Постанова від 16.04.2025 по справі 320/29748/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/29748/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Терлецька О.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «САНБЕРС» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі по тексту - позивач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «САНБЕРС» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «САНБЕРС») в якому просило стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 8670,00 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року значений адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «САНБЕРС» (ЄДРПОУ 42195730) суму податкового боргу в розмірі 8 670,00 гривень.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до інформаційних баз даних ДПС за ТОВ «САНБЕРС» обліковується податковий борг по акцизному податку на суму 8670,00 грн.

Зазначена заборгованість по акцизному податку виникла в результаті несплати грошового зобов`язання визначеного контролюючим органом на підставі:

- податкового повідомлення-рішення №0000853203 від 21.11.2019 на суму 510,00 грн., яке було направлене рекомендованим листом засобами поштового зв`язку та повернулося на адресу контролюючого органу з відміткою про невручення (а.с.13);

- податкового повідомлення-рішення №0005673203 від 18.06.2020 на суму 8160,00 грн., яке було направлене рекомендованим листом засобами поштового зв`язку та повернулося на адресу контролюючого органу з відміткою про невручення (а.с.17).

Так, загальний податковий борг по акцизному податку становить 8 670,00 грн.

Також, з метою погашення податкового боргу, ГУ ДПС у Київській області сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу від 20.07.2020 №240597-54 (форма «Ю»), яку було направлене рекомендованим листом засобами поштового зв`язку та повернулася на адресу контролюючого органу з відміткою про невручення (а.с.20 на звороті).

Відповідно до ст. 42 ПК України, і вищезазначені податкові повідомлення-рішення і податкова вимога вважаються належним чином врученими ТОВ «САНБЕРС».

Проте, станом на момент подання позову, зазначена заборгованість ТОВ «САНБЕРС» у добровільному порядку не сплачена, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом підтверджено належними доказами наявність у ТОВ «САНБЕРС» податкового боргу, та дотримано законодавчо встановлену процедуру стягнення податкового боргу.

Проте, відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення зазначеного вище боргу виключно з рахунків платника податків у банках, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом не подано ніяких відомостей щодо належної ідентифікації, а саме: таких рахунків та їх належності відповідачу.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надає суду ніяких пояснень щодо неможливості стягнення заборгованості за рахунок іншого належного відповідачу майна, що може свідчити про неналежне виконання позивачем управлінських повноважень щодо стягнення заборгованості.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції надає правову оцінку спірним правовідносинам та переглядає рішення суду першої інстанції тільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач не є апелянтом по справі.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.266.1.1, п.266.1, ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової або нежитлової нерухомості.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з положеннями пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 56.1 статті 56 ПК України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «САНБЕРС» не подано належних доказів оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку, на підставі яких контролюючим органом сформовано податковий борг в розмірі 8 670,00 грн., у зв`язку з чим нараховане на підставі них грошове зобов`язання є узгодженим.

З огляду на узгодженість грошового зобов`язання, податковий борг підлягає стягненню з ТОВ «САНБЕРС».

Щодо висновків про відмову стягнути вказаний податковий борг виключно з рахунків платника податків у банках, судом першої інстанції зазначено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області не подано ніяких відомостей щодо належної ідентифікації, а саме: таких рахунків та їх належності ТОВ «САНБЕРС».

Зазначені висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки до позовної позивачем було додано дані про рахунки платника податків, станом на 03.04.2023 року, які містять код платника, назву, дані по банківським рахункам, які помилково не взято до уваги судом першої інстанції (а.с.5).

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що податковим органом не надано суду ніяких пояснень щодо неможливості стягнення заборгованості за рахунок іншого належного відповідачу майна, що може свідчити про неналежне виконання позивачем управлінських повноважень щодо стягнення заборгованості, з огляду на наступне.

Так, правовими положеннями п. 20.1.34 ст. 20 ПК України (в редакції чинній станом на момент подачі позовної заяви, тобто 20.03.2023) передбачено право контролюючих органів, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Окрім того, п. 95.3 ст. 95 ПК України регламентовано, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вище зазначені правові положення, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 8670,00 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а позов задоволенню в повному обсязі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Підстави для стягнення судових витрат відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області - задовольнити повністю.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Ухвалити нову постанову у вказаній частині, якою задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САНБЕРС» (ЄДРПОУ 42195730) до Державного бюджету податковий борг в розмірі 8 670,00 грн. (вісім тисяч шістсот сімдесят грн.) шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено 16.04.2025 року