Постанова

від 17.04.2025 по справі 420/10979/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/10979/24

Перша інстанція: суддя Марин П.П.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Єщенка О. В.

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі за позовом адвоката Євстіфєєвої Ірини Василівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР», до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2024 року адвокат Євстіфєєва І. В., яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» (далі ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР»), звернулася до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці (далі відповідач, Митниця), в якому просила:

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000181/2 від 15.03.2024.

Окрім цього, адвокат просив стягнути з Митниці, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь підприємства, судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог адвокат Євстіфєєва І.В. зазначає, що у суб`єкта владних повноважень відсутні законодавчо визначені підстави для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі.

Як пояснює адвокат, декларант, в особі ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР», надав документи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною контракту, які не містили розбіжностей, не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, в них були відсутні ознаки підробки та їх зміст мав достатні відомості на підтвердження ціни, яка сплачена за товар.

За твердженням адвоката, митний орган формально послався на те, що надані товариством документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.

Таким чином, на думку адвоката, спірне рішення про коригування митної вартості є протиправним, оскільки прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), позов ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2024/000086/2 від 22.07.2024.

Визнано противоправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000280 від 22.07.2024.

Суд стягнув на користь ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР», за рахунок бюджетних асигнувань Митниці, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7708,77 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження митної вартості товарів за ціною контракту, позивач надав усі необхідні документи, що надають можливість перевірити правильність обчислення митної вартості товарів.

Суд зазначив, що митні органи, згідно наданих чинним законодавством повноважень, мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як зазначив суд першої інстанції, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зауважив, що відповідач не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, Митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляції складаються з такого.

По-перше, на думку Митниці, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що у поданих декларантом документах містяться розбіжності, адже надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту у рішенні про коригування митної вартості товарів, зокрема, про таке.

Посилаючись на підпункт «в» пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, скаржник зазначає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що були фактично сплачена або підлягала сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Як заявляє скаржник, у наданих до митного оформлення документах відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Також скаржник зазначає, що митний орган не може взяти до уваги копії платіжного документу (SWIFT) №б/н від 19.11.2023 та 27.02.2024, в якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджувати факт оплати, оскільки згідно з нормами Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року №2473-VІІІ, Положення про здійснення операції із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбаченні Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216.

Таким чином, на переконання скаржника, наведені розбіжності та відсутність даних про вказані вище складові митної вартості, свідчать про неможливість перевірити правильність визначення митної вартості товару.

По-друге, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

Мотивуючи свій аргумент, скаржник указує, що законодавець встановив його право письмово запитувати від декларанта додаткові документи, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання митної вартості товарів.

За такого правового регулювання, оскільки, на його думку, документи, подані на підтвердження митної вартості, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, то він скористався своїм правом витребувати відповідні додаткові документи.

Зокрема, як указує скаржник, на підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України Митниця повідомила декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги виробника товару;

3) висновки про якісні характеристики товару, та/або інформація біржових організацій про товар або сировину.

Скаржник зазначає, що декларант надав пояснення в яких повідомив, що надав усі документи та просив завершити митне оформлення на підставі наданих документів документами.

За наслідком дослідження наявних документів, орган митного контролю дійшов висновку, що розбіжності декларантом не усунені, зокрема скаржник указує, що декларант не надав всі документи згідно з та відповідно до частин 2-4 статті 53 Митного кодексу України.

По-третє, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування митним органом, при розмитненні товару, резервного методу для визначення митної вартості товару.

Як пояснює скаржник, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили розбіжності та не містили усіх даних, відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

Скаржник, посилаючись на частини 1, 2 статті 64 Митного кодексу України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, указує, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Як зауважує скаржник, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а відтак, остання, не суперечить законам України і є сумісною з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі

Отож, у рамках даного спору, за твердженням скаржника, митна вартість ґрунтувалася на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, відображених в автоматизованій системі митного контролю та оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор»).

Наведене, на думку скаржника, свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції щодо необґрунтованості застосування митним органом при розмитненні товару резервного методу для визначення митної вартості товару.

Адвокат ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР», у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність апеляційної скарги.

Рішення суду адвокат вважає законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Фактичні обставини справи.

ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» зареєстроване 16.08.2010 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 37223954).

Основний вид економічної діяльності ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР»: 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості.

Інші: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

18.04.2023 між ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» (Покупець) та компанією LAIWU MANHING VEGETABLES FRUITS AND PROVISIONS PROCESSING CO.,LTD. (Китай), (Продавець) укладений Контракт ІМР-18/04/2023.

Відповідно до пункту 1.1 Контракту Продавець зобов`язується постачати та передавати у власність Покупця бакалійну продукцію, іменовану надалі Товар, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати Товар.

Відповідно до пункту 1.1.1 Контракту найменування Товару та кількість вказуються у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Контракту та на вимогу Покупця затверджується Продавцем. Кількість Товару: погодження кожної партії Товару здійснюється підписанням Специфікації до Контракту за ціною, яку Покупець заплатить у розмірі визначеному в Специфікації. Кількість поставки за Товар, визначена в Додаткових угодах, Специфікаціях та рахунках-фактурах є невід`ємною частиною цього Контракту.

Пункт 1.1.2 Контракту визначає, що показники якості Товару вказуються в Специфікації якості, яка є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до пунктів 1.2, - 1.4, цей Контракт є рамковим Контрактом.

Покупець в окремих Специфікаціях до цього Контракту зазначає: - найменування Товару; кількість Товару; умови та терміни поставки для кожної партії. Для кожної Специфікації застосовуються всі пункти цього Koнтракту.

Упаковка: оригінальні ПП брендовані пакети, вагою нетто 1,5кг, 10 пакетів у коробці, якщо інше не вказано в Специфікації. Biдхилення ваги нетто на момент остаточного прийому товару на складі Покупця не дозволяється.

Маркування українською та англійською мовами на кожному пакеті.

Відповідно до пункту 2.1 Контракту, ціна Товару остаточно визначається в Специфікації до цього Контракту. До вартості товару включено: вартість продукту, вартість упаковки, проведених експертиз, отримання сертифікатів та документів, підтверджувальних якість Товару, документів для митного оформлення товару на експорт. Пунктом 2.4 визначено, що загальна вартість Контракту складається з сум усіх Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно пунктів 3.1 - 3.4 Контракту терміни, порядки та якість кожної партії Товару вказуються у Специфікаціях до цього Контракту. Про готовність товару до відправлення Продавець повідомляє Покупця не менше ніж за 5 робочих днів. Умови поставки товарів та перехід ризиків від Продавця до Покупця вказуються окремо в кожній Специфікації згідно правил Інкотермс 2020. Відправником товару є Продавець. Отримувачем товару є Покупець. Країною призначення Товару є Україна.

Відповідно до пункту 4.1. Контракту сплата здійснюється Покупцем, банківським переказом у доларах США на рахунок Продавця, вказаний у розділі 11 цього контракту, згідно об`єму, ціни, вказаних у Специфікації, що є невід`ємною частиною Контракту на кожну поставку товару.

19.10.2024 на виконання умов вказаного Контракту сторонами погоджено Специфікацію №2.

Відповідно до вказаної Специфікації №2 від 19.10.2023 до Контракту №ІМР-18/04/2023 від 18.04.2024 а саме: пункту 1.1 сторони погодили, що Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених наданою Специфікацією, постачати та передавати у власність Покупцю харчові продукти (далі - Товар), а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати Товар. Згідно пункту 1.2. найменування Товару та Кількість: Імбир маринований рожевий категорії В, код УКТЗЕД 2001909700, китайського походження у розмірі 1550,00 (тисяча п`ятсот п`ятдесят) коробок, кожна коробка містить 10 пакетів по 1,5 кг (1 кг імбиру та 500 г маринаду) за ціною 5,05 доларів США за коробку, згідно до Специфікації якості №1, яка є невід`ємною частиною цього Контракту. Імбир маринований білий категорії В, код УКТЗЕД 2001909700, китайського походження у розмірі 1550,00 (тисяча п`ятсот п`ятдесят) коробок, кожна коробка містить 10 пакетів по 1,5 кг (1кг імбиру та 500 г маринаду) за ціною 6,85 доларів США за коробку, згідно до Специфікації якості №1, яка є невід`ємною частиною цього Контракту. Пункт 1.3 визначає, що умови поставки товару (Інкотермс 2020): FОВ Циндао, Китай. Пункт 1.4 визначає, що упаковка оригінальні ПП пакети з маркуванням українською та англійською мовами, вагою нетто 1.5 кг (вага продукту без урахування ваги пакета). Відхилення ваги нетто або кількості пакувань на момент остаточного прийому товару на складі Покупця не дозволяється. Згідно з п. 2.1 визначено, що Загальна вартість Товару, що підлягає поставці за цією Специфікацією, становить 18445,00 доларів США. Валюта Контракту долари США. Валюта платежу долари США. (п.2.2) Ціна за Товар (включаючи упаковку і маркування) встановлюється у доларах США та визначаються Сторонами згідно до FОВ Циндао, Китай за умовами поставки (Інкотермс 2020). (п.3.1) Продавець постачає Товар морським транспортом згідно до умов поставки FОВ Циндао, Китай (Інкотермс 2020). (п.3.2) Термін поставки першої партії Товару упродовж листопада 2023 року. Згідно з п. 5.1, 5.2 цієї Специфікації визначено, що Покупець сплачує 30% авансову сплату від загальної суми Контракту за Товар впродовж 5 (п`яти) робочих днів після підтвердження замовлення згідно до проформи інвойсу Балансова сплата за товар здійснюється згідно до інвойсу після отримання сканів вантажних документів за 3 дня до прибуття Товару у порт призначення. Часткова сплата дозволяється. Якщо Покупець не здійснив авансову сплату на рахунок Продавця, то дана Специфікація вважається неукладеною. Продавець у такому випадку не зобов`язаний відвантажувати Товар.

