Орджонікідзевський районний суд м.харкова
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяСуддя ОСОБА_1
Справа № 644/1447/25
Провадження № 1-кп/644/527/25
17.04.2025
ВИРОК
Іменем України
17 квітня 2025 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залісудових засідань№ 4приміщення Орджонікідзевськогорайонного судум.Харкова кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221180000115 від 23.01.2025 стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гостів Тлумачського району Івано-Франківської області, громадянина України, з повною середньою загальною освітою, офіційно непрацевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ВСТАНОВИВ:
I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
22.01.2025 в першій половині дня, близько 10 годин ранку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в приміщенні аптеки ТОВ «Астарта», що розташована за адресою: м. Харків, проспект Архітектора Альошина, 8 (супермаркет «Клас») побачив стоячу на касі раніше йому не знайому потерпілу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка здійснювала покупку, після чого, поклавши оплачені товари до своєї сумки, вона розвернулася та направилася до виходу з приміщення аптеки, при цьому залишивши на столі біля вікна обслуговування свій мобільний телефон марки «Samsung G 991 B Galaxy S21 5 G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , у чохлі-книжечці чорного кольору. В цей час у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення цього майна.
Реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у приміщенні аптеки, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, керуючись корисливим мотивом, з метою збагачення за рахунок інших осіб, достовірно знаючи, що його злочинні дії залишаться не поміченими сторонніми особами, скориставшись тим, що потерпіла покинула приміщення аптеки, тим самим залишила свій мобільний телефон без нагляду, а інших будь-яких осіб поруч не було, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 шляхом вільного доступу, таємно, викрав майно, яке належить потерпілій ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung G 991 B Galaxy S21 5 G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартість якого становить 16 972 грн 56 коп. Після чого, ОСОБА_4 сховав в кишеню своєї куртки викрадений мобільний телефон та з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, обернувши його на свою користь, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Отже, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
1.1.Правова позиція сторони обвинувачення.
Правова позиція сторони обвинувачена відображена в обвинувальному акті, з огляду на який прокурор зазначив, що визнання винуватості ОСОБА_4 у повному обсязі та надання стороною обвинувачення доказів, які досліджені судом та є достатніми для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності дають підстави обґрунтовано визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
1.2.Позиція потерпілої
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи потерпілою особою, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221180000115 від 23.01.2025, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтримала обвинувачення у повному обсязі, за власним бажанням відмовилась від подання цивільного позову та не заперечувала проти розгляду кримінального провадження згідно положень ч. 3 ст. 349 КК України, як в підготовчому засіданні, так і під час розгляду справи по суті, зокрема й просила здійснювати розгляд справи без її участі, що підтверджується відповідною заявою ОСОБА_5 (а.с. 16). Крім цього, ОСОБА_5 , у своїй заяві зазначила, що їй роз`яснено наслідки розгляду кримінального № 12025221180000115 від 23.01.2025 за ч. 3ст. 349 КПК України.
1.3. Позиція обвинуваченого
Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінального правопорушення повністю визнав, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, не оспорюючи фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті та висновку експертного дослідження. Свої дії ОСОБА_4 піддав критичній оцінці, у скоєному щиро розкаявся, висловив сором. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, запевнив суд, що правильно розуміє зміст цих обставин, погоджується з кваліфікацією його діянь, визнає обставини встановлені стороною обвинувачення, також розуміє, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.
II.Статті (частинистатті)закону Українипро кримінальнувідповідальність,що передбачаєвідповідальність закримінальне правопорушення,винним увчиненні якоговизнається обвинувачений.
За наведенихвище обставин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями скоїв кримінальне правопорушення - злочин, яке суд кваліфікує за ч. 4 ст.185КК України як у таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
III.Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 16 вересня 2024 року (справа 444/870/22, провадження № 51- 2989 кмо 23) зазначила, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3ст. 349 КПКмає право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1ст. 91 КПК.
На підставі ч. 3ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз`яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку
Беручи до уваги те, що обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, не піддававсумніву обставини,викладені вобвинувальному акті,правильно розумієзміст цихобставин,що усуду невикликало сумнівіву добровільностійого позиції,тому суд,за згодою ОСОБА_4 , з`ясувавши думку прокурора, враховуючи заяву потерпілої ОСОБА_5 , відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Заразом, суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_4 зміст цих обставин, чи не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, роз`яснив обвинуваченому, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку згідно з ч. 3ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 349 КПК України у зв`язку із надходженням відповідного клопотання від сторони обвинувачення про недоцільність дослідженнядоказів щодотих обставинкримінального провадження,які нікимне оспорюються укримінальному провадженні,надання тотожноїзаяви збоку потерпілої ОСОБА_5 ,а такожбеззастережним підтриманнямобвинуваченим клопотанняпро недоцільнимдослідження доказівпо справі,щодо тихобставин,які нікимз учасниківпроцесу неоспорюються,керуючись імперативноювимогою щододотримання принципівзмагальності тадиспозитивності,суд дійшоввисновку,що незважаючина повневизнання обвинуваченимсвоєї виниза ч.4ст.185КК України,з урахуваннямтяжкості інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення,санкція частинистатті якоїпередбачає відп`яти довосьми роківпозбавлення волі,суд визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів та установив такий порядок їх дослідження, визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до якого у судовому засіданні допитано обвинуваченого, оголошено та досліджено надані стороною обвинувачення письмові докази, зокрема висновок судового експертного дослідження, документи, що характеризують особу обвинуваченого, заходи забезпечення кримінального провадження, надані стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Допитаний усудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю визнав та надав суду такі покази.
Так, 22.01.2025 близько 10 години 00 хвилин перебуваючи біля супермаркету «Клас» за адресою: м. Харків, пр-т Архітектора Альошина, б. 8, зайшов до приміщення аптеки, щоб придбати собі ліки, які замовляв через інтернет. Зайшовши до аптеки, побачив, що на стойці біля вікна обслуговування клієнтів лежить мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S21», в чохлі-книжечці чорного кольору, оскільки в приміщенні аптеки нікого з людей не було (ні покупців, ні продавця), вирішив забрати із собою цей телефон для подальшого користування ним, взявши в руки телефон, поклав його собі у кишеню куртки, після чого покинув приміщення аптеки, направився у відділення супермаркету «Клас», після чого попрямував до свого місця мешкання. Будучи вдома, оглянув телефон, він був без пошкоджень, у новому стані. Сім-картки, які були в телефоні вийняв та кудись подів, після цього телефон сів. Цей телефон перебував удома до 05.02.2025, поки не приїхали працівники поліції.
Обвинувачений визнав, що розумів, що його дії направлені на таємне викрадення чужого майна, заразом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, ОСОБА_4 , все ж сховав в кишеню своєї куртки викрадений мобільний телефон та з місця скоєння кримінального правопорушення зник, але не врахував відповідальність за вказані злочинні дії.
Суд дійшов переконання, що показання обвинуваченого не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, розповідь якого характеризується структурованістю, хронологією та не викликає сумнівів про відповідність дійсності.
Крім показань обвинуваченого, вина ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується такими оголошеними та дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами наданими стороною обвинувачення, зокрема:
1. висновком експертом судової товарознавчої експертизи № 241 від 27.01.2025, згідно якого ринкова вартість викраденого майна на момент скоєння злочину, тобто станом на 22.01.2025, мобільного телефону марки «Samsung G 991 B Galaxy S21 5 G», 2021 року, пам`ять 8/128 GВ, колір: Phantom Grey. S/N: R5CT12P7TFT, у справному стані, без механічних пошкоджень, був придбаний в новому стані в інтернет магазині 04.01.2025 складає 16972 грн 56 коп (а.с. 33-39);
2. постановою про визнання речовими доказами від 05.02.2025, а саме CD-R диск з відеозаписом з камери відеоспостереження, що розташована в приміщення аптеки ТОВ «Астарта» за адресою: м. Харків, пр-т Архітекторів Альошина, б. 8 (супермаркет «Клас») (а.с. 41);
3. додаток до протоколу огляду предметів CD-R диск з відеофайлом (а.с. 50);
4. постановою про визнання речовими доказами від 05.02.2025, а саме мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S21», S/N: НОМЕР_3 , IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 (а.с. 40);
5. ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.02.2025 про накладення арешту мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S21», S/N: НОМЕР_3 , IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , що належить потерпілій ОСОБА_5 та був добровільно виданий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 43);
6. копією паспорта серії НОМЕР_4 , з якого вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 44-45);
7. пенсійним посвідченням серії НОМЕР_5 від 21.06.2012, з якого вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком (а.с. 46);
8. довідкою № 677 від 06.02.2025 КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР, згідно з якою ОСОБА_4 на обліку у лікаря психіатра не перебуває (а.с. 48);
9. довідкою № 1123 від 06.02.2025 КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» з якої вбачається, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога не перебуває (а.с. 47);
10. вимогою, щодо відомостей про судимості, згідно з якою вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до кримінальної відповідальності не притягався (а.с. 49);
11. розпискою ОСОБА_5 про отримання від слідчого мобільного телефону марки «Samsung Galaxy S21», S/N: НОМЕР_3 , IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 на відповідальне зберігання (а.с. 31).
Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та підсудного, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбаченихКПК України, зважаючи на позицію учасників судового провадження щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, надано та досліджено не було.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування уКПК України, зібрані відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Суд визнає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його вини, зокрема, як і досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого.
Порушень вимогст.87 КПК Українине установлено, отже зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, де Європейський Суд наголошує про те, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
Отже, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні злочину, не оспорює фактичні обставини справи та правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого за ч. 4 ст.185 КК України.
Суд дійшов переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце в умовах воєнного стану, оскільки Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України 24лютого 2022року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово було продовжено, зокрема й з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента№ 26/2025 від 14.01.2025, тобто до 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року. Так, в приміщенні аптеки ТОВ «Астарта», що розташована за адресою: м. Харків, проспект Архітектора Альошина, 8 (супермаркет «Клас»), а вчинене обвинуваченим кримінальних правопорушень вірно кваліфіковано за ч. 4 ст.185 КК України, оскільки ОСОБА_4 22.01.2025 близько 10 годин ранку перебуваючи за місцем скоєння злочину, усвідомлював, що шляхом вільного доступу, умисно таємно, викрав майно, яке належить потерпілій ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung G 991 B Galaxy S21 5 G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартість якого становить 16 972 грн 56 коп.
Після чого, ОСОБА_4 сховав в кишеню своєї куртки викрадений мобільний телефон та з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, обернувши його на свою користь, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Враховуючи викладене вище, суд вважає винним обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, за яке до нього необхідно застосувати покарання передбачене санкцією відповідної статті КК України.
IV.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, мотиви призначення
покарання
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у з`ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статтіКК Україниміститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Судом враховано, що ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, зокрема: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану..
Суд зважає, що у рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
Вивченням особи обвинуваченого, судом установлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Гостів Тлумачського району Івано-Франківської області, є громадянином України, має постійне місце реєстрації на території України з 08.09.2020, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 (а.с. 44-45), має повну загальну середню освіту, наразі офіційно непрацевлаштований, є пенсіонером (а.с. 46), неодружений (зі слів вдівець), фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (на підставі рішення 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про перейменування об`єктів топоніміки міста Харкова» від 20.11.2015 № 12/15 вулицю перейменовано « ОСОБА_6 »), раніше не судимий (а.с.49). Підсудний на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с.47, 48).
Суд враховує, що під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують відповідно до положень ст.66,67 КК України, що відповідає правовій позиції викладеній у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з якої вбачається, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до обвинувального акту від 14.02.2025, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття (а.с. 3). Так, частиною шостоюст. 368 КПК Українивизначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27.11.2019 (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Під час судових слухань справи ОСОБА_4 беззаперечно та дійсно визнав свою вину за тих обставин, які ставляться йому в провину, усвідомлюючи усю тяжкість скоєного, вільно та без утаювання розкривав суду усі відомі йому обставини вчиненого діяння, неодноразово засуджував свою поведінку, надаючи їй відверту негативну оцінку, неодноразово виражав щирий сором з приводу цього та осуд своєї поведінки.
Суд зауважує, що безпосередньо сприймаючи під час судових засідань пояснення, показання, поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , дійшов переконання, що підсудний дійсно виражає глибокі переживання щодо того, що сталося, соромлячись діяння, яке скоїв, неохоче, але розкриває деталі скоєного задля забезпечення сприяння установлення усіх обставин що мають значення для справи, щиро засуджує свою кримінально карану поведінку, що може свідчити про позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь соціальної небезпечності підсудного, який виражає повну готовність нести кримінальну відповідальність та прийняте будь-яке покарання призначене судом.
Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, що відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 30.10.2018у справі№559/1037/16-к та від 20.04.2021 у справі № 457/529/20.
Відповідно до обвинувального акта від 14.02.2025, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 у ході досудового розслідування не встановлено (а.с. 3).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд також враховує вимоги ч.2ст. 61 Конституції Українипро те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2ст. 50 Кримінального кодексу Українипокарання має на меті не тільки кару, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Під час визначення судом виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його поведінку як під час скоєння правопорушень, так і після цього, пом`якшуючі обставини, суд дійшов переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`яти років, заразом суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування призначеного покарання та доцільність застосування до нього положень ст. 75 КК України і звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали кримінального провадження в сукупності із позиціями сторони обвинувачення прокурора, та позицію підсудного, відсутність цивільного позову, обставини вчинення кримінального правопорушення, його характер та спосіб, а також обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, із урахуванням особи обвинуваченого, його поведінки під час та після вчиненого, суд дійшов висновку про застосування до ОСОБА_4 звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, оскільки вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч.1ст. 76 КК України.
Суд врахував та бере до уваги, що положення ст. 75 КК підлягають застосуванню з урахуванням можливості досягнення цілей, визначених в ст. 50 вказаного Кодексу, зокрема, виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого відбулись такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів. Виправлення засудженого, яке виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності і поваги до положень закону, в тому числі і кримінального, досягається таким впливом на свідомість особи, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення.
Отже, саме це покарання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, з урахуванням позицій учасників справи та обмежень визначених ч. 3 ст. 349 КПК України, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
Суд дійшов переконання, що зазначене покарання відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину». Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
V.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
Цивільний позов під час досудового розслідування у кримінальному провадженні потерпілим заявлено не було (а.с. 4).
VI.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні (а.с. 4).
Викривач у кримінальному провадженні відсутній, винагорода викривачу не пропонувалась (а.с. 4).
Витрати, пов`язані із проведенням експертиз у кримінальному провадженні відсутні (а.с. 4).
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у межах кримінального провадження № 12025221180000115 від 23.01.2025 не застосовувався, а суд не вбачає підстав для його обрання та застосування.
На вимогу положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту.
Отже, арешт накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.02.2025 (а.с. 42) на речові докази, зокрема мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S21», S/N: НОМЕР_3 , IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , що належить потерпілій ОСОБА_5 скасувати, після набрання вироком законної сили.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити,що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
Отже, суд дійшов висновку, що питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. 100, 122, 124, 174, 331, 337, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 КПК України,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст.75КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
Відповідно до вимог ст.76КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.02.2025 на речові докази скасувати, після набрання вироком законної сили.
Речові докази у кримінальному провадженні № 12025221180000115 від 23.01.2025, після набрання вироком законної сили:
1.Повернути за належністю власниці:
1.1. мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S21», S/N: НОМЕР_3 , IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , переданий 13.02.2025 на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 залишити у володінні ОСОБА_5 .
2.Зберігати в матеріалах судової справи № 644/1447/25 CD-R диск з відеозаписом з камери відеоспостереження, що розташована в приміщення аптеки ТОВ «Астарта» за адресою: м. Харків, пр-т Архітекторів Альошина, б. 8 (супермаркет «Клас»).
Надані суду матеріали кримінального провадження № 12025221180000115 від 23.01.2025 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі № 644/1447/25.
Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Орджонікідзевський районний м. Харкова, протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 у той же строк з моменту вручення йому копії, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.
Прокурору та обвинуваченому повний текст вироку вручається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч.15 ст. 615 КПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя ОСОБА_1
Суд | Орджонікідзевський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 17.04.2025 |
Оприлюднено | 21.04.2025 |
Номер документу | 126711598 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти власності Крадіжка |
Кримінальне
Орджонікідзевський районний суд м.Харкова
Паляничко Д. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні