Рішення

від 07.04.2025 по справі 640/5158/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2025 року № 640/5158/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Леонтовича А.М., при секретарі судового засідання Лебезі П.В.,

за участю:

представників:

позивача Харко Д.М.,

відповідача - Норець В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 від05.12.2018 №0009824102 та податкове повідомлення-рішення форми В1 від 05.12.2018 №0009814102.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу щодо нереального характеру господарських операцій з контрагентами ТОВ «ВФ-Корп», ТОВ «Торговий будинок «Новаагро», ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Злак», ТОВ «Агротрастком», ТОВ «Альфа Промінь» спростовуються належним чином оформленими первинними документами. Стверджує, що відповідачем не було досліджено документи бухгалтерського та податкового обліку підприємства, як і не з`ясовано суті здійснених господарських операцій, порядок та спосіб їх виконання, фізичних можливостей підприємства самостійного отримання придбаних товарів у продавців. Вважає, що висновки перевірки ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу щодо неможливості контрагентів здійснювати господарську діяльність, в основу яких покладено податкову інформацію з баз контролюючого органу. Натомість, акт перевірки не містить жодного посилання на проведення контролюючим органом будь-якої податкової перевірки або зустрічної звірки зазначених у акті контрагентів позивача, тому, відповідно, й не є встановленою наявність або відсутність можливості здійснення господарської діяльності контрагентами.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України контролюючим органом в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 відкрито загальне позовне провадження.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/5158/19 до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/5158/19 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

26.04.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду адміністративну справу №640/5158/19 прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд одноособово суддею Леонтовичем А.М. за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 28 травня 2024 року о 14:00 год.

28.05.2024 у судовому засіданні в зв`язку з неявкою представника позивача суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи до 08.07.2024 до 14.00.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 задоволено клопотання Офісу великих платників податків ДПС про заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва. Замінено відповідача Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471) на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 44082145, місцезнаходження : 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3).

24.06.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

08.07.2024 справа знята з розгляду у зв`язку з повітряною тривогою.

02.09.2024 у судове засідання з`явились сторони, суд на місці ухвалив продовжити термін для подачі заперечення на відзив. У зв`язку з витребовуванням додаткових доказів по справі суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи до 24.09.2024 до 14:00.

24.09.2024 у судове засідання з`явились сторони. Вислухавши думку сторін, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 31.10.2025 на 15:30.

31.10.2025 в судове засідання з`явились сторони. В ході розгляду справи по суті, постало нове питання дослідження доказів, яких немає у справі. Суд забов`язує представника позивача надати докази (зберігання, транспортування, внутрішнє приміщення) або пояснення стосовно неможливості подачі цих документів. У зв`язку з витребовуванням додаткових доказів по справі суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи до 19.12.2024 до 15:30.

11.11.2024 від представника позивача надійшли заперечення на відзив.

17.12.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

19.12.2024 у судове засідання з`явились сторони. Вислухавши думку сторін суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача оголосити перерву до 30.01.2025 15:30.

30.01.2025 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначене на 04.03.2025 о 15:00 год.

04.03.2025 у судове засідання з`явились сторони. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання. Від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення. Суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 07 квітня 2025 року на 15:30. Повідомити учасників справи про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, шляхом надсилання повісток про виклик до суду.

07.04.2025 у судове засідання з`явились сторони, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - Офіс ВПП, відповідач) відповідно до наказу Офісу ВПП від 19.10.2018 р. №1955 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та направлень на перевірку від 22.10.2018 р. №966, №967 на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (надалі - ПАТ «ДПЗКУ», Позивач) по декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 р. (реєстраційний номер №9201274449 від 19.09.2018) з урахуванням уточнюючих розрахунків, з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч гривень, за результатами якої Офісом ВПП складено акт від 19.11.2018 №3519/28-10-41-01/37243279 (надалі - акт перевірки).

Зі змісту наведених у акті перевірки висновків вбачається, що Офісом ВПП встановлено порушення ПАТ «ДПЗКУ» вимог податкового законодавства, а саме:

-в порушення п.п. 198.1., 198.3., 198.6. ст. 198, п. 200.4. ст. 200 ПК України завищено суми податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 р. в сумі 11 060 038, 21 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 6 766 498, 77 грн., яка підлягає зменшенню;

- в порушення п. 200.4. ст. 200 ПК України завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку за серпень 2018 р. на суму 4 293 539, 44 грн.

05.12.2018р. на підставі акту перевірки Офісом ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0009824102 на суму 6 766 499, 00 грн. (зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість) та податкове повідомлення- рішення форми «В1» №0009814102 на суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 4 293 539, 00 грн., а також, штрафні санкції у розмірі 2 146 769, 50 грн. (надалі - ППР).

У зв`язку з тим, що позивач вважає протиправними прийняті Офісом ВПП податкових повідомлень-рішень ПАТ «ДПЗКУ» звернулося до ДФС України зі скаргою.

18.02.2019р. Державною фіскальною службою України було прийнято рішення №7836/6/99-99-11-04-02-25 про результати розгляду скарги, яким скаргу ПАТ «ДПЗКУ» залишено без задоволення, а оскаржувані ППР - без змін.

У зв`язку з тим, що під час адміністративного оскарження податкових повідомлень- рішень форми «В4» №0009824102 та форми «В1» №0009814102 Державна фіскальна служба України залишила без змін оскаржувані ППР, ПАТ «ДПЗКУ» звернулась із позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

V. Норми права

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (надалі також ПК України; тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із частинами першою, другою, сьомою ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Відповідно до частини першої та другої статті 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Як установлює частина перша статті 36 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зернові склади зобов`язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання.

Згідно із нормами статті 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Після заповнення обов`язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання.

Зерновий склад зобов`язаний виписувати окремо складські документи на зерно для партій зерна, що належать різним товарним класам, відповідно до державних стандартів.

На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов`язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна. Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.

VI. Оцінка суду

Дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи документи, оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, щодо обґрунтованості та законності податкових повідомлень-рішень від 05.12.2018 №0009814102, №90009824102 суд зазначає таке.

В акті перевірки зазначено, що між ПАТ «ДПЗКУ» та ТОВ «ВФ КОРП», ТОВ «АЛЬФА ПРОМІНЬ», ТОВ «ТБ НОВААГРО», ТОВ «АГРОТРАСТКОМ», ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ЗЛАК» були укладені договори поставки сільськогосподарської продукції, на підтвердження виконання умов яких позивачем до перевірки були надані видаткові та податкові накладні, суми ПДВ по яких були віднесені до складу податкового кредиту ПАТ «ДПЗКУ» за відповідний період.

При цьому відповідачем встановлено, що у контрагентів позивача відсутня інформація щодо наявності основних фондів, зокрема: складів, приміщень та будь-якого іншого нерухомого майна, супутніх платежів, що характерні для ведення будь-якої господарської діяльності, в тому числі комунальні платежі, оренда приміщень та паркомісць, послуги зв`язку та ін., матеріально - технічної і технологічної можливості здійснення перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмеженні проміжки часу та відсутність даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування, експедирування та оренди складів для зберігання товарів.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ «ВФ КОРП», ТОВ «АЛЬФА ПРОМІНЬ», ТОВ «ТБ НОВААГРО», ТОВ «АГРОТРАСТКОМ», ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ЗЛАК» до контролюючого органу податкової звітності не подавали, хоча виписані податкові накладні реєстрували у ЄРПН.

Згідно відомостей акту перевірки відповідачем встановлено, що між ПАТ «ДПЗКУ та ТОВ «ВФКОРП» (код ЄДРПОУ 39938111) укладено договори поставки від 07.08.2018 №МИК 0028-С, від 15.08.2018 №МИК 0040-С, від 23.08.2018 №МИК 0046-С згідно яких постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2018 року.

Згідно п. 1 Специфікацій до договорів "постачальник повідомляє і підтверджує, що товар придбаний ним безпосередньо у сільськогосподарських підприємств - виробників, які поставили вирощений ними товар продавцю вперше", таким чином, дослідження постачальника ТОВ "ВФ-КОРП" у якого було придбано реалізований товар має пряме значення, щодо підтвердження чи спростування факту здійснення операцій між ПАТ «ДПЗКУ» та ТОВ "ВФ-КОРП".

За наслідком аналізу інформаційних систем та первинних документів встановлено, даний товар був придбаний посередником у ТОВ "ЗЛАТА КОЛОС" (код ЄДРПОУ 40702577), кількість працюючих за даними звітів поданих до контролюючих органів становить - 4 особи.

Разом з тим контрагент є платником податку на землю, за даними звіту про наявність земельних ділянок, у контрагента наявні в оренді 103 га ріллі для вирощування сільськогосподарської продукції, в тому числі і такої, що була реалізована на адресу ПАТ «ДПЗКУ».

ТОВ "ЗЛАТА КОЛОС" на адресу ТОВ «ВФ-КОРП» було реалізовано пшеницю, врожаю 2018 року в кількості 1 170 т та ячмінь, врожаю 2018 року в кількості 900 т. Також, в результаті аналізу реалізації ТОВ "ЗЛАТА КОЛОС", встановлено, що контрагент реалізував за період 01.06.2018 по 31.08.2018 року сою в кількості 11 441,485 т, ячмінь в кількості 4 479,979 т та пшеницю в кількості 9 733,915 т.

При цьому, відповідно до статистичних даних середня врожайність даних культур в регіоні розташування виробника (Миколаївська область) становить 2,9 т/га, у зв`язку із чим суд погоджується з доводами відповідача, що ТОВ «ЗЛАТА КОЛОС» не могло на площі 103 га виростити зернові в кількості, що була реалізована за 2018 рік та зі штатною чисельністю 4 особи, яка є об`єктивно недостатню для здійснення господарської діяльності, яка потребує значного обсягу трудовитрат зважаючи на обсяги операцій.

Протягом 2018 року ТОВ «ЗЛАТА КОЛОС» не придбавалися послуги з оренди земельних ділянок, послуги обробки землі чи будь які інші супутні послуги, що пов`язанні з вирощуванням сільськогосподарської продукції та не придбавався товар, що був реалізований на адресу ПАТ "ДПЗКУ", тобто не можливо встановити походження товару.

Крім того, до перевірки було надано ТТН, відповідно до яких замовником на перевезення сільськогосподарської продукції є ТОВ «ВФ-КОРП», але в результаті аналізу ЄРПН, не встановлено придбання таким платником будь яких операцій з перевезення чи переоформлення товарів.

Дослідивши встановлені в ході проведення перевірки дані і факти, суд погоджується з висновками відповідача, щодо нереальності господарських операцій, оскільки укладені між ПАТ «ДПЗКУ» та ТОВ «ВФ-КОРП» договори не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет, фактично ТОВ «ВФ-КОРП» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операції з постачання товарів (робіт/послуг), а наявність первинних документів не надає права платнику податків на формування даних податкового обліку в тому разі, якщо зафіксована в первинних документах господарська операція фактично не відбулася.

З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки встановлено, що між ПАТ «ДПЗКУ» (далі - покупець), з однієї сторони та ТОВ «ТБ «НОВААГРО» (код ЄДРПОУ 39820081) (далі - постачальник), укладено договори поставки від 30.08.2018 №ХАР0099-С, №ХАР0100-С, №ХАР0101-С, №Хар0102-С, згідно яких постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2018 року.

Згідно п. 1 Специфікацій до договорів «постачальник повідомляє і підтверджує, що товар придбаний ним безпосередньо у сільськогосподарських підприємств - виробників, які поставили вирощений ними товар продавцю вперше", тобто дослідження постачальника ТОВ «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» у якого було придбано реалізований товар має пряме значення, щодо підтвердження, чи спростування факту здійснення операцій між ПАТ "ДПЗКУ" та ТОВ «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО».

За наслідком аналізу інформаційних систем та первинних документів встановлено, що ячмінь 3-го класу українського походження був придбаний посередником у ТОВ «С.К.С» (код ЄДРПОУ 38591109) у попередніх періодах. Походження даного товару встановити не можливо, оскільки ТОВ «С.К.С» придбано ячмінь 3-го класу українського походження у посередників, який в свою чергу був придбаний, шляхом проведення транзитних операцій, тобто товар реалізовано в такій самій кількості та без націнки у ТОВ «С.К.С».

Таким чином, суд вважає обгрунтованими висновки відповідача, що встановлені в ході проведення перевірки дані і факти, дозволяють зробити висновки, щодо нереальності господарських операцій, а укладені між ПАТ «ДПЗКУ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» договори не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет, фактично ТОВ «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операції з постачання товарів (робіт/послуг), а наявність первинних документів не надає права платнику податків на формування даних податкового обліку в тому разі, якщо зафіксована в первинних документах господарська операція фактично не відбулася.

З акту перевірки вбачається, що ході проведення перевірки встановлено, що між ПАТ «ДПЗКУ» та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ЗЛАК» (код ЄДРПОУ 40183901) укладено договори поставки від 10.08.2018 №ХРН 0023-С, від 16.08.2018 №П0Л0043-С, від №ХРН 0024-С. Згідно яких постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2018 року.

Згідно п. 1 Специфікацій до договорів "постачальник повідомляє і підтверджує, що товар придбаний ним безпосередньо у сільськогосподарських підприємств - виробників, які поставили вирощений ними товар продавцю вперше", тобто дослідження постачальника ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ЗЛАК» у якого було придбано реалізований товар має пряме значення, щодо підтвердження, чи спростування факту здійснення операцій між ПАТ "ДПЗКУ" та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ЗЛАК».

За наслідком аналізу інформаційних систем та первинних документів встановлено, що ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ЗЛАК» придбано пшеницю та ячмінь (без визначеного класу) у ТОВ «МОНПАРНАС» (код ЄДРПОУ 41908201) у серпні 2018 року. Чисельність працюючих згідно даних, що наявні в органах ДФС становить 6 осіб, що прийняті на роботу 08.08.2018.

Також встановлено, що даний товар придбано по ланцюгу постачання ТОВ «МОНПАРНАС» у п`яти інших контрагентів, які не є виробниками придбаної продукції, відповідно до своїх видів діяльності та здійснюють перепродаж товарів між собою, а свій податковий кредит формують за рахунок придбання продуктів харчування, запчастини, електротоварів та іншого.

За наслідком аналізу інформаційних систем та первинних документів встановлено, що ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ЗЛАК» придбано пшеницю та ячмінь (без визначеного класу) у ТОВ «НОРВЕЙ СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 41823579) у липні 2018 року. Не можливо встановити чисельність працюючих ТОВ «НОРВЕЙ СТАНДАРТ», так як останній не подає таку звітність до контролюючих органів.

При цьому даний товар придбано по ланцюгу постачання ТОВ «НОРВЕЙ СТАНДАРТ» у п`яти інших контрагентів, які не є виробниками придбаної продукції, відповідно до своїх видів діяльності та здійснюють перепродаж товарів між собою, а свій податковий кредит формують за рахунок придбання одягу та тютюнових виробів.

ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Торгсервіс» (код ЄДРПОУ 23133206) реалізовано на постачальника ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ЗЛАК» пшеницю фуражну та ячмінь 3 класу. Кількість працюючих за даними звітів поданих до контролюючих органів ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Торгсервіс» становить - 1 особа.

За наслідком аналізу інформаційних систем ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Торгсервіс» реалізовано за 2018 рік 1 612,921 т сільськогосподарської продукції, поряд з цим відповідно до статистичних даних середня врожайність даних культур в регіоні розташування виробника становить 3,5 т/га, у зв`язку із чим суд вважає обгрунтованим висновок відповідача, що ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Торгсервіс» не могло на площі 174,8348 га виростити зернові в загальній кількості 1 612,921 т та зі штатною чисельністю 1 особи, яка є об`єктивно недостатньою для здійснення господарської діяльності, яка потребує значного обсягу трудовитрат зважаючи на обсяги операцій.

Крім того, впродовж 2018 року ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Торгсервіс» не придбавалися послуги з оренди земельних ділянок, послуги обробки землі чи будь які інші супутні послуги, що пов`язанні з вирощуванням сільськогосподарської продукції та не придбавався товар, що був реалізований на адресу ПАТ «ДПЗКУ», тобто не можливо встановити походження товару.

ПП «Сільськогосподарське підприємство «Торгсервіс-Інвест» (код ЄДРПОУ 33725978) реалізовано ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ЗЛАК» пшеницю 3 класу та пшеницю фуражну.

Кількість працюючих за даними звітів поданих до контролюючих органів ПП «Сільськогосподарське підприємство «Торгсервіс-Інвест» становить - 5 осіб.

За наслідком аналізу інформаційних систем ПП «Сільськогосподарське підприємство «Торгсервіс-Інвест» реалізовано за 2018 рік 1599,277 т сільськогосподарської продукції, поряд з цим відповідно до статистичних даних середня врожайність даних культур в регіоні розташування виробника становить 3,5 т/га, у зв`язку із чим суд вважає обгрунтованим висновок відповідача, що ПП «Сільськогосподарське підприємство «Торгсервіс-Інвест» не могло на площі 342,2386 га виростити зернові в загальній кількості 1 599,277 т та зі штатною чисельністю 5 осіб, яка є об`єктивно недостатню для здійснення господарської діяльності, яка потребує значного обсягу трудовитрат зважаючи на обсяги операцій.

Протягом 2018 року ПП «Сільськогосподарське підприємство «Торгсервіс-Інвест» не придбавалися послуги з оренди земельних ділянок, послуги обробки землі чи будь які інші супутні послуги, що пов`язанні з вирощуванням сільськогосподарської продукції та не придбавався товар, що був реалізований на адресу ПАТ «ДПЗКУ», тобто не можливо встановити походження товару.

Таким чином, встановлені в ході проведення перевірки дані і факти, дозволяють зробити висновки, щодо нереальності господарських операцій, а укладені між ПАТ «ДПЗКУ» та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ЗЛАК» договори не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет, ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ЗЛАК» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операції з постачання товарів (робіт/послуг), а наявність первинних документів не надає права платнику податків на формування даних податкового обліку в тому разі, якщо зафіксована в первинних документах господарська операція фактично не відбулася.

З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки встановлено, що між ПАТ «ДПЗКУ» та ТОВ «АГРОТРАСТКОМ» (код ЄДРПОУ 41431158), укладено договори постачання зерна українського походження врожаю 2018 від 01 серпня 2018 року №ХАР0030-С, від 15 серпня 2018 року №ХАР0082-С.

Згідно п. 1 Специфікацій до договорів «постачальник повідомляє і підтверджує, що товар придбаний ним безпосередньо у сільськогосподарських підприємств - виробників, які поставили вирощений ними товар продавцю вперше", тобто дослідження постачальника ТОВ «АГРОТРАСТКОМ» у якого було придбано реалізований товар має пряме значення, щодо підтвердження чи спростування факту здійснення операцій між ПАТ «ДПЗКУ» та ТОВ «АГРОТРАСТКОМ».

За наслідком аналізу інформаційних систем та первинних документів встановлено, що пшениця та ячмінь, який реалізований на ПАТ «ДПЗКУ», був придбаний у ТОВ «ГРЕЙН ПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 40731718) у липні, серпні 2018 року, кількість працюючих за даними звітів поданих до контролюючих органів становить - 1 особа. ТОВ «ГРЕЙН ПРОДУКТ» має статус посередника, відповідно до виду діяльності, що зазначений в реєстраційних даних, а саме неспеціалізована оптова торгівля. В результаті аналізу ланцюга руху товарів не встановлено придбання пшениці та ячменю у липні, серпні 2018 року, тобто не можливо встановити походження товару.

З аналізу інформаційних систем та первинних документів встановлено, що пшениця та ячмінь, який реалізований на ПАТ ДПЗКУ, був придбаний у ФГ Немашкало Віталій Олександрович (код ЄДРПОУ 37346685) у серпні 2018 року, кількість працюючих за даними звітів поданих до контролюючих органів становить - 1 особа. ФГ ОСОБА_1 має статус виробника, відповідно до виду діяльності, що зазначений в реєстраційних даних, а саме вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, але за даними інформаційних систем ДФС України у ФГ ОСОБА_1 відсутні власні чи орендовані земельні ділянки. Крім того, протягом 2018 року ФГ ОСОБА_1 не придбавалися послуги з оренди земельних ділянок, послуги обробки землі чи будь які інші супутні послуги, що пов`язанні з вирощуванням, перевезенням чи зберіганням сільськогосподарської продукції.

Товар таких номенклатурних позицій придбавався ФГ ОСОБА_1 протягом червня, липня та серпня 2018 року у ряду постачальників, які відповідно до своїх видів діяльності є посередниками в даних операціях, також у них відсутні земельні ділянки, а у придбанні та реалізації таких контрагентів спостерігається пересорт товару (продукти харчування, алкогольні та слабоалкогольні напої, одяг та інше). Подальший ланцюг походження реалізованого товару встановити не можливо.

З огляду на зазначене суд погоджується з доводами відповідача, що встановлені в ході проведення перевірки дані і факти, дозволяють зробити висновки, щодо нереальності господарських операцій, а укладені між ПАТ «ДПЗКУ» та ТОВ «АГРОТРАСТКОМ» (код ЄДРПОУ 41431158) договори не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет, фактично ТОВ «АГРОТРАСТКОМ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операції з постачання товарів (робіт/послуг), а наявність первинних документів не надає права платнику податків на формування даних податкового обліку в тому разі, якщо зафіксована в первинних документах господарська операція фактично не відбулася.

Також, платником не враховано результати перевірки за липень 2018 року від №3014/28-10-41-02/37343279, в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по контрагенту ТОВ «АГРОТРАСТКОМ» (код ЄДРПОУ 41431158) у сумі 637 335,52 грн. та відображено суму взаємовідносин у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», що формує суму бюджетного відшкодування.

З акту перевірки вбачається, що ході проведення перевірки встановлено, що між ПАТ «ДПЗКУ» та ТОВ «АЛЬФА ПРОМІНЬ» (код ЄДРПОУ 40377823) укладено договір постачання зерна українського походження врожаю 2018 від 26 липня 2018 року №СУМ0012-С.

Згідно п. 1 Специфікацій до договорів "постачальник повідомляє і підтверджує, що товар придбаний ним безпосередньо у сільськогосподарських підприємств - виробників, які поставили вирощений ними товар продавцю вперше", тобто дослідження постачальника ТОВ «АЛЬФА ПРОМІНЬ» у якого було придбано реалізований товар має пряме значення, щодо підтвердження чи спростування факту здійснення операцій між ПАТ «ДПЗКУ» та ТОВ «АЛЬФА ПРОМІНЬ».

За наслідком аналізу інформаційних систем та первинних документів встановлено, що одним із основних постачальників пшениці, яка реалізована на ПАТ «ДПЗКУ», є ТОВ ПСП «СУМИАГРОВЕКТОР» (код ЄДРПОУ 42258795), що є новоствореним підприємством, яке зареєстроване платником ПДВ від 13.07.2018. ТОВ ПСП «СУМИАГРОВЕКТОР» має статус посередника, відповідно до реєстраційних даних має вид діяльності оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Крім того, не можливо встановити чисельність працюючих та наявність об`єктів оподаткування, так як контрагент не звітує до контролюючих органів. В результаті аналізу ланцюга руху товарів не встановлено придбання пшениці у серпні 2018 року, тобто не можливо встановити походження товару.

За наслідком аналізу інформаційних систем та первинних документів встановлено, що одним із основних постачальників пшениці, яка реалізована на ПАТ «ДПЗКУ», є ФГ «БІЗНЕС АГРО ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ 38857959), кількість працюючих за даними звітів поданих до контролюючих органів становить - 3 особи.

ФГ «БІЗНЕС АГРО ХОЛДИНГ» має статус виробника, відповідно до виду діяльності, що зазначений в реєстраційних даних, а саме вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, але за даними інформаційних систем ДФС України у контрагента відсутні власні чи орендовані земельні ділянки. Крім того протягом 2018 року ФГ "БІЗНЕС АГРО ХОЛДИНГ" не придбавалися послуги з оренди земельних ділянок, послуги обробки землі чи будь які інші супутні послуги, що пов`язанні з вирощуванням, перевезенням чи зберіганням сільськогосподарської продукції.

Товар таких номенклатурних позицій придбавався ФГ «БІЗНЕС АГРО ХОЛДИНГ» протягом серпня 2018 року у ряду постачальників, які відповідно до своїх видів діяльності є посередниками в даних операціях, також у них відсутні земельні ділянки, а у придбанні та реалізації таких контрагентів спостерігається пересорт товару (продукти харчування, побутова хімія, підакцизні товари, а саме пиво, електроприлади та інше). Подальший ланцюг походження реалізованого товару встановити не можливо.

За наслідком аналізу інформаційних систем та первинних документів встановлено, що одним із основних постачальників пшениці, яка реалізована на ПАТ «ДПЗКУ», є ТОВ «КОМЕРІЦЙНА ФІРМА «ДОНГОСППРОМ» (код ЄДРПОУ 33703121), чисельність працюючих та наявність об`єктів оподаткування встановити не можливо, так як контрагент незвітуєдо контролюючих органів. ТОВ "КОМЕРІЦЙНА ФІРМА «ДОНГОСППРОМ» має статус виробника, відповідно до виду діяльності, що зазначений в реєстраційних даних, а саме розведення свиней, один із додаткових видів діяльності вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, але за даними інформаційних систем ДФС України у контрагента відсутні власні чи орендовані земельні ділянки. Крім того протягом 2018 року ТОВ «КОМЕРІЦЙНА ФІРМА «ДОНГОСППРОМ»не придбавалися послуги з оренди земельних ділянок, послуги обробки землі чи будь які інші супутні послуги, що пов`язанні з вирощуванням, перевезенням чи зберіганням сільськогосподарської продукції. За наслідком аналізу ланцюга руху товарів не встановлено придбання пшениці протягом 2018 року, тобто не можливо встановити походження товару.

З огляду на зазначене суд вважає обгрунтованим висновок відповідача, що встановлені в ході проведення перевірки дані і факти, дозволяють зробити висновки, щодо нереальності господарських операцій, а укладені між ПАТ «ДПЗКУ» та ТОВ «КОМЕРІЦЙНА ФІРМА "ДОНГОСППРОМ" (код ЄДРПОУ 33703121) договори не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет, фактично ТОВ «КОМЕРІЦЙНА ФІРМА «ДОНГОСППРОМ» (код ЄДРПОУ 33703121) здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операції з постачання товарів (робіт/послуг), а наявність первинних документів не надає права платнику податків на формування даних податкового обліку в тому разі, якщо зафіксована в первинних документах господарська операція фактично не відбулася.

За наслідком аналізу інформаційних систем ДФС України та первинних документів наданих до перевірки у ТОВ «ВФ КОРП» (код ЄДРПОУ 39938111), ТОВ «АЛЬФА ПРОМІНЬ» (код ЄДРПОУ 40377823), ТОВ «ТБ НОВААГРО» (код ЄДРПОУ 39820081), ТОВ «АГРОТРАСТКОМ» (код ЄДРПОУ 41431158), ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ЗЛАК» (код ЄДРПОУ 40183901) які перебували у взаємовідносинах з ПАТ «ДПЗКУ» встановлено:

відсутність подальшої реалізації придбаних товарів, пересорт товарів, в деяких випадках вбачається транзитний характер операцій;

не поданням контролюючим органам податкової звітності в супереч норм п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, абзацу першого п. 49.2 та п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 ПК України при реєстрації податкових накладних в ЄРПН;

недостатню кількість працівників, об`єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності, яка потребує значного обсягу трудовитрат зважаючи на обсяги операцій;

відсутність основних фондів, а саме складів, приміщень та будь якого іншого нерухомого майна;

відсутність супутніх платежів, що характерні для ведення будь-якої господарської діяльності, в тому числі комунальні платежі, оренда приміщень та паркомісць, послуги зв`язку та ін.;

відсутність матеріально - технічної і технологічної можливості здійснення перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмеженні проміжки часу та відсутність даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування, експедирування та оренди складів для зберігання товарів.

Таим чином, суд погоджується з доводами відповідача, що встановлені під час перевірки дані і факти доводять нереальність господарських операцій ПАТ «ДПЗКУ» (код ЄДРПОУ 37243279) з ТОВ «ВФ КОРП» (код ЄДРПОУ 39938111), ТОВ «АЛЬФА ПРОМІНЬ» (код ЄДРПОУ 40377823), ТОВ «ТБ НОВААГРО» (код ЄДРПОУ 39820081), ТОВ «АГРОТРАСТКОМ» (код ЄДРПОУ 41431158), ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ЗЛАК» (код ЄДРПОУ 40183901), надані договори поставки укладені між ПАТ «ДПЗКУ» та вищезазначеними контрагентами не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становить його предмет.

Отже враховуючи вищенаведене, згідно наявних матеріалів ПАТ «ДПЗКУ» здійснено лише документальне оформлення нереальних господарських операцій на загальну суму 62 464 042,02 грн., в т.ч. ПДВ 10 410 673,67 грн. із зазначеними контрагентами, а саме:

ТОВ «ВФ КОРП» (код ЄДРПОУ 39938111) на загальну суму 8 340 509,64 грн., в т.ч. ПДВ 1 390 084,94 грн.;

ТОВ "АЛЬФА ПРОМІНЬ" (код ЄДРПОУ 40377823) на загальну суму 6 404 089,92 грн., в т.ч. ПДВ 1 067 348,32 грн.;

ТОВ "ТБ НОВААГРО" (код ЄДРПОУ 39820081) на загальну суму 23 878 439,34 грн., в т.ч. ПДВ 3 979 739,89 грн.;

ТОВ «АГРОТРАСТКОМ» (код ЄДРПОУ 41431158) на загальну суму 13 375 258,80 грн., в т.ч. ПДВ 2 229 209,80 грн.;

ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ЗЛАК» (код ЄДРПОУ 40183901) на загальну суму 10 465 744,32 грн., в т.ч. ПДВ 1 744 290,72 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що контролюючим органом обґрунтовано на підставі встановлених перевіркою ПАТ «ДПЗКУ» обставин зафіксовано порушення п. 198.1 ст. 198 ПК України у зв`язку із чим завищено податковий кредит за серпень 2018 року у сумі 11 048 091,19 грн., що призвело до завищення р. 21 Податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» на 6 754 469,75 грн., та завищено суму яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку р. 20.2.1 податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року у сумі 4 293 539,44 грн., у зв`язку із чим порушено п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Отже, з урахуванням вищевказаних обставин, суд погоджується, що перевіркою не підтверджено факт відвантаження на адресу АТ «ДПЗКУ» сільськогосподарської продукції. Тобто, зазначені операції несуть формальний характер, оформлені лише юридично, без настання реального здійснення операції. Відповідно вищезазначені операції здійснені для штучного формування податкового кредиту, з метою отримання податкової вигоди, у вигляді мінімізації сплати податку на додану вартість до бюджету.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за аналізом баз даних ДФС, поданої звітності та податкової інформації встановлено, що контрагенти позивача здійснюють діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, оскільки не мають основних фондів та трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності та прослідковується невідповідність придбаного контрагентами та реалізованого позивачу товару. Вказане, за висновком перевіряючих, свідчить про те, що за реалізацією товарів, робіт, послуг оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ПАТ ДПЗКУ необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ. За змістом акта перевірки, діяльність контрагентів позивача має ознаки нереальності здійснення операцій, оскільки відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій.

Згідно із п.п. 72.1.1. п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України(надалі також ПК України), для інформаційно- аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах, інформація про фінансово - господарські операції платника податків, інформація про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності.

Відповідно до п. 74.1, п. 74.2 ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Відповідно до п.п. 83.1.2, п. 83.1 ст. 3 ПК України матеріали, які є підставою для висновків під час проведення перевірок - податкова інформація.

Відповідно до п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 44.1, ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до вимог п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87, визначено, що дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які приводять до зростання власного капіталу.

Активи - ресурси контрольовані підприємством, в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод в майбутньому.

Господарська операція документується первинними документами та знаходить відображення в повному обсязі в бухгалтерському обліку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ із внесеними змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться Підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до статті 4 Закону №996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати: надходження або сплати грошових коштів.

Згідно п. 2, п.п. 2.4; п.п. 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року № 168/704 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 Положення № 88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV(із змінами та доповненнями).

Зокрема, Постановою Верховного суду України від 26.06.2018р. №К/9901/40830/18 зазначено наступне:

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування

Виходячи з вищенаведеного, відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась. При наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 04 червня 2019 року по справі №826/18634/15 зазначено наступне:

«Таким чином, на думку Верховного Суду України, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Суд касаційної інстанції наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у достовірності наведених у цих документах відомостей, в інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин. Платник податку повинен враховувати обставини щодо прояву розумної обережності при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що підтверджують/спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19), що підлягає врахуванню відповідно до вимог статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, дійшла наступних висновків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд погоджується з таким висновками, не вбачає підстав для відступу від нього та зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання в його межах від посадової особи відомостей щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише відсутність у контрагентів платника податків матеріальних і трудових ресурсів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні договори за участю АТ «ДПЗКУ» щодо складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах, докази за надані зерновим складом послуги зберігання (платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, фіскальні чеки тощо), докази переоформлення зерна від одного власника іншому (доручення, заява власника про переоформлення, наказ керівника зернового складу (форма № 16), тощо), докази повернення зерна зі складу після закінчення строку його зберігання для подальшого переміщення чи продажу.

Виходячи з вищевикладеного суд зазначає, що встановлені за результатами перевірок контрагентів даних про недоведеність товарності операцій по ланцюгу постачання та факту придбання безпосередніми контрагентами позивача зерна, його транспортування, складського зберігання, має оцінюватись як доказ безтоварності поставки між ПАТ "ДПЗКУ" та постачальниками,

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №814/1932/17 (адміністративне провадження №К/9901/15857/19).

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин, суд приходить до висновку про правомірність висновків акта перевірки, на підставі яких контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, у зв`язку з чим адміністративний позов публічного акціонерного товариства Державна продовольча-зернова корпорація України є необґрунтованими, а тому не підлягає задоволенню.

VIІ. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог належить відмовити, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 17 квітня 2025 р.