будь-яких індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я та особливостей розвитку.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).

У національному законодавстві підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, оскільки більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. Разом із тим, спір виникає у надчутливих правовідносин, де в центрі повинні стояти інтереси дитини, а тому суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі, з урахуванням того, що у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною, а поведінку батьків (матері/батька) змінити неможливо.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантованістаттею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі№ 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

За положенням частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

Судова практика щодо застосування положеньстатті 164 СК Україниє усталеною.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватисяі брати участь у її вихованні.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, суд вважає, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК Українидля позбавлення відповідача батьківських прав відсутні.

У цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, яка залишилася проживати з батьком.

Та обставина, що на час розгляду справи, вихованням і розвитком дитини займається батько, не свідчить безумовно про те, що мати дитини не бажає брати участь в утриманні і вихованні дочки, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення встановлення належних стосунків між дитиною і батьками, що є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 188/1542/20 (провадження № 61-11857св22).

Факт невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків, на чому наголошує позивач, бажання останнього захистити інтереси дочки в майбутньому, не можуть вказувати на необхідність позбавлення батьківських прав відповідача відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи питання щодо обгрунтованості Висновку органу опіки та піклування, суд не бере його до уваги, оскільки Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).

Так, відповідно до висновку виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету П*ятихатської міської ради №339 від 18 грудня 2024 року останні вважають доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зі змісту вказаного висновку вбачається формальний підхід до вирішення питання щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки він ґрунтується виключно на тексті позовної заяви без установлення фактичних даних органом опіки та піклування, проведення роботи зі встановлення обставин справи, натомість у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 зазначено, що у випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливості надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Указані відомості у висновку органу опіки та піклування відсутні, підстави з яких випливає встановлення органом опіки та піклування відсутності фінансової та матеріальної допомоги дитині відповідачкою, текст висновку не містить, як і не містить підстав та доказів на встановлення факту відсутності ОСОБА_3 у житті дитини, самоусунення її від виховання та розвитку ОСОБА_5 ..

За таких обставин суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки такий висновок носить рекомендаційний характер, не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не містить обґрунтованого посилання на те, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі № 759/14651/22 (провадження № 61-11158св24).

Суд зазначає, що Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав не містить достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо її дочки. У свою чергу позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.

Виходячи із наведеного, встановивши фактичні обставини справи, суд зазначає, що бездіяльність відповідача при виконанні батьківських обов`язків, а саме відсутність спілкування з дочкою, не свідчить про наявність підстав для позбавлення останньої батьківських прав відносно її дочки, яка проживає разом з батьком, оскільки недостатня участь матері у вихованні дитини не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено.

Встановивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, не встановлено винної поведінки останньої щодо ухилення від виховання дочки і свідомого нехтування нею своїми обов`язками та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 18 квітня 2025 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса