Рішення

від 15.04.2025 по справі 921/476/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2025 року м.Тернопіль Справа № 921/476/24(921/91/25) Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом Державного підприємства "Дорожній науково-технічний центр", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД", с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області

про стягнення 220 920 грн

в межах справи

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД", с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Державне підприємство «Дорожній науково-технічний центр», місто Київ звернулося 17.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД», село Настасів Тернопільського району Тернопільської області про стягнення 210 000грн основного боргу, 2520грн інфляційних нарахувань, 811,23грн 3% річних та 7588,77грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договорів на надання послуг №№486/24, 487/24 від 12 вересня 2024 року.

Позов обґрунтовано з посиланням на факт надання позивачем послуг та їх прийняття відповідачем за Актами надання послуг та не здійснення їх оплати, внаслідок чого утворилась заборгованість в заг7альному розмірі 210 000грн; за порушення зобов`язань позивачем також нараховано інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Заперечення відповідача.

Відповідач у поданому 27.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС відзиві на позовну заяву без номера від 27.02.2025 (вх.№1411), просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши, зокрема про те, що оскільки Акти надання послуг підписано факсимільним відтворенням підпису керівника ТОВ "БМБУД", тому у товариства є сумнів щодо дійсності господарських операцій, за якими позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості.

З огляду на наведене, відповідач вважав за доцільне витребувати у відповідача оригінали документів, на підставі яких заявлено позов.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08 жовтня 2024 року (суддя Андрусик Н.О.) відкрито провадження у справі №921/476/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру розпорядження майном боржника; на офіційному вебпорталі судової влади України 10.10.2024 опубліковано повідомлення №74270 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД". На даний час у справі про банкрутство ТОВ "БМБУД" триває процедура розпорядження майном.

Відповідно до розпорядження заступника керівника суду від 18.02.2025 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу позовної заяви", Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.02.2025, з урахуванням пункту 1, розділу V Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Тернопільської області, позов ДП "Дорожній науково-технічний центр" розподілено на розгляд судді Андрусик Н.О., в провадженні якої перебуває справа про банкрутство ТОВ "БМБУД".

Ухвалою суду від 19 лютого 2025 року даний позов прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД"; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання, призначене на 18.03.2025, відкладалося на 01.04.2025, а згодом на 15.04.2025.

Представники сторін в жодне судове засідання не з`явилися. Позивач, згідно з поданого 21.01.2025 клопотання без номера від 21.02.2025 (вх.№1296), просив здійснювати розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі матеріалів; відповідач, згідно з поданого 11.04.2025 клопотання без номера від 10.04.2025 (вх.№2631), просив відкласти розгляд справи, посилаючись на бажання взяти участь в судовому засіданні через свого представника - адвоката Яворського А.В., скориставшись професійною правовою допомогою, однак зазначив про неможливість прибуття представника в судове засідання 15.04.2025 через його перебування у відпустці.

З цього приводу суд зазначає наступне.

У даному випадку сторонам надано гарантовану процесуальним законом можливість надати заяви по суті спору з долученням до них відповідних доказів у строки, встановлені в ухвалі від 19 лютого 2025 року про відкриття провадження у справі; таку процесуальну можливість учасник справи використовує на власний розсуд, зокрема відповідачем подано відзив на позов, однак правом на подання заперечень на відповідь на відзив на позов товариство не скористалося. В межах строків надання заяв по суті спору, зокрема відповідачем, не заявлено клопотання про продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив на позов.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, право сторони на використання професійної правничої допомоги при розгляді справи гарантовано законом. У даному випадку судом жодним чином таке право не обмежено, адже товариство отримує професійну правничу допомогу, зокрема для здійснення представництва у даній справі, у адвоката Яворського А.В. на підставі договору про надання правничої допомоги, який укладено між сторонами 09.05.2023, тобто у позивача відсутні будь які перешкоди в отримання професійної правничої допомоги протягом всього часу судового розгляду спору у даній справі, а протилежного відповідачем не підтверджено. Відповідач двічі (31.03.2025 та 10.04.2025) просив суд відкласти судове засідання, однак жодних процесуальних дій при цьому не вчинив.

Водночас, суд зазначає, що основною умовою відкладення судового засідання є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, про що вказує відповідач у клопотанні, а неможливість вирішити спір по суті у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням наведеного та враховуючи закінчення строку розгляду справи, визначеного частиною першою статті 248 ГПК України, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів.

У поданому ТОВ "БМБУД" відзиві на позов висловлено сумнів щодо дійсності господарських операцій, за якими у товариства виникла заборгованість перед позивачем та стягнення якої є предметом судового розгляду у даній справі, тому товариство просило суд в порядку абз. 1ч.6 ст. 91 ГПК України, витребувати у позивача оригінали договорів про надання послуг № 486/24, №487/24 від 12.09.2024 та актів приймання-передачі послуг №№690, 691 від 27.12.2024, копії яких долучено до позову.

При цьому відповідач висловив сумнів чи такі дійсно підписані директором товариства, оскільки підписаних копій договорів з боку Замовника матеріали справи не містять.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Поряд з тим, в силу положень частини шостої статті 91 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).

Отже, вимога про надання оригіналів документів насамперед викликана необхідністю встановлення достовірності документа, що подається в копії.

Оскільки копії договорів про надання послуг № 486/24, №487/24 від 12.09.2024, що містяться в матеріалах справи та надані в обґрунтування підстав заявленого позову, були поставлені відповідачем під сумнів на їх відповідність оригіналу та підписання взагалі, позивачем у відповіді на відзив на позов від 27.02.2025 надано пояснення, в яких зазначено, що у зв`язку з російською військовою агресією виникли постійні загрози та обстріли, тривалі повітряні тривоги, відключення електропостачання, що негативно впливає на внутрішній трудовий розпорядок та унеможливлює роботу сервера позивача, тому ДП "Дорожній науково-технічний центр" не мало можливості долучити до позову копії підписаних сторонами договорів №№486/24, 487/24 від 12.09.2024 з додатками, податкових накладних №№62, 63 від 27.12.2024 з квитанціями про їх прийняття органами податкового контролю, а тому їх долучено до відповіді на відзив на позов (вх. № 1428 від 27.02.2025).

Щодо підписання Актів надання послуг, то позивачем зазначено, що такі підписано зі сторони відповідача факсимільним відтворенням підпису керівника ТОВ «БМБУД», який засвідчено відтиском печатки товариства; спірні господарські операції позивачем відображено у податковій звітності, що в сукупності доводить факт надання відповідачу послуг, який останнім не спростовано документально.

Крім того, суд зазначає, що відповідь на відзив з додатками ((а.с. 89-116), зокрема, договори №№486/24, 487/24 від 12.09.2024 з додатками - протоколами погодження договірної ціни на надання послуг, податкові накладні № 62 від 27.12.2024 та № 63 від 27.12.2024 з квитанціями про їх прийняття органами фіскальної служби) сформована та подана позивачем через систему "Електронний суд" 27.02.2025, тож у відповідності до положень пункту 2.6 Інструкції користувача "Електронний суд", затвердженої наказом ДП "ЦСС" № 74-ОД від 22.09.2021, відповідні додані файли (додатки) до створених в електронному суді документів підписуються кваліфікованими електронними підписами користувачів разом зі створеними в електронному суді документами, до яких вони додаються.

Враховуючи долучення позивачем належним чином засвідчених копій договорів про надання послуг, котрі підписані директором Носик В.В., підпис якого скріплено печаткою товариства, на що звертав увагу відповідач, та з огляду на не подання заперечень на відповідь на відзив від 20.02.2025, суд вважає, що подана позивачем копія засвідчених ЕЦП вказаних документів є належним доказом, який усуває висловлені у відзиві відповідачем сумніви, а відтак, з урахуванням інших письмових доказів, підлягає оцінці судом.

При цьому доводів не можливості подання заяви по суті (заперечень на відповідь на відзив) відповідачем у клопотанні від 10.04.2025 не наведено, як і не зазначено сумнів щодо відповідності поданих позивачем копій (електронних копій) оригіналам.

З урахуванням наведеного, для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів суд не вбачає підстав.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Ураховуючи вищевикладене, відсутність заперечень на відповідь на відзив, закінчення строку для їх подання, те, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих повноважень, були створені належні умови для надання сторонами доказів, відтак, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

З огляду на достатність у матеріалах справи доказів, а також беручи до уваги, що жодною стороною спору не заявлено про необхідність у наданні додаткових доказів, які не могли бути подані із заявами по суті спору, суд вважає за можливе розглянути спір у даному судовому засіданні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, зміст спірних правовідносин.

12 вересня 2024 року між Державним підприємством «Дорожній науково-технічний центр» як Виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМБУД" як Замовником укладено договори №486/24 (договір-1) та №487/24 (договір-2) на надання послуг (далі за текстом - договори).

Відповідно до договору-1 Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов`язання виконати роботи з обстеження, паспортизації мосту через р. Золота Липа м. Бережани Тернопільської області на км 95+835 автомобільний шлях міжнародного значення М-30 Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький) та забезпечити занесення даних про споруду до АЕСУМ (Аналітична експертна система управління мостами), загальною вартістю 105 000грн 00коп. (п.1.1, 2.1, 2.2 договору, додаток №2 до договору).

Згідно з договором -2 Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов`язання з виконання робіт по обстеженню, паспортизації мосту через р.Золота Липа м.Бережани Тернопільської області на км 96+037 автомобільний шлях міжнародного значення М-30 Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький) та забезпечити занесення даних про споруду до АЕСУМ (Аналітична експертна система управління мостами), вартість яких визначена сторонами та становить 105 000грн 000коп. (п.1.1, 2.1, 2.2 договору, додаток №2 до договору).

Умови даних договорів в решті положень є ідентичними за змістом.

Зокрема, відповідно до п.2.3 догорів оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі акту наданих послуг.

Пунктом 3.1 договорів визначено, що по наданню послуг за цими договорами Виконавець передає Замовнику після завершення надання послуг комплект технічної та іншої документації (продукції) та Акт приймання-передачі наданих послуг.

Замовник зобов`язаний в строк до 5-ти календарних днів від дня одержання акту наданих послуг підписати його та протягом 5 днів оплатити (п.3.2 договорів).

Згідно з п.4.1 договорів у випадку порушення зобов`язання, сторона несе відповідальність, визначену цими договорами та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням договорів є їх невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цих договорів (п.4.1.1 договорів).

У пункті 4.3 договорів передбачено, що за порушення взятих за зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п.4.4 договорів, за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня.

У випадку не аргументованої відмови Замовника від прийняття Акту наданих послуг, про це вказується в Акті і він підписується Виконавцем. У цьому випадку Акт наданих послуг вважається підписаний обома Сторонами, а відповідні послуги - прийняті Замовником (п.4.5 договорів).

Згідно з п.4.6 договорів, сплата неустойки, пені, штрафів не звільняє сторони від виконання зобов`язань, визначених договорами.

Договори укладені і набирали чинності 12.09.2024 та діяли до 31.12.2024, а в частині оплати - до повного розрахунку (п.6.5 договорів). Закінчення строку дії договорів не звільняє сторони від відповідальності за їх порушення, яке мало місце під час договорів (п.6.6 договорів).

Як вбачається з матеріалів справи, що ДП «Дорожній науково-технічний центр» (Виконавець за договорами) на виконання взятих на себе договірних зобов`язань:

- за договором -1 виконало роботи (послуги) з обстеження, паспортизації мосту через р. Золота Липа м. Бережани Тернопільської області на км 95+835 автомобільного шляху міжнародного значення М-30 Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через міста Вінницю, Кропивницький) та забезпечило занесення даних про споруду до Аналітично експертної системи управління мостами, вартістю 105000грн 00коп., про що сторонами складено та підписано Акт надання послуг №690 від 27.12.2024. В Акті зазначено, що Замовник претензій по об`єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг) претензій не має;

- згідно з договором -2 виконало роботи (послуги) з обстеження, паспортизації мосту через р.Золота Липа м.Бережани Тернопільської області на км 96+037 автомобільний шлях міжнародного значення М-30 Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький) та забезпечило занесення даних про споруду до АЕСУМ (Аналітична експертна система управління мостами), вартість яких складає 105 000грн 000коп., вартістю 105000грн 00коп., про що сторонами складено та підписано Акт надання послуг №691 від 27.12.2024. В Акті зазначено, що Замовник претензій по об`єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг) претензій не має.

Дані договори не визнавалися судом недійсними у встановленому порядку, також відповідач не ставить під сумнів їх недійсність.

На підставі даних первинних бухгалтерських документів ДП «Дорожній науково-технічний центр» складено Податкові накладні №№62, 63 від 27.12.2024, які зареєстровано в Єдиному реєстрів податкових накладних, про що свідчать дві квитанції № 1 про їх прийняття 14.01.2025 органами ДПС України. Доказів оскарження таких дій позивача відповідачем не надано і не повідомлено про їх наявність.

Однак, відповідач не провів розрахунку за виконані роботи (надані послуги), у зв`язку з чим за ним станом на 02.01.2025 рахується заборгованість в загальному розмірі 210 000грн 00коп., а надіслану 16.01.2025 на адресу електронної пошти bmbtov@gmail.comп претензію №15/01/25-1юр від 15.01.2025 відповідач залишив без відповіді на реагування.

З метою захисту своїх майнових прав позивач звернувся з даним позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості, нарахувавши на борг інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом, 12.09.2024 між сторонами укладено договори №№486/24, 487/24 про надання послуг, на підставі яких Державне підприємство «Дорожній науково-технічний центр» взяло на себе зобов`язання надати Товариству з обмеженою відповідальністю "БМБУД" послуги з обстеження, паспортизації мосту через р. Золота Липа м. Бережани Тернопільської області на км 95+835 автомобільний шлях міжнародного значення М-30 Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький) та забезпечити занесення даних про споруду до АЕСУМ та з обстеження, паспортизації мосту через р.Золота Липа м.Бережани Тернопільської області на км 96+037 автомобільний шлях міжнародного значення М-30 Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький) та забезпечити занесення даних про споруду до АЕСУМ.

З аналізу умов договорів слідує, що такі правочини за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, котрі містять істотні умови, які є обов`язковими для даного виду правочину.

Спір виник між сторонами внаслідок невиконання відповідачем як замовником, зобов`язань з оплати вартості виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з пункту 3.2 договорів, сторонами визначено обов`язок Замовника в строк до 5-ти календарних днів від дня одержання акту наданих послуг підписати його та протягом 5 днів здійснити оплату послуг.

На підтвердження наданих відповідачу послуг, позивачем надано Акти надання послуг №№690, 691 від 27.12.2024 на загальну суму 210 000грн 00коп. Акти підписано сторонами без жодних зауважень чи заперечень щодо обсягу наданих послуг, їх якості чи вартості; підписи уповноважених осіб скріплені печатками товариств.

Щодо доводів відповідача про відтворення факсимільного підпису керівника ТОВ "БМБУД" на Актах слід зазначити таке.

Можливість використання факсимільного підпису у договірних відносинах учасниками господарської діяльності надає частина 3 статті 207 ЦК України, відповідно до положень якої використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Тобто, з наведених положень частини 3 статті 207 ЦК України вбачається, що у договірних відносинах використання факсимільне відтворення підпису допускається лише за письмовою згодою сторін.

Справді, між сторонами відсутня письмова домовленість про використання факсимільного підпису, зокрема для підписання первинних документів, складених за фактом виконання господарських операцій на підставі укладених між сторонами правочинів.

Разом з тим, у своїх доводах відповідач жодним чином не спростовує факт прийняття наданих позивачем послуг на суму 210 000грн 00коп., як і не заперечує дані господарські операції, а лише обмежується власними сумнівами.

Не залишається поза увагою суду і той факт, що Акти містять відтиски печаток обох підприємств, зокрема й відповідача. Тобто, окрім факсимільного відтворення підпису керівника, ТОВ "БМБУД" дані Акти посвідчено печаткою товариства, чим підтверджено щонайменше їх отримання. Доказів викрадення печатки чи обставин іншого незаконного використання її відповідачем не зазначено, і судом не встановлено, відтак, печатка підприємства на Актах надання послуг від 27.12.2024 проставлена повноважною особою товариства.

Також суд відзначає, що відповідачем не заявлено про невідповідність виконаних позивачем робіт умовам договорів чи про їх ненадання. Жодних доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано, а відтак, і не спростовано доводів позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Отже, відсутність підписання Актів надання послуг власноручно (не «факсиміле») керівником відповідача не може ставити під безумовний сумнів фактичне виконання, передачу послуг позивачем та їх прийняття відповідачем.

Окрім того, позивачем надано до матеріалів справи зареєстровані дві податкові накладні з надання послуг на суму 105000грн кожна, в яких відображено суму податку на додану вартість в розмірі 17500грн. Водночас, відповідачем не надано доказів того, що він звертався до податкового органу з відповідною заявою про неправильність реєстрації вказаних податкових накладних тощо.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що виходячи з положень законодавства, основою податкового обліку є первинні документи з відображення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Таким чином, факт надання позивачем послуг на загальну суму 210 000грн 00коп. підтверджується Актами надання послуг та документами податкової звітності. Даного факту відповідачем не спростовано жодними доказами, як і його сумнівів щодо реальності чи дійсності здійснення зазначених господарських операцій.

Окрім того, суд враховує таке.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що позивачем надано більшу кількість належних доказів на підтвердження обставин реальності надання послуг (виконання робіт), визначених умовами договорів від 12.09.2024, на загальну суму 205 000грн 00коп. Натомість відповідачем жодних доказів не надано, а лише заперечено їх належне підписання з боку замовника (акти надання послуг).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання позивачем зобов`язань за договором про надання послуг у заявленій сумі 210 000грн 00коп. підтверджується належними й допустимими доказами. Строк оплати кожного із вказаних в Актах надання послуг зобов`язань, є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості повністю чи частково матеріали справи не містять.

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення відповідача 210 000грн 00коп. боргу є правомірними та документально підтвердженими, а відтак підлягають до задоволення.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з наведених позивачем розрахунків інфляційних втрат в розмірі 2 250грн 00коп., такі нарахування здійснено за період з січня 2025 по лютий 2025 року включно на суму боргу 210 000грн 00коп.

Оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, то їх нарахування за наступний період необхідно здійснювати позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця (аналогічна правова позиція щодо механізму здійснення нарахування інфляційних втрат вкладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Провівши власні підрахунки інфляційних нарахувань судом встановлено, що такі вимоги підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Також позивачем нараховано за період з 02.01.2025 по 17.02.2025 та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 811грн 23коп., котрі нараховані на суму боргу 210 000грн 00коп.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування 3% річних, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо проведення остаточного розрахунку за надані послуги на суму 210 000грн 00коп. в строк до 01.01.2025 (п.3.2 договорів), перевіривши вказані у розрахунку позивача період їх нарахування, судом встановлено, що заявлені до стягнення 811грн 23коп. - 3% річних є обґрунтованими, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.4 договорів, за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 02.01.2025 по 17.02.2025 в розмірі 7 588грн 77коп., котра обрахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки в оплаті (з 02.01.2025 по 23.01.2025 в розмірі 13,5%х2, в період з 24.01.2025 по 17.02.2025 в розмірі 14,50%х2).

Здійснивши власний арифметичний розрахунок суми пені, судом визначено, що пеня, нарахована позивачем в розмірі 7 588грн 77коп. за заявлений період є правомірною, тому підлягає до задоволення.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Дослідивши подані докази суд визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин справи та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Розподіл судових витрат.

Зважаючи на докази, подані на підтвердження понесених судових, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Позивачем позов про стягнення 220 920грн 00коп. подано в електронній формі, тому в силу приписів ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Відтак, до сплати позивачем підлягав судовий бір в розмірі 2651грн 04коп. (220 920 х 1,5% х 0,8), який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 10000грн, то з огляду на відсутність доказів їх понесення, фактичного розміру таких витрат, не подання позивачем угоди на правничу допомогу, укладену з адвокатом, такі витрати судом не розглядаються.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46,73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 216, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" (вул.Плебанівка, будинок 712/9, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області,ідентифікаційний код 41037833) на користь Державного підприємства "Дорожній науково-технічний центр" (м. Київ, вул.Каунаська, будинок 3, ідентифікаційний код 21476215) - 210 000грн 00коп. основного боргу, 2520грн 00коп. інфляційних нарахувань, 811грн 23коп. - 3% річних, 7 588грн 77коп. пені та 2651грн 04коп. в повернення сплаченого судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено 18.04.2025.

Суддя Н.О. Андрусик