Ухвала

від 16.04.2025 по справі 120/3224/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

Справа № 120/3224/22

16 квітня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.

перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійний фонд України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року залишено без руху. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку, а також подати до суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цей же строк.

До Сьомого апеляційного адміністративного надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року відмовлено. Визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року залишено без руху. Запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

07 квітня 2025 року до Сьомого апеляційного адміністративного надійшло клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження.

За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з ч. 3 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Стосовно обґрунтувань поважності пропуску строку зазначених скаржником слід вказати наступне.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.

Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження є лише такі обставини, які об`єктивно непереборні, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року).

Колегія суддів зауважує, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Частиною першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно на висновків Верховного Суду викладених у постанові від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 КАС України, не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.

Колегія суддів у вищевказаній постанові вважала за доцільне звернути увагу й на те, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2022 про повернення поданої вперше апеляційної скарги на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року набрала законної сили та не є скасованою.

Про обізнаність позивача про наявність ухвали про повернення поданої вперше апеляційної скарги свідчить і те, що позивач реалізував своє право звернення з повторною апеляційною скаргою. В іншому ж випадку, позивач не мав потреби звертатися з повторною апеляційною скаргою, оскільки був переконаний, що така скарга вже перебуває на розгляді у Сьомому апеляційному адміністративному суді.

Колегія суддів вважає за необхідне застосувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21, у якій сформував позицію, відповідно до якої строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

До того ж, Верховний Суд у цій же постанові дійшов висновку про те, що невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Отже, застосовуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21, у даних правовідносинах, колегія суддів узагальнює, що ключовим питанням під час поновлення процесуального строку для звернення з апеляційною скаргою у даній справі, є встановлення обставин щодо дотримання позивачем строку при зверненні зі скаргою вперше, обґрунтованості інтервалів часу між постановленням Сьомим апеляційним адміністративним судом ухвали від 25 травня 2022 року повернення апеляційної скарги і повторним зверненням з апеляційною скаргою, а також усунення позивачем процесуальних перешкод, які стали підставою для повернення судом такої скарги.

Судом встановлено, що матеріали справи належним чином підтверджують дотримання позивачем процесуального строку при зверненні з апеляційною скаргою вперше.

Надаючи оцінку обставинам пропуску строку в інтервалі між поверненням вперше поданої апеляційної скарги та повторним зверненням з апеляційною скаргою, колегія суддів дійшла висновку, що такі підстави є неповажними, з огляду на таке.

Так, матеріали справи містять докази направлення копії ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2022 року на поштову адресу представника позивача, вказану ним у позовній заяві і апеляційній скарзі.

Також матеріали справи містять докази направлення копії ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2022 року на адресу електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказану ним у позовній заяві і апеляційній скарзі.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи позивача про відсутність з його боку процесуальної бездіяльності у зв`язку з фактичним неотриманням копії ухвали суду, враховуючи, що втретє з апеляційною скаргою він звернувся лише 02.01.2025 року.

Ані втретє подана апеляційна скарга, ані заяви про поновлення строку не містять доводів, що перешкоджали позивачеві звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про отримання копії ухвали від 18.07.2022 року нарочно. До того ж, позивач не доводить обставин, що перешкоджали отримати йому копію ухвали засобами електронного зв`язку. Колегія суддів вважає, що в даному випадку зазначення позивачем електронної пошти в офіційних документах, поданих ним до суду, має ознаки процесуальної маніпуляції, з метою отримання подальшої процесуальної вигоди.

Колегія суддів звертає увагу й на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 28 червня 2023 року у справі №757/48467/21, згідно з якими якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі №947/26777/19 (провадження №61-9161св22), від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18 (провадження №61-8101св22), від 30 січня 2022 року у справі №759/14068/19 (провадження №61-8505св22), від 30 листопада 2022 року у справі №725/486/22 (провадження №61-7107 св22), від 28 лютого 2025 року у спарві №120/379/21-а.

На думку колегії суддів, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами, що кореспондується із приписами статті 44 КАС України.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належним їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зокрема, у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 41 рішення, заява №3236/03) Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2021 року у справі №200/14688/19-а.

Подібної позиції також дотримується й Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 09 лютого 2022 року у справі №9901/480/19 суд зазначив, що при поновленні пропущеного процесуального строку на вчиненні певної процесуальної дії, суд повинен враховувати, що на позивача як ініціатора судового розгляду покладається обов`язок цікавитися перебігом розгляду його справи з метою, зокрема, належного користування своїми процесуальними правами.

Така позиція кореспондує висновку Європейського суду з прав людини у рішенні від 16 лютого 2017 року у справі «Karakutsya v. Ukraine» (заява № 18986/06, п. 53) право на справедливий розгляд передбачає право отримувати належне повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляція може бути подана протягом визначеного терміну ( Zavodnik v. Slovenia, № 53723/13, п. 71-72); водночас пункт 1 статті 6 Конвенції не передбачає конкретної форми вручення документів («Богонос проти рф», № 68798/01 та «Shytik проти України» № 2911/03); зацікавлена сторона зобов`язана проявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів для ознайомлення з розглядом провадження (Теушлер проти Німеччини, № 47636/99; Сухорубченко проти рф, № 69315/01; Gurzhyy v. Ukraine, № 326/03).

Тобто, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не проявляв належної зацікавленості протягом значного проміжку часу у подальшому оскарженні ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року, після постановлення Сьомим апеляційним адміністративним судом ухвали від 18 липня 2022 року про повернення його апеляційної скарги, а отже й про відсутність підстав для визнання поважними підстави пропуску строку.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року.

Згідно з ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів не вбачає наявності поважних причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року, а тому у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року.

2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійний фонд України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

4. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.