Рішення

від 17.04.2025 по справі 753/14285/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14285/24

провадження № 2/753/1906/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Богун В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Дарницького районного міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія.» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду за позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія.» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.03.2024 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась о 16 год. 30 хв. по Бориспільському шосе, 18 у м. Києві з вини відповідача ОСОБА_2 , був пошкоджений автомобіль «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , була застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія.».

Розмір страхового відшкодування потерпілому за вирахуванням франшизи у розмірі 3 200,00 грн., становить 156 800,00 грн.

Разом з тим, судовим експертом Абрамкіним Б.П. проведено дослідження вартості матеріальних збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.03.2024 року, про що складено висновок № 2133 від 30.04.2024 року, у відповідності до якого ринкова вартість транспортного засобу «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 на дату оцінки становить 739 935,95 грн., а вартість відновлювального ремонту внаслідок ДТП становить 844 217,04 грн., вартість матеріального збитку складає 739 935,95 грн.

Таким чином, вартість ремонту перевищує вартість самого транспортного засобу, а витрати, які має понести позивач, значно перевищують суму, яка була узгоджена із страховиком, у якості страхового відшкодування.

Оскільки вина відповідача у ДТП встановлена судом, а страхові відшкодування не в повній мірі покрили понесені позивачем витрати, вважає, що саме з відповідача підлягає стягнення різниці між отриманими страховими виплатами та реальними витратами у розмірі 583 135,95 грн.

З огляду на викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 583 135,95 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди та судові витрати у розмірі 25 831,36 грн. (а.с. 1-97).

Ухвалою суду від 10.09.2024 року було відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження у справі (а.с. 100).

27.09.2024 року від представника третьої особи ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія.» надійшла заява, в якій він зазначив, що цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу «RENAULT», д.р.н. НОМЕР_3 на дату скоєння ДТП було застраховано в ПрАТ «УТСК» за Полісом ОСЦПВВНТЗ серії AP-6948285 від 23 липня 2023 р. з періодом дії з 23.07.2023 року по 22.07.2024 року, страхувальником є ОСОБА_3 . Відповідно до п. 4 Полісу серії AP-6948285, страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 160 000,00 грн. Розмір обов`язкової франшизи (на яку відповідно до ст. 12 спеціалізованого Закону зменшується страхове відшкодування), згідно п. 5 Полісу № AP-6948285 складає 3 200,00 грн. Таким чином, ліміт відповідальності страховика, в даному випадку становить 156 800,00 грн. Разом з тим, зазначив, що ПрАТ «УТСК» в повному обсязі виконало свої зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії AP-6948285, й сплатило страхове відшкодування на користь Позивача у відповідності та з врахуванням вимог спеціалізованого Закону, у визначеному Законом ліміті - у розмірі 156 800 грн. 00 коп. (а.с. 103-125).

Ухвалою суду від 03.02.2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті (а.с. 154).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Богун В.М. підтримав позов з підстав викладених у ньому та просив задовольнити.

Відповідач, належним чином, у відповідності до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву не подав, викликався до суду судовою повісткою за адресою реєстрації, конверт повернувся до суду без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідачка повідомлялась про дату, час і місце судового розгляду, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Представник третьої особи ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія.» повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, зокрема шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету засобами ЄСІТС, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, ухваливши заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223, ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

21.03.2024 року о 16 год. 30 хв. по Бориспільському шосе, 18 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось зіткнення транспортних засобів - "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_4 який належить позивачу ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_4 та "Renault Master" д.н.з. НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_3 під керуванням відповідача ОСОБА_2 . Внаслідок цього автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а громадянин ОСОБА_4 - тілесні ушкодження, чим порушив підпункт «б» п. 2.3, п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідача ОСОБА_2 , який у порушення вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху України не дотримався безпечної дистанції між автомобілями та у порушення вимоги п. 2.3. б Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху буд зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Вина відповідача встановлена постановою Дарницького районного суду міста Києва від 25.04.2024 року у справі №753/7673/24 (провадження №3/753/3052/24), якою відповідача притягнуто до адміністративною відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 95-96).

Відповідно до ч.3, ч. 6 ст. 82 ЦПК України зазначена постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набрала законної сили та є обов`язковою для суду при розгляді цієї справи про правові наслідки дій відповідача в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони відповідачем.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений належний позивачу на праві власності автомобіль "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_4 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_6 , виданим ТСЦ 7341 від 13.04.2019 року (а.с. 16-17).

Власник транспортного засобу "Renault Master" д.н.з. НОМЕР_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застрахував цивільну відповідальність, уклавши договір страхування цивільної відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія.», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР 6948285 (а.с. 15). Строк дії договору - з 23.07.2023 року по 22.07.2024 року.

Згідно страхового полісу № АР 6948285, страхова сума за шкоду, заподіяну майну, визначена в розмірі 160 000,00 грн., розмір франшизи 3 200,00 грн.

21.03.2024 року ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія.» із повідомленням щодо події (ОСЦПВ) (а.с. 14) та 22.03.2024 року із заявою про отримання страхового відшкодування (а.с. 13).

ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія.» прийняло рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 грн.

14.05.2024 року між ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія.» та ОСОБА_1 , як потерпілим у ДТП, укладено угоду про узгодження страхового відшкодування, у відповідності до п. 1 якої сторони домовились врегулювати збиток за наслідками ДТП, яка мала місце 21.03.2024 року, та внаслідок якої спричинено збитки власнику транспортного засобу "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_4 у розмірі 156 800,00 грн. (а.с. 12).

ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія.» перерахувала на рахунок ОСОБА_1 156 800,00 грн., про що свідчать: платіжна інструкція №7190 від 08.07.2024 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 110); платіжна інструкція №7150 від 05.07.2024 року на суму 6 800,00 грн. (а.с. 111); платіжна інструкція №7117 від 04.07.2024 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 112), платіжна інструкція №7069 від 03.07.2024 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 113); платіжна інструкція №7022 від 02.07.2024 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 114); платіжна інструкція №6975 від 01.07.2024 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 115); платіжна інструкція № 6939 від 28.06.2024 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 116); платіжна інструкція № 6727 від 21.06.2024 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 117); платіжна інструкція № 6670 від 20.06.2024 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 118); платіжна інструкція №6623 від 19.06.2024 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 119); платіжна інструкція № 6565 від 18.06.2024 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 120), платіжна інструкція № 6472 від 14.06.2024 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 121); платіжна інструкція № 6407 від 13.06.2024 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 122); платіжна інструкція № 6352 від 12.06.2024 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 123); платіжна інструкція № 6292 від 11.06.2024 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 124); платіжна інструкція № 6230 від 10.06.2024 року (а.с. 125).

05.04.2024 року судовим експертом Абранміким Б.П., на замовлення ОСОБА_1 , виконано автотоварознавче дослідження, за результатом якого надав висновок №2133 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу "Volkswagen Crafter" д.н.з. НОМЕР_4 , 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_7 , з метою визначення вартості збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.03.2024 року о 15 год. 40 хв. за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, електроопора 12 (а.с. 18-93).

У відповідності до висновку №2133 автотоварознавчого дослідження від 05.04.2024 року: 1) ринкова вартість транспортного засобу "Volkswagen Crafter" д.н.з. НОМЕР_4 на дату оцінки 21.03.2024 року складає 739 935,95 грн.; 2) вартість відновлювального ремонту "Volkswagen Crafter" д.н.з. НОМЕР_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на дату розрахунків складає 844 217,04 грн.; 3) вартість матеріального збитку завданого власнику ОСОБА_1 пошкодженням транспортного засобу "Volkswagen Crafter" д.н.з. НОМЕР_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на дату оцінки 21.03.2024 року складає 739 935,95 грн.; 4) вартість пошкодженого (після ДТП) автомобіля "Volkswagen Crafter" д.н.з. НОМЕР_4 на дату ДТП, що відбулася 21.03.2024 року складає 288 405,60 грн.

Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 (з відповідним змінами) (азначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі №753/21177/16-ц, від 30 червня 2020 року по справі №200/12295/17, від 03 червня 2021 року по справі №461/2217/19).

Автотоварознавче експертне дослідження проведено суб`єктом оціночної діяльності, якому за законом надано право на проведення таких досліджень. Оцінку проведено з використанням Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортного засобу на підставі договору оцінювача з власником транспортного засобу.

Між сторонами виникли відносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до яких підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). Крім того, при вирішенні справи підлягають врахуванню висновки Верховного Суду щодо вибору та застосування відповідної норми права відповідно до статі 263 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом статті 1192 ЦК України одним із способів відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого є відшкодування збитків у повному обсязі, які визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону № 1961-ІV визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 12 Закону № 1961-ІV визначено, що страхове відшкодування за шкоду, завдану майну, завжди зменшується на суму франшизи, встановленої договором страхування.

Отже відповідно до Закону № 1961-ІV розмір страхового відшкодування, яке сплачує страховик потерпілому, не завжди дорівнює фактичному розміру завданої шкоди, оскільки обмежується, зокрема, вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (у випадку наявності), а також сумою франшизи.

Отже, відповідно до законодавства майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Винуватець повинен відшкодувати потерпілому різницю між завданим збитком та страховою виплатою. Покладення відповідальності у розмірі завданого збитку який повинен відшкодувати страховик на винуватця - суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Стала позиція, яка відображена у ряді постанов Верховного Суду. У тому числі і у рішеннях Великої Палати. Суть зводиться до того, що з винуватця можна стягнути лише ті суми, які не платить страхова, до яких, як правило відносяться: знос авто, франшиза, розмір збитку понад страхову суму. Якщо потерпілий заявляє вимогу до винуватця про відшкодування тих платежів, які повинна сплатити страхова компанія, то суд повинен відмовити в задоволенні таких позовних вимог. Єдине виключення - сам винуватець згоден самостійно покрити розмір завданого збитку, який повинен бути покритий страховою компанією (до такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: № 204/5314/18 від 25.11.2021 року; № 208/2600/17 від 27.10.2021 року; № 205/1314/16-ц від 20.10.2021 року; № 362/3043/18 від 06.10.2021 року; № 753/311/17 від 06.10.2021 року; № 128/1453/18 від 06.10.2021 року; № 369/11644/16-ц від 04.08.2021 року; № 759/24061/19 від 28.07.2021 року; № 523/7115/18 від 30.06.2021 року; № 204/4050/17 від 03.06.2021 року; № 607/17727/18 від 19.05.2021 року; № 523/3212/19 від 24.03.2021 року; № 753/11069/16 від 17.02.2021 року; № 760/5686/17 від 17.02.2021 року; № 592/8115/18 від 03.02.2021 року).

У зв`язку з цим із винного водія підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Тобто страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець (постанова КЦС ВС від 03.10.2018 року у справі №686/17155/15-ц).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням». (постанова КЦС ВС від 22.01.2019 року у справі №676/518/17).

Встановлені судом факти свідчать про те, що між сторонами виникли відносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до яких підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV. Крім того, при вирішенні справи підлягають врахуванню висновки Верховного Суду щодо вибору та застосування відповідної норми права відповідно до статі 263 Цивільного процесуального кодексу України .

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом статті 1192 ЦК України одним із способів відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого є відшкодування збитків у повному обсязі, які визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Статтею 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхове відшкодування за шкоду, завдану майну, завжди зменшується на суму франшизи, встановленої договором страхування.

Отже відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування, яке сплачує страховик потерпілому, не завжди дорівнює фактичному розміру завданої шкоди, оскільки обмежується, зокрема, вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (у випадку наявності), а також сумою франшизи.

Відповідно до п. «а» п. 41.1. ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Таким чином відповідно до законодавства позивач має право на відшкодування шкоди, завданої відповідачем як з особи, відповідальної за завдану шкоду, у заявленому розмірі 583 135,95 грн., яка становить різницю між розміром матеріального збитку 739 935,95 грн. та виплаченою сумою страхового відшкодування 156 800,00 грн. (739 935,95 грн. - 156 800,00 грн. = 583 135,95 грн.).

З вказаних вище підстав позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягаю стягненню документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться, зокрема, витрати: пов`язані із залученням спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи

У зв`язку з розглядом справи позивачем сплачено судовий збір розмірі 5 831,40 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу розмірі 20 000,00 грн.

В підтвердження таких витрат, позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 10/06-24 від 10.06.2024 року (а.с. 8-10), квитанцію № 01 від 10.06.2024 року на суму 20 000,00 грн. (а.с. 11).

У відповідності до п. 5 Договору, за надання правової (правничої) допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар, що визначається або (і) на основі фіксованої суми, або (іі) на основі фіксованої щомісячної оплати або (ііі) на основі погодинної оплати. Спираючись на вказане, сторони погоджуються, що послуги адвоката визначаються у розмірі: згідно Додатку № 1.

Однак визначений позивачем та його представником розмір витрат не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному ними розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, у розумінні якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (до прикладу, рішення у справі ««East/West Alliance Limited» проти України» (Case of East/West Alliance Limited v. Ukraine від 23.01.2014, Заява N 19336/04, п. 268).

Такий підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу узгоджується і з позицією, до прикладу, Великої Палати Верховного Суду, сформульованою 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Разом з тим, позивачем не надано докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.), не надано Додаток №1 до договору, а в самому Договорі про надання правої (правничої) допомоги №10/06-24 від 10.06.2024 року не зазначено обсяг робіт, які здійсненні адвокатом, що унеможливлює здійснити оцінку цих доказів судом.

Враховуючи вищевказані обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. не є належним чином обґрунтованим, а тому суд вважає за необхідне відмовити у стягненні з відповідачі витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 259, 263, 265, 280-289 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія.» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 583 135,95 грн. та судовий збір у розмірі 5 831,40 грн., а всього у розмірі 588 967 (п`ятсот вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот шістдесят сім) гривень 35 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія.», код ЄДРПОУ 22945712, адреса місцезнаходження: 01033, Україна, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок, 77.

Повний текст рішення складено та проголошено 17.04.2025 року.

Суддя: Л.М. Осіпенко