На виконання умов контракту компанія LAIWU VEGETABLES FRUITS AND PROVISIONS PROCESSING CO. LTD поставила ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» товар, а саме: Імбир маринований рожевий у розмірі 1550,00 коробок, кожна коробка містить 10 пакетів по 1,5 кг (1 кг імбиру та 500 г маринаду) за ціною 5,05 доларів США за коробку; Імбир маринований білий у розмірі 1550,00 (тисяча п`ятсот п`ятдесят) коробок, кожна коробка містить 10 пакетів по 1,5 кг (1кг імбиру та 500 г маринаду) за ціною 6,85 доларів США за коробку.

На виконання положень Специфікації позивач здійснив передоплату у розмірі 30% від загальної суми рахунку-проформи у розмірі 5533,50 доларів США, що підтверджується SWIFT платежем №б/н від 09.11.2023, в призначенні якого зазначено «PREPAYMENT FOR GINGER АСС. CONTRACТ IMP-18/04/2023 FROM 18.04.2023, PROFORMA INVOICE SMR23199 FROM 19.10.2023» (70: Remittance Information).

13.12.2023 Продавець виставив рахунок-фактуру (інвойс) №SMR23199 від 13.12.2023 відповідно до якого, загальна вартість товару становить 18445,00 доларів США.

Друга частина оплати від загальної суми рахунку-фактури здійснена у розмірі 12911,50 доларів США, що підтверджується SWIFT платежем №б/н від 27.02.2024, в призначенні якого зазначено «PREPAYMENT FOR GINGER АСС. CONTRACТ IMP18/04/2023 FROM 18.04.2023, INVOICE SMR23199 FROM 13.12.2023» (70: Remittance Information).

12.03.2024 з метою митного оформлення, ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» подало митну декларацію №24UA500500008612U0, в якій митна вартість товару була визначена за ціною контракту та склала 18445,00 USD за курсом валюти 38,68грн.(розділ 22,23,42 МД) (а.с.28).

В графі 31 МД №24UA500500008612U0 декларант визначив товар для митного оформлення, зокрема:

Імбир маринований рожевий у розмірі 1550,00 коробок, кожна коробка містить 10 пакетів по 1,5 кг (1 кг імбиру та 500 г маринаду) за ціною 5,05 доларів США за коробку; Імбир маринований білий у розмірі 1550,00 (тисяча п`ятсот п`ятдесят) коробок, кожна коробка містить 10 пакетів по 1,5 кг (1кг імбиру та 500 г маринаду) за ціною 6,85 долларів США за коробку.

Для підтвердження заявленої митної вартості, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України декларант ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» надав відповідні документи, а саме:

- Пакувальний лист №б/н від 30.05.2023;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №SMR23199 від 19.10.2023;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №SMR23199 від 13.12.2023;

- Коносамент №233926012 від 16.12.2023;

- Автотранспортна накладна №771246 від 06.03.2024;

- Автотранспортна накладна №771259 від 07.03.2024;

- Фітосанітарний сертифікат №223N43900005957002 від 07.12.2023;

- Сертифікат про походження товару №C237306639650872 від 14.12.2023;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н від 09.11.2023;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н від 27.02.2024;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №5653330243 від 20.02.2024;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №5653330244 від 20.02.2024;

- Виписка з бухгалтерської документації Видаткова накладна №509 від 06.09.2023;

- Виписка з бухгалтерської документації Податкова накладна №7 від 05.09.2023;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 18.10.2023;

- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №521 від 11.03.2024;

- Зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів №IMP18/04/2023 від 18.04.2023;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 18.04.2023;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 19.10.2023;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Quality specification №1 від 18.04.2023;

- Договір (контракт) про перевезення №UA00079352 від 01.09.2022

- Заява Non GMO №б/н від 17.12.2023;

- Інформація про позитивні результати контролю №11175017 від 11.03.2024;

- Health cert. 223N4390000595700 від 07.12.2023;

- Акт зважування MRKU9612504 від 09.03.2024;

- Акт зважування TEMU1512780 від 09.03.2024;

- Лист щодо торгівельної марки №б/н від 13.12.2023;

- Судове рішення 420/22091/23 від 02.11.2023;

- Копія митної декларації країни відправлення №439020230000024800 від 11.12.2023.

За результатами розгляду Митницею наведених вище документів, декларант отримав повідомлення, в якому містилася пропозиція надати для підтвердження митної вартості товару:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги виробника товару;

3) висновки про якісні характеристики товару, та/або інформація біржевих організацій про товар або сировину.

У відповідь на вимогу Митниці, ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» надало пояснення щодо виявлених, на думку митного органу, розбіжностей, в якому указало, що наразі надані усі документи та просило завершити митне оформлення за наданими документами.

15.03.2024 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару за №UA500500/2024/000181/2 за резервним методом (а.с.32).

У пункті 33 рішення міститься обґрунтування висновків про не підтвердження декларантом заявленої митної вартості товарів, за ціною контракту, а саме:

1) відповідно до підпункту в) пункту 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) (далі-Контракт) від 18.04.2023 № IMP-18/04/2023 до вартості товару включено вартість упаковки товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) копії платіжного документу (SWIFT) №б/н від 19.11.2023 та 27.02.2024 не можуть бути взяті до уваги у якості банківських платіжних документів ,що стосуються оцінюваного товару та підтверджувати факт оплати, оскільки згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII Про валюту і валютні операції, Положення про здійснення операції із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбаченні Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216.

Вважаючи протиправним рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Досліджуючи довід апеляції про законність та обґрунтованість прийнятих митним органом рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті, а також про те, що декларант не надав документів на спростовування виявлених розбіжностей, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 1 статті 52 Митного кодексу України встановлює, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .

Частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 Митного кодексу України унормовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Скаржник зазначає, що митну вартість товарів неможливо було визначити шляхом використання методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), оскільки надані декларантом документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Внаслідок ненадання декларантом, на вимогу митниці додаткових документів, зокрема, документів на підтвердження витрат таких складових митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з його пакуванням, митний орган обрав метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу рішення про коригування митної вартості дійшла таких висновків.

Для надання відповіді на питання чи входить вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, слід звернутися до змісту Контракту, укладеного ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» із компанією LAIWU MANHING VEGETABLES FRUITS AND PROVISIONS PROCESSING CO.,LTD.

Аналізуючи умови наведеного зовнішньоекономічного контракту, можна дійти висновку, що ціна товару включає в себе вартість пакування. Зокрема, про це, свідчить предмет цього контракту, зокрема пункт 2.1 Контракту №ІМР-18/04/2023, який визначає, що до вартості ціни включено, зокрема, вартість упаковки товару.

Отже, з наведеного вбачається, що витрати на упаковку вже включені постачальником у вартість товару, а тому їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Згідно положень пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, підлягає окремому документальному підтвердженню як складова митної вартості, лише у разі, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Крім того, з поданих документів вбачається, що постачання товару здійснювалось за процедурою ZZ00 (пункт37) (а.с.30).

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37, процедура митної декларації має бути зазначена ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Колегія судів погоджується із зауваженнями суду першої інстанції, що митний орган не довів понесення декларантом додаткових витрат на упаковку товару, а також включення цих витрат до митної вартості.

Аналогічний правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року по справі № 420/1709/19.

Наведене свідчить про те, що вказані доводи митного органу не впливають на митну вартість товару.

Стосовно твердження скаржника, що копії платіжного документу (SWIFT) №б/н від 19.11.2023 та 27.02.2024 не можуть бути взяті до уваги у якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджувати факт оплати, колегія суддів зазначає таке.

Так, згідно статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості товарів подаються, зокрема, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Згідно матеріалів справи, на підтвердження оплати за поставлений товар декларант надав митному органу SWIFT платежі (повідомлення) №б/н від 09.11.2023 та №б/н від 27.02.2024, відповідно до яких декларант сплатив на рахунок Продавця у загальному розмірі 18445,00 доларів США:

- №б/н від 09.11.2023 на суму 5533,50 доларів США (аванс 30%), призначення: «PREPAYMENT FOR GINGER АСС. CONTRACТ IMP-18/04/2023 FROM 18.04.2023, PROFORMA INVOICE SMR23199 FROM 19.10.2023» (70: Remittance Information);

- №б/н від 27.02.2024 на суму 12911,50 доларів США (балансова), призначення: «PREPAYMENT FOR GINGER АСС. CONTRACТ IMP-18/04/2023 FROM 18.04.2023, INVOICE SMR23199 FROM 13.12.2023» (70: Remittance Information).

Наведене свідчить, що оплата за поставку товару за інвойсом №SMR23199 від 13.12.2023 була здійснена в повному обсязі, суперечності у вартості товару, способі та об`ємі сплати не виявлені.

Відповідно до Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, загальні вимоги Національного банку України до платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах, визначає обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, вимоги щодо її оформлення; установлює порядок прийняття до виконання, порядок зарахування суми коштів за платіжною операцією в іноземній валюті або банківських металах та здійснення надавачами платіжних послуг заходів щодо арешту коштів в іноземній валюті та банківських металів на рахунках користувачів; установлює порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів в іноземній валюті або банківських металах.

У свою чергу, вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 № 258.

Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

У наданих позивачем платіжних документах SWIFT міститься посилання на контракт, зазначена дата операції, сума операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення, тощо.

При цьому, чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT повідомленні.

Тобто, надані платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1.Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року № 258.

Крім того, перерахунок коштів банком здійснюється після перевірки контракту і інвойсу. Банк має доступ до реєстру митних декларацій. У випадку сплати коштів і не завезення товару та не розмитнення, банк зупиняє розрахунки товариства з нерезидентами до погашення заборгованості.

Отже, всупереч доводам митного органу, платіжні документи, надані декларантом, оформлені належним чином та відсутність в них печаток та підписів відповідних посадових осіб банківської установи, що здійснювала платіж, відмітка цієї банківської установи про проведення банківської операції, обґрунтовується тим, що указане платіжне доручення подавалось через Міжнародну система грошових переказів SWIFT, систему електронних платежів АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, тоді як відповідні печатки та підписи на платіжному документі відповідно до Положення №216 проставляються лише у разі його подання не в електронному вигляді. При цьому, проставлення відбитку штампу банку та підпису посадової особи є обов`язком надавача платіжних послуг, а тому його недотримання не спричиняє недійсності платіжної інструкції, та не спростовує факт проведення переказу.

Вказаний висновок узгоджується з положеннями частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Зважаючи на вказане, порядок і умови здійснених платежів цілком відповідають умовам оплати вказаним у Контракті, Специфікації та інвойсі, а також містять всю необхідну інформацію для ототожнення здійснених платежів з поставкою товару за митною декларацією.

Тобто на час прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості декларант надавав усі наявні докази щодо способу (умов) оплати та шляхів її здійснення, будь яких суперечностей вказані документи не містять.

Отже, надані декларантом для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару, та підтверджують митну вартість товару, задекларовану у митній декларації.

Таким чином, слід констатувати, що доводи скаржника, які зазначені у рішенні про коригування митної вартості та відображені в апеляційній скарзі не є підставою для коригування митної вартості товару.

Твердження скаржника, що декларант не надав всі документи відповідно до частин 2-4 статті 53 Митного кодексу України, колегія суддів оцінює критично, оскільки скаржник жодним чином не конкретизує які саме документи не надані, та які саме розбіжності були виявлені.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно навів пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною 3 статті 53 МК України.

Такий підхід органу митного контролю суперечить нормам статті 53 КАС України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Водночас, за встановлених обставин, декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30.04.2020 у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, слід дійти висновку, що витребування документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів вважає, що скаржник не довів, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Слід також зазначити, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім аргументом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Досліджуючи обґрунтованість доводів митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 1 статті 55 Митного кодексу України визначає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу.

Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як мовилося вище, митна вартість товарів скоригована та визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу, що міститься в спеціалізованому програмно інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), Автоматизованій системі митного огляду (АСМО) «Інспектор».

Як пояснює митний орган в оскаржуваному рішенні, за вказаними джерелами інформації, рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення, а саме:

по товару № 1 0,595 дол. США/кг (МД від 01.01.2024 № UA100060/2024/200024), ніж заявлено декларантом 0,533 дол. США/кг.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів враховує, що Верховний Суду у постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19 зауважив на тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Резюмуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені статтею 53 МК України, які містили достовірні числові дані та підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, відповідно до вимог статті 58 МК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих декларантом документах не впливають на ціну товару.

Отож, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту, скаржник в апеляційній скарзі не навів.

Будь-яких інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР», суд апеляційної інстанцій не встановив.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо непідтвердження митної вартості товарів суперечать викладеним вище правовим нормам і фактично зводяться до незгоди із рішенням суду.

Отже, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції, що ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями: 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі за позовом адвоката Євстіфєєвої Ірини Василівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР», до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя О. В. Єщенко

Повне судове рішення складено 17.04.2025.