Рішення

від 17.04.2025 по справі 520/2688/25

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2025 року № 520/2688/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації яким позивач ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації згідно Указу Президента України 69/2022 від 24.02.2022року «Про загальну мобілізацію»;

- визнати протиправним та скасувати Наказ військової частини НОМЕР_3 №251с/ч 1312.2024р. про зарахування до особового складу ОСОБА_1 ;

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зауважив, що 14.12.2024року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 був доставлений до приміщення територіального центу та без проходження військово-лікарської комісії був визнаний придатним до військової служби. Позивач пояснив, що має батька ОСОБА_2 , який має 2 групу інвалідності та матір ОСОБА_3 , яка теж має 2 групу інвалідності. Крім того, він сам має хронічні захворювання, тому наполягав на обстеженні. Враховуючи наведене, позивач вважає, що він має право на відстрочку від військової служби. Незважаючи на зазначене, був мобілізований до Національної гвардії України, відповідно до Наказу 251 с/ч від 13.12.2024р.. Вважаючи дії відповідача протиправними звернувся до суду про скасування ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати Наказ військової частини НОМЕР_3 №251с/ч 1312.2024р. про зарахування до особового складу ОСОБА_1 ..

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 262 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 надано відзив на позов , у якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993року №3543-ХІІ встановлено процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення встановлена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2014р. №560. Відомості про наявність відстрочки вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. В даному випадку позивач посилається на наявність підстав для відстрочки у зв`язку наявністю батьків з інвалідністю, однак в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутня інформація про наявність у позивача відстрочки від призову на військову службу. Враховуючи наведене, позивач не мав права на відстрочку, не вчинив дії, які передбачені нормами діючого законодавства для отримання відстрочки, включаючи подання відповідної заяви та підтверджуючих документів. Згідно з правовою позицією Верховного суду у справі 520/7954/22 від 11.04.2024року зазначено, що «право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом, зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця». Тому свої дії відповідач вважає правомірними та просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Військовою частиною НОМЕР_3 Національної Гвардії України надано відзив на позов , у якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що наказом командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України від 16.12.2024р. №252 позивач зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення з 14.12.2024р. призначений на посаду водія-оператора 3-го екіпажу безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення штабної роти НОМЕР_5 батальйону оперативного призначення з відповідним записом у військовий квіток та отримував грошове та матеріальне забезпечення, що виключає протиправність дій військової частини в даних правовідносинах. Дане рішення прийнято на підставі отриманого від ІНФОРМАЦІЯ_1 поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_3 і відправлені у складі команди 3102» від 14.12.2024р. №18110. В зазначеному документі вказано, що ОСОБА_1 придатний до військової служби від 14.12.2024р..Відповідач зауважив, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов`язаним та може бути реалізована лише до призову на військову службу. Оскільки, позивач призваний на військову службу, йому не може надаватися відстрочка. Крім того, у військовій частині НОМЕР_3 , відсутні документи, які підтверджують підстави звільнення , а саме на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх бітьків, які є особами з інвалідністю 2 групи. Позовні вимоги вважає безпідставними та просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного

Довідкою МСЕК серія 12ААА №955066 від 30.05.2018р. підтверджено, що ОСОБА_2 має 2 групу інвалідності.

Довідкою МСЕК серія 12ААВ від 30.09.2021р. підтверджено, що ОСОБА_3 , має 2 групу інвалідності.

Свідоцтвом про народження підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Витягом з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №468 від 14.12.2024р. про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_1 , 1987року народження призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації , в особливий період в складі команди № НОМЕР_3 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України від 16.12.2024р. №252 позивач зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення з 14.12.2024р. призначений на посаду водія-оператора 3-го екіпажу безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення штабної роти 5 батальйону оперативного призначення.

Позивач вважаючи накази протиправними та такими, що порушують його права на звільнення від військової служби звернувся до суду щодо їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Нормами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Вказане кореспондується також з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону №2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Ч. 3 ст. 1 Закону №2232 передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232).

До видів військової служби, згідно ч. 6 ст. 2 Закону №2232, відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.

Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Суд враховує, що спірні правовідносини виникли в період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону №2232, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Положеннями ст. 22 вказаного законодавчого акту визначені обов`язки військовозобов`язаних щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, які передбачають, серед іншого, з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Відповідно до вимог Закону №2232, на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.

Ч. 5 ст. 22 Закону №3543 передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Вказане узгоджується також з положеннями ч. 10 ст. 1 Закону №2322, відповідно до яких громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Згідно п. 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України регламентується нормами Положення, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 розділу І Положення №1153, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

Отже, вищезазначеними законодавчими нормами передбачено, що з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють призов військовозобов`язаних на військову службу.

Вказане кореспондується також з повноваженнями та завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, визначеними Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.

При цьому в законодавчому розумінні призову під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, тобто громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років, придатні до військової служби за станом здоров`я, за відсутності передбачених нормами ст. 23 Закону №3543, підстав для відстрочки.

В обґрунтування протиправності свого призову на військову службу позивач посилається на наявні в нього підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він має бітьків інвалідів 2 групи.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Одночасно суд враховує, що з 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).

Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно Додатку 5 до Порядку №560 (в редакції, чинній на дату ухвалення рішення комісією) затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема для отримання відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, надаються документи:

для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв`язки, та один із документів що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), у якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд;

для особи, яка потребує догляду, - один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи позивач має батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є інвалідами 2 групи.

Отже, позивач має право на отримання відстрочки від призову на військову службу у разі відсутністі інших осіб невійськовозобов`язаних.

Однак, позивач не реалізував свої право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідною заявою та належними документами.

Таким чином, суд зазначає що відсутність доказів звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 та підтверджуючих документів, про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд не вбачає ознак протиправності оскаржуваного позивачем наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо призову його на військову службу під час мобілізації та, відповідно, наказу командира військової НОМЕР_6 Національної гвардії України про зарахування позивача до списків військової частини.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що підстави для скасування оскаржуваних наказів відсутні.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи приєднені до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що з урахуванням стандартів доказування, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЗаічко О.В.