Рішення

від 17.04.2025 по справі 240/128/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року м. Житомир справа №240/128/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.12.2023 №057250004903 про відмову в призначенні йому пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому пенсію, з 29.11.2023 року зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та Постанови КМУ від 31.03.1994 № 202 з повним робочим днем під землею, згідно записів трудових книжок серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , періоди роботи з 01.09.2001 по 30.06.2005, з 22.08.2005 по 08.02.2006, з 09.02.2006 по 17.06.2018, з 27.06.2018 по 14.08.2018, з 15.08.2018 по 22.10.2018, з 23.10.2018 по 28.10.2018, з 29.10.2018 по 31.01.2019, з 12.02.2019 по 23.07.2019, з 05.09.2019 по 08.10.2019, з 09.10.2019 по 01.08.2022, з 18.08.2022 по 29.11.2023 із застосуванням роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8.

На обгрнутування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що має 21 рік 10 місяців 25 днів пільгового стажу роботи на посадах, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, а із застосуванням відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 кратності за період роботи за професією "прохідник", такий стаж складає в нього 25 років 10 місяців 25 днів пільгового. У зв`язку із чим ОСОБА_1 вважає, що має право на призначення пенсії, передбаченої частиною 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.12.2023 №057250004903 йому було відмовлено у призначенні даного виду пенсії через відсутність необхідного стажу підземної роботи на професіях, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, в розмірі 25 року. За підрахунками пенсійного органу такий стаж у нього складає лише: 17 років 07 місяців 06 днів - пільговий стаж на роботах підземних професій за Постановою №202 (25); та 12 років 10 місяців 25 днів - на роботах підземних професій за Постановою №202 (20). Позивач вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області невірно обчислило його стаж роботи на посадах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, та безпідставно не зарахувало до вказаного стажу зазначені в трудових книжках серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , періоди його роботи з 01.09.2001 по 30.06.2005, з 22.08.2005 по 08.02.2006, з 09.02.2006 по 17.06.2018, з 27.06.2018 по 14.08.2018, з 15.08.2018 по 22.10.2018, з 23.10.2018 по 28.10.2018, з 29.10.2018 по 31.01.2019, з 12.02.2019 по 23.07.2019, з 05.09.2019 по 08.10.2019, з 09.10.2019 по 01.08.2022, з 18.08.2022 по 29.11.2023, а також не врахувало при обчисленні стажу роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 щодо кратності зарахування певних періодів роботи.

Відтак, вважаючи рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.12.2023 №057250004903 протиправним, а своє право на пенсійне забезпечення порушеним, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/128/24 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшло клопотання (вх.№22899/24 від 22.04.2024) про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до участі у справі в якості другого відповідача. На обґрунтування поданого клопотання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивач звертався із заявою про призначення пенсії.

Ухвалою суду вказане клопотання було задоволено та залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2) до участі у справі, як другого відповідача.

Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію управління вказало, що стажу роботи за списком робіт і професій, який затверджений Кабінетом Міністрів України від 31.03.1994 №202, не менше 25 років - для працівники, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, та не менше 20 років - для працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), є необхідною умовою для призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058-IV. В контексті вказаного управління зазначило, що за результатами розгляду наданих ОСОБА_1 документів було встановлено, що такий стаж у нього складає: пільговий стаж на роботах підземних професій за Постановою №202 (25) - 17 років 07 місяців 06 днів, а стаж на роботах підземних професій за Постановою №202 (20) - 12 років 10 місяців 25 днів. При цьому, до пільгового стажу роботи на роботах підземних професій, не були враховані:

- період навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.2001 по 30.06.2005 - оскільки вказаний навчальний заклад не відноситься до закладів професійної (професійно-технічної). Крім того, позивач навчався за спеціальністю "технолог", а після закінчення навчання був працевлаштований на посаду "гірноробочого", тобто не за спеціальністю;

- період роботи з 01.01.2020 до 01.08.2022, оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про виплату позивачу заробітної плати за вказаний період та про кількість відпрацьованих днів;

- період роботи з 01.01.2022 до 15.08.2022, оскільки у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість на роботах, які відносяться до підземних робіт, затверджених постановою КМУ від 31.03.1994 № 202, а уточнюючої довідки за цей період позивач не надавав;

- періоди прогулів та страйків на "Шахта "Котляревська", які вказані в довідці 04/14 №1232 від 01.07.2022.

Відтак, враховуючи відсутність у ОСОБА_1 стажу роботи за списком робіт і професій, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 31.03.1994 №202, не менше 25 років, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає, що ним правомірно було прийнято рішення від 05.12.2023 №057250004903 про відмову в призначенні позивачу пенсії, а тому управління просило відмовити йому в задоволенні позовних вимог.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області станом на дату розгляду справи своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористалось, відзиву на позовну заяву до суду не надало.

Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою від 29.11.2023 про призначення йому пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1) за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

За наслідками розгляду поданої позивачем заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення від 05.12.2023 №057250004903, яким відмовило йому у призначенні пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність у нього необхідного стажу за списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 31.03.1994 №202, в розмірі 25 років.

Обґрунтовуючи прийняту відмову Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в своєму рішенні вказало, що відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію незалежно від віку мають працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Водночас, пільговий стаж роботи ОСОБА_1 на роботах підземних професій за Постановою №202 (25) становить 17 років 07 місяців 06 днів, а стаж на роботах підземних професій за Постановою №202 (20) становить 12 років 10 місяців 25 днів. Таким чином, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області дійшло висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.12.2023 №057250004903 про відмову у призначенні пенсії протиправним, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Вищевказана норма закону кореспондується із частиною 1 статті 14 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", яка визначає, особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії. Згідно цієї правової норми працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 (далі - Список № 202).

За наслідками аналізу правової норми статті 14 Закону №1788 (положення якої аналогічні нормам частини 3 статті 114 Закону №1058) та Списку №202, Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі №227/1732/17 зазначив, таке: "Комплексний аналіз зазначених норми дає підстави дійти висновку, що право на передбачену статтею 14 Закону №1788-ХІІ пенсію незалежно від віку мають працівники, професії яких містяться у Списку, за умови безпосередньої зайнятості на цих роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи".

Таким чином, частина 3 статті 114 Закону №1058-IV визначає право особи на призначення пільгової пенсії незалежно від віку у випадку дотримання таких умов:

- зайнятість цієї особи повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202;

- наявність у особи стажу на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202, не менше 25 років.

При цьому, вік особи, а також розмір її страхового стажу для призначення даного виду пільгової пенсії значення не має. Крім того, для призначення даного виду пільгової пенсії не вимагається документального підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці.

Отже, наявність не менше 25 років стажу роботи на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії за списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202, є обов`язковою умовою для призначення пенсії на підставі частина 3 статті 114 Закону №1058-IV.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оскаржуваного рішення від 05.12.2023 №057250004903 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" була саме відсутність у нього 25 років стажу роботи за списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 31.03.1994 №202.

Відповідно до інформації, вказаної у рішенні від 05.12.2023 №057250004903, пільговий стаж роботи ОСОБА_1 на роботах підземних професій за Постановою №202 (25) становить 17 років 07 місяців 06 днів, а стаж на роботах підземних професій за Постановою №202 (20) становить 12 років 10 місяців 25 днів.

Звертаючись з даним позовом до суду ОСОБА_1 вказує, що має пільговий стаж роботи на підземних професіях, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, в розмірі 21 рік 10 місяців 25 днів, а із застосуванням кратності за період його роботи за професією "прохідник", такий стаж складає в нього 25 років 10 місяців 25 днів. Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області невірно обчислило його стаж по Постанові №202 та безпідставно не зарахувало до вказаного стажу зазначені в трудових книжках серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , періоди його роботи з 01.09.2001 по 30.06.2005, з 22.08.2005 по 08.02.2006, з 09.02.2006 по 17.06.2018, з 27.06.2018 по 14.08.2018, з 15.08.2018 по 22.10.2018, з 23.10.2018 по 28.10.2018, з 29.10.2018 по 31.01.2019, з 12.02.2019 по 23.07.2019, з 05.09.2019 по 08.10.2019, з 09.10.2019 по 01.08.2022, з 18.08.2022 по 29.11.2023.

Надаючи правову оцінку вказаним спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дослідивши під час розгляду справи трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 27.12.2004, суд встановив, що у ній наявні наступні записи про роботу позивача:

- з 10.01.2005 по 13.03.2005 - учень гірника підземного з повним робочим днем в шахті на Відокремленому підрозділі "Шахта "Росія" Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" (2 місяці 4 дні);

- з 14.03.2005 по 30.04.2005 - гірник підземний 3 розряду з повним робочим днем в шахті на Відокремленому підрозділі "Шахта "Росія" Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" (1 місяць 17 днів);

- з 22.08.2005 по 08.02.2006 - гірник підземний 2 розряду з повним робочим днем під землею на Відокремленому підрозділі "Шахта "Росія" Державного підприємства "Селидіввугілля" (5 місяців 18 днів);

- з 09.02.2006 по 23.03.2006 - учень гірника очисного вибою з повним робочим днем під землею на Відокремленому підрозділі "Шахта "Росія" Державного підприємства "Селидіввугілля" (1 місяць 15 днів);

- з 24.03.2006 по 17.06.2018 - гірник очисного вибою 5 розряду з повним робочим днем під землею на Відокремленому підрозділі "Шахта "Росія" Державного підприємства "Селидіввугілля", який 18.07.2017 було перейменовано у Відокремлений підрозділ "Шахта "Котляревська" ДП "Селидіввугілля" (12 років 2 місяці 25 днів);

- з 27.06.2018 по 14.08.2018 - гірник очисного вибою 4 розряду підземний з повним робочим днем у шахті в Публічному акціонерному товаристві "Шахтоуправління "Покровське" (1 місяць 19 днів);

- з 15.08.2018 по 14.10.2018 - гірничий майстер підземний з повним робочим днем у шахті в Публічному акціонерному товаристві "Шахтоуправління "Покровське" (1 місяць 30 днів);

- з 23.10.2018 по 28.10.2018 - гірничий майстер підземний з повним робочим днем у шахті в Приватному акціонерному товаристві "Шахтоуправління "Покровське" (6 днів);

- з 29.10.2018 по 31.01.2019 - помічник начальника підземний з повним робочим днем у шахті в Приватному акціонерному товаристві "Шахтоуправління "Покровське" (3 місяці 3 дні);

- з 12.02.2019 по 23.07.2019 - гірник очисного забою підземний 4 розряду з повним робочим днем у шахті в ТОВ "Краснолиманське" (5 місяців 12 днів);

- з 05.09.2019 по 08.10.2019 - гірник підземний 3 розряду з повним робочим днем в шахті у ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" (1 місяць 4 дні);

- з 09.10.2019 по 01.08.2022 - гірник очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті у ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" (2 роки 9 місяців 24 дні).

Крім того, відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 18.08.2022, позивач з 18.08.2022 працює гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті на Виробничому структурному підрозділі "Шахтоуправління Дніпровське" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (продовжував працювати по день звернення із заявою про призначення пенсії 29.11.2023, запис про звільнення відсутній) (1 рік 3 місяці 12 днів).

Відповідно до розділу І "Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт" Списку №202 до робіт і професій, що надають право на пільгову пенсію належать усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Як свідчить зміст оскаржуваного рішення від 05.12.2023 №057250004903, пенсійний орган зарахував ОСОБА_1 до пільгового стажу на роботах підземних професій за Постановою № 202 (25) 17 років 07 місяців 06 днів.

При цьому, згідно розрахунку стажу за формою РС-право, до зарахованого позивачу пільгового стажу ввійшли всі періоди його роботи, вказані в трудових книжках позивача серії НОМЕР_3 від 27.12.2004 та серії НОМЕР_2 від 18.08.2022, окрім:

1) періодів роботи на ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля", а саме: з 05.09.2019 по 08.10.2019, коли позивач працював гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті, та з 09.10.2019 по 01.08.2022, коли позивач працював гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті. При цьому, як зазначає Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відзиві на позовну заяву, підставою для такого не зарахування була відсутність в Індивідуальних відомостях про застраховану особу даних про виплату позивачу в період з 01.01.2020 до 01.08.2022 заробітної плати та про кількість відпрацьованих днів, а також відсутність у трудовій книжці відомостей про умови праці, а саме про зайнятість на роботах, які відносяться до підземних робіт, затверджених постановою КМУ від 31.03.1994 № 202;

2) вказані в довідці 04/14 №1232 від 01.07.2022 періоди прогулів та страйків, під час роботи позивача на ВП "Шахта "Котляревська" ДП "Селидіввугілля" з 22.08.2008 по 17.06.2018, а саме:

- прогули: жовтень 2005 року - 1 день, лютий 2006 року - 1 день, квітень 2006 року - 4 дні, серпень 2007 року - 1 день, жовтень 2007 року - 2 дні, червень 2010 року - 1 день, січень 2015 року - 3 дні.

- відпустки без оплати: грудень 2008 року - 1 день, липень - 2009 року - 1 день, серпень 2009 року - 1 день, лютий 2011 року - 1 день, травень 2013 року 1 день, червень 2013 року - 1 день, лютий 2015 року - 1 день, березень 2015 року - 1 день, червень 2018 року - 8 днів;

- страйки: березень 2015 року - 4 дні, серпень 2015 року - 1 день, травень 2018 року - 6 днів, червень 2018 року - 4 дні.

Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не зарахувало ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи на підземних професіях за Постановою №202 період його навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.2001 по 30.06.2005.

Надаючи оцінку правомірності дій пенсійного органу щодо не зарахування вказаних періодів до пільгового стажу роботи позивача на підземних професіях за Постановою №202, а також оцінку наявності/відсутності правових підстав для такого зарахування, суд зазначає наступне.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 05.09.2019 по 01.08.2022 на ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля".

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Тобто, зазначеною нормою встановлено, що надання уточнюючих довідок для підтвердження спеціального (пільгового) стажу роботи, в тому числі й зайнятості особи протягом повного робочого дня на підземних роботах за професіями, передбаченими Списком №202, необхідне лише у разі відсутності трудової книжки або відсутності в трудовій книжці відповідних записах, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 27.12.2004, у вказаний спірний період роботи на ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" позивач працював на посаді гірника підземного (з 05.09.2019 по 08.10.2019) та на посаді гірником очисного забою (09.10.2019 по 01.08.2022). Крім того, щодо вказаних періодів роботи в трудовій містяться записи про те, що позивач працював на вказаних посадах повний робочий день у шахті.

Згідно з розділом І Списку №202 до робіт і професій, що надають право на пільгову пенсію, належать усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Вказане свідчить, в спірний період роботи з 05.09.2019 по 01.08.2022 на ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" позивач працював повний робочий день на підземних роботах у шахті з видобутку вугілля за професіями (посадами) передбаченими Списком №202.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що трудова книжка серії НОМЕР_3 від 27.12.2004 містить усі необхідні записи про умови праці позивача на ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" в період з 05.09.2019 по 01.08.2022, які є достатніми для зарахування цього періоду до пільгового стажу підземної роботи за Списком №202. У зв`язку з цим, доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про необхідність надання уточнюючої довідки для підтвердження пільгового характеру роботи позивача в цей період є безпідставними.

Суд вважає помилковими також і твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про неможливість зарахування вищезазначеного періоду роботи позивача до пільгового стажу за Списком №202 через відсутність в Індивідуальних відомостях про застраховану особу даних про виплату позивачу в період з 01.01.2020 до 01.08.2022 заробітної плати та про кількість відпрацьованих днів, з огляду на наступне.

Дослідивши наявні у матеріалах справи Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 (довідка ОК-5), суд встановив, що згідно інформації, яка вказана в цій довідці, в спірний період з 05.09.2019 по 01.08.2022 позивач був застрахованою особою, а його страхувальником було ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" (код ЄДРПОУ 33621589). За кожен місяць спірного періоду довідка ОК-5 містить інформацію, як про розмір нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати, так і про кількість днів його перебування у трудових відносинах. Однак, страхові внески в період з 05.09.2019 по 01.08.2022 страхувальником дійсно сплачені не були, про що в довідці ОК-5 міститься відповідна відмітка.

Правовими нормами абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Частиною 1 статті 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці.

За змістом статті 20 Закону № 1058-ІV страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України).

Таким чином, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати працівника.

З аналізу наведених норм законів суд доходить висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати законні права особи, зокрема й право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи. Відтак, не сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівника підприємства права на зарахування періоду роботи до страхового стажу.

Відтак, суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування періодів його роботи на такому підприємстві до страхового стажу при призначені пенсії.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року (справа №208/6680/16-а), від 24 травня 2018 року (справа №490/12392/16-а), від 20 березня 2019 року (справа №688/947/17), від 04 вересня 2018 року (справа № 482/434/17) та від 17.07.2019 (справа №144/669/17).

Отже, несплата підприємством-страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України не може бути підставою для незарахування періодів роботи особи на даному підприємстві до страхового стажу.

Також суд зауважує, що стаття 24 Закону №1058 визначає сплату страхових внесків, як умову для зарахування певного періоду роботи особи до страхового стажу. Разом з тим, в спірних правовідносинах, період роботи ОСОБА_1 з 05.09.2019 по 01.08.2022 у ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" не був зарахований до пільгового стажу за Списком №202. Водночас, жодним нормативно-правовим актом не передбачено такої умови для зарахування періодів роботи особи до пільгового стажу за Списком №202, як сплата страхових внесків за цей період. Підставою такого зарахування є лише підтвердження факту безпосередньої зайнятості особи протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії та виконання при цьому роботи за професією (на посаді), передбаченій цим Списком №202.

Відтак, в межах спірних правовідносинах сплата страхових не має значення для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 05.09.2019 по 01.08.2022 у ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" до пільгового стажу за Списком №202.

Натомість, відповідними записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 27.12.2004 підтверджується, як його перебування в спірний період з 05.09.2019 по 01.08.2022 в трудових відносинах з ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" так і пільгові умови праці позивача в цей період.

За таких обставин, що період роботи ОСОБА_1 з 05.09.2019 по 01.08.2022 у ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля", а саме: з 05.09.2019 по 08.10.2019 на посаді гірника підземного з повним робочим днем в шахті та з 09.10.2019 по 01.08.2022 на посаді гірника очисного забою з повним робочим днем в шахті, підлягають зарахуванню до пільгового стажу підземної роботи за професією, передбаченою Списком №202. У зв`язку із цим, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №202.

Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, страйків, вказаних в довідці 04/14 №1232 від 01.07.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно Довідки 04/14 №1232 від 01.07.2022, виданої ВП "Шахта Котляревська" ДП "Селидіввугілля" (а.с.79), ОСОБА_1 працював на ВП "Шахта Котляревська" з 22.08.2005 по 17.06.2018. Під час вказаного періоду роботи мали місце:

- прогули: жовтень 2005 року - 1 день, лютий 2006 року - 1 день, квітень 2006 року - 4 дні, серпень 2007 року - 1 день, жовтень 2007 року - 2 дні, червень 2010 року - 1 день, січень 2015 року - 3 дні.

- відпустки без оплати: грудень 2008 року - 1 день, липень - 2009 року - 1 день, серпень 2009 року - 1 день, лютий 2011 року - 1 день, травень 2013 року 1 день, червень 2013 року - 1 день, лютий 2015 року - 1 день, березень 2015 року - 1 день, червень 2018 року - 8 днів;

- страйки: березень 2015 року - 4 дні, серпень 2015 року - 1 день, травень 2018 року - 6 днів, червень 2018 року - 4 дні.

Щодо періодів прогулів, суд зазначає, що прогул - це відсутність працівника на роботі без поважної причини. Відтак, під час прогулу працівник не виконує своєї роботи, а тому не має права на зарахування часу прогулу до пільгового стажу, який за своєю суттю є компенсацією, яка надається робітнику за ті чи інші шкідливі/важкі умови праці. Більш того, жодним законом не передбачено зарахування до пільгового стажу прогулів.

Враховуюче зазначене, суд вважає, що дії пенсійного органу щодо не зарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №202 періодів його прогулів (жовтень 2005 року - 1 день, лютий 2006 року - 1 день, квітень 2006 року - 4 дні, серпень 2007 року - 1 день, жовтень 2007 року - 2 дні, червень 2010 року - 1 день, січень 2015 року - 3 дні) під час роботи на ВП "Шахта Котляревська" є правомірними, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставні.

Щодо періодів страйків, суд зазначає, що відповідно до статті 44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Відповідно до статті 27 Закону України від 03.03.1998 №137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (далі - Закон №137/98-ВР), участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону №137/98-ВР, організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Час страйку працівникам, які беруть у ньому участь, не оплачується. Час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним, не зараховується до загального і безперервного трудового стажу.

З аналізу наведених норм вбачається, що робочі дні, коли працівник брав участь у страйках не зараховується до стажу, зокрема й до пільгового стажу, лише у разі визнання такого страйку судом незаконним. Тобто, зазначеними нормами передбачено гарантії щодо зарахування до трудового та спеціального стажу працівника, часу його участі у страйку.

Жодних доказів того, що страйки, в яких ОСОБА_1 брав участь: в березні 2015 року - 4 дні, в серпні 2015 року - 1 день, в травні 2018 року - 6 днів, в червні 2018 року - 4 дні, були визнані в судовому порядку незаконними, матеріали справи не містять. Спірне рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, який в тому числі й вирішувалось питання щодо наявного у позивача пільгового стажу та зарахування тих чи інших періодів його роботи до цього стажу, також не містить жодних посилань на такі обставини та докази, які їх підтверджують.

Відтак, з урахуванням правових норм Закону №137/98-ВР, суд приходить до висновку, що періоди участі ОСОБА_1 під час роботи на ВП "Шахта Котляревська" у страйках, а саме: березень 2015 року - 4 дні, серпень 2015 року - 1 день, травень 2018 року - 6 днів, червень 2018 року - 4 дні, підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи за Списком №202, а тому дії пенсійного органу щодо їх не зарахування є протиправними.

Щодо вказаних в довідці 04/14 №1232 від 01.07.2022, періодів перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати, суд враховує наступне.

За приписами ст. 84 КЗпП України, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Як слідує зі змісту статті 4 Закону України "Про відпустки", відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток.

Відповідно до статей 25 та 26 Закону України "Про відпустки" відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов`язковому порядку, або за згодою сторін.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 8 лютого 2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що не зараховані пенсійним органом періоди перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати пов`язані з виробничою необхідністю.

У зв`язку із цим суд приходить до висновку, що дії пенсійного органу щодо не зарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №202 періодів його відпустки без збереження заробітної плати під час роботи на ВП "Шахта Котляревська" (грудень 2008 року - 1 день, липень - 2009 року - 1 день, серпень 2009 року - 1 день, лютий 2011 року - 1 день, травень 2013 року 1 день, червень 2013 року - 1 день, лютий 2015 року - 1 день, березень 2015 року - 1 день, червень 2018 року - 8 днів) є правомірними, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставні.

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №202 періоду його навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.2001 по 30.06.2005, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах, і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з частиною 1 статті 38 Закону України від 10.02.1998 року №103/98ВР «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Таким чином, згідно положень ст. 38 Закону України від 10.02.1998 року №103/98ВР «Про професійно-технічну освіту» для зарахування періодів навчання до пільгового стажу потрібно додержання певних умов, зокрема: працевлаштування має відбутися саме за набутою на навчанні професією; термін між днем закінчення особою навчання і днем її зарахування на роботу за набутою професією не повинен перевищувати трьох місяців.

Наявним у матеріалах справи дипломом серії НОМЕР_4 підтверджується, що в період з 01.09.2001 по 30.06.2005 позивач навчався у Селидівському гірничому технікумі за спеціальністю «Технологія підземної розробки корисних копалин» та здобув кваліфікацію «гірничий технік-технолог».

В свою чергу, згідно записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 27.12.2004, ОСОБА_1 з 22.08.2005 був прийнятий на роботу у Відокремлений підрозділ "Шахта "Росія" Державного підприємства "Селидіввугілля" на посаду гірника підземного з повним робочим днем під землею.

Вказане свідчить, що після закінчення навчання у Селидівському гірничому технікумі за здобуття там кваліфікації «гірничий технік-технолог», ОСОБА_1 був працевлаштований на посаду «гірника підземного» тобто не за набутою професією, а тому права на зарахування періоду навчання у Селидівському гірничому технікумі з 01.09.2001 по 30.06.2005 до пільгового стажу по Списку №202 він не має.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яку викладено в постанові від 11 липня 2022 року по справі № 160/6695/21.

У зв`язку із цим суд приходить до висновку, що дії пенсійного органу щодо не зарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №202 періоду його навчання у Селидівському гірничому технікумі з 01.09.2001 по 30.06.2005 є правомірними, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставні.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що пільговий стаж ОСОБА_1 за Списком №202 був визначений Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не вірно, оскільки до вказаного стажу безпідставно не були зараховані період його роботи з 05.09.2019 по 01.08.2022 на ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" на посадах гірника підземного з повним робочим днем в шахті та гірника очисного забою з повним робочим днем в шахті, а також період його участі у страйках під час роботи на ВП "Шахта Котляревська", а саме: березень 2015 року - 4 дні, серпень 2015 року - 1 день, травень 2018 року - 6 днів, червень 2018 року - 4 дні.

Щодо заявленої позивачем вимоги про застосування роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 та про здійснення на підставі цих роз`яснень розрахунку його пільгового стажу із застосуванням кратності (1 рік 3 місяці) при обрахунку періодів його роботи гірником очисного забою, суд зазначає, що така вимога є безпідставною та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Верховний Суд у своїй постанові 18 липня 2019 року справа №826/2426/16 листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Таким чином, роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8 за своєю суттю і юридичною природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно - правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер й, до того ж, в цьому роз`ясненні були довільно і помилково розтлумачені норми всупереч правового регулювання, запровадженого статтями 14 та частиною шостою статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічний правовий висновок щодо застування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20.01.1992 викладено Верховним Судом в постанові від 08 липня 2021 року у справі №212/1743/17-а.

Враховуючи, що роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 не є нормативно-правовими актами і не можуть підміняти і доповнювати положення статті 114 Закону України №1058, оскільки носить лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер, суд вважає, що вони не підлягають застосуванню при обрахунку пільгового стажу позивача, а тому заявлені в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відтак, враховуючи, що підставою для прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області оскаржуваного рішення від 05.12.2023 №057250004903 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" був саме висновок про відсутність у нього 25 років пільгового стажу за списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 31.03.1994 №202, однак, вказаний пільговий стаж, як зазначено вище, обрахований не з урахуванням всіх періодів, які підлягають зарахуванню до нього, суд приходить до висновку, що вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо зобов`язання призначити позивачу пенсію відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зауважує, що в даному випадку, питання підрахунку пільгового стажу позивача за Списком №202, а також вирішення питання його достатності для призначення позивачу пенсії, передбаченої частиною 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" належать до дискреційних повноважень пенсійного органу.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 р. термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з`ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положенняст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

В даному випадку, суд вважає, що задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію фактично порушить закріплені законом виключні повноваження пенсійного органу.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов`язання призначити ОСОБА_1 відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слід відмовити.

Разом з тим, положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Зважаючи на встановлену протиправність оскаржуваного рішення від 05.12.2023 №057250004903, суд застосовуючи механізм ефективного захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, період його роботи з 05.09.2019 по 01.08.2022 на ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" на посадах гірника підземного з повним робочим днем в шахті та гірника очисного забою з повним робочим днем в шахті, а також період його участі у страйках під час роботи на ВП "Шахта Котляревська", а саме: березень 2015 року - 4 дні, серпень 2015 року - 1 день, травень 2018 року - 6 днів, червень 2018 року - 4 дні, та повторно розглянути його заяву від 29.11.2023 про призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, дії зобов`язального характеру щодо зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача має вчинити саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, що був визначений за принципом екстериторіальності, як орган, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії та здійснював підрахунок його стажу, тобто в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Натомість, порушення прав позивача з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області під час розгляду даної справи судом встановлено не було, оскільки оскаржуване рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 968,96 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

З огляду на положення ч. 1 та ч. 3 ст. 139 КАС України, та враховуючи розмір задоволених позовних вимог і сплату позивачем судового збору в мінімальному розмірі, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області належить стягнути судовий збір в розмірі 968,96 гривень.

Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122; код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.12.2023 №057250004903 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, період його роботи з 05.09.2019 по 01.08.2022 на ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" на посадах гірника підземного з повним робочим днем в шахті та гірника очисного забою з повним робочим днем в шахті, а також періоди його участі у страйках під час роботи на ВП "Шахта Котляревська", а саме: березень 2015 року - 4 дні, серпень 2015 року - 1 день, травень 2018 року - 6 днів, червень 2018 року - 4 дні, та повторно розглянути його заяву від 29.11.2023 про призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович