Ухвала

від 17.04.2025 по справі 916/5553/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 квітня 2025 року

м. Київ

cправа №916/5553/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області (Бездоля Д.О.)

від 01.11.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Богатир К.В., Поліщук Л.В., Таран С.В.)

від 14.03.2025

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмеж Транс",

2. ОСОБА_2 ,

3. ОСОБА_1

про стягнення 133 338,07 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмеж Транс" (далі - Відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-3, Скаржник) (разом - Відповідачі), у якому (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) просило солідарно стягнути з Відповідачів грошові кошти у розмірі 133 338,07 грн, з них:

- заборгованість зі сплати лізингових платежів у сумі 27 225,32 грн;

- штраф у сумі 10 728,17 грн, пеня в сумі 22 713,69 грн, три проценти річних у сумі 1 466,10 грн та інфляційні нарахування в сумі 6 435,04 грн, нараховані станом на 22 лютого 2023 року;

- пеня в сумі 12 463,08 грн, три проценти річних у сумі 925,79 грн та інфляційні нарахування в сумі 1 299,27 грн, нараховані станом на 10 квітня 2024 року;

- збитки в сумі 50 081,61 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані (1) порушенням Відповідачем-1 умов договору фінансового лізингу від 05.03.2020 №6468/03/20-Г (далі - Договір) у частині сплати лізингових платежів у визначені строки; (2) вилученням Позивачем у Відповідача-1 предмета лізингу в стані, який не відповідає за ступнем зношеності нормальному зносу за час використання за нормальних умов експлуатації, у зв`язку з чим предмет лізингу знаходиться у незадовільному технічному стані та потребує відновлювального ремонту.

Відповідач-2 та Відповідач-3 поручилися перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 Договору, отже спірні кошти заявлені до стягнення з них як із солідарних боржників.

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 у справі №916/5553/23 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Відповідачів на користь Позивача борг у сумі 27 225,32 грн, штраф у сумі 5 364,09 грн, пеню в сумі 17 431,59 грн, інфляційні втрати в сумі 7 724,60 грн, три проценти річних у сумі 2 359,41 грн та збитки в сумі 50 081,61 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Із кожного з Відповідачів на користь Позивача стягнуто 664,91 грн судового збору.

4. Не погодившись із ухваленим рішенням, Відповідач-3 оскаржив його в апеляційному порядку.

5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2025 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 у справі №916/5553/23 - без змін.

У резолютивній частині постанови роз`яснено, що судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, за винятком випадків, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

6. 03 квітня 2025 року Відповідач-3 (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 у частині задоволення позову та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2025 у справі №916/5553/23; просить скасувати їх та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

7. Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

8. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

9. Для цілей ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 12 ГПК України).

10. Частиною сьомою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

11. За змістом статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розрахунку на місяць становить 2 684 грн.

12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

13. Предметом позову в цій справі є стягнення 133 338,07 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2023 рік - 268 400 грн (2 684 грн х 100).

14. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі №905/1623/20).

15. При цьому тягар доказування покладається на скаржника.

16. Суд зауважує, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, яка реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

17. У цьому контексті варто враховувати, що використання оціночних понять, як-то "фундаментальне значення", "суспільний інтерес", "виняткове значення", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо, не має викликати думку про наявність певних ризиків. Зважаючи на статус Верховного Суду, в окремих випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження належить до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд касаційних скарг покликаний насамперед забезпечувати єдність судової практики.

18. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики (пункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), зокрема, означає, що скаржник ставить на вирішення проблему, яка в разі відкриття касаційного провадження впливатиме на широке коло спорів, створюючи тривалий у часі підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

19. Фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами.

20. Суд mutatis mutandis звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (ухвала від 07.12.2018 у справі №922/6554/15), згідно з якою виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний критерій ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики з питань, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

21. У свою чергу, вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" (пункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), зокрема, необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має виняткове значення для усього суспільства, певної його частини, територіальних громад, об`єднань громадян тощо, до певної справи з огляду можливого впливу ухваленого в ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, що пов`язані із збереженням, примноженням, охороною й захистом соціальних цінностей, девальвація та / або втрата яких здатна спричинити істотний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

22. Надаючи оцінку "винятковості справи" (пункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), суд досліджує мотиви, відповідно до яких сам учасник справи вважає справу такою, що має для нього виняткове значення. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. При цьому термін "винятковий" означає ознаку предмета або явища, що полягає в її особливості, надзвичайності, виокремлення із загального правила.

23. Разом із тим у тексті касаційної скарги Скаржник не навів жодного обґрунтування підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, зокрема, попри роз`яснення, наведені в резолютивній частині оскаржуваної постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2025 у справі №916/5553/23.

24. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних, обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, інакше принцип правової визначеності буде порушено. Справа №916/5553/23 розглянута судами двох інстанцій.

25. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

26. Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 №R (95) 5 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

27. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 у справі "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France", заява №21920/93) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежена перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

28. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує права на доступ до суду, оскільки воно вже реалізоване шляхом звернення до суду першої інстанції та надалі - суду апеляційної інстанції.

29. У цій справі касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій. Водночас Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду лише тому, що Скаржник вважає його незаконним. Настання відповідних наслідків у разі ухвалення судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним (передбачуваним) процесом.

30. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною Відповідача-3 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2025 у справі №916/5553/23.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2025 у справі №916/5553/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді І. Кондратова

В. Студенець