Постанова

від 16.04.2025 по справі 902/1198/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 902/1198/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні заяву Приватного підприємства "Сонечко-2017" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат"

до Приватного підприємства "Сонечко-2017",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Самгородської сільської ради Уперчук Анастасії Володимирівни

про визнання протиправним та скасування реєстрації права на нерухоме майно

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Сонечко-2017"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства "Вінницьке об`єднане бюро технічне інвентаризації",

про витребування приміщення та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні належним на праві власності приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

1. Господарський суд Вінницької області рішенням від 03.09.2024 у цій справі відмовив у задоволенні первісного позову повністю. Зустрічний позов задовольнив частково. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Карат" (далі - "Товариство") усунути перешкоди Приватному підприємству "Сонечко-2017" (далі - "Підприємство") в користуванні належним йому на праві власності приміщенням, площею 11,7 кв.м., яке розташовано за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, Козятинська територіальна громада, м. Козятин, вул. В. Стуса, 2, приміщення 1, шляхом надання вільного доступу до вказаного приміщення і передачі ключів від нього (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2714621205120). В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовив.

2. 23.09.2024 Господарський суд Вінницької області ухвалив додаткове рішення, яким судові витрати зі сплати судового збору за подачу первісної позовної заяви в сумі 2 684,00 грн та 20 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу залишив за Товариством. Також присудив до стягнення з Товариства на користь Підприємства 1 789, 33 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу зустрічного позову в сумі 894, 67 грн залишив за Підприємством. Присудив до стягнення з Підприємства в дохід Державного бюджету України 2 684,00 грн судових витрат зі сплати судового збору за розгляд позовних вимог зустрічного позову в частині витребування нерухомого майна.

3. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 09.12.2024, якою рішення і додаткове рішення господарського суду першої інстанцій залишив без змін.

4. Верховний Суд, переглянувши за касаційною скаргою Товариства вказані судові рішення в касаційному порядку, ухвалив постанову від 02.04.2025, якою касаційне провадження з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрив, а з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої цієї ж статті ГПК України, касаційну скаргу залишив без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024, рішення Господарського суду Вінницької області від 03.09.2024 і додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 23.09.2024 у цій справі залишив без змін.

5. Між тим, у поданому Підприємством відзиві на касаційну скаргу останнє, серед іншого, навело попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які воно очікує понести в суді касаційної інстанції, в розмірі 7 000 грн та повідомило, що відповідні докази цих витрат будуть подані додатково в поряду статті 129 ГПК України.

6. В подальшому, а саме 07.04.2025 Підприємство звернулося до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить розподілити судові витрати у цій справі шляхом стягнення з Товариства на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

7. Верховний Суд ухвалою від 07.04.2025 заяву Підприємства про ухвалення додаткового рішення у цій справі прийняв до провадження та призначив до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.04.2024.

8. Розглядаючи заяву Підприємства про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, враховуючи відсутність заперечень Товариства щодо неї, Верховний Суд висновує таке.

9. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

10. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

11. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

12. Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

13. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

14. Відповідно до частин першої - другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

15. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

16. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

17. Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

18. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

19. Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

20. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

21. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

22. Виходячи зі змісту положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

23. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

24. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

25. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

26. Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

27. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову ухвалу Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

28. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

29. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

30. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження в справі № 902/1198/23 Підприємство долучило до своєї заяви: (1) копію Договору про надання правової допомоги № 12/25 від 24.05.2025, укладеного між Підприємством та Адвокатським об`єднанням "Арт Де Лекс Груп" (далі - Договір); (2) копію Акта приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги від 02.04.2025 до Договору; (3) копію платіжної інструкції № 213565370 від 01.04.2025 на суму 7 500 грн; (4) копію ордеру адвокатки Любави Тисевич та копії інших документів на підтвердження її статусу та повноважень.

31. Так, згідно з пунктами 1.1, 1.2 Договору Адвокатське об`єднання "Арт Де Лекс Груп" (далі - "АО") зобов`язалося за завданням Підприємства (далі - "Клієнт") надавати Клієнту правову допомогу під час розгляду справи № 902/1198/23 в суді касаційної інстанції, а Клієнт зобов`язався оплатити надання послуг та фактичні витрати АО необхідні для виконання цього Договору. Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість послуг (гонорар) та порядок їх оплати визначені у Додатку до договору.

32. В свою чергу, згідно з Додатком № 1 до Договору сторони домовились, що гонорар АО розраховується в залежності від об`єму виконаної роботи, зокрема вартість 1 год. послуг за складання та подання процесуальних документів до органів судової влади складає 3 000 грн, а за участь представника Клієнта у судовому засіданні - 2 000 грн.

33. Відповідно до копії Акта приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги від 02.04.2025 до Договору сторони підтвердили, що АО надало Підприємству послуги з правничої допомоги на загальну суму 7 000 грн, з яких 5 000 грн за написання та подання відзиву на касаційну скаргу, 2 000 грн за участь у судовому засіданні. Підприємство також погодило, що вказані послуги надані йому в повному обсязі, претензій до їх якості та строків надання воно не має.

34. Як слідує із доданої копії платіжної інструкції № 213565370, Ярослав Андрощук, який є керівником Підприємства, 01.04.2025 сплатив 7 500 грн на рахунок АО з призначенням платежу - "Договір про надання правової допомоги № 12/25 від 24.03.3035" (очевидно має місце описка у даті).

35. Дослідивши заяву Підприємства про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, врахувавши відсутність заперечень Товариства щодо такого розподілу цих витрат, надані заявником докази, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість робіт та детальний опис виконаних робіт, сплату заявником такої суми витрат виконавцю - АО, Верховний Суд вважає, що заявлена Підприємством сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн є такою, що підтверджена наданими доказами, у зв`язку з чим заява про відшкодування таких витрат підлягає задоволенню.

36. За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

37. Оскільки за результатами розгляду справи № 902/1198/23 суд касаційної інстанції касаційну скаргу Товариства залишив без задоволення, а оскаржені рішення судів попередніх інстанцій без змін, Верховний Суд дійшов висновку, що 7 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу підлягають стягненню із заявника касаційної скарги.

За таких обставин, керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного підприємства "Сонечко-2017" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 902/1198/23 задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" (вул. Стуса, 2, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100, код - 32577644) на користь Приватного підприємства "Сонечко-2017" (вул. Мічуріна, буд. 2, кв. 17, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100, код - 20084938) 7 000 (сім тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції.

3. Доручити Господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.