Рішення

від 18.04.2025 по справі 910/1248/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2025Справа № 910/1248/25Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/1248/25.

За позовом Фізичної особи-підприємця Русіновського Сергія Богдановича ( АДРЕСА_1 )

До Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-ПАК» (02156, місто Київ, вулиця Мілютенка, будинок 14-А, кімната 130)

про стягнення 18 275, 00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Русанівський Сергій Богданович (надалі - позивач, покупець) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-ПАК» (надалі - відповідач, продавець) про стягнення за понесені збитки у розмірі 18 275, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення приписів статті 201 Податкового кодексу України не оформив та не зареєстрував податкові накладні за здійсненні позивачем 14.10.2022 та 21.10.2022 оплати поставленого товару.

У зв`язку з чим, позивач був позбавлений права включити суму ПДВ у загальному розмірі 18 275, 00 грн до складу податкового кредиту та відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму. Також, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

05.02.2025 Господарський суд міста Києва дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов до висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 05.02.2025 для усунення недоліків позовної заяви.

10.02.2025 від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 05.02.2025, яким позивач усунув недоліки встановлені судом.

17.02.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи 910/1248/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

12.07.2022 між Фізичною особою-підприємцем Русіновським Сергієм Богдановичем, як покупцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-ПАК», як продавцем (відповідач) укладено договір купівлі-продажу №3 (надалі - Договір).

Цей договір укладений терміном на 1 рік і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 року або повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору, жодні із сторін не заявить про його розірвання, то даний договір вважається пролонгованим на той самий термін (пункт 11.1., 11.3. договору №3 від 12.07.2022).

Згідно пункту 1.1. договору №3 від 12.07.2022, в порядку та на умовах визначених цим договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця товар: гранула поліетилену високого тиску, згідно замовлення покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його згідно умов договору.

Пунктами 2.1., 2.2. договору №3 від 12.07.2022 встановлено, що продавець зобов`язаний після підписання договору в строк не пізніше 20 днів, передати покупцеві товар, а покупець зобов`язаний прийняти товар від продавця і здійснити оплату в строки й порядку, передбачені цим договором.

Відповідно до пунктів 7.1. та 7.2. договору №3 від 12.07.2022, ціна на кожну партію товару погоджується окремо. Оплата товарів покупцем здійснюється в національній валюті України за договірною ціною шляхом перерахуванням передоплати 100% суми вартості товару.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №38 від 10.10.2020 на суму 109 650, 00 грн, з яких 18 275, 00 грн ПДВ.

Позивач, в свою чергу, здійснив повну оплату, що підтверджується платіжною інструкцією №42 від 17.10.2020 у розмірі 50 000, 00 грн з яких 8 333, 33 грн ПДВ, №50 від 01.11.2022 у розмірі 16 000, 00 грн, з яких ПДВ 2 666, 67 грн, №52 від 04.11.2022 на суму 34 000, 00 грн з яких ПДВ 5 666, 67 грн, №54 від 08.11.2022 у розмірі 9 650, 00 грн з яких ПДВ 1 608, 33 грн.

У відповідності до пункту 4.5. та 5.1. договору №3 від 12.07.2022, датою передачі вважається дата відвантаження товару зі складу продавця. Право власності на товар переходить до покупця з моменту відвантаження товару зі складу продавця.

Позивач стверджує, що відповідач поставив йому обумовлений товар на загальну суму 109 650, 00 грн за видатковими накладними №33 від 14.10.2022 у розмірі 50 000, 00 грн з яких ПДВ 8 333, 33 грн та №34 від 21.10.2022 у розмірі 59 650, 00 грн з яких ПДВ 9 941, 67 грн.

Отже, загальна сума сплаченого ПДВ становить 18 275, 00 грн.

Позивач зазначає, що на підставі проведених платежів, відповідачем сформовано і подано до контролюючого органу податкові накладні № 4 від 14.10.2022 у розмірі 50 000, 00 грн, з яких ПДВ 8 333, 33 грн та № 6 від 21.10.2024 у розмірі 59 650, 00 грн, з яких ПДВ 9 941, 67 грн. Однак, за квитанцією про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН від 14.11.2022, зареєстрованої за №9240596526 та за квитанцією про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН від 21.10.2022, зареєстрованої за №9240601611 було зупинено реєстрацію податкових накладних, а також, ніяких пояснень з боку відповідача не надано.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідачем не вчинені дії, спрямовані на реєстрацію податкових накладних належним чином, що завдало позивачу збитки в розмірі 18 275, 00 грн.

Пунктом 9.1. договору №3 від 12.07.2022 встановлено, що усі спори й розбіжності, які можуть виникати між сторонами при виконанні цього договору, вирішуються шляхом переговорів, а при недосягненні згоди спір вирішується у суді в порядку, визначеному законодавством України.

10.12.2024 позивач засобами поштового зв`язку направив відповідачу претензію, в якій вимагав від відповідача повернути збитки на загальну суму 18 275, 00 грн протягом десяти днів із дня отримання даної претензії.

Однак, як зазначається в довідці від Укрпошти, що наявна в матеріалах справи - претензія повернулась із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

З огляду на викладене, позивач звертається до суду з вимогою стягнути з відповідача суму завданих збитків у розмірі 18 275, 00 грн.

2. Предмет та підстави позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених збитків за не реєстрацію зі сторони відповідача податкової накладної в ЄРПН за поставлений в жовтні 2022 року Товар в розмірі ПДВ - 18 275, 00 грн.

Юридичними підставами позову є стаття 22 Цивільного кодексу України та стаття 224 Господарського кодексу України.

Фактичними підставами позову є не зареєстровані податкові накладні в ЄРПН.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не зареєстрував податкові накладні в ЄРПН за поставлений ним товар в жовтні 2022 року, у зв`язку з чим, позивач втратив право на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 18 275, 00 грн.

4. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС та з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.02.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних особі-підприємців та громадських формувань, а саме: 02156, місто Київ, вулиця Мілютенка, будинок 14-А, кімната 130.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи повернення поштового відправлення, ухвала суду від 17.02.2025 була повернена до Господарського суду міста Києва 11.03.2025 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно із частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Окрім цього, в ухвалі від 17.02.2025 суд повідомив відповідачу, що у відповідності до статті 6 та статті 42 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023 відповідач зобов`язаний зареєструвати «Електронний кабінет» в ЄСІТС.

Однак, позивач не виконав обов`язок, який передбачений частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України щодо реєстрації «Електронного кабінету» в ЄСІТС.

Також, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/1248/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву в даній справі не скористався.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи №910/1248/25, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чим підтверджується факт відсутності реєстрації податкових накладних?

- чи є обов`язок відповідача з реєстрації податкових накладних?

- чи виконано відповідачем, як продавцем, обов`язок щодо реєстрації податкових накладних, ПДВ за якими складає 18 275, 00 грн?

- чи підтверджені наявність та розмір збитків, що підлягають відшкодуванню?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом (Господарський кодекс України), застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 стаття 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 12.07.2022 між сторонами укладено договір купівлі-продажу №3 за умовами якого відповідач зобов`язується передати у власність позивача товар, а саме: гранула поліетилену високого тиску, згідно замовлення позивача, а позивача зобов`язується прийняти товар і оплатити його згідно умов договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України). Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що відповідач, згідно пунктів 4.5. та 5.1. договору №3 від 12.07.2022 поставив йому обумовлений товар на загальну суму 109 650, 00 грн, з яких ПДВ становить 18 275, 00 грн, на підтвердження зазначених дій позивач надав копії видаткових накладних №33 від 14.10.2022 на суму 50 000, 00 грн (ПДВ 8 333, 33 грн), №34 від 21.10.2022 на суму 59 650, 00 грн (ПДВ 9 941, 67 грн).

Суд зазначає, що долучені позивачем до матеріалів справи видаткові накладні не містять підписів сторін, однак, факт здійснення зазначених господарських операцій з урахуванням приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України підтверджується іншими наявними в матеріалах справи доказами та відсутністю заперечень зі сторони відповідача.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 стаття 691 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 стаття 692 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1 стаття 693 Цивільного кодексу України).

Незважаючи на те, що умовами договору купівлі-продажу №3 встановлено, що оплата товару здійснюється шляхом 100% передоплати суми вартості товару, позивач оплатив виставлений відповідачем рахунок №38 від 10.10.2020 на суму 109 650, 00 грн, з яких 18 275, 00 грн ПДВ після поставки останнім товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій, а саме:

- №42 від 17.10.2020 у розмірі 50 000, 00 грн з яких 8 333, 33 грн ПДВ;

- №50 від 01.11.2022 у розмірі 16 000, 00 грн, з яких 2 666, 67 грн ПДВ;

- №52 від 04.11.2022 на суму 34 000, 00 грн з яких 5 666, 67 грн ПДВ;

- №54 від 08.11.2022 у розмірі 9 650, 00 грн з яких 1 608, 33 грн ПДВ.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1. стаття 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7. стаття 201 Податкового кодексу).

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису (пункт 187.1. стаття 187 Податкового кодексу України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10. стаття 201 Податкового кодексу України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (пункт 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:1) дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; 2) дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 Податкового кодексу України).

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України).

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг, а тому суд приходить до висновку, що з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу Укарїни саме на відповідача (як виконавця за договором) покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Відповідачем здійснювались дії для реєстрації податкових накладних за здійснені вищезазначені господарські операції, проте, квитанцією №9240596526 про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН №4 від 14.10.2022 та квитанцією №9240601611 про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН №6 від 21.10.2022 реєстрації податкових накладних було зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. Контролюючий орган в результаті обробки запропонував відповідачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/рахунках коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявними в матеріалах справи зазначеними квитанціями про реєстрацію податкових накладних.

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 201.16. стаття 201 Податкового кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019 затверджено «Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (надалі - Порядок №1165).

Наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 затверджено «Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (надалі - Порядок №520).

Податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, складеної на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості хоча б одного з товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації), наведені у даному пункті (пункт 3 Порядку №1165 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №1165 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації (пункт 10 Порядку №1165).

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 10 Порядку №520).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування (пункт 6 Порядку №520 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку №1165 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Зупинення органами ДПС реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість органам ДПС упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит. Тому факт зупинення органами ДПС реєстрації податкової накладної унеможливлює отримання позивачем податкового кредиту відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Матеріали справи не містяться доказів того, що відповідач подавав до контролюючого органу пояснення та відповідні документи, необхідні для завершення процедури реєстрації податкових накладних від 14.10.2022, від 21.10.2022 та прийняття відповідного рішення про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до положень вищевказаних порядків №1165 та №520.

В пункті 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2023 у справі 908/1568/18 Верховний Суд звернув увагу, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість, належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних.

Судом встановлено, що в договорі купівлі-продажу №3 від 12.07.2022 сторони не визначили, що реєстрація податкової накладної є обов`язковою для продавця та не виконання зазначеного обов`язку тягне за собою відшкодування збитків.

Однак, судом взято до уваги, що в пункті 7.26. постанови від 01.12.2023 у справі №926/3347/22 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду звернув увагу, що як обов`язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов`язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 ПК, статті 1168, 1192 ЦК України), а тому не можуть встановлюватись договором.

Отже, відносини сторін, що стосуються реєстрації податкових накладних регулюються не умовами договору, а безпосередньо законом.

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (пункт 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (частина 1 стаття 224 Господарського кодексу України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22 Цивільного кодексу України).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Цивільного кодексу).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1 статті 225 Господарського кодексу України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України).

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина 1,2 статті 614 Цивільного кодексу України).

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватись рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення) (пункт 55 постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі 914/2524/21).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Таким чином, відповідач, у порушення вимог пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, не зареєстрував податкову накладну, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 18 275, 00 грн.

З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач, в свою чергу, не надав суду заперечень, які б спростували мотиви, аргументи позивача та вище встановлені обставини. Також, відповідач не надав доказів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарському процесуальному кодексу України).

З огляду на викладене, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 275, 00 грн збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Позивач на виконання вимог частини 1 статті 124 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн та гонорар успіху в розмірі 5 000, 00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- копію ордера серії АТ №1090308 від 27.01.2025;

- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000260 від 02.02.2018;

- копію договору про надання правничої допомоги №7-Г/25 від 20.01.2025;

- копію акту наданих послуг (виконаних робіт) №1/7-Г/25 від 27.01.2025 за договором №1/7-Г/25 від 20.01.2025.

- копію квитанції до прибуткового касового ордера №1/7-Г/25 від 27.01.2025.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

20.01.2025 між адвокатом Окуневич Михайлом Валентиновичем та Фізичною особою-підприємцем Русіновським Сергієм Богдановичем, як клієнтом (позивач) укладено договір про надання правничої допомоги №1/7-Г/25, за умовами якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво та інші, передбачені договором, види правової допомоги клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги.

Згідно із пунктами 4.1. договору №7-Г/25 від 20.01.2025, вартість послуг адвоката визначається в акті виконаних робіт згідно фактично наданих послуг.

27.01.2024 сторони підписали акт №1/7-Г/25 приймання-передачі наданих послуг за договором №7-Г/25 від 20.01.2025, в якому зазначено вид наданих послуг та їх ціна, а саме:

- ознайомлення з документами, консультація та роз`яснення клієнту предмет та підстави позову - 2 000, 00 грн.

- підготовка, написання та подання позовної заяви до Господарського суду міста Київ про відшкодування завданої шкоди ТОВ «КИЇВ-ПАК» - 3 000, 00 грн.

В пункті 4.4. договору від 20.01.2025 зазначено, що гонорар оплачується клієнтом шляхом внесення готівки в касу Адвоката протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).

На підтвердження понесених витрат позивачем у матеріали справи надано копію квитанції до прибуткового касового ордера №1/7-Г/25 від 27.01.2025 на суму 5 000, 00 грн.

Таким чином, розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн є підтвердженим належними і допустимими доказами.

Що стосується стягнення «гонорару успіху».

Згідно пункту 4.2. договору від 20.01.2025 гонорар успіху Адвоката складає 5 000, 00 грн та оплачується Клієнтом протягом протягом п`яти днів з дня прийняття судом першої інстанції рішення на користь клієнта.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 наголосила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, «гонорар успіху» не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як «гонорар успіху», за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

З огляду на зазначене, суд доходить до висновку про неможливість покладення на відповідача (не на сторону договору, де передбачено «гонорар успіху») вищеописаного «гонорару успіху» в розмірі 5 000, 00 грн, у зв`язку з чим, суд відмовляє в його покладені на відповідача.

При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Русіновського Сергія Богдановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-ПАК» про стягнення збитків у розмірі 18275, 00 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-ПАК» (02156, місто Київ, вулиця Мілютенка, будинок 14-А, кімната 130; ідентифікаційний код: 41553147) на користь Фізичної особи-підприємця Русіновського Сергія Богдановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) збитки у розмірі 18 275 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп., та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких