Рішення від 04.04.2025 по справі 761/37532/24

Справа № 761/37532/24

Провадження № 2/761/3208/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Яцишина А.О.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Вознюка В.В.

представника відповідача: Бачука Б.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв №5 імені Л. Ревуцького», третя особа: Управління культури Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

в жовтні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шнайдер С.В. звернувся до суду з вказаним позовом до Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв №5 імені Л. Ревуцького», третя особа: Управління культури Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення моральної шкоди, відповідно до вимог якого просив суд стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 80000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працює на посаді викладача хореографії понад 22 роки, атестаційною комісією йому присвоєно педагогічне звання «викладач-методист», володіє інноваційними та освітніми методиками, активно їх використовує та поширює в професійному середовищі, неодноразово відзначався грамотами, українською мовою володіє в межах, необхідних для виконання професійних обов`язків.

Як вказано в позові, не зважаючи на всі заслуги ОСОБА_1 , зі сторони директора Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв №5 імені Л. Ревуцького» - Візнюка В.В., постійно здійснюється мобінг (цькування) позивача.

Так, згідно наказу директора відповідача за №35-од від 11.09.2023 про затвердження тижневого навантаження педагогічних працівників школи та його обсягу станом на 01 вересня 2023-2024 навчального року затверджено тижневе навантаження в розмірі 6 годин на тиждень, педнавантаження - 0,333 ставки.

Однак, постановою Київського апеляційного суду від 16.04.2024 по справі №761/35632\23 визнано такий наказ незаконним та зобов`язано донарахування та виплату заробітної плати позивачу з розрахунку навантаження в розмірі 14 годин за період з 1 жовтня 2023 року по 16 квітня 2024 року.

Вподальшому, як зазначено в позовф, судовим рішенням також було скасовано інший незаконний наказ роботодавця щодо ОСОБА_1 .

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2024 в справі № 761/1220/24 визнано незаконним наказ директора Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв №5 імені Л. Ревуцького» про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

На думку сторони позивача, ці рішення судів свідчать про постійний мобінг (цькування) за сторони директора Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв №5 імені Л. Ревуцького» - Візнюка В.В.

Окрім зазначеного, в позові також звернуто увагу на ту обставину, що на даний час ОСОБА_1 визначено педнаватаження 3 години на тиждень, на яке він погодився під тиском та погрозами про звільнення, і взагалі директор ставиться зневажливо до позивача і дозволяє собі принижувати позивача через його вік.

Позов також обґрунтований також і тим, що внаслідок такого цькування зі сторони директора відповідача відносно ОСОБА_1 протягом всього часу його роботи, позивач постійно почувається пригніченим, протиправні дії призвели до моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок протиправної поведінки відповідач заподіяв моральну шкоду, яку позивач оцінює в 100000,00 гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду міста Києва, позовна заява надійшла в провадження судді Пономаренко Н.В.

Ухвалою суду від 11.10.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Протокольними ухвалами суду задоволено клопотання позивача щодо допиту свідків, а також задоволені клопотання сторін про доручення письмових доказів по справі.

Через канцелярію суду 18.11.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача заперечив проти задоволення позову, вважає його необґрунтованим, надуманим та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

Обгрунтовуючи заперечення, викладені у відзиві проти задоволення позову, представником позивача зауважено, що зменшення навантаження відбулося у зв`язку із зменшенням контингенту учнів, про що було доведено до педагогічного колективу школи та повідомлено пор затвердження тижневого навантаження педагогічних працівників школи та його обсягу станом на 01 вересня 2023-2024 навчального року. А предмет «класичний танець» розподілений наступним чином: викладач ОСОБА_3 у 4 та 3 класі по дві години на тиждень; викладачам ОСОБА_4 - по дві години на тиждень; ОСОБА_1 - 2 години на тиждень. При цьому, розрахунок годин предмету «классичний танець» зроблено відповідно до Освітньої програми школи, враховуючи Типову навчальну програму з навчальної дисципліни «Класичний танець» середнього (базового) підрівня початкової мистецької освіти з початкового професійного спрямування.

При цьому, інші викладачі викладають учням ще і інші предмети, зокрема «народний танець», «Історія хореографії», по яких позивач ОСОБА_1 не проводив навчання у зв`язку із тим, що позиціонував себе як викладач класичного танцю, тому кількість годин та педнавантаження на тиждень у викладачів хореографічного відділення різняться.

