Ухвала від 18.04.2025 по справі 925/783/24

УХВАЛА

18 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/783/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут"</a>

на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025

у справі за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут"</a> (далі - ТОВ "Черкасиенергозбут"),

2) Комунального підприємства "Кам`янка-Водоканал"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 168 356,18 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради звернувся до суду із позовом до ТОВ "Черкасиенергозбут" та Комунального підприємства "Кам`янка-Водоканал", у якому просить суд визнати недійсними додаткові угоди №1 від 26.01.2021, №2 від 26.02.2021, №3 від 29.04.2021, №4 від 18.08.2021, №5 від 01.09.2021, №6 від 28.09.2021 до договору про постачання електричної енергії №71091000304 від 24.12.2020, які укладені між районним комунальним підприємством "Кам`янський водоканал" (правонаступник комунальне підприємство "Кам`янка-Водоканал") та ТОВ "Черкасиенергозбут" та стягнути з ТОВ "Черкасиенергозбут" 168 356,18 грн переплачених коштів.

2. Господарський суд Черкаської області рішенням від 01.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025, позов задовольнив.

3. 31.03.2025 ТОВ "Черкасиенергозбут" через систему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025, в якій просить їх скасувати в частині визнання недійсною додаткової угоди №1 від 26.01.2021 та стягнення коштів у сумі 42 701,14 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

5. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

6. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

7. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

8. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

9. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

10. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

11. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

12. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

13. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

14. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

15. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

16. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

17. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

18. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

19. Скаржник зазначає, що касаційна скарга подається з трьох підстав:

1) у зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.03.2019 у справі №826/6926/17 та від 04.09.2024 у справі №924/71/24? щодо належності висновків торгово-промислової палати для підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії щодо застосування найбільш сприятливого для особи способу тлумачення;

2) у зв`язку з тим, що скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) у зв`язку з тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування норми прямої дії - ч. 1 ст. 57 Конституції України, яка встановлює, що "кожному гарантується право знати свої права і обов`язки у поєднанні з неясністю та неоднозначністю змісту п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі".

20. Однак, скаржник у касаційній скарзі цитує положення лише п.1 ч.2 ст.287 ГПК та чітко не посилається на інші підстави касаційного оскарження, обґрунтування яких наводить.

21. Отже, скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 8-18 цієї ухвали.

22. Крім того, відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

23. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

24. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

25. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

26. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

27. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

28. Відповідно до ч.3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

29. Враховуючи вимоги касаційної скарги (скасувати оскаржувані рішення в частині визнання недійсною додаткової угоди №1 від 26.01.2021 та стягнення коштів у сумі 42 701,14 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову), скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 9 689,60 грн, розрахований таким чином:

- за оскарження рішень у частині задоволення вимог немайнового характеру: 3 028 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024) х 1 вимогу немайнового характеру х 200% х 0,8 = 4 844,80 грн;

- за оскарження рішень у частині задоволення вимоги майнового характеру (стягнення 42 701,14 грн): 3 028 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (оскільки 1,5% від 42 701,14 грн становить менше, ніж 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб)) х 200% х 0,8 = 4 844,80 грн.

30. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

31. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

32. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

33. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження залишається без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статей 4, 8 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут"</a> на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі №925/783/24 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут"</a> строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут"</a>, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Cуддя О. Кібенко