Рішення

від 09.04.2025 по справі 910/606/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2025Справа № 910/606/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Норіс Трейд"

про стягнення 1 299 458,16 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Бондар-Дякуновська О.Г. (у порядку самопредставництва);

від відповідача: Максимова Ю.І. за ордером від 03.02.2025 року серії АІ № 1812225.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Норіс Трейд" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 843 804,00 грн. безпідставно збереженого пайового внеску, 379 711,80 грн. інфляційних втрат та 75 942,36 грн. 3 % річних.

Ухвалою 21.01.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/606/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.02.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 03.02.2025 року, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що з 01.01.2020 року в замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020 року. Абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі та порядку, встановленому цим пунктом. Із системного аналізу наведених положень вбачається, що з 01.01.2020 року стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" втратила чинність та почали діяти Перехідні положення Закону № 132-IX від 20.09.2019, за якими лише протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. Разом із тим, починаючи з 01.01.2021 року такий обов`язок відсутній.

У той же час, відповідач вказав, що незважаючи на те, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт зареєстровані 08.10.2020 року, будівельні роботи фактично розпочалися 01.02.2021 року, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі будівельного майданчика та зумовлено об`єктивними технічними, економічними та кліматичними факторами. Проведення будівельних робіт у зимовий період, зокрема в умовах морозів та снігопадів, було б технічно ускладненим, економічно недоцільним і могло б спричинити неякісне виконання робіт. Крім того, між реєстрацією повідомлень та початком будівництва закономірно існує часовий інтервал для підготовчих заходів, що є стандартною практикою у будівництві.

Таким чином, "Будівництво громадських об`єктів для побутових потреб (1 черга)" та "Будівництво громадських об`єктів для побутових потреб (2 черга)" розпочалося у лютому 2021 року, коли стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вже втратила чинність та закінчили діяти Перехідні положення Закону № 132-IX від 20.09.2019. Отже, у Товариства, на його думку, відсутні будь-які зобов`язання щодо оплати позивачу пайової участі.

Крім того, 03.02.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства про розгляд справи № 910/606/25 за правилами загального позовного провадження.

12.02.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Департаменту від 11.02.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останній навів додаткові мотиви на підтвердження обґрунтованості пред`явлених до Товариства вимог.

Ухвалою від 12.02.2025 року господарський суд міста Києва вирішив перейти до розгляду справи № 910/606/25 за правилами загального позовного провадження та призначив її до розгляду в підготовчому засіданні на 05.03.2025 року.

17.02.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 17.02.2025 року, в яких останнє навело додаткові аргументи на спростування пред`явлених Департаментом позовних вимог.

У підготовчому засіданні 05.03.2025 року суд без виходу до нарадчої кімнати відклав підготовче засідання на 26.03.2025 року.

10.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 10.03.2025 року про долучення доказів до матеріалів справи. Означені докази прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 26.03.2025 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/606/25 на 30 днів.

Ухвалою від 26.03.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/606/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 09.04.2025 року.

У судовому засіданні 09.04.2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Департаменту заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 03.02.2025 року та запереченнях від 17.02.2025 року.

У судовому засіданні 09.04.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.10.2020 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав повідомлення № КВ051201008647 про початок виконання будівельних робіт за проектом (нове будівництво) "Будівництво громадських об`єктів для побутових потреб (1 черга)" та повідомлення № КВ051201008552 про початок виконання будівельних робіт за проектом (нове будівництво) "Будівництво громадських об`єктів для побутових потреб (2 черга)" біля станції метро "Героїв Дніпра" на Оболонському проспекті міста Києва (клас наслідків СС1).

Замовником вказаного вище будівництва визначено Товариство. Дата початку будівництва: 08.10.2020 року, дата завершення будівництва: 30.11.2021 року. Строк введення об`єкта в експлуатацію: 17.01.2022 року.

17.01.2022 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував дозвільні документи - декларації про готовність до експлуатації № КВ101211230316 та № КВ101211230936 об`єктів за проектом "Будівництво громадських об`єктів для побутових потреб" (1 та 2 черги) за адресою: місто Київ, Оболонський район, проспект Оболонський (біля станції метро "Героїв Дніпра").

Відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Разом із тим, рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 року № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок), за змістом пункту 3.1 розділу ІІІ якого пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком. Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту.

Однак, відповідач не звертався із заявою про визначення розміру пайової участі щодо вищенаведених об`єктів будівництва після 08.10.2020 року (дата початку будівництва) та до введення об`єкта в експлуатацію (17.01.2022 року) і не сплатив пайовий внесок за збудовані об`єкти, чим порушив встановлений пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком обов`язок, а також права та інтереси територіальної громади міста Києва та Департаменту.

Листами від 15.04.2021 року № 050/08-2093, від 24.05.2021 року № 050/08-2865 та від 02.04.2024 року № 050/08-1342 Департамент звертався до відповідача з претензіями щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва та вимогою про підписання розрахунку і повернення позивачу для реєстрації із відповідним зверненням у термін не більше 5 робочих днів з дня ознайомлення, але не пізніше 22.04.2024 року.

Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на залишення Товариством вищевказаних вимог позивача без задоволення, Департамент звернувся до господарського суду міста Києва з означеним позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених останнім грошових коштів пайової участі у розмірі 843 804,00 грн., а також нарахованих сум інфляційних втрат у розмірі 379 711,80 грн. та 3 % річних у розмірі 75 942,36 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

За статтею 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва є фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.

Частиною 1 статті 2 цього Закону визначено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Як встановлено судом вище, 08.10.2020 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав повідомлення № КВ051201008647 про початок виконання будівельних робіт за проектом (нове будівництво) "Будівництво громадських об`єктів для побутових потреб (1 черга)" та повідомлення № КВ051201008552 про початок виконання будівельних робіт за проектом (нове будівництво) "Будівництво громадських об`єктів для побутових потреб (2 черга)" біля станції метро "Героїв Дніпра" на Оболонському проспекті міста Києва (клас наслідків СС1), замовником яких є Товариство.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 3038-VI (у редакції, чинній до 01.01.2020 року) пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI (чинної до 01.01.2020 року) вбачається, що перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 року в справі № 911/594/18, від 22.08.2018 року в справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 року в справі № 904/2258/20 та інших.

Суд звертає увагу на те, що означену статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон № 132-IX), який набув чинності 01.01.2020 року.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 року передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Разом із тим, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

- замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

- кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

- інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Пайова участь не сплачується у разі будівництва:

об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

(1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 року не були укладені;

(2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Отже, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

За змістом зазначених норм відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не звільняє забудовника від зобов`язання сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинно бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 20.07.2022 року в справі № 910/9548/21.

Вищенаведені обставини та нормативні законодавчі приписи спростовують заперечення відповідача проти позову, які зводяться до того, що за Перехідними положеннями Закону № 132-IX від 20.09.2019 лише протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі та порядку, визначено цим пунктом, тоді як починаючи з 01.01.2021 року такий обов`язок відсутній. Крім того, суд не бере до уваги твердження Товариства про те, що у замовників будівництва з 01.01.2020 року відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки предметом спору в даній справі є не визнання укладеним договору про пайову участь, а стягнення із замовника будівництва безпідставно збереженого пайового внеску та нарахованих за несвоєчасне виконання відповідного обов`язку компенсаційних виплат.

Судом встановлено, що 17.01.2022 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував дозвільні документи - декларації про готовність до експлуатації № КВ101211230316 та № КВ101211230936 об`єктів за проектом "Будівництво громадських об`єктів для побутових потреб" (1 та 2 черги) за адресою: місто Київ, Оболонський район, проспект Оболонський (біля станції метро "Героїв Дніпра"). Клас наслідків - СС1.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач договір про пайову участь не уклав, як і не сплатив відповідні кошти пайової участі, у зв`язку з початком будівництва об`єкта у 2020 році.

Заперечуючи проти позову, відповідач також посилався на те, що фактичні будівельні роботи по об`єктах "Будівництво громадських об`єктів для побутових потреб (1 черга)" та "Будівництво громадських об`єктів для побутових потреб (2 черга)" розпочалися у лютому 2021 року, коли стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вже втратила чинність та закінчили діяти Перехідні положення Закону № 132-IX від 20.09.2019. Отже, у Товариства, на його думку, відсутні будь-які зобов`язання щодо оплати позивачу пайової участі.

Проте, вказані заперечення також не беруться судом до уваги з огляду на таке.

Судом встановлено, що Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав повідомлення № КВ051201008647 про початок виконання будівельних робіт за проектом (нове будівництво) "Будівництво громадських об`єктів для побутових потреб (1 черга)" та повідомлення № КВ051201008552 про початок виконання будівельних робіт за проектом (нове будівництво) "Будівництво громадських об`єктів для побутових потреб (2 черга)" біля станції метро "Героїв Дніпра" на Оболонському проспекті міста Києва (клас наслідків СС1) 08.10.2020 року.

У свою чергу, дозвільні документи - декларації про готовність до експлуатації № КВ101211230316 та № КВ101211230936 об`єктів за проектом "Будівництво громадських об`єктів для побутових потреб" (1 та 2 черги) за адресою: місто Київ, Оболонський район, проспект Оболонський (біля станції метро "Героїв Дніпра") були у встановленому порядку зареєстровані 17.01.2022 року.

За змістом наявних у матеріалах справи документів, зокрема відомостей з Реєстру документів ЄДЕССБ, вбачається, що датою початку будівництва є 08.10.2020 року, а датою його завершення - 30.11.2021 року.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі в редакції, чинній на момент видачі повідомлень № КВ051201008647 та № КВ051201008552) замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи, зокрема, після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, частинами 1, 2 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.

Відповідні положення також містяться у постанові Кабінету Міністрів України від 13.11.2011 року № 466 "Про деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт" (у редакції, чинній на час початку будівництва) (далі - Постанова).

Відповідно до пункту 5 Постанови будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку відбувалося нове будівництво громадських об`єктів для побутових потреб за класом наслідків "СС1", що перед його початком потребувало подання відповідного повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке було вчинене 08.10.2020 року.

Разом із тим, посилання відповідача на фактичний початок будівельних робіт лише 01.02.2021 року, що, за його твердженням, було зумовлено об`єктивними технічними, економічними та кліматичними факторами, оскільки проведення будівельних робіт у зимовий період, зокрема в умовах морозів та снігопадів, було б технічно ускладненим, економічно недоцільним і могло б спричинити неякісне виконання робіт, не можуть свідчити про наявність підстав для залишення за відповідачем фактично несплачених останнім коштів пайової участі, оскільки відповідний обов`язок (з урахуванням подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт у жовтні 2020 року) законом не ставиться в залежність від фактичного виконання сторонами умов договору підряду та впливу погодних факторів, які можуть відстрочити виконання таких підрядних робіт.

При цьому, обов`язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об`єкта в експлуатацію, навіть у наступних після 2020 років.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16.10.2023 року в справі № 140/5484/21.

Суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 року в справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року в справі № 910/9548/21.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

У такому разі слід виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року в справі № 643/21744/19.

Як було зазначено вище, відповідно до пунктів 3.3, 3.4 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту, який є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

З наданого Департаментом розрахунку обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва вбачається, що останній здійснено, зокрема, на підставі декларацій про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстрованих Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 17.01.2022 року за № КВ101211230316 та № КВ101211230936, а також відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 Порядку.

За змістом пункту 6.3 розділу VI Порядку розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції житлових будинків (багатоквартирних житлових будинків з вбудованими, вбудовано-прибудованими та прибудованими приміщеннями) та реконструкції квартир визначається Департаментом відповідно до опосередкованої вартості спорудження житла для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату розрахунку.

У пункті 6.4 розділу VI Порядку визначено, що розрахунок розміру пайової участі для нежитлових будівель, споруд та приміщень визначається за формулою: РПУ = ЗКВ об`єкта х 4 %, де

РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн);

ЗКВ об`єкта - загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва/реконструкції, визначена відповідно до пункту 6.2 Порядку (грн).

У разі якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (не подано замовником затвердженої в установленому порядку проектної документації в частині кошторису відповідно до підпункту 5.1.1 та пункту 6.2 цього Порядку), ЗКВ об`єкта визначається за наступною формулою: ЗКВ об`єкта = Sоб`єкта х Nнежитл, де

Sоб`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в пункті 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м.);

Nнежитл - норматив одиниці створеної потужності для будівництва або реконструкції об`єктів нежитлового призначення, який дорівнює 13 500,00 грн. (грн/кв.м).

Як вбачається зі змісту розрахунку позивача, розмір пайової участі, який підлягає сплаті відповідачем, визначено виходячи із 4 % від загальної площі об`єктів будівництва (1 562,6 м2), помноженої на норматив одиниці створеної потужності для будівництва або реконструкції об`єктів нежитлового призначення, який дорівнює 13 500,00 грн., що узгоджується зі змістом пункту 6.4 Порядку.

Так, розрахункова сума пайового внеску Товариства у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва згідно з наведеним розрахунком склала 843 804,00 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та здійсненим на законних підставах. Відповідачем жодних заперечень щодо розміру пайової участі суду надано не було.

Слід зазначити, що належні докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення Товариства від сплати коштів пайової участі, у матеріалах справи також відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що замовник будівництва зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, суд звертає увагу, що норми статей 526, 530 та 610 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються.

Як було зазначено вище, Товариством не було дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) до дати прийняття збудованих об`єктів в експлуатацію. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень Департаменту щодо наявності правових підстав для стягнення з Товариства пайової участі в розмірі 843 804,00 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно збережених грошових коштів.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сум 3 % річних у розмірі 75 942,36 грн. та інфляційних втрат у сумі 379 711,80 грн., нарахованих у період з 18.01.2022 року по 17.01.2025 року на суму боргу в розмірі 843 804,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України).

Отже, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому, в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених коштів, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року в справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року в справі № 14-16цс18.

За прострочення виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно утримуваних грошових коштів пайової участі, позивачем заявлено вимоги про стягнення з Товариства 75 942,36 грн. 3 % річних та 379 711,80 грн. інфляційних втрат, нарахованих у період з 18.01.2022 року по 17.01.2025 року на суму боргу в розмірі 843 804,00 грн.

Згідно із частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Норма вказаної статті регулює відносини, коли у боржника існує обов`язок, але строк його виконання не встановлений, тоді такий обов`язок боржник має виконати у семиденний строк від дня пред`явлення кредитором йому вимоги. Ця норма зазвичай застосовується у договірних відносинах, коли сторони в договорі встановлюють певний обов`язок, але не визначають строк його виконання. У такому випадку кредитор, направляючи вимогу боржнику, повідомляє про готовність прийняти виконання від боржника.

Проте, у статті 1212 Цивільного кодексу України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 року в справі № 910/3831/22.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а також не перевищує обрахованого судом розміру означених компенсаційних виплат.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Департаменту про стягнення з відповідача 75 942,36 грн. 3 % річних та 379 711,80 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За умовами частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Департаменту в даній справі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Норіс Трейд" (04210, місто Київ, проспект Володимира Івасюка, будинок 12Ж; код ЄДРПОУ 40890639) на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету міста Києва (отримувач - ГУК у м. Києві, ЄДРПОУ - 37993783, код доходів 24170000, рахунок ІВАN: UA538999980314131921000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП)) 843 804 (вісімсот сорок три тисячі вісімсот чотири) грн. 00 коп. безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, 75 942 (сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок дві) грн. 36 коп. 3 % річних та 379 711 (триста сімдесят дев`ять тисяч сімсот одинадцять) грн. 80 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Норіс Трейд" (04210, місто Київ, проспект Володимира Івасюка, будинок 12Ж; код ЄДРПОУ 40890639) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 04633423) 15 593 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн 50 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18.04.2025 року.

Суддя В.С. Ломака