Зазначено, що прийняття відповідачем наказу №35-од від 11.09.2023 «Про затвердження тижневого навантаження педагогічних працівників школи та його обсягу станом на 01 вересня 2023-2024 навчального року», в тому числі стосовно тижневого навантаження ОСОБА_1 , ніяк не може бути мобінгом (цькуванням) зі сторони директора Візнюка В. відносно позивача, оскільки цей наказ стосувався й інших викладачів школи, а підстави його скасування, відповідно постанови Київського апеляційного суду від 16.04.2024 якою апеляційну скаргу позивача задоволено частково, мають виключно юридичний характер, зокрема дата прийняття, терміни повідомлення про зміну умов праці, належне надання суду доказів, тощо.

А щодо наказу відповідача №127-к/тм від 05.10.2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », то у відзиві зазначено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2024 позов ОСОБА_1 задоволений частково та визнано незаконним вищезазначений наказ директора Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв №5 імені Л. Ревуцького» з причин недостатності доказів та встановлено, що під час засідання комісії не було дотримано процедури притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

А щодо визначення ОСОБА_1 на даний час педнавантаження три години на тиждень, то сторона відповідача зазначає, що відповідно до наказу Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв №5 імені Л. Ревуцького» від 30.08.2024 №115-к/тр «Про затвердження тижневого навантаження педагогічних працівників школи та йго обсягу станом на 01 вересня 2023-2024 навчального року» було затверджене тижневе навантаження ОСОБА_1 в розмірі 16 годин на тиждень, педнавантаження - 0,889 ставки. Проте, до школи надійшли заяви батьків про відмову навчатися у викладача ОСОБА_1 дітей 1 класу базового підрівня.

На позачерговому засіданні хореографічного відділення школи 23.09.2024 ОСОБА_1 повідомив, що він підписав наказ про навантаження три години на тиждень і його все влаштовує. А твердження в позові, що позивача принижує директор Вознюк В. , є надуманими та безпідставними.

Окрім того, наказами Початкового спеціалізованого мистецького було передбачено та виплачено щорічну грошову винагороду і премію педагогічним працівникам школи, в тому числі і ОСОБА_1 .

В свою чергу, 26.11.2024 надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, серед іншого, що судом апеляційної інстанції встановлено під час перегляд іншого рішення за позовом позивача, що у відповідача не було підстав зменшувати педагогічне навантаження позивачу і таке зменшення навантаження відбулося із порушенням встановленого законодавством порядку, а відтак дії відповідача по видачі такого наказу є неправомірними і останній підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Суд зробив висновок, що відповідачем фактично в односторонньому порядку було прийнять рішення про зміну оплати праці позивача, що має наслідком погіршення умов, встановлених діючим законодавством. А в рішенні суду першої інстанції зазначено, що жодного документу на підтвердження порушень позивачем окремих пунктів посадової інструкції викладача в оскаржуваному наказі не зазначено та до суду не подано і суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання оскаржуваного наказу протиправним підлягають задоволенню.

Сторона позивача зазначає, що ці два судових рішення свідчать про постійний мобінг позивача зі сторони директора роботодавця - відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шнайдер С.В. позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представники відповідача - директор Вознюк В.В. та адвокат Бачук Б.Я. заперечували проти позову і просили відмовити в його задоволенні повністю.

Третя особа в судове засідання явку свого представника не забезпечило, просять розглянути справу у відсутності свого представника та прийняти рішення на підставі наявних у матеріалах судової справи доказів.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Стаття 43 Конституції України гарантує право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Статтею 141 КЗпП передбачено, що роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

А приписами ч.4 ст. 2-2 КЗпП України вчинення мобінгу (цькування) заборонено.

Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач працює на посаді викладача хореографії в Початковому спеціалізованому мистецькому навчальному закладі «Київська дитяча школа мистецтв № 5 імені Л.Ревуцького» понад 22 роки.

Рішенням атестаційної комісії 3-го рівня Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради від 16 квітня 2018 року присвоєно педагогічне звання «викладач-методист» (а.с.11-12).

ОСОБА_1 має спеціальність за дипломом педагог-балетмейстер, є заслуженим працівником культури Удмуртської Республіки. Згідно атестаційного листа від 02 березня 2018 року володіє інноваційними та освітніми методиками, активно їх використовує та поширює в професійному середовищі (а.с.11,16-17).

Також, судом встановлено, що 16 квітня 2024 року відповідною постановою Київський апеляційний суд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року в цивільній справі № 761/35632/23 за позовом ОСОБА_1 до Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв №5 імені Л. Ревуцького» про визнання незаконним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, - скасував і постановив по справі нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Вказаною постановою визнано незаконним та скасовано наказ директора Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв №5 імені Л. Ревуцького» №35/од від 11.09.2023 року «Про затвердження тижневого навантаження педагогічних працівників школи та його обсягу станом на 01 вересня 2023 - 2024 навчального року» в частині затвердження тижневого навантаження ОСОБА_7 в розмірі 6 годин на тиждень, педнавантаження - 0,333 ставки.

Також зобов`язано Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Київська дитяча школа мистецтв №5 імені Л. Ревуцького» здійснити донарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з розрахунку тижневого навантаження в розмірі 14 годин на тиждень починаючи з 01 жовтня 2023 року по 16 квітня 2024 року (а.с.18-22).

Сторонами не оспорювалось, що вказане судове рішення виконано відповідачем.

Зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 про зміну умов праці відповідач повинен був повідомити не пізніше 01 вересня 2023 року, чого зроблено не було.

Встановлено, що позивач не подавав заяву про зменшення педагогічного навантаження, про його зменшення позивача не було повідомлено 01 вересня 2023 року, а відтак у відповідача не було підстав зменшувати педагогічне навантаження позивачу.

Зменшення навантаження позивачу відбулося із порушенням встановленого законодавством порядку, а відтак дії відповідача по видачі такого наказу є неправомірними і останній підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

А рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2024 (яке не було оскаржене відповідачем) в справі № 761/1220/24 за позовом за позовом ОСОБА_8 до Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв №5 імені Л. Ревуцького», про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, - визнано незаконним наказ директора Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв №5 імені Л. Ревуцького» № 127-к\тм від 05.10.2023 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 (а.с.23-25).

Вказаним рішенням суду першої інстанції встановлено, що згідно наказу директора Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв № 5 імені Л.Ревуцького» № 35-од від 11.09.2023 року про затвердження тижневого навантаження педагогічних працівників школи та його обсягу станом на 01 вересня 2023-2024 навчального року затверджено тижневе навантаження ОСОБА_1 в розмірі 6 годин на тиждень, педагогічне навантаження - 0,333 ставки.

05.10.2023 року директор Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв № 5 імені Л.Ревуцького» виніс наказ № 127-к/тм про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 . У вказаному наказі зазначено: « В зв`язку з порушенням пунктів 3.8, 3.9, 3.21 посадової інструкції викладача «Обов`язки», а також пунктів 5.2, 5.3, 5.9 посадової інструкції викладача «Відповідальність» наказую: ОСОБА_1 , викладачу хореографії оголосити догану. Підстава: протокол № 1 від 28 вересня 2023 року засідання комісії службового розслідування про невиконання викладачем ОСОБА_1 ст. 7 Закону України «Про освіту».

При цьому, у вказаному рішенні зроблено висновок, що відповідачем було порушено процедуру притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, оскільки під час засідання комісії зі службового розслідування, яке відбулось 28.09.2023, не було викликано ОСОБА_1 на засідання, не було запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення з приводу невиконання викладачем ОСОБА_1 ст. 7 ЗУ "Про освіту". Фактично без заслуховування особи розглянуто питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Суд враховує, що у відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України вищенаведеніні обставини не підлягають доказуванню.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, як на підставу для задоволення позовних вимог, сторона позивача посилається на ту обставину, на думку сторони позивача, що ці рішення судів свідчать про постійний мобінг (цькування) за сторони директора Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв №5 імені Л. Ревуцького» - Візнюка В.В.

Разом із тим, у вказаних рішеннях судами не було встановлено ніяких форм здійснення щодо позивача мобінгу (цькування) і це не було предметом розгляду.

Вимогами ч.1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, в даному випадку судом окремо звертається увага на ту обставину, що в трудовому законодавстві саме вимогами ст. 237-1 КЗпП України врегульовані правовідносини щодо стягнення моральної шкоди в трудових спорах.

Так, відповідно до вищевказаних вимог статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким чином, законодавець визначив передумову для вирішення вимоги про стягнення моральної шкоди саме внаслідок мобінгу (цькування), - підтвердження судовим рішенням, що набрало законної сили, факту мобінгу (цькування).

В даному випадку, звертаючись до суду із вказаним позовом, такого законодавчо-визначеного порядку стороною позивача дотримано не було.

Суд звертає увагу, що при розгляді вже даного позову, стороною позивача визначено самостійно предмет, підстави позову, і вимоги щодо встановлення факту мобінгу, або визнання дій мобінгом, - не заявлялось, адже в даному випадку заявлені виключно похідні позовні вимоги про стягнення моральної шкоди. Також не заявлялось вимог про встановлення протиправності дій директора, вчинення ним мобінгу (цькування) які, на думку позивача, призвели до моральних страждань.

Відповідно до ст. 2-2 КЗпП України визначено, що мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є: створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги); безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця); нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту; нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень); необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Під час розгляду справи судом не встановлено, що позивач звертався із відповідною скаргою до до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду з окремими вимогами щодо вчинення до нього мобінгу.

Судом під час розгляду вказаної справи не встановлено жодних із вищенаведених та передбачених чинним законодавством форм психологічного або економічного тиску роботодавця на працівника, а тим більше їх систематичні, тривалі дії.

Так, суд критично оцінює показання свідків.

Свідок ОСОБА_9 , який є сином позивача ОСОБА_1 , засвідчив, що проти його батька директор настроює весь трудовий колектив, батько постійно відчуває нервування і стрес, що директор «вривається» в класи під час проведення уроків, ведеться відеоспостереження в закладі. Однак зазначив, що про ці обставини йому відомо зі слів батька.

Свідок ОСОБА_10 , яка працювала у відповідача та звільнилась з роботи в серпні 2022 року, повідомила, що позивача цькували на роботі, що директор настроює проти позивача інших працівників, кругом обладнав відеоспостереження. Однак, жодник конкретних випадків цькування позивача з боку керівника відповідача надвано нею не було. Окрім того, судом враховується і та обставина, що події, про які вказує позивач у своїй позовній заяві стосуються обставин (оскаржувані ним накази) за вересень 2023 року та жовтень 2023 року, - вже після звільнення вказаного свідка з роботи.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про визначення йому педнавантаження три години на тиждень, на яке він погодився під тиском та погрозами звільнення, то вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки спростовані наявними матеріалами справи.

Так, відповідно до протоколу позачергового засідання хореографічного відділення від 23.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 повідомив, що він вже підписав наказ директора про своє навантаження три години на тиждень. На питання чи все влаштовує ОСОБА_1 , - отримано стверджувальну відповідь, та за результатами проведення засідання ухвалено не розглядати заяви батьків, так як викладач ОСОБА_1 погодився зі своїм навантаженням три години на тиждень (а.с. 123).

Наказ №130-к/тр від 13.09.2024 яким змінено тижневе навантаження педагогічним працівникам школи та його обсяг з 16.09.2024 навчального року ОСОБА_1 у розмірі три години, - є дійсним і його, зокрема позивачем, оскаржено не було (а.с.86).

Окрім вказаного, стороною відповідача надані витяги із наказів про надання грошової винагороди педагогічним працівникам, відповідно до яких надано ОСОБА_1 було щорічну грошову винагороду(а.с. 146-147), що свідчить про відсутність позбавлення працівника частини виплат.

Слід зазначити, що дії роботодавця по виконанню вищевказаних рішень суду, - свідчать про добросовісне і належне виконання судового рішення про відновлення трудових прав позивача.

Разом з тим позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши всі викладені позивачем факти, які він пов`язує із наявністю підстав для стягнення моральної шкоди у зв`язку із мобінгом (цькуванням), суд дійшов висновку, що вони ґрунтуються саме на незгоді позивача із діями та рішеннями роботодавця, проте не свідчать про обмеження трудових прав і свобод позивача, що би виразилось у застосуванні до нього дискримінаційного підходу, примушування до звільнення, негативне ставлення, або визначені, або зазначеними формами психологічного та економічного тиску.

А встановлення фактів порушення трудового права права позивача під час розгляду інших цивільних справ, ініційованих позивачем, за відсутності доведеної наявності зазначених в позові страждань і втрат немайнового характеру не є підставою для відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із мобінгом також, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.

У цій справі суд вважає, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами, спричинення відповідачем моральних страждань позивачу, втрати нормальних життєвих зв`язків ОСОБА_1 , що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. І, як вже зазначалось, посилання позивача на дискримінацію і мобінг щодо нього, то вони є безпідставними і недоведеними. Для вирішення питання відшкодування моральної шкоди із цих підстав, необхідним є наявність судового рішення, що набрало законної сили, яке б підтвердило такі факти, а під час розгляду вказаної справи таких обставин встановлено не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті, не впливають на вищевказані висновки суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 2-2, 237-1 КЗпП України, до ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв №5 імені Л. Ревуцького», третя особа: Управління культури Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення моральної шкоди, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складений 18.04.2025.

Суддя: