Рішення від 18.04.2025 по справі 380/22915/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2025 рокусправа № 380/22915/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_4 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із грудня 2015 року по березень 2017 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із грудня 2015 року по березень 2017 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із квітня 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із квітня 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по січень 2019 року включно;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по січень 2029 року включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із лютого 2019 року по серпень 2019 року включно;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із лютого 2019 року по серпень 2019 року включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із вересня 2019 року по вересень 2021 року включно;

- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із вересня 2019 року по вересень 2021 року включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди із жовтня 2021 року по 31.12.2022 включно та із 01.01.2024 по 06.09.2024 включно;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за періоди із жовтня 2021 року по 31.12.2022 включно та із 01.01.2024 по 06.09.2024 включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до приписів Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період із 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. Отже, при нарахуванні індексації за спірний період має застосуватись базовий місяць для розрахунку індексації січень 2008 року. Також вказує, що відповідачі при визначенні розмірів належної позивачу індексації в період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 06.09.2024 порушено його право на отримання індексації-різниці, оскільки така нараховувалась та сплачувалась не у відповідності до діючого законодавства. Відтак звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) 27.11.2024, подав відзив на позовну заяву у якому звертає увагу, що у архівних відомостях ОСОБА_1 за 2018 рік зазначено, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць (пункт 6 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73). Тобто у лютому 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода нарахована та виплачена за січень 2018 року у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення за січень 2018 року (наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.02.2018 № 101-ОС «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України в лютому-грудні2018 року») а у березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода нарахована та виплачена за лютий 2018 року у розмірі 1 % місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року ( наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 12.03.2018 № 204-ОС «Про грошове забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України в березні 2018 року»). Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) 03.12.2024подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що позивач звернувся до неналежного відповідача, оскільки останнім місцем проходженням військової служби позивача є не військова частина НОМЕР_2 , тому позивач повинен звернутися зі вимогами до належного відповідача, який на день виключення із списків особового складу повинен розрахувати позивача за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення. Також відповідача зазначає, що у місяці підвищення посадового окладу позивача відповідно до постанови КМУ № 704, тобто у березні 2018 року розмір його грошового забезпечення збільшився у порівняні з розміром грошового забезпечення лютого 2018 року на 4 018,44 грн. (11 099,60 грн 7 081,16 грн). Такі розрахунки відповідач провів застосувавши нормативне регулювання виплати у спірний період щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» № 889 від 22.09.2010 (далі Постанова №889) згідно порядку, визначеного пунктом 6 Інструкція №73, який містить такі положення: «винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби». Як наслідок відповідач до грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року включає виплачену позивачу у березні 2018 року щомісячну додаткову грошову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 у сумі 89,91 грн.

Від представника відповідача надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу в органах прикордонної служби, зокрема:

- з грудня 2015 року по серпень 2016 року включно в ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_5 );

- з вересня 2016 року по березень 2017 року включно - у НОМЕР_11 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_12 );

- з квітня 2017 року по січень 2019 року включно в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 );

- з лютого 2019 року по серпень 2019 року включно - в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 );

- з вересня 2019 року по вересень 2021 року включно - НОМЕР_3 прикордонному загоні ДПС України (військова частина НОМЕР_4 );

- з жовтня 2021 року по 06.09.2024 включно в ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.03.2021 припинено юридичну особу військова частина НОМЕР_12 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) із визначенням правонаступника військову частину НОМЕР_5 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 на даний час ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_5 )).

Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2015- 2024 роки вбачається, що при проходженні військової служби ОСОБА_1 із грудня 2015 року до часу звільнення не нараховувалась індексація грошового забезпечення, крім поточної індексації з урахуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін.

У відповідь на адвокатський запит, ІНФОРМАЦІЯ_4 надав Розрахунок нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з грудня 2015 по серпень 2016 року, з вересня 2016 року по березень 2017 року, з жовтня 2021 року по вересень 2024 року (далі Розрахунок) з якого вбачається, що відповідачем за періоди служби з грудня 2015 року по березень 2017 року включно позивачу нараховувано індексація грошового забезпечення з урахуванням липня 2015 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).

НОМЕР_15 прикордонний загін на адвокатський запит повідомив, що інформацію про нараховану та не виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 направлено до військової частини НОМЕР_5 (лист №09/12529-24-Вих від 19.09.2024).

Крім цього, 27 прикордонним надано Довідку про нараховану та виплачену/невиплачену індексацію ОСОБА_1 за період проходження військової служби в НОМЕР_15 прикордонному загоні, з якої вбачається, що позивачу за період з квітня 2017 року по лютий 2018 року нараховано індексація грошового забезпечення з урахуванням серпня 2016 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).

Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо невірного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Згідно з ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 12.12.1991 року (далі Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з визначенням, наведеним в абз.2 ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (далі Закон №1282-XII), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Згідно з п.1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п.2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У п.4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (постанова Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі №400/1118/21).

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 року у справі №825/694/17, від 20.11.2019 року у справі №620/1892/19).

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №206/4411/16-а).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць».

Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).

Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

Так, для прикладу, в абз.1 п.5 Порядку №1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Абзац 3 п.10-1, п.10-2 Порядку №1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу. Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Тобто до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

На ці особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд уже звертав увагу у п.45 постанови від 19.05.2022 у справі №200/3859/21.

09.12.2015 Кабінет Міністрів України видав постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова №1013).

Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови №1013, мета цього акту полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

Пунктом 2 Постанови №1013 були внесені зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

За змістом п.6 Постанови №1013, цей акт застосовується з 01.12.2015.

Отже, Постановою №1013 з 01.12.2015 року були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою №1013.

Водночас норми Постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013).

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у п.58 постанови від 21.03.2023 року у справі №620/7687/21, п.62 постанови від 22.03.2023 року у справі №380/1730/22 з подібними правовідносинами.

Разом з цим, до числа основних змін, які внесені Постановою №1013 до Порядку проведення індексації грошових доходів населення та пов`язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію п.п.5, 10-2 Порядку, окремими положеннями яких установлено таке:

у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;

обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;

для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Порівняльний аналіз викладених положень п.п.5, 10-1, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою №1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Внаслідок цих змін Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати. Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Зокрема, суд враховує, що місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення п.5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Системний спосіб тлумачення приписів Постанови №1013, у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до п.п.5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, дають суду підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 01.12.2015 належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у п.72 постанови від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 з подібними правовідносинами.

Суд звертає увагу, що дотепер посадові оклади військовослужбовців визначалися постановами Кабінету Міністрів України. У період спірних правовідносин таких постанов було дві.

На час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Вказана постанова була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018.

Від січня 2008 року оклад за посадою позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, суд дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 28.02.2018 (включно).

Вказана правова позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 року у справі №420/3593/20 та ін., і у суду відсутні підстави для відступу від неї.

Стосовно дискреційних повноважень то Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об`єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені ст.ст.2, 4 Закону №1282-XII та п.п.1-1, 2, 5, 10-2 Порядку №1078, суд вважає, що повноваження військової частини стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу позивача, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 28.02.2018 (включно), не є дискреційними.

Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно, зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Відтак, відповідачі не наділені повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займала позивач.

У випадку позивача, законодавець установив один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідача з 01.12.2015 - здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації у розмірі 101 відсоток (до 01.01.2016) чи 103 відсотки (після 01.01.2016).

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20 та інших, стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права позивача відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідачів.

Аналогічне правозастосування міститься у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 року у справі №300/5628/21, від 06.04.2023 у справі №380/19089/21 та від 13.04.2023 у справі №420/18162/21.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, то порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом прийняття рішення про зобов`язання відповідачів (кожен за свій період) нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно) із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за періоди із 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 06.09.2024 включно, суд зазначає таке.

Питання врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, досліджувалось Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.07.2023 у справі № 240/23550/21.

У вказаних постановах Верховний Суд зауважив, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці". Також дійшов висновку, що системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Судом встановлено, що відповідно до графи 723 «Виплачено Банк» архівних відомостях особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік, грошовий дохід позивача становить:

- у лютому 2018 року 11 018,21 грн (утримано військовий збір у сумі 167,79 грн);

- у березні 2018 року 11 021,67 грн (утримано військовий збір у сумі 167,84 грн.

Аналогічна інформація про доходи ОСОБА_1 у лютому 2018 року у сумі 11 186 грн (11 018 грн + 167,79 грн) та у березні 2018 року дохід 11 189,51 грн (11 021,67 грн + 167,84 грн) відображена у копії особистої картки грошового забезпечення за 2018 рік, довідці ОК-5 та довідці ОК-7, які містять дані про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок (ЄСВ).

Отже, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) становить 3,46 грн (грошовий дохід у березні 2018 року у сумі 11 021,67 грн відняти грошовий дохід у лютому 2018 року у сумі 11 018,21 грн).

Суд відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 240/12040/19, від 11 листопада 2022 року у справі № 240/12040/19, в яких Суд зазначив, що визначальним значенням для врахування видів грошового забезпечення при визначенні розміру доходу позивача у лютому та березні 2018 року для визначення різниці доходу має значення факт виплати у конкретних місяцях складових грошового забезпечення, а не період, за який вони виплачені.

Суд зауважує, що відповідачами у відзивах зазначено, що згідно з Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яку затверджено наказом МВС України від 02.02.2016 №73 та зареєстровано в Мінюсті України 11.02.2016 за №217/28347 (далі Інструкція №73) винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.

За таких умов, виплачена позивачу в лютому 2018 року щомісячна грошова додаткова винагорода в розмірі 4 194,75 грн стосувалася січня 2018 року, а виплачена в березні 2018 року винагорода в розмірі 89,91 грн стосувалася лютого 2018 року.

Однак, суд не погоджується з такими доводами відповідачів, оскільки визначений Інструкцією №73 порядок виплати щомісячної грошової додаткової винагороди не змінює факту отримання позивачем в лютому-березні 2018 року конкретної суми грошового оподаткованого доходу.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 (далі Інструкція №558), що місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Між тим, для правильного вирішення даного спору слід застосовувати положення Порядку № 1078, згідно із яким на розрахунок індексації-різниці грошового забезпечення впливають виключно грошове забезпечення за лютий 2018 року та грошове забезпечення за березень 2018 року.

Тобто Положення пункту 5, як і цілому положення Порядку № 1078 застосовує таке поняття як «підвищення доходів», яке (підвищення) пов`язується для працівників бюджетної сфери із підвищенням на законодавчому рівні тарифних ставок (посадових окладів) та при правильному застосуванні Порядку № 1078 мало б призводить до зміни розміру індексації, або ж фактично припинення виплати індексації - різниці за умови фактичного підвищення доходу у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів), який би (дохід) перевищував би розмір індексації.

Жодних норм стосовно того, що при розрахунку розміру підвищення доходу в березні 2018 року необхідно враховувати наведений в пункті 6 Інструкції № 73, підхід до виплати додаткової грошової винагороди Порядок №1078, не містить.

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.2 пункт 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку суду про те, грошовий дохід позивача складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Вказане зумовлює висновок суду, що виплачена позивачу у лютому 2018 року та у березні 2018 року у складі місячного грошового забезпечення щомісячна додаткова грошова винагорода у розумінні норм ПК України є його загальним місячним доходом саме у місяці виплати доходу, тобто у лютому 2018 року та у березні 2018 року, і жодним чином не може вважатися його грошовим доходом за попередні місяці при застосуванні до спірних правовідносин пункту 5 Порядку №1078, яким встановлено спосіб визначення розміру індексації у порівнянні з підвищення грошового доходу у цьому місяці підвищення, а саме якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, розрахунок індексації-різниці слід проводити з урахуванням фактично нарахованих сум грошового забезпечення (доходу) позивача, включно з щомісячною додатковою грошовою винагородою, у лютому-березні 2018 року.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним шляхом: лютий 2008 року 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держстату) = 1,027; березень 2008 року103,8% = 1,038; квітень 2008 року103,1% = 1,031; травень 2008 року101,3% = 1,013; вересень 2008 року101,3% = 1,013; жовтень 2008 року101,7% = 1,017; листопад 2008 року101,5% = 1,015; грудень 2008 року102,1% = 1,021; січень 2009 року102,9% = 1,029; лютий 2009 року101,5% = 1,015; березень 2009 року101,4% = 1,014; травень 2009 року101,4% = 1,014; червень 2009 року101,1% = 1,011; жовтень 2009 року101,4% = 1,014; листопад 2009 року101,1% = 1,011; січень 2010 року102,7% = 1,027; лютий 2010 року101,9% = 1,019; вересень 2010 року103,5% = 1,035; грудень 2010 року101,6% = 1,016; березень 2011 року103,3% = 1,033; квітень 2011 року101,3% = 1,013; червень 2011 року101,2% = 1,012; березень 2014 року101,98% = 1,020; квітень 2014 року103,3% = 1,033; травень 2014 року103,8 = 1,038; липень 2014 року101,4% = 1,014; вересень 2014 року103,72% = 1,037; жовтень 2014 року102,4% = 1,024; листопад 2014 року101,9% = 1,019; грудень 2014 року103,0% = 1,030; січень 2015 року103,1% = 1,031; лютий 2015 року105,3 = 1,053; березень 2015 року110,8% = 1,108; квітень 2015 року114% = 1,140; травень 2015 року102,2% = 1,022; листопад 2015 року101,55% = 1,016; квітень 2016 року105,79% = 1,058; жовтень 2016 року104,0% = 1,040; січень 2017 року103,85% = 1,038; квітень 2017 року103,74% = 1,037; липень 2017 року103,13% =1,031; жовтень 2017 року103,12% = 1,031; січень 2018 року103,44% = 1,034.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 по січень 2018, а саме: 1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 (353,3%).

Тому, величина приросту індексу споживчих цін становить 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін)- 100% = 253,3%.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року складав - 1762,00 грн.

Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) становить 4463,15 грн. (1762,00 грн х 253,30% /100 = 4463,15 грн).

Оскільки суд встановив, що підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 3,46 грн, а сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становить 4463,15 грн, отже, сума можливої індексації грошового забезпечення перевищує розмір підвищення доходу.

Таким чином, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання індексації-різниці в сумі: 4 459,69 грн (4463,15 грн 3,46 грн).

За наведених обставин, відповідачі повинні були нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 4 459,69 грн щомісячно, в період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно.

Проте відповідачами не дотримано вказаних вимог Порядку №1078 та не нарахована позивачу належна сума індексації грошового забезпечення за спірний період, докази про нарахування та виплати відповідачем суми індексації-різниці в матеріалах справи відсутні.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 дійшов висновку, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Суд відзначає, що пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282. Вказане положення Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX станом на день розгляду цієї справи є чинним та в установленому порядку неконституційним не визнане.

Зважаючи на це, у відповідачів були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2023 року по 31 31 грудня 2023 року.

Закон України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» застережень щодо зупинення на 2024 рік дії Закону № 1282 не містить.

Отже, із січня 2024 року роботодавці знову зобов`язані індексувати заробітну плату своїм працівникам з урахуванням рівня інфляції відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в порядку та спосіб визначений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Тому вимога про нарахування та виплату позивачу індексації-різниці грошового за період з 01.01.2023 року по 06.09.2024 року, задоволенню не може підлягати, оскільки було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік, який визначає порядок проведення індексації грошових доходів громадян, а з 01.01.2024 року відновлено дію зазначеного закону, а тому базовим місяцем вважається січень 2024 року.

Відповідно до інформації відображеній у архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 2022 роки у період із березня 2018 року до 31.12.2022 не відбувалось підвищення посадових окладів військовослужбовців на законодавчому рівні, оскільки посадовий оклад нараховувався та виплачувався позивачу із розрахунку прожиткового мінімуму на 01 січня 2018 року.

Враховуючи положення абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078, індексація різниця у сумі 4 459,69 грн з урахуванням абзацу 3, 4, пункту 5 Порядку № 1078 мала б нараховуватись та виплачуватись позивачу починаючи з березня 2018 року до дня звільнення з військової частини (за виключенням періоду січень грудень 2023 року у зв`язку із зупиненням дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік).

Тож суд погоджується із твердженням позивача про те, що він має право на нарахування та виплату індексації-різниці за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року.

Стосовно способу захисту права позивача на отримання невиплачених сум індексації грошового забезпечення, суд звертає увагу на таке.

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Стосовно способу захисту прав та інтересів позивача і питання визначення у судовому рішенні конкретної суми індексації, яка належить до нарахування та виплати відповідачами позивачу, то Верховний Суд у постановах від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, від 21.03.2024 у справі №380/14057/22, від 14.05.2024 у справі №420/4659/23, від 20.06.2024 у справі №620/14086/23, від 31.07.2024 у справі №200/4613/24 наголошував на тому, що такий спонукаючий спосіб захисту, враховуючи характер спірних правовідносин, є належним і ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову. Тому, для належного і ефективного захисту прав та інтересів позивача, судам необхідно перевірити обґрунтованість розрахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини і не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, якщо суди в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення, які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації та, відповідно, у судовому рішенні не вказали конкретні суми індексації грошового забезпечення, на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Суд зауважує, що у позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідачів нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних сумах.

Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 18 квітня 2024 року у справі №380/8618/21, від 14 травня 2024 року у справі №420/4659/23, від 20 червня 202024 року у справі №620/14086/23, від 10 жовтня 2024 року у справі №500/8015/23, від 14 березня 2025 року у справі №600/565/24-а.

Стосовно доводів ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про те, що військова частина НОМЕР_2 не була останнім місцем військової служби позивача, тому не повинна виплачувати позивачу індексацію-різницю за період з лютого 2019 року по серпень 2019 року грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 5 Закону №1282 передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи (перше речення частини першої статті 10 Закону № 1282.

Відповідно до підпункту другого пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.

У свою чергу, Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі Положення) визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням в органах Держприкордонслужби кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Пунктом 293 встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

Аналіз пункту 293 Положення свідчить про те, що органом, у якому проходив службу військовослужбовець, в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби.

У даному ж випадку наявний спір саме про виплату позивачу індексації грошового забезпечення у конкретний період проходження військової служби у конкретних органах Державної прикордонної служби, яким є, зокрема, військова частина НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 1.3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228, яка була чинною до 10.08.2018 (далі Інструкція № 425) грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем служби.

Відповідно до пункту 1.7 розділу І Інструкції № 425 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Відповідно до п. 1.9 розділу І Інструкції № 425 індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Аналогічне нормативне регулювання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем служби та перебування на всіх видах забезпечення міститься у пунктах 3, 7, 9 Розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306, яка є чинною з 10.08.2018 (далі Інструкція №558), відповідно до яких:

Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21, від 19.02.2025 у справі №380/13847/22 виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Крім того, в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення відповідачі самостійно визначили ті періоди військової служби, у які кожен з них виплачував позивачу грошове забезпечення.

Тому саме на відповідачів (кожен за свій період) у спірних правовідносинах покладається обов`язок здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення.

Тож на підставі наведених вище положень Інструкції № 485(пункт 1.3 розділу І), Закону № 1282 (частина перша статті 9, перше речення частини першої статті 10), Порядку №1078 (підпункт другий пункту 6) та вже згаданих висновків Верховного Суду обов`язок проведення індексації грошового забезпечення позивачу був покладений на кожного відповідачів, в органу в якому позивач проходив військову службу та перебував там на всіх видах грошового забезпечення, тому суд відхиляє доводи військової частина НОМЕР_2 про пред`явлення позову до неналежного відповідача

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (далі - Порядок №44), суд зазначає наступне.

Так, згідно з п.1 вказаного Порядку, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до п.п.2-5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як уже зазначалось судом вище, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

При цьому, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачами саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачами із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 року у справі №380/813/22, від 27.09.2023 року у справі №420/23176/21, від 10.10.2024 у справі №500/8015/23 та від 31.01.2024 року у справі №320/6441/22.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Так, таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України, зокрема, частиною другою цієї статті.

Офіційне тлумачення положення частини 2 статті 233 КЗпП України надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 зазначено про те, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

В аспекті спірних правовідносин, також Верховний Суд у постанові від 04.04.2023 у справі №640/8348/21 узагальнив, що поняття «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір у цій справі стосується ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення в належному розмірі (є належною працівнику заробітною платою), охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України.

Подібну правову позицію було неодноразово висловлено Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року в справі №815/4421/15, від 13 березня 2019 року у справі №807/363/18, від 25 квітня 2019 року у справі №804/496/18, від 26 червня 2019 року в справі №820/4748/17, від 04 грудня 2019 року у справі №813/8469/13-а, від 22 травня 2020 року у справі №808/3200/17, від 04 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19 та інших.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд неодноразово, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Зокрема аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, від 03.08.2023 у справі 280/6779/22 та від 26.10.2023 у справі 380/653/23.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 в чергове підтверджує висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України.

У силу частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи правові позиції, сформовані Верховним Судом за подібних правовідносин та враховуючи те, що даний спір стосуються заробітної плати військовослужбовця, то єдина норма, яка регулює строки звернення до суду у справах стягнення заробітної плати є частина 2 статті 233 КЗпП України (в редакції чинні на момент виникнення правовідносин).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ), який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Згідно з Витягом з Наказу начальника НОМЕР_16 прикордонного загону ДПС України від 07.09.2024 №1219-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 06.09.2024

Враховуючи те, що ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 06.09.2024 (наказ від 07.09.2024 №1219-ОС), а звернувся до суду з даним позовом 08.11.2024, то суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений тримісячний строк звернення до суду визначений частиною другою статтею 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до пунктів 1 та 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» останній звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ) ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_14 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за період із грудня 2015 року по березень 2017 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_5 ) ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_14 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) індексацію грошового забезпечення за період із грудня 2015 року по березень 2017 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за період із квітня 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) індексацію грошового забезпечення за період із квітня 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за період із 01.03.2018 по січень 2019 року включно.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) індексацію різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по січень 2029 року включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_9 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за період із лютого 2019 року по серпень 2019 року включно.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_9 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) індексацію різницю грошового забезпечення за період із лютого 2019 року по серпень 2019 року включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_4 ) ( АДРЕСА_10 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за період із вересня 2019 року по вересень 2021 року включно.

Зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_4 ) ( АДРЕСА_10 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) індексацію різницю грошового забезпечення за період із вересня 2019 року по вересень 2021 року включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ) ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_14 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за періоди із жовтня 2021 року по 31.12.2022 включно.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_5 ) ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_14 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) індексацію різницю грошового забезпечення за періоди із жовтня 2021 року по 31.12.2022 включно включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР.І. Кузан