Рішення

від 14.04.2025 по справі 632/597/24

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 632/597/24

провадження № 2/632/28/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"14" квітня 2025 р. м. Златопіль

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: судді - Библіва С.В., за участі секретаря - Кузьменко М.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача, адвоката Харченка К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, виконавчий комітет Златопільської міської ради Харківської області, про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника за ордером адвоката Харченка Костянтина Сергійовича засобами Електронного суду звернувся до суду із заявою, в якій просив розірвати укладені між ним та відповідачем договори оренди належних йому земельних ділянок з кадастровими номерами 6324584200:09:000:0004, площею 12,3648 га та 6324584200:09:000:0003, площею 6,393 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладені 12.01.2018 року строком на 7 років, через несплату орендної плати за 2022-2023 роки. Просив стягнути з відповідача вказану орендну плату за два роки у розмірі 38000,00 грн. (14000,00 грн. за одну ділянку та 24000,00 грн. за другу ділянку); 714,40 грн. (263,20 грн. за першу ділянку та 451,20 грн. за другу відповідно) - пеня, передбачена п.13 договорів; 1232,39 грн. (454,04 грн. за першу ділянку та 778,35 грн. відповідно за другу) - інфляційні витрати на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та 872,13 грн. (321,31 грн. за першу ділянку та 550,82 грн. за другу) - 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Крім цього, заявив про компенсування судових витрат у вигляді судового збору у сумі 3633,60 грн. за три вимоги та 10000,00 грн. - витрат на правничу допомогу ( а.с.1-6).

В обґрунтування заявленого позову було зазначено про наявність систематичної (два рази) несплати орендної плати без поважних причин з боку відповідача, що впливає на право власності позивача та порушує умови, укладених між сторонами договорів та той факт, що відповідач заперечує проти розірвання вказаних договорів у позасудовому порядку.

10.04.2024 року даним складом суду було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 31.07.2024 року.

29.04.2024 року суд в межах визначеного ухвалою про відкриття провадження строку отримав з боку відповідача направлені засобами Електронного суду 26.04.2024 року відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому сторона відповідача проти задоволення заявлених позовних вимог заперечувала у повному обсязі з мотивів їх безпідставності через наявність іншої справи між тими ж сторонами в провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області раніше, повного розрахунку відповідачем перед позивачем та суперечливої та недобросовісної поведінки позивача щодо дотримання вимог укладених між відповідачем та позивачем договорів (а.с. 62-82).

Ухвалою суду від 31.07.2024 року відкладено підготовче провадження у справі за клопотанням представника відповідача на 17.09.2024 року (а.с.75), а потім на 04.11.2024 року (а.с.93), на 03.12.2024 року (а.с.112) та на 20.01.2025 року (а.с.127).

29.08.2024 року представник позивача надав суду відповідь на відзив з новими доказами, отриманими ним після відкриття провадження (а.с.84-88). Вказані документи були визнані письмовими поясненнями сторони позивачів у порядку ст.43 ЦПК України.

16.04.2024 року третя особа надала письмові пояснення, в яких вказала, що вона вважає, що не повинна бути залучена до участі у справі, оскільки обидві земельні ділянки у справі знаходяться поза межами Первомайської міської громади Лозівського району Харківської області (а.с.59).

В цій частині суд вважав, що підстав для виключення третьої особи у справі з числа учасників справи немає, оскільки саме реєстраційний відділ Первомайської міської ради Харківської області здійснював реєстрацію оспорюваних договорів, а тому третя особа зберігає свій процесуальний статус.

20.01.2025 року від третьої особи надано заяву про розгляд справи без участі її представника.

20.01.2025 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті на 25.02.2025 року (а.с.144), яке було відкладено за заявою представника відповідача на 25.03.2025 року (а.с.156).

25.03.2025 року до суду надійшла заява від представника відповідача про початок розгляду справи по суті без його участі, проте просила надати їй можливість виступити у судових дебатах з перервою на іншу дату з використанням власних засобів у режимі відеоконференції.

25.03.2025 року у судовому засіданні клопотання представника відповідача задоволено, заслухано вступне слово сторони позивача, яка повністю наполягла на задоволенні позовних вимог, досліджено письмові докази, матеріали справи та оголошено перерву у судовому засіданні до 14.04.2025 року.

14.04.2025 року представник відповідача на зв`язок по відеоконференції з власних засобів для виступу у судових дебатах не вийшла з невідомих судові причин. Сторона позивача наполягла на продовженні судового засідання без участі сторони відповідача.

Суд, враховуючи положення п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України вважає за необхідне продовжити розгляд справи без участі представника відповідача, тим більше у матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву та позиція відповідача щодо позовних вимог судові відома.

Вивчивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив на позовну заяву, заслухавши сторону позивача, дослідивши та проаналізувавши окремо та у сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд встановив обставини та відповідні до них правовідносини.

Первинно суд вважає за необхідне встановити узагальнюючі вимоги сторін у справі.

Сторона позивача стверджувала, що у невиплаті орендної плати на користь позивача є системність, оскільки така н виплата відбулася два рази (за 2022 та 2023 роки), наявність відповідних договорів, не зважаючи на заявлені позовні вимоги, позивачем досі вважаються оспорюваними, бо не укладалися. Захист своїх прав на земельні ділянки може відбутися тільки у даний спосіб - розірванням договорів та стягнення коштів, оскільки таке розірвання та стягнення передбачені договорами та Законом, а відповідач не виконував договори належним чином. Договори мають державну реєстрацію і вважаються дійсними. Через недостатність вихідних даних для проведення почеркознавчої експертизи щодо підпису позивача у договорах, попередній позов про визнання договорів неукладеними був залишений без розгляду і іншого способу захисту свого права власності на земельні ділянки позивач не має.

Сторона відповідача вказувала, що при розгляді справи відносно позивача суд повинен застосувати принцип естопель та відмовити у задоволенні позовних вимог через недобросовісність дій позивача,оскільки позивач навмисно замовчує, що щодо вказаних вище договорів оренди земельних ділянок він в грудні 2020 року звертався до суду з позовом «Про припинення дії, яка порушує право…», в якому стверджував про не укладення договорів оренди земельної ділянки з ТОВ «Фермер-Агро», про ненадання свої згоди на укладення таких договорів оренди та про свою необізнаність з їх умовами. Все це вказує на недобросовісність заявлення вимог щодо розірвання договорів оренди, що передбачає визнання їх існування. Позов був залишений без розгляду відповідно до ухвали Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23.05.2024 року у справі № 632/2386/20. Оренда плата була виплачена позивачеві ще у 2021 році, як аванс, оскільки щорічна плата за оренду до 2022-2023 року була значно більшою, ніж вказана у відповідних договорах, а тому підстав для заявлення позовних вимог в цій частині немає. Відповідно відсутні підстави для стягнення заборгованості по орендній платі та нарахувань на неї як штрафних санкцій у порядку ч.2 ст.625 ЦК України. Сторона відповідача категорично заперечила прохання стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, оскільки заявлені до стягнення 10000,00 грн. належними доказами не підтверджуються та через недобросовісну поведінку позивача - не можуть бути стягнуті взагалі.

Судом, зокрема, встановлено, що 12.01.2018 року були укладені договори оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермер-агро», відносно земельних ділянок, належних позивачеві, з кадастровими номерами 6324584200:09:000:0004, площею 12,3648 га та 6324584200:09:000:0003, площею 6,393 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 років (а.с.10-11,19-20).

Первинно суд зазначає, що договори оренди землі, які позивач вважає неукладеними такими не є, оскільки дані про них внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказані записи не скасовані та продовжують діяти і до слів позивача суд відноситься критично. Посилання у позовній заяві на той факт, що позивачу лише стало відомо про наявність вказаних договорів оренди з відповідного державного реєстру суд вважає способом уникнути визнання юридичного факту наявності вказаних договорів між позивачем та відповідачем та вважає, що такі вислови не можуть слугувати підставою для того, аби ставити під сумнів факт укладання вказаних договорів.

По-друге, суд встановлює факт отримання позивачем орендної плати від відповідача до 2021 року включно, причому у сумах, значно більших, ніж зазначено у відповідних договорах, відкидаючи при цьому позицію позивача та його представника, що так завжди робиться, оскільки сума у договорі оренди ставиться нижче з метою зниження об`єкту оподаткування, оскільки вказані слова позивача та його представника жодним доказом по справі не підтверджуються.

По-третє, суд відкидає посилання відповідача на той факт, що поведінка позивача щодо подання раніше позову до відповідача із вимогою про визнання вказаних договорів неукладеними повинна стати підставою для відмови у позові, оскільки вказана позовна заява по суті вирішена не була, сам факт подання будь-якої позовної заяви не є підставою для не виконання взятих на себе зобов`язань боржником, оскільки це порушує конституційне право громадян на судовий захист. В даному випадку недобросовісної поведінки позивача відносно відповідача суд не встановлює, оскільки земельні ділянки станом на час постановлення судового рішення продовжують перебувати в оренді у відповідача, позивач звернувся за судовим захистом вже із інших підстав до суду, а тому вважати таке звернення підставою для відмови у позові не можна.

По-четверте, відповідач не довів, що він здійснював авансування орендної плати позивачу під час виплат у більшому, ніж це встановлено відповідними договорами оренди землі розмірах у 2018-2021 роках (в залежності від наданих суду документів), оскільки головним в даній категорії справ при заявленні такої позиції відповідача є те, що він використовував при поданні податкової звітності. Так, суд повністю погоджується із наданими стороною позивача доказами, що у податкових звітах відповідача відсутня у відповідному розділі податкового звіту у графі «Сума нарахованого доходу» реальна сума виплачених коштів, яка проходила по звіту по виплаті орендної плати (вона змінювалася у відповідача з особистого підпису у книзі отриманої орендної плати до спочатку поштових переводів, а згодом перерахування на банківський рахунок на платіжні картки позивачів), що відповідає порядку заповнення форми 1ДФ за 2022 та 2023 роки та вказує, що авансових платежів з боку відповідача на користь позивача не було і що відповідає вимогам наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №111/26556 (з подальшими змінами) «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Таким чином, відповідач допустив по відношенню до позивача систематичну невиплату орендної плати (два рази у 2022 та 2023 роках, до 30 грудня кожного року включно), у зв`язку з чим укладені орендні договори між сторонами повинні бути розірвані.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

У частині першій та другій статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17.

Відносно вимог про стягнення орендної плати, яка є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди землі, то в цій частині вимоги позивачів також знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, оскільки орендна плата за двома договорами є сталою величиною, визначеною у договорах, а всі фінансові документи, надані відповідачем разом із відзивом на позов свідчать про сплату позивачеві орендної плати за конкретні роки, останньою виплатою була орендна плата конкретно за 2021 рік (а.с.69-70).

Положення договорів оренди про те, що орендна плата нараховується без урахування податків судом до уваги не береться, оскільки саме відповідач є податковим агентом позивача в частині сплати податків, та саме він повинен не тільки нести вказані витрати, а й нараховувати та сплачувати податки на суму визначеної орендної плати, а відповідач не навів доказів сплати податків за позивача у 2022-2023 роках.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 168.4.9 пункту 168.4 статті 168 ПК України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, нараховані податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об`єктів оренди (суборенди, емфітевзису).

Підпунктом 170.1.1 пункту 170.1 ст.170 ПК України передбачено, що Податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.2 ст.76 ЦПК України, ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Засобами доказування є письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Нарешті, позовні вимоги в частині стягнення пені на несплачений розмір орендної плати у відповідності до п.13 вказаних договорів та нарахувань у порядку ч.2 ст.625 ЦК України, то в цій частині суд погоджується з можливістю таких нарахувань оскільки пеня передбачена як захід відповідальності за порушення зобов`язання, а санкції, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України пов`язані із компенсуванням витрат від знецінення боргу, який позивач бажає отримати від відповідача, а тому можуть бути застосовані одночасно. Жодних обмежень щодо їх стягнення як по строкам, так і в даній категорії справ діючі норми ЦК України (п.12 та п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення») не містять, їх нарахування позивачу було проведено автоматизованою програмою в мережі Інтернет, про що свідчить долучений до позовної заяви розрахунок, який суд приймає як належний доказ та застосовує при вирішенні справи по суті. Відповідач же вказаний розрахунок не оспорив.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», особа, яка подала до суду заяву, скаргу або інший документ процесуального характеру, сплачує судовий збір у порядку і розмірах, визначених цим Законом.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону, у разі сплати судового збору в більшому розмірі, ніж це встановлено, надмірно сплачена сума підлягає поверненню платнику.

Суд встановив, що позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 3633,60 грн., що підтверджується платіжним документом від 05.04.20204 року № 67264990.1. Водночас, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті , в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Оскільки позивач через свого представника звернувся до суду з позовом через систему «Електронний суд», то з огляду на сплачений судовий збір можна зробити висновки, що він сплачений в більшому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством. Надмірно сплачена сума становить 726,72 грн. та підлягає поверненню платнику на підставі цього рішення.

Підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. у порядку ст.137 ЦПК України суд не вбачає, оскільки жодних доказів понесення вказаних витрат кожним із позивачів суду надано не було, а саме заявлення вказаної вимоги не є належним чином підтвердженим фактом понесення відповідних витрат.

Керуючись ст.ст.3, 12-14, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 272, 351-352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди земельної ділянки без номеру, укладений 12.01.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермер-агро», відносно земельної ділянки площею 12,3648 га, кадастровий номер 6324584200:09:000:0004.

Розірвати договір оренди земельної ділянки без номеру, укладений 12.01.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермер-агро», відносно земельної ділянки площею 6,393 га, кадастровий номер 6324584200:09:000:0003.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро»</a> на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 12,3648 га, кадастровий номер 6324584200:09:000:0004 та нарахування не неї у розмірі 25780,37 грн., з яких 24000,00 грн. - невиплачена орендна плата за 2022-2023 роки; 451,20 грн. - пеня, передбачена п.13 розірваного договору; 778,35 грн. - інфляційні витрати на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та 550,82 грн. - 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро»</a> на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 6,393 га, кадастровий номер 6324584200:09:000:0003 та нарахування не неї у розмірі 15038,55 грн., з яких 14000,00 грн. - невиплачена орендна плата за 2022-2023 роки; 263,20 грн. - пеня, передбачена п.13 розірваного договору; 454,04 грн. - інфляційні витрати на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та 321,31 грн. - 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Всього за обома договорами оренди стягнути з відповідача на користь позивача - 40818,92 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро»</a> на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи у суді у розмірі 2906,88 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету надмірно сплачену відповідно до платіжної інструкції (код документа 9338-2383-5185-0400 від 05.04.2024 року) суму судового збору в розмірі 726,72 грн.

У стягненні судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 станом на час проголошення судового рішення відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , який зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФЕРМЕР-АГРО»</a>, код ЄДРПОУ - 41519373, адреса: 64650, Харківська область, Лозівський район, Лозівська міська ОТГ, с. Веселе, вул. Центральна, буд. 1-А, тел. 099-727-14-71, електронна пошта: 41519373@mail.gov.ua.

Повний текст рішення складено 18.04.2025 року.

Суддя: С. В. Библів