Постанова

від 17.04.2025 по справі 420/18277/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/18277/24

Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.,

повний текст судового рішення

складено 15.10.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просила:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.03.2024 року щодо зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 25.01.1993 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 30.09.2023 року у протитуберкульозному санаторії Дитячому санаторії ім. Н.К. Крупської (у 1995 році перейменований у Дитячий санаторій «Люстдорф»; у 2008 Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф»), до стажу роботи у подвійному розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 25.01.1993 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 30.09.2023 року у протитуберкульозному санаторії Дитячому санаторії ім. Н.К. Крупської (у 1995 році перейменований у Дитячий санаторій «Люстдорф»; у 2008 Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф»), до стажу роботи у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 20.02.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 22.11.2006 року отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсію обчислено при страховому стажі 41 рік 6 місяців 25 днів. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 у періоди з 25.01.1993 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 30.09.2023 року працювала у протитуберкульозному санаторії Дитячому санаторії ім. Н.К.Крупської (у 1995 році перейменований у Дитячий санаторій «Люстдорф»; у 2008 Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф»). Територіальним органом ПФУ вищевказані періоди роботи зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі, що, на думку позивача, є протиправним.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 22.11.2006 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсію обчислено при страховому стажі 41 рік 6 місяців 25 днів.

Згідно записів трудової книжки Позивачка у періоди з 25.01.1993 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 30.09.2023 року працювала у протитуберкульозному санаторії Дитячому санаторії ім. Н.К. Крупської (у 1995 році перейменований у Дитячий санаторій «Люстдорф», у 2008 Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф»).

ОСОБА_1 відповідно наданої заяви від 30.10.2019 року було здійснено перерахунок пенсії перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно Закону №1058.

Відповідно заяви ОСОБА_1 від 15.12.2023 року (щодо проведення перерахунку пенсії щодо ч.4 ст.42 Закону №1058) здійснено перерахунок пенсії по стажу та заробітку з 01.12.2023 року з урахуванням страхового стажу та заробітку з 01.10.2021 року по 30.09.2023 р.р. (страховий стаж 45 років 09 місяців 24 дні).

Територіальним органом ПФУ вищевказані періоди роботи зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 в одинарному розмірі.

20.02.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії, з урахуванням при її обчисленні періодів роботи з 25.01.1993 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 30.09.2023 року у розмірі, що передбачають пільгове обчислення згідно приписів ст.60 Закону України « Про пенсійне забезпечення».

06.03.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило у задоволенні заяви, зазначивши, що для врахування періоду роботи з 25.01.1993 року по 31.12.2003 року в кратному обчисленні відсутні підстави, оскільки з 25.01.1993 року зазначений заклад перейменовано в Дитячий республіканський санаторій «Люстдорф», та спеціалізація санаторію має змішаний тип (лікування кісткового-суглобового туберкульозу та захворювань опорно-рухового апарату). Крім того, зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004 року не передбачено статтею 24 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 25.01.1993 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 30.09.2023 року та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058).

Так, ст.8 Закону №1058-IV передбачає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу) діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Закон України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності 01.01.2004 року.

До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII).

Так, відповідно до ст.60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» інфекційні хвороби розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення;

Статтею 7 зазначеного Закону регламентовано, що лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.

Згідно з п.7 ст.1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Згідно п.12 ч.1 ст.1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз», туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що протитуберкульозні заклади є інфекційними закладами охорони здоров`я, оскільки здійснюють лікування інфекційного захворювання.

Відповідно до вимог ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 у періоди з 25.01.1993 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 30.09.2023 року працювала у протитуберкульозному санаторії Дитячому санаторії ім. Н.К. Крупської (у 1995 році перейменований у Дитячий санаторій «Люстдорф», у 2008 Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф»).

Так, колегія суддів зазначає, що відповідач не заперечує факт роботи позивача у спірні періоди у вказаних установах.

Разом з тим, відповідач відмовив проводити обчислення стажу позивача в подвійному розмірі, посилаючись на те, що оскільки з 25.01.1993 року зазначений заклад перейменовано в Дитячий республіканський санаторій «Люстдорф», та спеціалізація санаторію має змішаний тип (лікування кісткового-суглобового туберкульозу та захворювань опорно-рухового апарату). Крім того, зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004 року не передбачено статтею 24 Закону України « Про пенсійне забезпечення».

З метою підтвердження або спростування доводів апелянта стосовно спеціалізації вказаного санаторію, апеляційним судом 21.03.2025 було направлено запит до Дитячого спеціалізованого (спеціальний) санаторію «Люстдорф» для з`ясування статусу Дитячого санаторію «Люстдорф» у період з 25.01.1993 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 30.09.2023 року, а саме чи здійснював даний заклад у вказаний період лікування протитуберкульозних захворювань.

15.04.2025 до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла відповідь Дитячого санаторію «Люстдорф» №115 від 14.04.2025 зі змісту якої вбачається, в період з 25.01.1993 по 30.09.2023 статус закладу стосовно лікування дітей з кістково-суглобовим туберкульозом та іншими захворюваннями опорно-рухового апарата.

Судова колегія зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

З аналізу положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV слідує, що вказаний Закон не зупиняє дію норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року по справі №462/1713/17, від 23.01.2019 року по справі №485/103/17, від 04.12.2019 року по справі №689/872/17.

Так, колегія суддів зазначає, що у постанові від 03.11.2021 року по справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення», вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.

За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вказані періоди роботи у Дитячому санаторії ім. Н.К. Крупської/ Дитячому санаторії «Люстдорф»/Державному закладі «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф», підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі з 25.01.1993 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 30.09.2023 року у протитуберкульозному санаторії Дитячому санаторії ім.Н.К. Крупської (у 1995 році перейменований у Дитячий санаторій «Люстдорф», у 2008 Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що робота позивача у спірні періоди у вказаних вище установах дає йому право на перерахунок пенсії із зарахуванням стажу спірних періодів роботи у подвійному розмірі, а дії відповідача, що полягають у нездійсненні такого перерахунку, є протиправними.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька