Постанова

від 18.04.2025 по справі 520/22752/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 р. Справа № 520/22752/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.10.24 по справі № 520/22752/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ»

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» (далі позивач, ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ») звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі відповідач-1, ГУ ДПС в Харківській області, апелянт), Державної податкової служби України (далі відповідач-2, ДПС України), в якій просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 11060694/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 34 від 16.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11060697/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 56 від 22.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11060698/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 62 від 24.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11060699/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 67 від 25.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11060695/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 78 від 30.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11143279/40464528 від 30.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 09.05.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11060700/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 03.05.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11091761/40464528 від 22.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 10 від 07.05.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 11103217/40464528 від 23.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 07.05.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11143278/40464528 від 30.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 09.05.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11047143/40464528 від 14.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 32 від 16.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11060693/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 01.05.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11060692/40464528 від 16.05.2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 53 від 18.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11047145/40464528 від 14.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 63 від 24.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11047144/40464528 від 14.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 71 від 26.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11060696/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 80 від 30.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11091762/40464528 від 22.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 07.05.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11153655/40464528 від 03.06.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 27 від 14.05.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; №11126483/40464528 від 14.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 23.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11047142/40464528 від 14.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 58 від 23.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані ТОВ «Мегаенерго Постач» податкові накладні № 34 від 16.04.2024; № 56 від 22.04.2024; № 62 від 24.04.2024; № 67 від 25.04.2024; № 78 від 30.04.2024; № 20 від 09.05.2024; № 4 від 03.05.2024; № 10 від 07.05.2024; № 11 від 07.05.2024; № 21 від 09.05.2024; № 32 від 16.04.2024; № 1 від 01.05.2024; № 53 від 18.04.2024; № 63 від 24.04.2024; № 71 від 26.04.2024; № 80 від 30.04.2024; № 9 від 07.05.2024; № 27 від 14.05.2024; № 12 від 23.04.2024; №58 від 23.04.2024 датою їх фактичного направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою від 12.08.2024 було роз`єднано позовні вимоги в адміністративній справі №520/22330/24 за позовом ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» до ГУ ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних та спонукання до реєстрації податкових накладних.

Вимоги про 1) визнання протиправними та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 11047142/40464528 від 14.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №58 від 23.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; 2) зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану ТОВ «Мегаенерго Постач» податкову накладну №58 від 23.04.2024 було виділено в окреме провадження, за наслідками виконання вимог п. 15.2 Розділу VII КАС України справі було присвоєно номер №520/22755/24.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Харківській області від 14.05.2024 №11047142/40464528.

Зобов`язано ДПС України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, складеної ТОВ "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" податкової накладної №58 від 23.04.2024 датою фактичного подання на реєстрацію.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" 2422,40 грн у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив суд рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що ненадання позивачем у відповідь на отримане від контролюючого органу повідомлення про необхідність надання копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, є безумовною підставою для відмови у реєстрації спірно податкової накладної.

Також зауважив, що необґрунтованими є покликання позивача на відсутність з боку контролюючого органу конкретизації конкретного переліку документів, які слід надати платнику податку, позаяк відповідачем-1 наводився такий перелік документів, ненадання яких і слугувало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Звернув увагу, що пунктом 4.2 Договору № 2712-2023/1 купівлі-продажу електричної енергії сторони узгодили, що розрахунок за куплену покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, однак, всупереч наведеному, позивачем на розгляд до Комісії взагалі не надавалось підтверджуючих документів.

Крім того зазначив що вимога про зобов`язання відповідача-2 зареєструвати спірну податкову накладну є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, що виключає її задоволення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

В обґрунтування зазначив, що у контролюючого органу були наявні достатні документи для спростування сумнівів, щодо ризиковості здійснення операцій, а наданих документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

Позивач є резидентом України - юридичною особою приватного права, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 40464528, набув правового статусу платника податку на додану вартість.

За викладеними у позові твердженнями, між ТОВ "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" (далі-Постачальник) укладено відповідний договір про постачання електричної енергії споживачу №22Т від 22.02.2024 з Харківським національним педагогічним університетом імені Г. С. Сковороди (далі-Споживач) (а.с. 52-65).

Відповідно до п. 1.1. Договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ).

Згідно з п. 2.1. Договору за цим Договором Постачальник зобов`язується постачати Споживачу протягом 2024 року (Електрична енергія для навчального комплексу та навчальних корпусів) код за ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія (далі електрична енергія / товар/ електроенергія), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії на 2024 рік за цим Договором становлять 400 000 кВт*год та визначені в Додатку 1 до Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору загальна вартість цього Договору становить 1 911 814,80 грн., крім того ПДВ 382 362,96 грн., разом з ПДВ 2 294 177,76 грн. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до Додатка 3 до цього Договору.

Відповідно до п. 5.9. Договору фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається згідно з даними приладів обліку та фіксується в акті приймання-передачі. Оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі електричної енергії.

За твердженням заявника, на виконання умов договору заявником було поставлено за березень 2024 року Харківському національному педагогічному університету імені Г. С. Сковороди 25 886 кВт*год за ціною 3,9335 грн (без ПДВ) на загальну суму 122 189,99 грн, в т. ч. ПДВ 20 365,00 грн, на підтвердження чого було складено та підписано сторонами Акт приймання-передачі електроенергії № 238 від 17.04.2024 (а.с. 68).

Заявником було виставлено Харківському національному педагогічному університету імені Г. С. Сковороди рахунок на оплату № 237 від 31.03.2024 на загальну суму 122 189,99 грн, в т. ч. ПДВ 20 365,00 грн. (а.с. 66).

На підставі платіжної інструкції №439 від 23.04.2024 контрагентом було сплачено на користь заявника - 107601,99 грн згідно дог. №22Т від 22.02.2024, акт 238 від 17.04.2024, дод. уг. №2 від 17.04.2024 (а.с. 67); платіжної інструкції №406 від 23.04.2024 контрагентом було сплачено на користь заявника - 14.588,00 грн згідно дог. №22Т від 22.02.2024, акт 238 від 17.04.2024, дод. уг. №2 від 17.04.2024. (а.с. 71).

Відтак, за твердженням позивача, підставою складення та реєстрації податкової накладної №58 від 23.04.2024 на суму - 122189,99грн. (у т.ч. ПДВ - 20.365,00грн.) є правило першої події (отримання оплати) (а.с. 42-43).

Окрім того заявник у позові зазначив, що видами діяльності позивача згідно КВЕД-2010 є: 35.13 Розподілення електроенергії (основний); 85.32 Професійно-технічна освіта; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 35.12 Передача електроенергії; 35.14 Торгівля електроенергією. Заявник здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344. Розрахунки з Постачальником - ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» - відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за відповідний період. Купівля електроенергії заявником підтверджується копією Договору №2712-2023/1 купівлі продажу електричної енергії від 27.12.2023, копією Акту № 266 купівлі-продажу електричної енергії у березня 2024 року від 31.03.2024 та іншими документами на підтвердження реальності господарської операції.

У ході розгляду справи суб`єктом владних повноважень відповідно до ч.2 ст.77, ч.3 ст.79, ч.4 ст.162 КАС України не було подано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, які б спростовували ці доводи заявника та відомості відповідних первинних документів.

Спірна податкова накладна, за твердженням заявника, була направлена засобами телекомунікаційного зв`язку на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом - Реєстр), прийнята до Реєстру, але із одночасним зупиненням реєстрації 01.05.2024р., оскільки податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає п.8 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій". Контролюючим органом заявникові було запропоновано надати пояснення та копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. (а.с. 44).

З метою продовження процедури реєстрації спірних податкових накладних заявником до контролюючого органу було надіслано додаткові матеріали, зокрема, пояснення стосовно спірної податкової накладної, що підтверджується повідомленням №10 від 02.05.2024 (а.с. 46).

У відповідь Головним управлінням було складено повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень від 23.04.2024 №11021500/40464528 (а.с. 72-74).

З метою продовження процедури реєстрації спірних податкових накладних заявником до контролюючого органу було надіслано додаткові матеріали, зокрема, пояснення стосовно спірної податкової накладної, що підтверджується повідомленням №10 від 23.04.2024 (а.с. 75).

ГУ ДПС у Харківській області в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову у такій реєстрації (далі за текстом - Комісія ДПС, Комісія Головного управління) було прийнято рішення від 14.05.2024 №11047142/40464528, яким відмовлено у реєстрації Спірної податкової накладної №58 від 23.04.2024 в Реєстрі (а.с.94-95).

Як з`ясовано судом першої інстанції, фактичною підставою для вчинення відмови у реєстрації податкової накладної №58 від 23.04.2024 контролюючим органом в особі Комісії Головного управління обрані мотиви - ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію якої зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку.

При цьому, жодної конкретизації наведеного вище твердження загального характеру текст рішень суб`єкта владних повноважень не містить.

Не погодившись із вказаним рішенням, заявником було надіслано до Державної податкової служби України скаргу від 15.05.2024 на рішення комісії регіонального рівня, в якій обґрунтовано правомірність складення податкової накладної №58 від 23.04.2024 (а.с. 96).

Рішенням комісії Державної податкової служби України від 22.05.2024 №32190/40464528/2 скаргу заявника залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної було залишено без змін. Підставою для залишення рішення без змін зазначено: «ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних» (а.с. 139-140).

Не погодившись з рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт - ГУ ДПС у Харківській області при вчиненні оскарженого управлінського волевиявлення не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк не дотримався прийнятного рівня справедливого балансу між приватним інтересом заявника на реєстрацію податкової накладної в Реєстрі та публічним інтересом Держави на дотримання податкової дисципліни у сфері справляння ПДВ, вчинивши відмову у реєстрації спірної податкової накладної в Реєстрі (з мотивів, юридична правильність та документальна обґрунтованість, яких не була доведена у ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.77 КАС України), попри одночасне існування обов`язку заявника включити податкові зобов`язання з ПДВ за спірною податковою накладною до складу загальних податкових зобов`язань податкової декларації з ПДВ відповідного звітного податкового періоду (тобто врахувати податкову накладну при обчисленні суми ПДВ, що належить до сплати в бюджет).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами 1, 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Зокрема, пункт 12 Порядку № 1246 передбачає, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що обставини зупинення реєстрації податкових накладних обов`язково підлягають дослідженню, оскільки є юридично значимими та такими, що тягнуть за собою прийняття в подальшому рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову в реєстрації на підставі витребуваних документів у платника податку за результатами зупинення реєстрації.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі за текстом ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом ЄРПН, Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі, права та обов`язки їх членів затверджено Порядком № 1165, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку № 1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з приписами пункту 7 Порядку № 1165 у разі встановлення за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування відповідності відображених в них операцій хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет (пункт 8 Порядку № 1165).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, за результатами розгляду надісланої податкової накладної, отримано квитанцію, в якій зазначено, що податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку).

Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Додатково повідомлені показники «D»=.9110 %, «Рпоточ»=0.

Критерії ризиковості платника податку на додану вартість визначені у Додатку № 1 до Порядку № 1165.

Згідно з пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку, останній відповідає такому критерію якщо у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Аналіз пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку (підпункт 2 пункту 11 Порядку № 1165).

Разом з цим, з дослідженої колегією суддів квитанції встановлено, що перший відповідач, наводячи числові показники «D», «Р», не надає при цьому розрахунку за критерієм підпункту 2 пункту 11 Порядку № 1165, чим позбавляє платника податків можливості визначитися з переліком документів, які слід подати для усунення сумніву контролюючого органу у ризиковості здійснення господарської операції, зазначеної в поданій для реєстрації податковій накладній.

При цьому, колегія суддів враховує, що рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.06.2024 № 32699 ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» визнано таким, що не відповідає критеріям ризиковості платника податку згідно з пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а тому обставини, які слугували підставою для зупинення реєстрації ПН перестали існувати.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 520 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку № 520 передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним. В залежності від виду господарської операції, за наслідками якої подається податкова декларація для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відповідних договірних зобов`язань між суб`єктами господарювання, обсяг документів може бути відмінним.

Крім того, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної до реєстрації в ЄРПН прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 520 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі у разі:

ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення комісії державної податкової служби повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

За результатами аналізу наведених норм Верховний Суд у постанові від 18.11.2021 у справі № 380/3498/20 зазначив, що чинними нормативно-правовими актами наведено вичерпний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів зауважує, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 20.08.2019 у справі № 2540/3009/18.

Колегія суддів наголошує, що ТОВ "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" має право укладати договори з будь-яким суб`єктом і визначати умови такого договору за домовленістю на власний розсуд, а будь-які сумніви контролюючого органу або віднесення позивача до переліку суб`єктів господарювання, які знаходяться на контролі ДПС України, повинні бути обґрунтовані належним чином та доведені в установленому законом порядку. Контролюючий орган має право здійснити податкову перевірку або будь-які інші заходи контролю у разі наявності на те законних підстав, однак підміняти такі перевірки рішеннями про зупинення реєстрації розрахунків коригування та про відмову у їх реєстрації, на думку колегії суддів, є проявом свавілля, що несумісно з принципами демократичного суспільства.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість і вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 02.04.2019 у справі № 822/1878/18.

Натомість, у квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної не відображено сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, які б вказували на ризиковість платника податку, та не наведено вичерпного переліку документів, який необхідно надати, що свідчить про необґрунтованість та невмотивованість такого рішення, оскільки позивач не міг передбачити відсутність яких саме документів може слугувати підставою для відмови в реєстрації податкової накладної.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до податкового органу було надано повідомлення про надання пояснень та копії документів щодо податкової накладної № 10 від 02.05.2024, реєстрацію якої зупинено з додатками, зокрема, копію договору про постачання електричної енергії споживачу № 22Т від 22.02.2024, рахунку на оплату № 237 від 31.03.2024, платіжні інструкції № 406 та №439 від 23.04.2024, акту приймання-передачі електроенергії № 238 від 17.04.2024, постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 про видачу ліцензії на постачання електричної енергії споживачу.

Дослідивши вказані документи, колегією суддів встановлено, що за датою зарахування (отримання) коштів на рахунок платника податку в банку у розмірі 122189,99 грн у тому числі ПДВ 20365,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 406 та №439 від 23.04.2024, рахунком на оплату та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361 позивач, вважаючи, що у нього виникло податкове зобов`язання відповідно до частини 1 статті 187 ПК України (за правилом першої події), керуючись пунктом 201.1 статті 201 ПК України, сформував на адресу контрагента Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди податкову накладну від 23.04.2024 № 58 на суму 122189,99 грн у тому числі ПДВ 20365,00 грн та подав її на реєстрацію.

Колегія суддів зазначає, що вказані документи та пояснення стосовно здійсненої господарської операції позивачем були надані до Комісії ГУ ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечуються першим відповідачем, однак залишені поза увагою.

Колегія суддів зауважує, що положеннями пункту 9 Порядку № 520 (в редакції, що була чинна на момент прийняття оскаржуваного рішення) контролюючому органу за результатами розгляду пояснень та документів, поданих платником на виконання вимог пункту 5 Порядку № 520, було надано право направити повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування.

Враховуючи, що контролюючий орган вважав недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної документи, які були подані позивачем разом з Повідомленням, керуючись вимогами пункту 9 Порядку № 520, відповідачем-1 надіслано ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН від 08.05.2024 № 11021500/40464528 для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, зокрема, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання/передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, первинних документів щодо придбання товарів.

Водночас, у додатковій інформації не конкретизовано, яких саме документів було недостатньо для прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкової накладної.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до контролюючого органу було надано пояснення до повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією з питань зупинення реєстрації податкових накладних щодо ПН № 10 від 08.05.2024, до якого, зокрема, було долучено копії договору № 2712-2023/1 купівлі-продажу електричної енергії від 27.12.2023, акту № 266 купівлі-продажу електричної енергії у березні 2024 року від 31.03.2024 та інші.

Проте, незважаючи на подані документи, Комісією прийнято рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригування в ЄРПН з мотивів ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Колегія суддів зауважує, що посилання контролюючого органу на ненадання позивачем первинних документів щодо зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, з огляду на предмет договору - постачання електричної енергії, є безпідставним, оскільки вказані документи не повинні складатися в такому випадку.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивачем до контролюючого органу долучались як первинні документи щодо купівлі/продажу електричної енергії, акти приймання/передачі, так і розрахункові документи, зокрема, банківські виписки, платіжні інструкції та оборотно-сальдові відомості по рахунку, що цілком спростовує доводи контролюючого органу про зворотне.

При цьому, колегія суддів при розгляді даної справи враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.12.2022 у справі № 500/2237/20, відповідно до якої контролюючий орган, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Варто зазначити, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У цій справі Суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 420/14943/21.

Разом з цим, при прийнятті спірного рішення № 11047142/40464528 від 14.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 63 від 24.04.2024 відповідачем-1 не надано правової оцінки фактичним обставинам справи (поданим документам, іншим доказам), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону.

Колегія суддів зазначає, що суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН, хоч і є визначеним у Порядку № 520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 420/7850/22.

Колегія суддів враховує, що відповідно до сталої практики Верховного Суду в аналогічних спорах, при розгляді таких спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставин, якими обумовлено обов`язок платника податків скласти податкові накладні та зареєструвати їх в ЄРПН.

У постанові від 21.02.2023 по справі № 2240/3271/18 Верховний Суд зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов`язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.

Такий же підхід продемонстровано Верховним Судом і у постанові від 27.04.2023 по справі № 460/8040/20, у якій Суд висловився про те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинні бути вказані об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

В свою чергу, з настанням першої події, із визначених пунктом 187.1 статті 187 ПК України, зокрема, зарахування коштів за електричну енергію на банківський рахунок, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, оборотно-сальдовими відомостями та рахунком на оплату, і було пов`язано складання спірної податкової накладної та подання її на реєстрацію.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини цієї справи колегія суддів дійшла висновку, що подані позивачем документи для реєстрації спірної податкової накладної підтверджують зазначені у ній дані та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію в ЄРПН.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації ПН платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН.

Зупинення реєстрації податкових накладних не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів, дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 819/330/18.

Водночас, позивачем своєчасно, за встановленою формою та в повному обсязі, відповідно до приписів пункту 6 Порядку № 1165, пункту 5 Порядку № 520 і підпунктів 201.16.1, 201.16.2. пункту 201.16. статті 201 ПК України подано до ГУ ДПС у Харківській області інформацію та документи, які підтверджують здійснення господарської операції та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної.

ГУ ДПС у Харківській області під час судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для зупинення та відмови в реєстрації спірної ПН в ЄРПН.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази колегія суддів вважає, що ГУ ДПС у Харківській області при прийнятті рішення № 11047142/40464528 від 14.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 58 від 23.04.2024 діяло необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання його протиправним та скасування, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не мав зобов`язувати ДПС України зареєструвати спірну податкову накладну датою її подання, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено пунктами 19-20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Згідно з п. 7) ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

1) дискреційне повноваження передбачено законом;

2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, умови, за наявності яких контролюючий орган зобов`язаний був зареєструвати спірні податкові накладні, були виконані позивачем, а тому у першого відповідача був лише один вид правомірної поведінки зареєструвати такі накладні. За законом у контролюючого органу не було вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Зважаючи на те, що підставою для відмови в реєстрації податкових накладних контролюючим органом обрано їх відповідність критеріям ризиковості господарської операції, що не знайшло свого підтвердження у ході судового розгляду справи, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 63 від 24.04.2024, складену позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання.

Посилання апелянта на правомірність оскаржуваних позивачем рішень комісії колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Щодо судових витрат.

18.02.2025 через Електронний суд на адресу Другого апеляційного адміністративного суду від представника позивача - Гнідченка Гліба Геннадійовича надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 028 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі відповідає вимогам ч. 5 ст. 134 КАС України та є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт, часом, витраченим та їх виконання, а також значенням справи для сторони, а тому наявні підстави для стягнення понесених витрат за рахунок бюджетних асигнувань контролюючого органу.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, вказував на їх неспівмірність та необґрунтованість.

Колегія суддів, розглянувши заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та додані до неї докази, дослідивши матеріали даної справи, вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У свою чергу, частинами 6, 7 статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат в суді апеляційної інстанції позивачем до матеріалів справи додано:

- Копію довіреності;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- копію Договору № 29/07/24 про надання правничої допомоги від 29.07.2024;

- копію Додаткової угоди від 29.07.2024 до Договору № 29/07/24 про надання правничої допомоги від 29.07.2024;

- копію Акту про надані послуги (правничу допомогу) № 20/1 від 06.02.2025 до Договору № 29/07/24 про надання правничої допомоги від 29.07.2024;

- копію Договору про залучення адвоката від 29.07.2024;

- копію рішення Ради адвокатів України № 33 від 12.04.2019.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.07.2024 між позивачем (Клієнт) та адвокатським об`єднанням "ТАУЕР" укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, об`єднання приймає на себе доручення клієнта про надання правничої допомоги в інтересах клієнта на умовах, передбачених договором. Клієнт зобов`язується сплачувати гонорар за дії об`єднання по наданню правничої допомоги та інші витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги; п.1.2 сторони узгодили, що під правничою допомогою розуміють - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, а також на сприяння їх відновленню, шляхом представництва Клієнта в адміністративному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Більш детально обсяг правничої допомоги визначається сторонами у додаткових угодах до даного договору, які є невід`ємною частиною договору; п.5.1 клієнт зобов`язаний надавати об`єднанню за його вказівками необхідні документи та інформацію, що стосується предмета доручення; 5.2 провести оплату в розмірі та в строк, зазначений у додаткових угодах до даного договору, які є невід`ємною частиною договору, оплачувати (відшкодовувати) витрати, у тому числу судові, на відрядження, тощо, пов`язані з виконанням доручень; п.6.1 за надання правничої допомоги, передбаченої п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору, клієнт сплачує об`єднанню гонорар у розмірі, порядку та строки, викладені у додаткових угодах до даного договору, які є невід`ємною частиною договору, з моменту їх підписання.

Відповідно до п.1 додаткової угоди до договору №29/07/24 про надання правничої допомоги від 29.07.2024 адвокатське об`єднання "ТАУЕР" (об`єднання) надає Товариству з обмеженою відповідальністю МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ (клієнт) послуги за договором у вигляді складання та подання до суду позовної заяви (адміністративного позову), інших заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, апеляційних скарг, представництва прав та інтересів клієнта у Харківському окружному адміністративному суді, Другому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.2 додаткової угоди до договору №29/07/24 про надання правничої допомоги від 29.07.2024 року сторони домовились, що за надання об`єднанням правничої допомоги за договором встановлюється оплата у вигляді фіксованої ставки адвокатського гонорару за годину роботи, що становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2024 (3028,00 грн.) та складає 1514,00 грн., а за участь в одному судовому засіданні встановлюється фіксована ставка адвокатського гонорару, що складає 2000,00 гривень. Загальна вартість наданої правничої допомоги визначається сторонами в актах про надані послуги (правничу допомогу).

Відповідно до п.3 додаткової угоди до договору №29/07/24 про надання правничої допомоги від 29.07.2024 клієнт зобов`язується здійснити оплату за надання об`єднанням правничої допомоги за Договором на п/р НОМЕР_1 в АТ ТАСКОМБАНК, МФО 339500, протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дня підписання Акту про надані послуги (правничу допомогу) або в інший строк, якщо такий строк встановлений сторонами в акті про надані послуги (правничу допомогу), в розмірі, визначеному сторонами в акті про надані послуги (правничу допомогу).

Згідно з актом про надані послуги №20/1 за договором № 29/07/24 про надання правничої допомоги від 29.07.2024 Об`єднання надало послуги Клієнту за підготовку та подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі №520/22755/24 за дві години у розмірі 3028 грн.

Дослідивши зміст вказаного відзиву на апеляційну скаргу, колегією суддів встановлено, що останній в більшій частині дублює доводи, викладені в адміністративному позові, має посилання лише на доказову базу, викладену у позові, здебільшого складається із викладу обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено, що представником позивача складено відзив на апеляційну скаргу.

Надаючи оцінку обґрунтованості та співмірності заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції колегія суддів, враховуючи заперечення першого відповідача, дослідивши відзив на апеляційну скаргу, встановила, що вказаний процесуальний документ повністю дублює доводи, викладені у позовній заяві, не містить посилань на іншу актуальну судову практику ніж зазначено у позові, не є значним за обсягом, а тому його складення не потребувало такої значної кількості часу 2 години.

Відтак заявлена сума на правничу допомогу за складення відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС в Харківській області у розмірі 3028 грн є завищеною відносно виконаної адвокатом роботи, затраченого часу та складністю справи та підлягає зменшенню.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складність даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом апеляційної інстанції рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги ГУ ДПС, колегія суддів вважає, що співмірною та пропорційною сумою відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 є 1000 грн.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» адвоката Гнідченка Гліба Геннадійовича про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головне управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року по справі № 520/22752/24 залишити без змін

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаенерго Постач» (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 21/23, код ЄДРПОУ 40464528) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. (одна тисяча) 00 коп..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк