Ухвала від 17.04.2025 по справі 372/629/24

УХВАЛА

17 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 372/629/24

провадження № 61-3227ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

«Роза - Л» на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області

від 22 квітня 2024 року, додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 11 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деремезна-Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза - Л»</a>, третя особа - ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Деремезна-Агро» (далі - ТОВ «Деремезна-Агро») звернулося до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза - Л»</a> (далі - ТОВ «Роза - Л»), третя особа - ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року позов ТОВ «Деремезна-Агро» задоволено. Витребувано на користь ТОВ «Деремезна-Агро» у його тимчасове (строкове) володіння та користування земельну ділянку з кадастровим номером 3223183000:02:006:0013, орендарем якої є ТОВ «Деремезна-Агро», згідно з договором оренди від 1 серпня 2015 року № 161, укладеним між ТОВ «Деремезна-Агро» та ОСОБА_1 .

Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області

від 30 квітня 2024 року заяву ТОВ «Деремезна-Агро» про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто із ТОВ «Роза - Л» на користь

ТОВ «Деремезна-Агро» витрати на правничу (правову) допомогу

у розмірі 15 000, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, апеляційну скаргу ТОВ «Роза - Л» залишено без задоволення. Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року та додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2024 року залишено без змін. Стягнуто з ТОВ «Роза - Л» на користь ТОВ «Деремезна-Агро»витрати на правничу допомогу за розгляд справи в апеляційному суді у розмірі 10 000, 00 грн.

13 березня 2025 року через підсистему Електронний суд представник

ТОВ «Роза - Л» - адвокат Клапчук Ф. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області

від 22 квітня 2024 року, додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 11 лютого 2025 року, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року продовжено заявнику строк на усунення недоліків. Вимоги ухвали від 18 березня 2025 року та 02 квітня 2025 року виконані.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом позову у справі є витребування земельної ділянки площею 4,1248 га з кадастровим номером 3223183000:02:006:0013, яка знаходиться на території Обухівської міської ради (колишньої Деремезнянської сільської ради) Обухівського району Київської області, вартість якої 179 732, 23 грн.

Отже ціна позову за вимогою про витребування земельної ділянки складає 179 732, 23, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 х 250 = 757 000,00 грн).

Враховуючи зазначене вище, заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року, додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки наведені заявником доводи зводяться до незгоди особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції. Поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для неї виняткове значення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги категорію справи, ціну та предмет позову, значення справи для сторін і суспільства, а також оцінивши доводи касаційної скарги та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Роза - Л»</a> на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року, додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деремезна-Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза - Л»</a>, третя особа - ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара