Постанова

від 10.04.2025 по справі 307/3643/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/3643/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 квітня 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів Кожух О. А., Собослой Г. Г.

з участю секретаря Гусоньки З. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Матіко Романа Івановича, що діє від імені позивачки ОСОБА_1 , на рішення Тячівського районного суду від 21 березня 2024 року, ухвалене суддею Бобрушко В. І., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконкому Тересвянської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 пред`явила позов до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги мотивувала тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, однак спільне життя у них не склалося. На підставі рішення Тячівського районного суду від 18 червня 2013 року у справі № 307/2094/13-ц шлюб розірвано. Від даного шлюбу в них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною - інвалідом підгрупи «А» з 11 лютого 2012 року.

27 липня 2013 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 , і переїхала проживати до чоловіка в м. Тячів. Як під час шлюбу, так і після його розірвання, відповідач взагалі не приймав участі у вихованні доньки. Не дбав про її розвиток, не піклується про її матеріальне забезпечення. Неодноразові звернення до відповідача змінити своє ставлення до хворої доньки, бажаного результату не дали. Відповідач і на даний час ухиляється від виконання батьківських обов`язків та виїхав за межі України.

З метою забезпечення виконання відповідачем батьківських обов`язків, позивачка вимушена була звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. Однак, не дивлячись на наявність рішення суду, відповідач і надалі умисно ухиляється від його виконання, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів. Сукупний розмір заборгованості станом на 14.07.2023 року становить 60 000 грн.

У зв`язку з цим позивачка просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.1-4).

Рішенням Тячівського районного суду від 21 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.98-103).

На це рішення позивачка ОСОБА_1 та її представник Матіко Р. І. подали апеляційну скаргу. Зазначають, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що підтверджено доданими до справи доказами. Вказаних обставин суд першої інстанції належним чином не з`ясував, в результаті чого ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення. Апелянт просить рішення місцевого суду скасувати, а позов про позбавлення батьківських прав задовольнити (а.с.110-118).

У судове засідання в апеляційній інстанції учасники справи в черговий раз не з`явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з таких підстав.

Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому позбавити батьківських прав можливо лише у судовому порядку, іншого порядку не передбачено.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони:

- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

- ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

- жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо).

- є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками);

- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (примушення до праці або використання праці дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, використання праці, що спричиняє істотну шкоду для здоров`я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, використанням дитячої праці в шкідливому виробництві тощо), примушують її до жебракування та бродяжництва (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб тощо);

- засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

- не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;

- не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;

- не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;

- не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;

- не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;

- не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (пункт 16 Постанови Пеленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав").

З матеріалів справи слідує, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, однак спільне життя у них не склалося, на підставі рішення Тячівського районного суду від 18 червня 2013 року у справі № 307/2094/13-ц шлюб було розірвано. Від даного шлюбу в них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною - інвалідом підгрупи «А» з 11 лютого 2012 року.

27 липня 2013 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 , і переїхала проживати до чоловіка в м. Тячів разом з дитиною від колишнього шлюбу.

З метою забезпечення виконання відповідачем батьківських обов`язків, позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів. Рішенням Тячівського районного суду від 18 січня 2022 року у справі № 307/4692/21 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки в розмірі 2500 грн. щомісячно. Станом на 14.07.2023 року заборгованість зі сплати аліментів становить 60 000 грн.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перебуває за кордоном. При цьому наявність боргу по аліментах не є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав, адже такий захід впливу застосовується у виключних випадках, за наявності винної поведінки батька. Перебування відповідача за кордоном не дозволяє суду з`ясувати причини його такої поведінки. Крім того, позивачка не позбавлена права звернутися до суду із окремим позовом до відповідача про стягнення заборгованості зі сплати аліментів. Водночас, колегія суддів констатує, що будь-якої іншої винної поведінки відповідача щодо неповнолітньої дитини судом не встановлено.

Отже, оцінивши вказані обставини, як кожен окремо, так і в сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позову про позбавлення батьківських прав у даній справі.

Доданий до справи висновок селищного голови Тересвянської селищної ради, підписаний ним у тому числі в якості голови комісії з питань захисту прав дитини (а.с.37, 83), складений зі слів матері, без належного з`ясування усіх обставин, необхідних для позбавлення батьківських прав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку та виходив з недоведеності позовних вимог.

За цих обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не має.

Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Матіко Романа Івановича, що діє від імені позивачки ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду від 21 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2025 року.

Головуючий

Судді