Рішення від 18.04.2025 по справі 420/3609/25

Справа № 420/3609/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом у якому просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі відповідач) щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті грошового забезпечення за період з 06.03.2024 по 06.09.2024 включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу його середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку за період з 06.03.2024 по 06.09.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він в період з 2008 по 2024р.р. проходив військову службу в т.ч. з 01.10.2020р. по 05.03.2024р. у військовій частині НОМЕР_2 Р. З 05.03.2024 року був виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення. Проте при звільненні з військової частини позивачу не було своєчасно проведено повного розрахунку. Вказаний розрахунок у повному обсязі був проведений 17.01.2025 року на суму 365207,37грн.

Враховуючи все вищевикладене позивач вказує, що він має право на нарахування та виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.03.2024 року по 06.09.2024 року.

Ухвалою від 10.02.2024 року відкрито позовне провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

25.02.2025 року представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому вимоги не визнав, з підстав того, що саме рішенням по справі №420/14402/24 повинно бути вирішено питання про встановлення розміру відшкодування за час затримки. Індексація не є сумою що належить звільненому працівникові від підприємства, а отже у разі прострочення виплати індексації грошових доходів населення не здійснюється нарахування та виплата відшкодування за час затримки. Вказує на те, що виділення коштів за напрямком нарахування та виплата коштів на виконання рішення суду відповідними кошторисами доходів та видатків не передбачено.

Дослідивши заяви по суті, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Інформаційному центрі «Одеса» (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України по 08.03.2024 року та наказом начальника Інформаційного центру « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.03.2024 року №4 Р-ОС підполковника ОСОБА_1 звільненого з військової служби наказом начальника Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 12.02.2024 р. №8 т Р-ОС зп п.п. «г» (через сімейні обставини) п.3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

При звільнені з військової служби з ним не був проведений повний розрахунок.

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа на стороні відповідача НОМЕР_4 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_5 ) Державної прикордонної служби України, та рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/14398/24 від 25 липня 2024р. позов задоволений.

Визнано протиправними дії Регіонального управління морської охорони ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_3 ) Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 01.10.2020 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (в редакції чинній з 29.01.2020 року).

Зобов`язано Регіональне управління морської охорони (м.Одеса) (військова частина НОМЕР_3 ) Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 01.10.2020 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії Інформаційний центр Одеса (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.10.2020 року по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (в редакції чинній з 29.01.2020 року).

Зобов`язано Інформаційний центр Одеса (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 23311412, АДРЕСА_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.10.2020 року по 20.05.2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 року рішення суду залишено без змін.

Суми грошового забезпечення за вищенаведеним рішенням суду були виплачені відповідачем із затримкою - 17.01.2025 року загальною сумою 365207,37грн..

Так як відповідач провів із позивачем розрахунок не в день звільнення, а із затримкою, та без сплати за весь час затримки середньої заробітної плати, позивач не погодившись з цим звернувся до суду із позовом.

Джерела права та висновки суду.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правовідносини з приводу грошового забезпечення військовослужбовців регулюються низкою спеціальних актів, а саме: Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» тощо.

Водночас, спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум.

Отже, в даному випадку вірним є застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року (справа № 240/11214/19), від 24 грудня 2020 року (справа № 340/401/20), від 5 серпня 2020 року (справа № 826/20350/16), від 15 липня 2020 року (справа № 824/144/16-а), від 31 жовтня 2019 року (справа № 2340/4192/18), від 26 червня 2019 року у справі № 826/15235/16, від 18 листопада 2022 року у справі № 1.380.2019.005781.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із статтею 117 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст.117 КЗпП України (в чинній редакції) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.

Суд звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

З наведеного вбачається, що грошова компенсація за додаткову відпустку входить до грошового забезпечення позивача та є державною гарантією, на виплату якої позивач мав право, а тому за невиплату компенсації за додаткову відпустку для роботодавця наступає відповідальність, зокрема передбачена ст.117 КЗпП України.

Також у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця. Відшкодування ж передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Судом встановлено, що згідно наказу начальника в/ч НОМЕР_2 Р від 05.03.2024 року №4 Р-ОС підполковника ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 08 березня 2024 року.

17.01.2025 року відповідачем на рахунок позивача було перераховано 365207,27грн. грошового забезпечення за рішенням суду по справі №420/14398/24.

Отже, вказане дає підстави суду зробити висновок про те, що повний розрахунок із позивачем було проведено не у день його виключення зі списків особового складу, а лише 17.01.2025 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.

Оскільки відповідачем не проведено фактичний розрахунок із позивачем в день звільнення, встановленого статтею 116 КЗпП України, є підстави для настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд першої інстанції зробив правильний висновок що позивач має право на отримання такого відшкодування за затримку виплати повного розрахунку.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду (зокрема, які викладені у постанові від 06.08.2020 у справі № 813/851/16), відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.

Обчислення середнього заробітку слід проводити відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 "Про затвердження порядку обчислення середнього заробітної плати" (далі - Порядок №100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки в/ч НОМЕР_2 Р №б/н від 24.02.2025р. про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за два місяці, що передують місяцю його звільненню, у січні 2024року розмір грошового забезпечення позивача становив 51311,28грн. у лютому 2024 року 51311,28грн. Отже середньоденне грошове забезпечення склало 1710,38 грн. (51311,28х2/60).

Застосування саме календарних днів також знаходить своє відображення в постановах Верховного Суду №380/6837/20 від 29.07.2022 року та №560/11489/22 від 28.06.2023 року.

Водночас позивач помилково вказує у вимогах дату відліку періоду затримки 06.03.2024 року, тоді як він був звільнений з військової служби наказом з 08.03.2024 року та саме з цього дня повинен починатися відлік періоду затримки розрахунку при звільненні.

Так, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, у чинній редакції, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Таким чином з 08.03.2024 року по 18.01.2025 року кількість днів становить 315 або 10 місяців 09 днів. Та з урахуванням приписів ст.117 КЗпП України період стягнення обмежений 6-тьма місяцями тобто по 07.09.2024 року, що становить 184дня.

Та виходячи з середньоденного грошового забезпечення позивача -1710,37грн., сума середнього заробітку за цей період становить: 314709,92грн. (1710,37грн. х 184дні).

Позивач просить стягнути середне грошове забезпечення з 6-ть місяців з 06.03.2024 року по 06.09.2024 року, проте як встановлено судом він був звільнений не з 06.03.2024 року, а з 08.03.2024 року, а тому 6-ти місячний строк на стягнення спливає 07.09.24 року, а тому суд з метою ефективного захисту порушених прав вважає за можливе вийти за межі позовних вимог відповідно до положень ч. 2 ст.9 КАС України та стягнути середній заробіток за період з 08.03.2024 року по 07.09.2024 року, що становить 6-ть місяців.

При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен був здійснити.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є протиправною.

З урахуванням встановлених судом обставин суд вважає необхідним захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті грошового забезпечення за період з 08.03.2024 по 07.09.2024 включно, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 08.03.2024 по 07.09.2024 у сумі 314709,92грн. з відрахуванням належних податків та зборів.

Суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інформаційного центру «Одеса» (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати Інформаційний центр « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 314709,92грн. з відрахуванням належних податків та зборів.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: Інформаційний центр «Одеса» (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_4 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_8 .

СуддяЕ.А.Іванов