Рішення

від 14.04.2025 по справі 524/2757/24

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/2757/24

Провадження №2/524/149/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участю: - секретаря судового засідання Ткаченко Я.С., - позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , - відповідача ОСОБА_3 , - представника третіх осіб - органу опіки та піклування - виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Бойченко О.С., розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, в якому просив позбавити відповідача батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що перебував у шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17.11.2021 року. Від шлюбу сторони у справі мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий після розірвання шлюбу залишився проживати з відповідачем. З початком війни відповідач виїхала за кордон та повідомила його, що не має можливості виховувати сина, оскільки не витримує його підліткові проблеми.

Ухвалою судді від 08 квітня 2024 року відкрито провадження по справі, постановлено проводити розгляд справи в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 26 серпня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, які були зазначені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 з позовом погодилася і пояснила, що з серпня 2022 року постійно проживає у Німеччині, з сином не спілкується, матеріальної допомоги не надає, вихованням сина не займається, та не бажає взагалі опікуватися сином.

Представник третіх осіб - органу опіки та піклування - виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Бойченко О.С. підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та заявлений позов, посилаючись на факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не прибув, подав заяву про здійснення розгляду справи за відсутності представника ТЦК, щодо суті розгляду справи не визначився, покладався на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін у справі, пояснення представників позивача та третіх осіб, свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п. 2, 4 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 вересня 2006 року, який було розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17.11.2021 року.

Сторони у справі від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий після розірвання шлюбу залишився проживати з відповідачем.

Після повномасштабного вторгнення на територію України військ іноземної країни відповідач з сином у березні 2022 року виїхала до ФРН, звідки повернулися до України у місто Кременчук у серпні 2022 року.

З цього часу син сторін у справі залишився проживати з позивачем.

Відповідач пізніше виїхала знову за межі України, фактично проживає у ФРН, періодично відвідує Україну.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30.03.2023 року, яке набрало законної сили, змінено раніше визначене місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Станом на день розгляду справи неповнолітній син сторін у справі постійно проживає з позивачем у справі, перебуває на його утриманні.

Позивач постійно здійснює свої батьківські обов`язки по вихованню сина, його розвитку, утриманню, забезпечення належних умов життєдіяльності, навчання, заходів фізичного та духовного розвитку сина.

Крім того судом встановлено, що позивач не вчиняв будь-які дії по створенню відповідачу та/або сину у спілкуванні матері та дитини.

Відповідач участі у вихованні свого неповнолітнього сина не приймає, матеріального утримання не надає, не цікавиться його життям та здоров`ям, розвитком та навчанням, не проявляє до нього почуття любові та турботи, не займається його розвитком, не підтримує з ним жодних стосунків та не проявляє зацікавленості щодо виконання своїх батьківських прав, ставиться до них безвідповідально, не має бажання взагалі у будь-який спосіб та формі спілкуватися з сином та спільно жити з сином як на території України, так і за її межами, житловими умовами забезпечити не може та не бажає його матеріально утримувати.

За період термінів короткотривалих візитів з повернення до України відповідач не вживала заходів до спілкування з сином.

Вказані обставини та факти постали з пояснень сторін у справі, свідчень допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та неповнолітнього свідка ОСОБА_4 , котрий надав свідчення у судовому засіданні у присутності представника органу опіки та піклування.

Відповідно до ч.1 ст. 165 Сімейного Кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК; ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох із урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача стосовно сина ОСОБА_8 було розглянуто 03 липня 2024 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

18 липня 2024 р. виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування надав висновок, який було затверджено рішенням за № 1676 від зазначеної дати, щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Вирішуючи даний спір, суд враховує висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки в Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах; чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та ті, на яких ґрунтується висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, які не були оспорені та спростовані відповідачем та/або іншими особами, у тому числі залученими до участі у справі третіми особами, шляхом подання належних і допустимих доказів, суд вважає такий висновок органу опіки та піклування достатньо обґрунтованим та таким, що містить в собі переконливі аргументи, які вказують на те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд звертає увагу на те, що сторони у справі не заявили вимоги про відшкодування будь-яких судових витрат.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 7, 141, 150 - 155, 159, 164, 165 Сімейного Кодексу України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 197 - 200, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп: НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Треті особи: - орган опіки та піклування - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ: 04057287, Полтавська область, м.Кременчук, пл.Перемоги, буд. № 2; - Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ: 40252207, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Квітки Цісик, буд. № 38; - ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення буде виготовлено 18 квітня 2025 року.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня виготовлення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя: